Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №338/1852/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №338/1852/26

Суддя: Решетов В. В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1852/26

Провадження №1-кп/338/143/26

27 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026091120000126 від 09 липня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження місто Чернівці Чернівецької області, українця, громадянина України, місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, військовозобов`язаного, який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом не обирався, раніше не судимого, працює в ТОВ «Торговий дім «МісЛТ» художником-конструктором,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник-адвокат ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що у червні 2025 року у ОСОБА_3 виник умисел на виготовлення завідомо підроблених документів з метою подальшого їх використання для його звільнення від проходження військової служби шляхом отримання відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період.

З цією метою, в червні 2025 року ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що посвідчення та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією є офіційними документами, оскільки містять зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, порядок видачі яких передбачений Порядком оформлення, видачі, обліку та зберігання посвідчень для осіб, які одержують державну соціальну допомогу, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 11.01.2019 № 35, Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», з метою незаконного набуття права на звільнення від проходження військової служби шляхом отримання відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період, вирішив підробити згадане посвідчення та довідку на ім`я своєї дружини з метою подальшого їх використання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підробку посвідчення та іншого офіційного документу, які видаються установами, які мають право видавати такі документи, і які надають права та звільняють від обов`язків, ОСОБА_3 червні 2025 року, за допомогою комп`ютерної техніки, програмного графічного забезпечення та принтера, із використанням наявної інформації (фотокартки, копії паспортних даних на ім`я дружини), підробив офіційні документи, зразки яких отримав із мережі Інтернет, а саме посвідчення особи з інвалідністю II групи серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 , та довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №080730 від 19.06.2024, видану на ім`я ОСОБА_7 , які не відповідають встановленому зразку документів, що перебувають в офіційному обігу, такий спосіб виготовив завідомо підроблені документи з метою подальшого їх використання у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім цього, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, у липні та листопаді 2025 року, достовірно знаючи, що наявні у нього посвідчення є підробленими та у встановлений законом спосіб його дружині не видавались, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, вирішив використати указані офіційні документи.

З цією метою, 22.07.2025 та 20.11.2025 ОСОБА_3 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період, до якої долучив копії посвідчення особи інвалідністю II групи серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 , та довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №080730 від 19.06.2024, видана на ім`я ОСОБА_7 , в які внесено завідомо недостовірні відомості.

Як результат, намагався ввести в оману посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог постанови № 560 від 16.05.2024 Кабінету Міністрів України, протокольним рішенням комісії №31 від 27.07.2025 та №50 від 21.11.2025 ОСОБА_3 відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації на підставі п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, як здійснення підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, які видаються та посвідчуються установою, які надають права та звільняють від обов`язків, а також за ч. 4 ст. 358 КК України, як умисне використання завідомо підроблених документів, чим вчинив кримінальні правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, підтвердив усі фактичні обставини пред`явленого обвинувачення та надав пояснення щодо обставин виготовлення і подальшого використання підроблених документів.

Пояснив, що з лютого по липень 2022 року проходив військову службу у Збройних Силах України, брав участь у бойових діях, а після отриманого поранення та проходження лікування був звільнений із військової служби. У подальшому мав періодично проходити військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби. Бажаючи уникнути повторного проходження ВЛК та отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вирішив виготовити документи, які б неправдиво засвідчували наявність у його дружини інвалідності II групи.

З цією метою в мережі Інтернет знайшов зразки бланків посвідчення особи з інвалідністю та довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Маючи художню освіту та відповідні навички роботи з комп`ютерними програмами, самостійно, за допомогою власного ноутбука, який у подальшому вилучили працівники поліції, виготовив підроблені документи, внісши до них персональні дані дружини та завідомо неправдиві відомості про встановлення їй II групи інвалідності. При цьому в посвідченні зазначив її прізвище після одруження — ОСОБА_6 , а в довідці МСЕК — дошлюбне прізвище ОСОБА_7 . Усвідомлював, що його дружина інвалідності не має, відповідного медичного огляду не проходила, а зазначені документи уповноваженими органами їй не видавалися. Виготовив їх із метою подальшого використання як справжніх офіційних документів для отримання відстрочки від мобілізації.

Підтвердив, що, реалізуючи свій намір, двічі звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про надання відстрочки від призову під час мобілізації, до яких долучав копії власноруч підроблених посвідчення та довідки МСЕК. Першу заяву подав безпосередньо до ТЦК та СП, а другу через ЦНАП.

Обвинувачений підтвердив, що підробив документи та надалі використав їх умисно, усвідомлюючи неправдивість зазначених у них відомостей і відсутність у дружини відповідної інвалідності. Протиправність своїх дій визнав, критично оцінює власну поведінку.

Також повідомив, що має статус учасника бойових дій, за час проходження військової служби нагороджений державними та військовими відзнаками, зокрема орденами «За мужність» і «Срібним хрестом». Зазначив, що після звільнення з військової служби продовжує надавати допомогу Збройним Силам України, зокрема 22.09.2026 перерахував 50 тис грн на потреби військової частини, у якій проходив службу, та регулярно підтримує військовослужбовців.

У вчиненому щиро розкаявся, повністю визнав свою відповідальність за підроблення та використання завідомо підроблених документів, просив суд врахувати обставини вчиненого, його попередню військову службу, участь у захисті України та суворо його не карати.

Судовий розгляд проведено з визначенням обсягу та порядку дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Обставини, викладені в обвинувальному акті, учасниками судового провадження не оспорювалися. Суд обмежився допитом обвинуваченого, не здійснюючи дослідження інших доказів на підтвердження обставин обвинувачення. При застосуванні такого порядку суд керувався тим, що зміст неоспорюваних обставин є зрозумілим, позиція обвинуваченого є добровільною та усвідомленою, а учасникам роз`яснено передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України правові наслідки, зокрема обмеження права оскаржувати відповідні фактичні обставини в апеляційному порядку.

Безпосередньо сприйняті судом показання ОСОБА_3 містять визнання фактичних дій, що утворюють об`єктивну сторону кожного з кримінальних правопорушень, і підтверджують його прямий умисел, зокрема щодо підроблення - усвідомлене виготовлення документів із неправдивими відомостями для наступного використання, а також щодо використання - свідоме подання цих документів органу, уповноваженому прийняти рішення про відстрочку.

Визнання винуватості обвинуваченим не є єдиним формальним аргументом висновку суду. Суд оцінює зміст його пояснень, їх конкретність щодо способу дій, предмета підроблення, призначення документів, мотиву звернень та фактичної послідовності подій. Показання є внутрішньо послідовними, узгодженими з неоспорюваними обставинами обвинувачення, а підстав сумніватися в їх добровільності судом не встановлено.

У складі правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, предметом є посвідчення та інший офіційний документ, що мають юридичне значення та здатні надавати права або звільняти від обов`язків. Об`єктивна сторона виявилася у виготовленні ОСОБА_3 посвідчення та довідки зі свідомо неправдивими відомостями про інвалідність II групи його дружини. Суб`єктивна сторона у прямому умислі та меті подальшого особистого використання підроблених документів для одержання відстрочки. Установлені судом обставини підтверджують усі необхідні ознаки цього складу кримінального правопорушення.

За ч. 4 ст. 358 КК України кримінально караним є використання завідомо підробленого документа. Подання ОСОБА_3 копій завідомо підроблених офіційних документів разом із заявами про відстрочку до компетентного органу є їх використанням за призначенням, а саме для підтвердження права, яке фактично не існувало. Усвідомлення підробленості документів та цілеспрямованість звернень доведені змістом його власних показань.

Виготовлення завідомо підроблених офіційних документів із метою подальшого використання та їх фактичне використання є відмінними за об`єктивною стороною діяннями, кожне з яких окремо охоплюється відповідною частиною ст. 358 КК України.

Судом визнано доведеними підроблення та подальше пред`явлення підроблених документів утворюють сукупність кримінальних правопорушень і підлягають самостійній правовій оцінці.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 в повному обсязі пред`явленого йому обвинувачення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 358 КК України - як підроблення посвідчення та іншого офіційного документа, які видаються та посвідчуються установою і які надають права та звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем та за ч. 4 ст. 358 КК України - як використання завідомо підроблених документів.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керується ст. 50, 53, 65–67, 70 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини підроблення та використання документів, наявні обставини, що пом`якшують покарання, і відсутність обставин, які його обтяжують.

Відповідно до ст. 12 КК України діяння, передбачені ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, є кримінальними проступками.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає штраф до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк, а санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає штраф до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк. З урахуванням наявності постійного місця роботи та доходу, закон дає змогу обрати штраф за кожним із двох кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 має вищу освіту, одружений, раніше не судимий, не перебуває на амбулаторному лікуванні у лікарів нарколога та психіатра, має постійне місце роботи в ТОВ «Торговий дім «МісЛТ» на посаді художника-конструктора, виключно позитивно характеризується за місцем роботи. Інших даних, що свідчили б про необхідність застосування до нього суворішого виду покарання, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Щире каяття виявилося не лише у формальному визнанні вини, а й у послідовному та усвідомленому визнанні протиправності підроблення й використання документів, негативній оцінці власних дій та висловленому жалю з приводу їх вчинення. Активне сприяння полягає у повідомленні й підтвердженні обставин способу виготовлення документів, усвідомлюваної мети та фактичного використання підробок, що сприяло з`ясуванню обставин учиненого.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Майнової шкоди кримінальними правопорушеннями не заподіяно.

Разом із тим суд враховує, що виготовлення стосувалося двох офіційних документів, покликаних посвідчувати статус інвалідності, тобто юридично значущу обставину.

Обвинувачений мав чітко визначену мету вплинути на прийняття владного рішення у сфері виконання військового обов`язку під час мобілізації. Незважаючи на усвідомлення відсутності підстав для відстрочки, після виготовлення документів він не обмежився їх зберіганням, а двічі звертався з ними до компетентного органу. Такі обставини характеризують цілеспрямованість протиправної поведінки, підвищують ступінь небезпечності конкретних учинених діянь та потребують відчутного превентивного впливу покарання.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд вважає, що цілей покарання, передбачених ст. 50 КК України, можливо досягти без обмеження особистої свободи засудженого, шляхом призначення грошового стягнення.

Обрання штрафу замість альтернативних, більш обтяжливих за своїм характером видів покарання відображає визнання вини, каяття, сприяння розслідуванню, відсутність судимостей, відсутність майнової шкоди, наявність постійного місця роботи, доходу.

Розмір штрафу за ч. 1 ст. 358 КК України суд визначає в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, враховуючи призначення та юридичне значення сфальсифікованих документів, цільову спрямованість їх виготовлення та реальне повторне використання в процедурі оформлення відстрочки.

За ч. 4 ст. 358 КК України, зважаючи на два випадки свідомого використання підроблених документів, суд призначає штраф у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

При цьому суд враховує, що визначений розмір штрафу, в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 358 КК України, зумовлений конкретною метою і способом кримінально протиправних дій.

Обраний вид покарання не пов`язаний з ізоляцією, надає можливість подальшої правомірної поведінки та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження нових кримінальних правопорушень.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, суд застосовує поглинення менш суворого покарання у виді штрафу 850 грн більш суворим покаранням у виді штрафу 8500 грн. Остаточне покарання становить штраф в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати, які підлягали б стягненню із засудженого, відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Питання щодо долі речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України. При цьому ноутбук, який використовувався обвинуваченим безпосередньо для підробки документів підлягає конфіскації. Щодо мобільного телефону обвинуваченого, то такого використання не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 53, 65–67, 70, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, статтями 100, 349, 368–371, 373–376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речовий доказ - телефон марки "Samsung" моделі "Galaxy AL" сірого кольору без сім картки, - повернути власнику ОСОБА_3 .

Речовий доказ - ноутбук марки "Dell" моделі "Inspiron N5110", у корпусі червоного з чорним кольору, конфіскувати.

Процесуальні витрати не стягувати у зв`язку з їх відсутністю.

Цивільний позов не заявлено.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення тих фактичних обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких суд визнав недоцільним, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченому КПК України.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua