Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №209/3324/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9691/26 Справа № 209/3324/25 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

28.04.2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, в якому позивачка просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 та призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради; Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна – відмовлено повністю.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд у судовому рішенні не навів аргументів та не пояснив, яким чином особа, яка протягом тривалого часу не здійснює виховання дитини, не бере участі у її лікуванні, навчанні, розвитку, не підтримує стабільного емоційного зв`язку та фактично передала здійснення більшості батьківських функцій іншій особі, може вважатися такою, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Крім цього, у матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 26 червня 2025 року №104, відповідно до якого орган опіки дійшов однозначного висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Рішення суду не містить жодної мотивованої відповіді, чому суд фактично відкинув позицію самої дитини. На момент розгляду справи дитині виповнилося 11 років, вона без будь-якого примусу, самостійно, безпосередньо суду надала пояснення та свою думку по суті вирішення спору.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 245-247, том 2).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 9, том 1).

Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29.04.2021 року у справі №550/226/21 шлюб, зареєстрований 06.02.2015 року Виконавчим комітетом Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, актовий запис № 1, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю (а.с.14, том 1).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 10, том 1).

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мають спільну матір - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 8, 9, том 1), а відтак ОСОБА_1 є рідною сестрою по матері малолітньої ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом та витягів з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_4 є власниками по 1/2 частці квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (20-23, том 1).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2022/000213849 від 02.08.2022 ОСОБА_1 з 02.08.2022 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11, том 1).

ОСОБА_1 02.04.2023 зареєстрована як фізична-особа підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, є платником єдиного податку, у 2024 році отримала дохід від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 3317198 грн (а.с. 15-19, том 1).

Відповідно до декларації №0001-80ТЕ-ЕЕ10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнта ОСОБА_3 , у розділі законний представник пацієнта зазначено ОСОБА_1 (а.с. 12, том 1).

ОСОБА_3 має порушення зору, що підтверджується наданою медичною документацією (а.с. 25-29, том 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 є ученицею 4-Б класу опорного закладу «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради Полтавської області, де навчається з 01.09.2021.

Згідно з наданою інформацією закладу освіти, під час навчання проявляє старанність та відповідальність, читає, виконує навчальні завдання, бере участь в освітньому процесі, під час дистанційного навчання присутня на заняттях та бере участь у них, володіє навичками користування комп`ютером, підтримує спілкування з однокласниками. Відвідує художню школу в селищі Чутове. Проживає разом із сестрою - ОСОБА_1 , яка бере участь у забезпеченні потреб дитини, цікавиться її навчанням, підтримує зв`язок із закладом освіти, у тому числі через засоби електронного зв`язку, відвідує батьківські збори та консультації. Згідно з наданими відомостями, дитина забезпечена необхідними речами та умовами для проживання і навчання. ОСОБА_3 має порушення зору, ОСОБА_6 возить її на консультації до лікаря і забезпечує лікування в лікарні м. Полтави. Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає окремо. Навчанням, розвитком і вихованням дитини не цікавився жодного разу за період з 1 по 4 клас (а.с.24, том 1).

12 квітня 2023 року ОСОБА_2 нотаріально посвідченою заявою уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України, зокрема у закладах освіти всіх типів і форм власності та закладах охорони здоров`я (а.с. 31, том 1).

20 серпня 2024 року відповідач надав нотаріально посвідчену згоду на виїзд малолітньої доньки ОСОБА_3 до Республіки Молдова та (або) Республіки Туреччина з метою відпочинку та оздоровлення у супроводі ОСОБА_1 (а.с. 30, том 1).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 26 червня 2025 року №104, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75-78, том 1).

У висновку зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Дитина навчається в опорному закладі «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області. Відповідно до інформації, наданої навчальним закладом, батько проживає окремо, участі у вихованні доньки не бере, до закладу освіти не навідвідувався та успішністю дитини не цікавився. Крім того, згідно з актом оцінки потреб сім`ї/особи, складеним 19 червня 2025 року Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради, батько не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та станом здоров`я, а також не забезпечує її матеріально. У висновку також зазначено, що вихованням та утриманням дитини після смерті матері займається її старша сестра ОСОБА_1 , з якою малолітня постійно проживає.

Орган опіки та піклування вказав, що враховуючи інтереси, вік та думку малолітньої ОСОБА_3 , а також те, що батьком, на думку органу опіки та піклування, свідомо обрано такі життєві умови, за яких його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

Згідно з висновком служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 27 червня 2025 року №10-9/120 про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її інтересам дитини, службою у справах дітей було розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення її опікуном над малолітньою сестрою ОСОБА_3 у разі набуття останньою статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. У висновку зазначено, що на підставі поданої заяви, доданих до неї документів та акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 може бути взята на облік як потенційний кандидат в опікуни (піклувальники), а встановлення над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіки за участю ОСОБА_1 є можливим у разі набуття дитиною статусу дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 72-74, том 1).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23 лютого 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування (а.с. 246, том 1).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 23 лютого 2026 року №8 тимчасово влаштовано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишену без батьківського піклування, до сім`ї родичів, а саме її рідної сестри ОСОБА_1 (а.с. 247, том 1).

Згідно з долученим Службою у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради листа Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради від 06 квітня 2026 року № 01-19/93 вбачається, шо ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 перебувають на обліку як сім`я, яка опинилася у складних життєвих обставинах, з 06 серпня 2025 року. У листі зокрема зазначено, що підставою для взяття сім`ї на облік Центром надання соціальних послуг визначено самоусунення батька ОСОБА_2 від виховання доньки. До листа долучено копію соціальної карти сім`ї, яка містить детальну інформацію щодо проведеної роботи з родиною (а.с. 42-53, том 2).

З долучених відповідачем копій платіжних інструкцій вбачається, що у період з 2021 року по 07 лютого 2023 року ОСОБА_2 здійснював перекази власних грошових коштів на ім`я ОСОБА_7 . Крім того, з наданих документів убачається, що у період з 2023 року по 09 січня 2025 року ОСОБА_2 здійснював перекази власних грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 .

У судовому засіданні відповідач пояснив, що грошові кошти, які перераховувалися на рахунок ОСОБА_7 , сплачувалися ним як аліменти на утримання дочки, а грошові кошти, які після смерті матері дитини перераховувалися на рахунок ОСОБА_1 , призначалися для утримання малолітньої ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду, у присутності психолога судом дистанційно було заслухано малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка пояснила, що проживає разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_6 . Повідомила, що востаннє бачила батька приблизно два роки тому, коли перебувала разом із ним у м. Дніпрі. Також зазначила, що під час телефонних розмов батько, зі слів дитини, перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак коли саме це було, вона не пам`ятає. Зі слів малолітньої, під час таких розмов батько говорив їй, що він є її найближчою людиною та що вона повинна проживати разом із ним, а не зі старшою сестрою. Водночас дитина повідомила, що не бажає проживати разом із батьком та висловила думку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, мотивуючи це тим, що, на її переконання, батько не цікавиться її життям, колом спілкування, навчанням, зовнішнім виглядом та її емоційним станом.

Щодо позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, посилалася на те, що відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 проживає окремо від дочки, не бере участі у її вихованні, систематично не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що після смерті матері дитини між ним та позивачкою було досягнуто домовленості щодо проживання малолітньої ОСОБА_3 разом зі старшою сестрою ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті матері малолітньої ОСОБА_3 дитина за спільною домовленістю сторін залишилася проживати разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_1 , що також підтверджено поясненнями представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради. При цьому відповідач не заперечував проти такого способу проживання дитини, враховуючи її прив`язаність до сестри, навчання за місцем проживання та сформоване звичне середовище. Крім того, відповідач надав нотаріально посвідчену заяву щодо представництва інтересів дитини у закладах освіти та охорони здоров`я, а також надав згоду на її виїзд за межі України для оздоровлення та відпочинку у супроводі позивачки. Обставини досягнення між сторонами домовленості щодо місця проживання дитини стороною позивача не заперечувалися.

Суд бере до уваги, що відповідач не брав участі у відвідуванні навчального закладу дитиною та у взаємодії зі школою, що ним не заперечувалося. Разом із тим сам по собі факт невідвідування відповідачем навчального закладу дитини не є безумовним доказом ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки участь у вихованні дитини може здійснюватися в інших формах, зокрема шляхом спілкування з дитиною, матеріального забезпечення та погодження питань її життя.

Матеріалами справи підтверджується, що після смерті матері дитини відповідач не був повністю усунений від спілкування з дочкою, підтримував із нею зв`язок, а у серпні 2024 року малолітня ОСОБА_3 деякий час перебувала разом із ним у м. Дніпрі.

Крім того, 12 квітня 2023 року відповідач нотаріально посвідченою заявою уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси малолітньої ОСОБА_3 , зокрема у закладах освіти та охорони здоров`я, а 20 серпня 2024 року надав нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за межі України з метою відпочинку та оздоровлення у супроводі ОСОБА_1 .

Наведені обставини суд першої інстанції оцінив у сукупності з досягнутою між сторонами домовленістю щодо проживання дитини зі старшою сестрою, підтриманням відповідачем зв`язку з дочкою та відсутністю перешкод у вирішенні питань, пов`язаних із її навчанням, охороною здоров`я, відпочинком та оздоровленням.

Такі дії відповідача узгоджуються з необхідністю забезпечення безперервності навчання дитини, збереження звичного для неї середовища після смерті матері та підтримання сформованих соціальних зв`язків, а тому свідчать про те, що відповідач не був байдужим до долі дитини та вчиняв дії, спрямовані на забезпечення її належного виховання, розвитку, відпочинку та оздоровлення.

За таких обставин суд доходить висновку, що поведінка відповідача не свідчить про його свідоме та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Наявні у справі докази не дають підстав для висновку про його байдужість до долі дитини чи повне самоусунення від участі у її житті, а навпаки підтверджують, що, хоча відповідач і не здійснював щоденного догляду за дочкою, під час здійснення батьківських прав він враховував її інтереси.

Суд також враховує, що з грудня 2024 року відповідач перебуває за межами України. Разом із тим сама по собі обставина його перебування за межами держави не може розцінюватися, як ухилення від виконання батьківських обов`язків та не є безумовним свідченням його винної поведінки, спрямованої на невиконання обов`язків щодо виховання дитини.

Оцінюючи доводи позивачки про повне самоусунення відповідача від утримання дитини, суд враховує, що до матеріалів справи відповідачем долучено копії платіжних інструкцій, з яких убачається здійснення ним переказів грошових коштів на ім`я ОСОБА_7 у період з 2021 року по 07 лютого 2023 року, а після смерті матері дитини – на ім`я ОСОБА_1 у період з 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Посилаючись на зазначені документи, відповідач зазначав, що грошові кошти перераховувалися ним для утримання дочки ОСОБА_8 . При цьому суд враховує, що самі по собі платіжні інструкції не містять відомостей щодо цільового призначення кожного окремого платежу, а тому не можуть беззаперечно свідчити про належне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини. Разом із тим зазначені документи у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами у справі не дають підстав для висновку про повне припинення відповідачем надання будь-якої матеріальної допомоги дитині та його абсолютне самоусунення від участі у її утриманні. Водночас, обставина перерахування відповідачем грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 стороною позивача не заперечувалася та була підтверджена поясненнями представника, наданими під час судового розгляду.

Оцінюючи інші обставини справи, суд першої інстанції також взяв до уваги інформацію органу опіки та піклування, а також Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Скороходівської селищної ради, відповідно до якої з 2025 року фіксувалися обставини неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків. Водночас зазначені відомості були оцінені судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами, з урахуванням предмета доказування у справі і часу виникнення спірних правовідносин. Самі по собі ці дані не є достатніми для висновку про наявність передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, оскільки для такого висновку необхідним є встановлення свідомого, винного та систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків у спірний період.

Судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про нездатність відповідача здійснювати виховання дитини, а також про те, що його поведінка створювала або могла створювати загрозу для життя, здоров`я чи нормального розвитку дитини. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про наявність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Таким чином, доводи позивачки про повне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду у сукупності досліджених доказів.

Органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, через ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків. Свій висновок орган опіки та піклування обґрунтовував зокрема тим, що батьком свідомо обрано такі життєві умови, за якими участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність у судовому порядку позбавлення відповідача батьківських прав, вважаючи такий висновок необґрунтованим.

Оцінюючи наданий висновок, суд першої інстанції виходив з того, що він не містить достатньо конкретизованих фактичних даних, які б у їх сукупності дозволяли дійти беззаперечного висновку про свідоме та винне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Зокрема, висновок органу опіки та піклування ґрунтується переважно на узагальнених твердженнях про відсутність участі батька у вихованні дитини, без належної деталізації конкретних дій чи бездіяльності відповідача, їх системності, тривалості та причинного зв`язку з порушенням інтересів дитини.

При цьому, як підстави для висновку зазначено про інформацію навчального закладу та акт оцінки потреб сім`ї/особи, згідно з якими батько не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям та здоров`ям, а фактичне виховання та утримання дитини здійснюється старшою сестрою, з якою вона проживає після смерті матері.

Посилання органу опіки та піклування на те, що відповідачем «свідомо обрано такі життєві умови, за яких його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою», носить оціночний характер і не містить розкриття фактичного змісту такої поведінки, її причинно-наслідкового зв`язку із невиконанням обов`язків щодо дитини.

При цьому у висновку також відсутні відомості щодо з`ясування позиції відповідача під час його підготовки, зокрема не зазначено, чи викликався відповідач для надання пояснень, чи вживалися заходи для всебічного та об`єктивного встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного формування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

Водночас встановлені судом під час розгляду обставини справи свідчать, що після смерті матері дитини між сторонами існувала домовленість щодо фактичного місця проживання дитини, відповідач здійснював матеріальне забезпечення дитини шляхом перерахування коштів та підтримував з нею контакт, що виключає безумовний висновок про повне самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Щодо думки дитини, яка вважала, що батька слід позбавити батьківських прав.

Враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Судом першої інстанції було взято до уваги висловлену під час судового розгляду думку малолітньої ОСОБА_3 щодо бажання бути позбавленою батьківських прав батька.

Водночас, суд першої інстанції врахував, що думка дитини не є абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці.

Як було установлено в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалий час проживає із старшою сестрою ОСОБА_1 та її емоційний контакт з батьком ОСОБА_2 у певній мірі було втрачено саме під впливом цих обставин. Однак, вочевидь дитина потребує батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток. Дитина не висловила будь-які міркування чи твердження, які б давали підстави вважати, що батько негативно впливає на неї, а збереження зв`язку із батьком може завдати шкоди її здоров`ю та розвитку. Разом з тим, під час розгляду справи доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини не було здобуто.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд першої інстанції вважав, що неврахування думки малолітньої ОСОБА_3 щодо позбавлення її батька батьківських прав є виправданим, з огляду на її вік та нерозуміння в силу цього правових наслідків позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неї.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача щодо дитини є наслідком його свідомого та винного нехтування батьківськими обов`язками, а не зумовлена обставинами, які склалися між сторонами після смерті матері дитини.

Також не встановлено, що допущені відповідачем недоліки у виконанні батьківських обов`язків мають такий характер, який би свідчив про неможливість відновлення ним належних відносин з дитиною та виконання батьківських обов`язків у майбутньому.

Судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неможливість зміни відповідачем свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, відновлення спілкування з дитиною та налагодження з нею необхідних зв`язків, що відповідає найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_8 .

Судом першої інстанції також враховано, що під час судового розгляду відповідач підтвердив своє бажання підтримувати спілкування з донькою, брати участь у її вихованні та висловив намір у подальшому забезпечити її проживання разом із ним. Зазначені пояснення свідчать про те, що відповідач не відмовляється від виконання батьківських обов`язків та виявляє намір до відновлення і підтримання сімейних зв`язків із дитиною.

Суд першої інстанції переконаний, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини за встановлених обставин не сприятиме належному захисту прав та інтересів дитини, а тому застосування такого крайнього заходу впливу є передчасним.

Суд першої інстанції критично оцінив наведені позивачем доводи як безумовну підставу для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною є крайнім заходом, застосування якого за встановлених обставин справи є передчасним та невиправданим без попереднього вжиття заходів, спрямованих на корекцію поведінки батька.

Водночас досліджені судом першої інстанції докази підтверджують, що після смерті матері малолітня ОСОБА_3 фактично проживає разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 , тоді як відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, не бере безпосередньої участі у щоденному догляді за дитиною та у взаємодії із закладом освіти, а також не здійснює належної та достатньої участі у її матеріальному забезпеченні.

Наведені обставини свідчать про наявність окремих проявів неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, однак у сукупності з іншими встановленими судом першої інстанції обставинами не дають підстав для висновку про свідоме та винне ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання дитини, яке б виправдовувало застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою спонукання відповідача до належного виконання батьківських обов`язків та більш активної участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 та покласти на орган опіки та піклування Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

На думку суду першої інстанції, таке рішення буде в інтересах дитини, адже позбавлення батька на будь-який зв`язок з дитиною, а останньої - права на батьківське піклування та виховання, є крайнім, тобто останнім зі всіх можливих заходом, який не може бути виправдано виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї. Таке рішення надасть можливість відповідачу змінити свою поведінку, яка перешкоджає належному забезпеченню та вихованню дитини, а дитині - зберегти свої родинні зв`язки, реалізувати право на батьківське піклування та підтримку.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивачем не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність належного виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним цих обов`язків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення над малолітньою ОСОБА_3 опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету від 23 лютого 2026 року малолітню ОСОБА_3 взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, а також тимчасово влаштовано до сім`ї її рідної сестри ОСОБА_1 .

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що висновок служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 27 червня 2025 року містить лише оцінку можливості встановлення опіки за участю ОСОБА_1 у разі набуття дитиною відповідного статусу та не є поданням органу опіки та піклування про встановлення над малолітньою ОСОБА_3 опіки та призначення опікуном конкретної особи.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Незважаючи на те, що під час розгляду справи малолітня ОСОБА_3 була взята на первинний облік як дитина, яка залишилася без батьківського піклування, матеріали справи не містять подання органу опіки та піклування про встановлення над нею опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 , яке є обов`язковою передумовою для вирішення судом першої інстанції зазначеного питання.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог у частині встановлення над малолітньою ОСОБА_3 опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 .

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

За правилами ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц).

За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

У справі, що переглядається немає доказів того, що відповідач навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин даної справи не доведено.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 27.10.2026 року.

Судді: