Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №519/2457/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7974/26

Справа № 519/2457/25

Головуючий у першій інстанції Москаленко І. О.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Південний відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

боржник – Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 22 червня 2026 року у складі судді Москаленко І.О.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просив скасувати постанову державного виконавця Прасолової А.С. про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80476246 від 12.03.2026 та зобов`язати виконати рішення Південного міського суду Одеської області по справі № 519/2457/25 від 17.12.2025 в повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 22 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду мотивована тим, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 335/4816/24 (провадження № 61-9445св25)). Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. При цьому, суд вважав за необхідне роз`яснити скаржнику його право на звернення з відповідним адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Південного міського суду Одеської області від 22 червня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, предметом поданої ОСОБА_1 скарги було оскарження конкретної постанови державного виконавця у ВП №80475898, яке було відкрито на підставі рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, отже спір виник саме у межах виконання судового рішення у цивільній справі. Факт приєднання зазначеного ВП до зведеного ВП не змінює правової природи спору та не може бути підставою для зміни юрисдикції розгляду скарги. Зазначає, що оскарженню підлягає не діяльність державного виконавця в межах усього зведеного ВП №70011961, а конкретне рішення щодо зупинення виконавчих дій саме в його ВП.

Доводи скарги також обґрунтовано тим, що судом неправильно застосовано практику Верховного Суду. Висновок суду про належність спору до адміністративної юрисдикції зроблений без урахування всіх необхідних критеріїв та з порушенням підходу, сформованого ВП ВС у постанові від 24.04.2019 у справі №908/2349/14.

Також скаржник звертає увагу, що вказаним міським судом вже неодноразово розглядалися аналогічні правовідносини, пов`язані з оскарженням постанов державного виконавця про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості із заробітної плати АТ «Одеський припортовий завод», зокрема у справах №519/2083/25, №519/2080/25, № 519/2436/25, що свідчить про наявність усталеної практики розгляду таких спорів саме в порядку цивільного судочинства.

Явка учасників справи в апеляційному суді

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

17.12.2025 рішенням Південного міського суду Одеської області стягнуто з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 116 654,92 грн.

Постановою державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасолової А.С. від 12.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80476246 з виконання вказаного рішення суду.

Як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження 12.03.2026 державним виконавцем вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №70011961, яке веде Південний ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮУ.

12.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80476246, у зв`язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації на підставі п.12 ч. 1, ч.2. ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до листа Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 8007 від 21.04.2026 на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 70011961 про стягнення грошових коштів з боржника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (код за ЄДРПОУ 00206539), до складу якого станом на 14.04.2026 входять 986 виконавчих проваджень, з яких: 540 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів на користь фізичних осіб, які мають категорію: стягнення заборгованості із заробітної плати; 349 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів про стягнення судового збору на користь держави; 65 виконавчих проваджень з виконання рішень господарських судів на користь юридичних осіб; 6 виконавчих проваджень з виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду на користь ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ; 12 виконавчих проваджень з виконання вимог ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ про сплату боргу (недоїмки); 14 виконавчих проваджень з виконання постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору на користь держави.

Доводи апеляційної скарги, за якими суд апеляційної інстанції не погодився, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам законодавства.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, з якою погоджується апеляційний суд.

Мотиви неприйняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції).

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що під час вирішення питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС України та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 660/612/16-ц,

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону № 1404-VIII, якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у межах зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження.

Водночас законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року в справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року в справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року в справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року в справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18), від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19), від 24 квітня 2019 року у справі №908/2349/14 (провадження №12-49гс19), від 17 вересня 2025 року у справі №335/4816/24 (провадження №61-9445св25).

Як встановлено матеріалами справи, постановою державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасолою А.С. від 12.03.2026 виконавче провадження №80476246 (з примусового виконання виконавчого листа №519/2457/25, виданого 17.12.2025 про стягнення з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати у сумі 116 654,92 грн.) приєднано до зведеного виконавчого провадження №70011961 стосовно боржника - АТ «Одеський припортовий завод» (а. с. 32).

12.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80476246, у зв`язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації на підставі п.12 ч. 1, ч.2. ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто виконавче провадження №80476246 зупинено у межах зведеного виконавчого провадження № 70011961.

Відповідно до листа Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 8007 від 21.04.2026 на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 70011961 про стягнення грошових коштів з боржника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (код за ЄДРПОУ 00206539), до складу якого станом на 14.04.2026 входять 986 виконавчих проваджень, з яких: 540 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів на користь фізичних осіб, які мають категорію: стягнення заборгованості із заробітної плати; 349 виконавчих проваджень з виконання рішень місцевих судів про стягнення судового збору на користь держави; 65 виконавчих проваджень з виконання рішень господарських судів на користь юридичних осіб; 6 виконавчих проваджень з виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду на користь ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ; 12 виконавчих проваджень з виконання вимог ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ про сплату боргу (недоїмки); 14 виконавчих проваджень з виконання постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору на користь держави.

На момент прийняття постанови про зупинення виконавчих дії з примусового виконання виконавчого листа № 519/2457/25 у ВП №80476246, воно не було виведене зі складу зведеного виконавчого провадження №70011961.

Та, як було зазначено вище, відповідно до листа Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 8007 від 21.04.2026, вбачається, що у зведеному виконавчому провадженні №74644280, об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

За таких обставин, судом першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, було враховано висновки щодо застосування норм права у вказаних відносинах, що відповідає вищезазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що до виниклих відносин підлягають застосуванню висновки викладені у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №908/2349/14 підставою скасування ухвали суду бути не можуть, оскільки не змінюють те, що хоча і суть оскаржуваної дії зводиться до зупинення провадження у справі, однак така впливає на стан виконавчого провадження в цілому.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.

Підстави, порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 27.10.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе