Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №213/963/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9680/26 Справа № 213/963/26 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

- за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

04.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків.

В якому просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 600 000,00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням експертної команди від 17.02.2026 йому визначено ступінь втрати професійної працездатності – 65% безстроково і визнано особою з інвалідністю третьої групи.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, зв`язаного з виконанням трудових обов`язків задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 425 000 (чотириста двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 4 250,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій просить рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року в частині розміру моральної шкоди змінити, збільшивши цей розмір з 425 000 грн до 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції без достатнього індивідуального обґрунтування зменшив розмір компенсації з 600 000 грн до 425 000 грн, хоча встановлені судом обставини, медичні докази, безстроковий характер втрати професійної працездатності й інвалідності, повторні загострення, подальша вимушена необхідність лікування, втрата попередньої професії та істотне зниження заробітку підтверджують домірність саме заявленої суми.

20.07.2026 року від Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не довів наявності прямого та виключного причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці у відповідача та всіма заявленими стражданнями, тривалості та інтенсивності моральної шкоди.

Крім цього, надані позивачем докази не підтверджують ані наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, ані складу цивільного правопорушення, необхідного для покладення відповідальності на відповідача.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 425 тис. грн моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки ухвалене без належного врахування обставин виникнення професійного захворювання та ступеня втрати працездатності.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.108,110, 120-121).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 19.07.1996 прийнятий учнем машиніста екскаватора в кар`єрі на підприємстві відповідача. 01.08.1996 – переведений машиністом екскаватора в кар`єрі. 25.09.2024 переведений учнем електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань, – відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» від 26.11.2025, протокол №47/776 встановлена наявність у позивача хронічних професійного захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (C6, C7, C8) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі остеохондрозу, випинання дисків на рівні C3-C4, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1 та протрузій дисків C4-C5, C5-C6, C6-C7, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), колінних суглобів (ПФ другого ступеня).

Згідно з цим висновком стаж роботи в умовах впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях за професіями, які наведено в інформаційній довідці про умови праці ОСОБА_1 , підготовленій Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 04.11.2024 № ПС/3.1/20988-25, становить 28 років та включає періоди роботи у відповідача з 19.07.1996 по 01.07.2024 (учнем) машиністом екскаватора в кар`єрі.

Під час трудової діяльності підпадав під вплив:

- рівнів загальної вібрації, 3 клас 2 ступеня, «шкідливі»;

- важкості праці, 3 клас 2 ступеня, «шкідливі»;

- робоча поза незручна 55 % при нормативному 25%.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.12.2025 проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання.

Відповідно до п. 13 Акту за загальною оцінкою умови праці позивача у відповідача відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).

Згідно з пунктом 17 Акту встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи в кар`єрі машиністом екскаватора, керував одноковшовим екскаватором під час проведення навантажувальних робіт. Навантажував гірничу масу в залізничний транспорт, розробляв гірничу масу, здійснював селективну розробку забою. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, порушення режимів експлуатації екскаваторів протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації

У п.18 Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено:

- вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 7 дБ перевищував допустимий рівень та складав 66 дБ при гранично допустимому 59 дБ з вимогами ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».

Встановлено, що згідно з інформаційною довідкою про умови праці позивача та актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів – 28 років 02 місяці.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/261/Р від 17.02.2026 (номер витягу – 125/25/1656/В) позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати працездатності з вібраційної хвороби без необхідності повторного оцінювання відсотка непрацездатності. Причиною інвалідності зазначено професійне захворювання.

Відповідно до рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу – 125/26/261/І) позивачу встановлено легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування та помірний ступінь обмеження здатності до пересування, здобуття освіти та трудової діяльності. Міститься відмітка про потребу в забезпеченні допоміжним засобами реабілітації. Він потребує реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я та санаторно-курортного лікування. Міститься відмітка про наявність загальних обмежень в професійній діяльності, що можуть значно вплинути на погіршення здоров`я.

У 2023-2026 роках позивач неодноразово перебував на лікуванні з приводу отриманого професійного захворювання, проходив медичні обстеження.

Судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням втрати працездатності та групи інвалідності позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Ушкодження здоров`я, втрата 65% працездатності, лікування, перенесення фізичних страждань, спричиняє йому моральні страждання.

При цьому вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди.

Тобто закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього 65% стійкої втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності безстроково.

При цьому суд враховує період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом 28 років 02 місяців, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, наявність третьої групи інвалідності, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації життя і свідчить про погіршення стану здоров`я, незворотність негативних наслідків профзахворювання і дійшов висновку, що все це у своїй сукупності вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд враховує, що обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця, позивач працював у шкідливих умовах саме на підприємстві відповідача та підпадав під вплив шкідливих факторів під час цієї роботи.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 425 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/261/Р від 17.02.2026 (номер витягу – 125/25/1656/В) позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати працездатності з вібраційної хвороби без необхідності повторного оцінювання відсотка непрацездатності.

Враховуючи судову практику, яка склалась в Дніпропетровській області, суди стягують 2 тис. грн. за 1% втрати працездатності, а тому судом першої інстанції неправильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди.

А тому, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 425 000 грн. до 130 000 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 425 000 грн. до 130 000 грн.

В іншій частині рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 27.10.2026 року.

Судді: