Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №345/4665/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4665/26

Провадження № 2/345/3176/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Юрчака Л.Б.

секретаря – Пилипів Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої її представником – адвокатом Сидор Ярославою Миколаївною, до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкуванна за законом та право власності в порядку визнання частки з майна колгоспного двору, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в порядку визначення частки в майні колишнього колгоспного двору, у якій просить визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку визначення частки в майні колишнього колгоспного двору та на 1/6 частину цього ж будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а всього - право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 71 199,50 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Зазначає, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи господарств «колгоспний двір», членами якого були батько позивача ОСОБА_3 , мати позивача ОСОБА_4 та сам позивач ОСОБА_1 . Усі троє членів колгоспного двору набули право власності на майно двору в рівних частках та станом на 15 квітня 1991 року залишалися його членами. Вказує, що після смерті батька позивача він та його мати ОСОБА_4 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном. У зв`язку з цим, з урахуванням належної йому частки в майні колишнього колгоспного двору та спадкування після смерті батька, позивач вважає, що йому належить право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка за життя заповіла все своє майно його сестрі - ОСОБА_2 . Після смерті матері позивач 19 червня 2026 року подав заяву про відмову від спадщини на її користь. Повідомляє, що 18 червня 2026 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на 1/2 частину житлового будинку. Однак постановою нотаріуса від 14 липня 2026 року йому відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння. У зв`язку з цим позивач позбавлений можливості оформити право власності на майно в нотаріальному порядку та змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. З огляду на викладене позивач просить визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку визначення частки з майна колгоспного двору та на 1/6 частину в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а всього на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача - адвокат Сидор Я.М. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

У судове засідання відповідачка також не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідачем по справі визнано вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 25 березня 2025 року виконавчим комітетом Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, актовий запис № 23.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить належна йому частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, зазначений житловий будинок належав до суспільної групи господарств «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та їхній син ОСОБА_1 . Станом на 15 квітня 1991 року вказані особи залишалися членами колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне йому майно. Як зазначає позивач, спадщину після смерті батька він та його мати ОСОБА_4 прийняли шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном. При цьому позивач є сином померлого та спадкоємцем першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 29 грудня 2025 року Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області, актовий запис № 1581.

За життя, 29 червня 2017 року, ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Луців Галиною Ярославівною та зареєстрований у реєстрі за № 31, відповідно до якого все належне їй майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2 .

Після смерті матері залишилося спадкове майно, до складу якого входить належна їй частка житлового будинку АДРЕСА_1 . У зазначеному житловому будинку зареєстрований позивач ОСОБА_1 .

19 червня 2026 року позивач подав заяву, у якій зазначив, що йому відомо про смерть матері ОСОБА_4 , та висловив відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 , як спадкоємиці за заповітом.

Із матеріалів справи також убачається, що 18 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, яка виконувала обов`язки державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Однак постановою нотаріуса від 14 липня 2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене будинковолодіння, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Родинні відносини позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 з померлими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджуються свідоцтвами про народження позивача та відповідачки, а також свідоцтвом про одруження відповідачки.

У довідці від 30 жовтня 2025 року № 00402 зазначено, що згідно з архівними даними реєстрація права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася.

Із технічного паспорта на житловий будинок вбачається, що зазначене будинковолодіння збудоване до 1992 року.

Згідно з довідкою від 30 жовтня 2025 року № 00402 інвентаризаційна вартість усього домоволодіння становить 142 399 грн, а вартість його 1/2 частини - 71 199,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що спірні правовідносини щодо визначення частки позивача в майні колишнього колгоспного двору та спадкування після смерті батька виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, а тому підлягають вирішенню з урахуванням норм законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин.

Так, відповідно до статті 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена колгоспного двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки кожного члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів.

Як установлено судом, членами колишнього колгоспного двору, до якого належав житловий будинок АДРЕСА_1 , були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Станом на 15 квітня 1991 року зазначені особи залишалися членами колгоспного двору, а доказів втрати ними права на частку в його майні матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що частки кожного з трьох членів колишнього колгоспного двору в належному йому майні є рівними та становлять по 1/3 частині. Отже, ОСОБА_1 належить право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку в порядку визначення частки в майні колишнього колгоспного двору.

Щодо вимоги про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька суд зазначає таке.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, зокрема, діти спадкодавця, дружина та батьки.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час відкриття спадщини йому належала 1/3 частина майна колишнього колгоспного двору, право на яку виникло внаслідок членства у дворі та визначення часток його членів.

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця, а отже, належить до спадкоємців першої черги за законом. Після смерті батька спадщину, як зазначено в позовній заяві, шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном прийняли позивач і його мати ОСОБА_4 .

За наведених обставин частка померлого батька в розмірі 1/3 частини житлового будинку підлягала спадкуванню відповідно до норм ЦК УРСР 1963 року. З урахуванням установлених обставин прийняття спадщини позивач просить визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Таким чином, з урахуванням належної позивачу 1/3 частини житлового будинку як члену колишнього колгоспного двору та 1/6 частини, на яку він просить визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, загальний розмір частки позивача становить 1/2 частину житлового будинку.

Суд також бере до уваги, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_4 , яка за життя заповіла все належне їй майно дочці ОСОБА_2 . Позивач 19 червня 2026 року подав заяву про відмову від спадщини після смерті матері на користь сестри. Водночас предметом цього спору є визнання права власності позивача на частку житлового будинку, що належить йому в порядку визначення частки в майні колишнього колгоспного двору та спадкування після смерті батька, а не визначення прав на спадщину після смерті матері.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті батька, однак постановою нотаріуса від 14 липня 2026 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння. Отже, позивач позбавлений можливості оформити право власності на спірну частину житлового будинку в нотаріальному порядку.

Згідно з довідкою від 30 жовтня 2025 року № 00402 реєстрація права власності на будинковолодіння в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не проводилася, а інвентаризаційна вартість усього домоволодіння становить 142 399 грн, вартість 1/2 частини - 71 199,50 грн. Відомості технічного паспорта підтверджують, що будинок збудовано до 1992 року.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд ураховує, що відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому статтею 200 цього Кодексу.

Визнання відповідачкою позовних вимог узгоджується з обставинами, наведеними позивачем, і не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи належність позивача до членів колишнього колгоспного двору, рівність часток його членів, наявність підстав для спадкування за законом після смерті батька, неможливість оформлення права власності в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів, а також визнання позову відповідачкою, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 81, 200, 206, 258–265 ЦПК України, статтями 328, 392 ЦК України, статтями 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданої її представником – адвокатом Сидор Ярославою Миколаївною, до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкуванна за законом та право власності в порядку визнання частки з майна колгоспного двору - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку визначення частки в майні колишнього колгоспного двору та на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а всього право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: