Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №343/2028/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2028/26

Провадження №: 2/343/1388/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С.М.,

з участю: секретаря судового засідання Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з представницею позивачки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/2028/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвоката Креховецької Н.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Комарницького Е.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

адвокат Креховецька Н.М. подала від імені ОСОБА_3 позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить розірвати шлюб між її довірителькою та відповідачем, який зареєстрований 30 серпня 2011 року у виконкомі Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис № 2, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_4 , понесені нею судові витрати стягнути з відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що сторони зареєстрували шлюб 30.08.2011. Від цього шлюбу в них народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя не склалося, оскільки в них виявились різні погляди на сімейне життя та обов`язки. З червня 2025 року вони фактично припинили подружні відносини, спільно не проживають, спільного господарства та побуту не ведуть. Такий стан триває понад рік, має стійкий та остаточний характер. Раніше питання про розірвання шлюбу було предметом двох судових проваджень, однак у жодному з них спір про розірвання шлюбу не було вирішено по суті. Попередня процесуальна поведінка відповідача, який також ініціював питання про розірвання шлюбу, додатково свідчить про тривалий та об`єктивний характер сімейного конфлікту. Позивачка має остаточне та сформоване волевиявлення щодо припинення шлюбу, не має наміру відновлювати подружні відносини та заперечує проти надання строку на примирення. Подальше формальне збереження шлюбу всупереч волі позивачки порушуватиме її особисту автономію та суперечитиме її особистим інтересам.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокат Креховецька Н.М., яка брала участь у розгляд справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити. Перша зазначила, що не відчуває жодної підтримки від чоловіка, понад рік вони проживають окремо. Будь-яких заходів для примирення відповідач не вживав, а забезпечення дітей дровами свідчить лише про турботу про їхнє тепло, а не про прагнення відновити шлюбні відносини. Вона з 2008 року офіційно працювала, весь час намагалася годувати дітей, вкладати в них кошти, однак свекруха вимагала, щоб вона вкладала кошти в їх будинок. Відповідач ж підтримував маму. З роками вона надіялась, що чоловік змінить свою поведінку, однак він її не змінив і не став на її бік, коли свекруха вигнала їх з хати. Конфлікт загострився тоді, коли вона перестала отримувати від держави гроші на дітей. Не отримує вона їх як малозабезпечена сім`я і на даний час, оскільки відповідач відмовляється надати їй свій паспорт. Зараз вона проживає в мами в с. Підбережжя. Відповідач приходив до них жити, але між ними постійно виникали суперечки, в тому числі через гроші, тому сім`ю відновити не вдалося.

В останнє судове засідання позивачка та її представниця не з`явилися, остання подала клопотання про продовження розгляду справи у їх відсутності, в якому наполягала на розірванні шлюбу між сторонами та заперечила щодо надання строку на примирення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що їхню сім`ю можна зберегти. Він неодноразово вживав заходи для примирення, хотів полагодити будинок, щоб вони мали зможу проживати самі, їхав до дружини в с. Підбережжя, але вона двічі його проганяла. Незважаючи на це, він завжди приїжджає до дітей. Вважає, що в їх інтересах зберегти сім`ю, щоб діти мали обох батьків поруч. Його дружина працювала до нарадження їхньої четвертої дитини, далі вона перебувала у декретній відпустці, а він продовжив забезпечувати сім`ю, їздив на заробітки. Оскільки він постійно працював, тому не міг приділяти багато часу дітям, проте кошти на їх утримання завжди давав дружині.

Представник відповідача - адвокат Комарницький Е.Г. у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалами від 11.09.2026, суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також задоволив клопотання представниці позивачки про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 15.10.2026 суд заслухав вступне слово сторін та за клопотанням представниці позивачки оголосив перерву.

23 жовтня 2026 року представниця позивачки у системі "Електронний суд" сформувала клопотання про розгляд справи за їх відсутності та заперечення проти надання строку для примирення.

В судовому засіданні 23.10.2026 суд дослідив письмові докази та вирішив клопотання відповідача про надання строку на примирення, в задоволенні якого відмовив, про що постановив відповідну ухвалу, та перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого визначив на 28.10.2026 о 13:00 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд та підтверджується даними зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.08.2011, сторони по справі перебувають у шлюбі з 30 серпня 2011 року. Прізвище дружини до реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 (а.с. 12).

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 20.06.2012, серії НОМЕР_3 від 25.09.2014, серії НОМЕР_4 від 08.06.2016, серії НОМЕР_5 від 06.08.2020, у сторін народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13, 14, 15, 16).

Відповідно до витягів із Реєстру територіальної громади, неповнолітні діти сторін зареєстровані в АДРЕСА_1 (а.с. 17-21), однак, як слідує з акта обстеження від 18.03.2026, проживають вони з матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 (а.с. 22).

Суд зважає на те, що справа про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_1 (№ 343/2028/26) перебуває в провадженні суду з 08.09.2026. До цього часу ще в лютому 2026 року ОСОБА_2 також звертався до Болехівського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про розірвання шлюбу (а.с. 27-29), у зв`язку з чим було відкрито провадження у справі № 339/84/26 (а.с. 31). В цей час (лютий 2026 року) ОСОБА_1 теж подала до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву про розірвання шлюбу, що стало наслідком відкриття провадження у справі № 343/337/26 (а.с. 32-33). Надалі суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 343/337/26 без розгляду, оскільки у провадженні Болехівського міського суду Івано-Франківської області з лютого 2026 року перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (а.с. 34-35). ОСОБА_2 ж у справі № 339/84/26 відмовився від позову про розірвання шлюбу, у зв`язку з чим суд закрив провадження у справі у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 36-42).

Позивачка під час розгляду справи наполягала на розірванні шлюбу, заперечила проти надання строку на примирення. Натомість відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що їхню сім`ю можна зберегти. У свою чергу предстаниця позивачки у заяві від 23.10.2026 зазначила, що з серпня 2026 року відповідач не вчинив жодних реальних дій, спрямованих на примирення з позивачкою та відновлення сім`ї. Із листування сторін (а.с. 62-65) слідує, що відповідач фактично ставить можливість погодження на розірвання шлюбу в залежність від скасування заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, замість реальних заходів для відновлення подружніх відносин, він продовжує ініціювати судові спори щодо аліментних зобов`язань (а.с. 67).

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

зважаючи на позицію сторін, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи суд установив, що питання розірвання шлюбу між сторонами піднімалося неодноразово та було предметом розгляду судів з лютого 2026 року. Ініціювання протягом короткого проміжку часу трьох різних судових проваджень обома сторонами процесу підтверджує наявність сталого та тривалого наміру припинити шлюбні відносини. Більше того, відповідач не заперечив, що протягом цього часу він неодноразово повертався до дружини, мав намір проживати з нею та дітьми, однак позивачка проганяла його, між ними виникають постійні сварки. В ході розгляду справи позивачка висловила послідовну та категоричну позицію щодо розірвання шлюбу. Вона не бажає миритися з відповідачем. Наявність у позивачки стійкого наміру припинити шлюб свідчить про незворотність процесу розпаду сім`ї. Заперечуючи ж проти позову, відповідач посилався на бажання зберегти шлюб. Проте, аналізуючи аргументи відповідача, суд дійшов висновку, що його прагнення зберегти шлюбні правовідносини не пов`язане з дійсним наміром відновити та підтримувати сімейні відносини, спільне проживання, взаємну турботу та повагу, які є основою шлюбу відповідно до статті 21 СК України.

Таким чином, із огляду на те, що під час розгляду справи суд установив, що між сторонами втрачено почуття взаємної любові, поваги та розуміння, спільне господарство вони не ведуть, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, зазначаючи, що збереження сім`ї суперечить її інтересам, тому суд уважає за необхідне шлюб між сторонами розірвати.

ОСОБА_1 просить також після розірвання шлюбу не змінювати їй прізвище на дошлюбне, що, відповідно до ст. 113 СК України, є її правом після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Виходячи з цього, суд уважає за необхідне позов задовольнити, шлюб між сторонами розірвати, прізвище позивачки після розірвання шлюбу не змінювати.

Водночас суд зазначає, що розірвання шлюбу не позбавляє сторін можливості у майбутньому переглянути своє ставлення до сім`ї та сімейних відносин, а також не перешкоджає укладенню нового шлюбу в порядку, передбаченому чинним законодавством України, у разі зміни їхньої спільної позиції та досягнення взаємної згоди.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141, 142 ЦПК України.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачка у зв`язку з розглядом даної справи понесла 1331,20 грн витрат зі сплати судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції (а.с. 44), тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь першої.

На підставі викладеного, ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112-114 СК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30 серпня 2011 року у виконкомі Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, актовий запис № 2, - розірвати.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя С.М. Монташевич