Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №154/4504/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4504/26

3/154/1579/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року Суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Луцька Волинської області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності, за наявними матеріалами, не притягувалася,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2026 року о 20 год. 20 хв. у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» прикордонним нарядом «Перевірка документів» під час здійснення прикордонного контролю на напрямку в`їзду в Україну було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка прямувала в Україну як пасажир автомобіля марки «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та пред`явила для проходження паспортного контролю паспорт громадянки Федеративної Республіки Німеччина на ім`я EPPERLEIN JELENA, № НОМЕР_2 , виданий 16.11.2022 року.

Під час проведення прикордонного контролю та співбесіди встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий 11.05.2018 року, та 13.09.2026 року здійснювала спробу перетинання державного кордону України без пред`явлення відповідного документа громадянина України, використовуючи для цього паспорт громадянки Федеративної Республіки Німеччина.

Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила встановлений законодавством України порядок перетинання державного кордону України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

За вказаним фактом 13 вересня 2026 року начальником групи прикордонного контролю ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 008134Е за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак подала письмову заяву від 13 вересня 2026 року, в якій просила розглянути справу про адміністративне правопорушення за її відсутності.

З огляду на наявність відповідної заяви, враховуючи положення ст. 268 КУпАП та відсутність обставин, які перешкоджають розгляду справи, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.09.2026 року вбачається, що у 2001 році вона виїхала з України на постійне проживання до Федеративної Республіки Німеччина, де у 2018 році набула німецьке громадянство. При цьому українського громадянства вона не припиняла. Під час в`їзду в Україну пред`явила німецький паспорт, оскільки не знала про необхідність пред`явлення паспорта громадянина України. Зазначила, що не мала наміру вчиняти правопорушення, висловила жаль із приводу вчиненого та запевнила, що надалі подібного не допускатиме.

Вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 визнала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, прямо передбачені законом.

Згідно зі ст. 3 цього Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього Закону.

Таким чином, законодавством України визначено перелік документів, на підставі яких громадяни України здійснюють перетинання державного кордону України.

Наявність у громадянина України документа, що посвідчує його належність до громадянства іншої держави, сама собою не припиняє громадянства України та не усуває встановленого законом обов`язку дотримуватися порядку перетинання державного кордону України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася в Україні, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий 11.05.2018 року, та у своїх письмових поясненнях підтвердила, що громадянства України не припиняла.

Отже, під час проходження прикордонного контролю вона мала дотримуватися встановленого для громадян України порядку в`їзду в Україну.

Водночас 13.09.2026 року ОСОБА_1 , прибувши до міжнародного пункту пропуску «Устилуг», пред`явила для проходження паспортного контролю паспорт громадянки Федеративної Республіки Німеччина, не пред`явивши відповідного документа громадянина України.

За таких обставин її дії свідчать про спробу перетинання державного кордону України без відповідного документа в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 008134Е від 13.09.2026 року, в якому викладено обставини виявленого правопорушення;

копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , яка підтверджує належність ОСОБА_1 до громадянства України;

копією паспорта громадянки Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 ;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.09.2026 року, в яких вона підтвердила обставини пред`явлення під час прикордонного контролю паспорта громадянки Німеччини та не заперечувала фактичних обставин події;

рапортом інспектора прикордонної служби ОСОБА_5 від 13.09.2026 року, в якому зафіксовано обставини виявлення особи під час прикордонного контролю;

повідомленням щодо виявлення порушника державного кордону в пункті пропуску «Устилуг» від 13.09.2026 року, в якому відображено обставини виявленого правопорушення та вжиті заходи.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин події, підтверджують факт пред`явлення ОСОБА_3 під час проходження паспортного контролю паспорта громадянки Федеративної Республіки Німеччина за наявності в неї громадянства України.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1 про те, що вона тривалий час проживає в Німеччині, набула громадянство цієї держави та не знала про необхідність пред`явлення українського паспорта, суд виходить із того, що зазначені обставини не звільняють її від обов`язку дотримуватися вимог законодавства України щодо порядку перетинання державного кордону.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Водночас пояснення особи про відсутність наміру порушувати законодавство суд оцінює разом з іншими доказами, беручи до уваги, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не вимагає обов`язкового встановлення прямого умислу на порушення порядку перетинання державного кордону, а вина може проявлятися також у формі необережності.

ОСОБА_1 , маючи громадянство України, повинна була з`ясувати встановлений порядок перетинання державного кордону України та передбачити необхідність пред`явлення документа, визначеного законодавством для громадян України.

За встановлених обставин суд вважає, що вона не проявила необхідної уважності та обачності щодо дотримання відповідних правил.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення та її вина доведені, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як спробу перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує вимоги ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні стягнення беруться до уваги характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд ураховує характер вчиненого правопорушення, відсутність у матеріалах справи відомостей про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, визнання нею вини, її пояснення щодо обставин вчиненого та висловлений жаль з приводу порушення встановленого порядку.

Щире розкаяння суд відповідно до ст. 34 КУпАП визнає обставиною, що пом`якшує відповідальність.

Обставин, що обтяжують відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, характер і обставини вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушниці, її ставлення до вчиненого, суд вважає, що необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, буде накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Саме такий вид і розмір адміністративного стягнення, на переконання суду, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини особи, принципам законності, справедливості та індивідуалізації адміністративної відповідальності, а також буде достатнім для її виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 2026 рік становить 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 23, 33–35, 40-1, 204-1, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушницею не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до ст. 308 КУпАП зі стягненням подвійного розміру штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Тетяна ПУСТОВОЙТ