Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №202/4756/15-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8023/26 Справа № 202/4756/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталінвест груп», про стягнення коштів (суддя першої інстанції Слюсар Л.П.),

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра із заявою про поворот виконання рішення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі № 202/4756/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Капіталінвест груп», про стягнення коштів – задоволено.

Допущено поворот виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 202/4756/15-ц.

В порядку повороту виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 202/4756/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 33 845,46 гривень.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з`ясування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що розглядаючи заяву ОСОБА_3 та допускаючи поворот виконання у справі № 202/4756/15-ц на суму 33 845,46 гривень, Індустріальний районний суд міста Дніпра побудував ухвалу на необґрунтованих припущеннях, оскільки ОСОБА_1 не одержував за скасованою постановою суму 33 845,46 гривень від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича у виконавчому провадженні № 79888020.

Також вказує на те, що згідно банківської виписки ОСОБА_1 було зараховано від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича лише 33676,91 гривень, а не 33 845,46 гривень.

Помилково врахована судом платіжна інструкція №919be2a9-a03b-420f9125-227526604199 від 30.12.2025 року та руху коштів по карткам ОСОБА_3 не є засобами доказування того, що стягувач ОСОБА_1 дійсно одержав за скасованим судовим рішенням 33 845,46 гривень.

ОСОБА_2 , просив ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 травня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу з пропуском встановленого строку для його подання, причин такого пропуску не вказано та клопотання про поновлення строку для його подання відсутнє, а тому колегія суддів даний відзив при апеляційному перегляді не враховує.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суд міста Дніпр від 15 липня 2025 року у справі № 202/4756/15-ц, провадження № 2/202/2/2025 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Капіталінвест груп», про стягнення коштів, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі №202/4756/15-ц рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Капіталінвест груп», про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 54544,00 євро та 76300,00 грн.; 3% річних в розмірі 2730,19 євро та 3822,69 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 9135,00 грн.

24.12.2025 року Індустріальним районним судом міста Дніпра було видано виконавчий лист № 202/4756/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 54 544,00 євро та 76 300,00 грн.; 3 % річних в розмірі 2 730,19 євро та 3 822,69 грн.

Стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 9 135,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 26.12.2025 року відкрито виконавче провадження № 79888020 з примусового виконання виконавчого листа №202/4756/15-ц від 24.12.2025 року.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі №202/4756/15-ц ухвалено касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Вигулярним Ігорем Вікторовичем, задовольнити. Скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року залишено в силі.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 17.02.2026 року закінчено виконавче провадження № 79888020 у зв`язку із скасуванням постановою Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі №202/4756/15-ц, постанови Дніпровського апеляційного суду від 09.12.2025 року. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 57274,19 євро та 55529,05 гривень, сума стягненої винагороди приватного виконавця 3372,86 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №919be2a9-a03b-420f-9125-227526604199 від 30.12.2025 року ОСОБА_3 перераховано приватному виконавцю Селезньову М.О. за виконавчим провадженням №79888020 - 31640,00 грн.

Відповідно до руху коштів по картці НОМЕР_3 ОСОБА_3 30.12.2025 року перераховано за виконавчим провадженням 49,58 грн.

Відповідно до руху коштів по картці НОМЕР_4 ОСОБА_3 30.12.2025 року перераховано за виконавчим провадженням 4721,28 грн.

Відповідно до руху коштів по картці НОМЕР_5 ОСОБА_3 30.12.2025 року перераховано за виконавчим провадженням 807,46 грн.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було частково виконано постанову апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, яка в подальшому скасована постановою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою статті 444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Згідно статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим рішенням).

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого рішення), та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням належного, безпідставного стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі №203/2612/13-ц.

Отже, цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою ст.444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти, або вилучене його майно на користь стягувача.

За змістом наведеної норми закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Застосовуючи поворот виконання рішення, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задовольняючи заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення, оскільки як встановлено матеріалами справи, постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року частково була виконана у примусовому порядку, однак, постановою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року, вона була скасована, із залишенням без змін рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову, а отже наявні всі законні підстави для повороту виконання рішення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 33845,46 грн., які останнім були підтверджені належними доказами.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування або зміни відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги було долучено довідку АТ КБ «ПриватБанк» з якої вбачається, що з рахунку ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_6 було зараховано 33676,91 грн.

Нові докази надані представником скаржника із порушенням норм цивільного процесу, а останнім не вказано об`єктивних причин неможливості надання документу під час розгляду справи першою інстанцією.

Колегія суддів вважає, що заявником не вказано об`єктивних причин неможливості надання документу під час розгляду справи першою інстанцією, а отже відсутні підстави для долучення вказаних доказів і відповідно і врахування їх під час апеляційного перегляду.

На стадії апеляційного перегляду справи інша ніж заявник сторона може подати нові докази для спростування доводів апеляційної скарги. Однак неприйнятно, коли, суд першої інстанції відмовляє у зв`язку з недоведеністю і позивач долучає до апеляційної скарги нові докази, які не подавав до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові докази і долучати їх до апеляційної скарги.

Касаційний цивільний суд ВС у постанові від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 вказав, що відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

ВС роз`яснив, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. КЦС вказав, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні

Обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Оскільки, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не навів поважних причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції,колегія суддів вважає. що відсутні підстави їх враховувати в якості належних доказів, оскільки під час розгляду справи вказані докази існували.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи