Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №522/23020/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №522/23020/24

Суддя: Погорєлова С. О.

Номер провадження: 22-ц/813/3046/26

Справа № 522/23020/24

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Федчишеної Т.Ю. 29 вересня 2025 року у м. Одеса, -

встановила:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.

Позов мотивовано тим, що відповідач є її батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона досягла повноліття.

До цього часу на підставі судового рішення, відповідач сплачував аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно. Іншої підтримки вона від нього не отримувала.

На даний час ОСОБА_2 проживає в Німеччині та навчається в підготовчому коледжі Міжнародного навчального центру Гейдельберзського університету, у зв`язку з чим не має змоги працювати та отримувати дохід і потребує матеріальної допомоги від батька.

ОСОБА_2 несе витрати на орендну плату за проживання в кімнаті та комунальні послуги щомісяця відповідно до договору оренди у розмірі 323 євро, оплата за один семестр навчання складає 151,05 євро, також вона несе витрати по оплаті телефонного зв`язку та інтернету, по організації навчання (купівлі книжок, канцелярського приладдя, ксерокопіювання різного матеріалу та інше, харчування, одяг, предмети гігієни).

Натомість відповідач має змогу надавати їй матеріальну допомогу, працює на посаді начальника юридичного відділу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та отримує дохід.

На підставі наведеного, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), починаючи стягнення з дня подання позову до суду. Також просила стягнути з відповідача витрати, понесені на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення, у загальному розмірі 17850 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 20.12.2024 року та до закінчення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що його хвороба вимагає правильного та регулярного харчування, вартість якого на місяць в середньому складає 13500 грн. Також, відповідач несе витрати на проїзд з дому на роботу та у зворотному напрямку, які щомісячно складають 1500 грн. Крім того, сплата комунальних послуг за квартиру на місяць складає в середньому 2500 грн.

Щодо доказів, наданих позивачкою, то апелянт зазначає, що довідка з Центру зайнятості від 05.09.2024 року підтверджує відмову у нарахуванні соціальних виплат саме станом на 05.09.2024 року, проте позивачка на той час була неповнолітньою. Довідка з університету надана без перекладу, а отже встановити період початку навчання та закінчення неможливо. З пояснень позивача слідує, що довідка видана строком до закінчення наступного семестру – 25.07.2025 року, проте не вказаний загальний період навчання.

Щодо витрат на лікування зубів апелянт зазначає, що з документів, наданих позивачкою вбачається, що вона має право на ортодонтичне лікування без будь-яких доплат, проте погодилась отримати приватні послуги лікування, крім того, зазначені витрати не відносяться до аліментів, а є додатковими витратами на дитину, що не є предметом спору у даній справі.

Щодо посилання позивачки на наявне у його власності майно апелянт вказує, що наявність у його власності кімнати у комунальній квартирі не свідчить про його матеріальне забезпечення, оскільки розмір кімнати складає 16,4 кв.м., автомобіль Камаз був відчужений ним у 2024 році за 10000 грн., а причіп МАЗ модель 8926, 1986 року випуску перебуває у стані, що потребує значних фінансових вкладень для нормального функціонування, оскільки така техніка давно вийшла з експлуатації. За надання земельної ділянки в оренду він отримує 16349 грн. на рік, що з урахуванням податків приблизно складає по 1000 грн. на місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач є матеріально забезпеченим, має на праві власності нерухоме та рухоме майно, регулярний дохід від надання майна в оренду у розмірі 12423 грн., високу заробітну плату, що свідчить про наявність у нього можливості сплачувати аліменти на її користь у визначеному у позовній заяві розмірі.

Крім того, апелянт зазначає, що вона вимушена була здійснювати дороговартісне лікування зубів на суму 1702,00 євро. Через скрутне матеріальне становище був укладений договір про розстрочку платежу від 15.11.2024 року, відповідно до якого виникло зобов`язання сплачувати щомісячно платежі у розмірі 77,29 євро, починаючи з 01.12.2024 року по 01.10.2026 року.

Щодо витрат на нотаріальний переклад документів в сумі 18500 грн., то апелянт зазначає, що всі документи, які були нею подані як докази по справі, їх переклад та нотаріальне посвідчення, були залучені судом до матеріалів справи, визнані як докази певних обставин, і суд посилався на них у своєму рішенні як на факти, що були встановлені судом.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 — частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.01.2007 року, виданим Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 досягла повноліття.

З посвідки на проживання YZCW1FNTR від 29.04.2022 року, виданої місто Херренберг на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання (згідно § 24, розд. 2 Федерального закону про реєстраційний облік) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.05.2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар), остання прийняла в оренду 1 кімнату за адресою: Меріанштрассе 3.

Згідно з п. 1 § 5 договору, оренди орендна плата разом із авансовим платежем за комунальні послуги у загальному розмірі становить 323,00 євро на місяць.

З довідки Міжнародного навчального центру Гейдельберзького університету від 03.12.2024 року слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує з 16.04.2024 року підготовчий коледж Міжнародного навчального центру Гейдельберзького університету. Зараз вона знаходиться на другому семестрі навчання за профільним курсом «G» (підготовка до вивчення германської філології, гуманітарних, мистецьких та споріднених дисциплін). Підготовчий коледж готує на спеціальних курсах студентів, чиї документи про право на вступ до університету повністю відповідають вимогам німецької системи освіти, до складання іспиту для визначення придатності іноземних абітурієнтів до навчання у вузах Німеччини, так званого кваліфікаційного іспиту. Як правило, кваліфікаційний іспит складають після закінчення двох семестрів. Успішне складання іспиту є обов`язковою умовою для вступу на профільне навчання до університету. ОСОБА_3 , як очікується, складе кваліфікаційний іспит 31.01.2025 року (дата усного іспиту та видачі свідоцтва). ОСОБА_3 зарахована до Гейдельберзького університету для навчання у підготовчому коледжі. Усі студенти, які навчаються в Гейдельберзькому університеті, повинні сплачувати плату за навчання, яка зараз становить 151,05 євро за семестр.

Згідно довідки Міжнародного навчального центру Гейдельберзького університету від 28.02.2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є з 15.04.2024 року студенткою підготовчого коледжу Міжнародного навчального центру Гейдельберзького університету. Підготовчий коледж готує на спеціальних курсах студентів, чиї документи про право на вступ до університету повністю відповідають вимогам німецької системи освіти, до складання іспиту для визначення придатності іноземних абітурієнтів до навчання у вузах Німеччини, так званого кваліфікаційного іспиту. Як правило кваліфікаційний іспит складають після закінчення двох семестрів. Успішне складання іспиту є обов`язковою умовою для вступу на профільне навчання до університету. ОСОБА_3 у прийдешньому літньому семестрі 2025 року буде проходити третій семестр навчання у підготовчому коледжі, оскільки їй це потрібно через зміну курсу. Навчальний курс літнього семестру закінчується 25.07.2025 року. ОСОБА_3 зарахована до Гейдельберзького університету для навчання у підготовчому коледжі. Усі студенти, які навчаються в Гейдельберзькому університеті, повинні сплачувати плату за навчання. У літньому семестрі 2024 року та у зимовому семестрі 2024/25 років ця сума становила 151,05 євро за семестр. У прийдешньому літньому семестрі 2025 року ця сума буде становити 161,10 євро.

Відповідно до довідки про зарахування, а також довідки згідно з § 9 Федерального Закону про сприяння освіті, ОСОБА_3 22.04.2024 року вперше зарахована до ВНЗ в Німеччині, Гейдельберзького університету за навчальним напрямком «правознавство». ОСОБА_3 зарахована до Гейдельберзького університету у зимовому семестрі навчального року 2025/26 як повноправна студентка і не перебуває в академічній відпустці. Тривалість семестру: 01.10.2025 року - 31.03.2026 року. Нормативний термін навчання за напрямком «правознавство» зі складанням державного іспиту становить 10 семестрів і, отже, триває до зимового семестру навчального року 2029/30 включно.

З повідомлення Центру зайнятості м. Гейдельберг від 05.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено у наданні допомоги для забезпечення засобів для існування відповідно до Другої книги Соціального кодексу (SGB II) від 24.07.2024 року. Зазначено, що вона не має права на отримання цієї допомоги, оскільки до 30.09.2024 року зарахована до Гейдельберзького університету, навчання в якому відповідно до Федерального закону про підтримку освіти або §§ 61, абз. 2, 62, абз. 3, 123, п. 2 та 124, п. 2 Третьої книги Соціального кодексу в принципі підлягає фінансуванню. Особи, що отримують освіту та студенти, за винятком виплат за § 27 Другої книги Соціального кодексу, не мають права на отримання допомоги для забезпечення засобів для існування.

Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, відповідач ОСОБА_1 працює в Приморській районній адміністрації Одеської міської ради на посаді начальника юридичного відділу. Заробітна плата за звітний період становить 351345 грн. Дохід від надання майна в оренду 12423 грн.

Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, заробітна плата ОСОБА_1 за звітний період становить 495860 грн. Дохід від надання майна в оренду 16349 грн, безповоротна фінансова допомога 1500 грн, дохід від відчуження рухомого майна 10000 грн.

Згідно щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, заробітна плата ОСОБА_1 за звітний період становить 708623 грн. Дохід від надання майна в оренду становить 18310 грн, безповоротна фінансова допомога - 3500 грн.

Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 756/9882/19.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є повнолітньою, однак не досягла 23 років, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Оскільки позивач продовжує навчання, вона обмежена у можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги також з боку батька.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітню доньку, яка продовжує навчатися, суд першої інстанції правильно не встановив наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов`язків стосовно його повнолітньої доньки.

Однак, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом розміром аліментів, які стягнуто на користь ОСОБА_2 , який становить 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 щомісячно, з наступних підстав.

Так, колегією суддів приймається до уваги, що наявними у матеріалах справи належними письмовими доказами підтверджено, що ОСОБА_2 несе наступні витрати: орендна плата за проживання в кімнаті гуртожитку та комунальні витрати в сумі 323 євро щомісячно; оплата за навчання, яка складає 161,10 євро за семестр; оплата телефонного зв`язку та за послуги інтернету; витрати по організації навчання; витрати на проїзд в міському та міжміському транспорті; витрати на харчування, одяг, предмети гігієни тощо.

Таким чином, доведеним та не спростованим відповідачем є той факт, що матеріальне становище ОСОБА_2 є таким, що потребує матеріальної підтримки з боку батька шляхом стягнення з останнього аліментів.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на повнолітню доньку, колегією суддів приймається до уваги також обов`язок відповідача по утриманню його малолітньої доньки ОСОБА_8 , 2019 року народження, а також наявність у нього ряду захворювань.

При цьому, оскільки відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, яка має динаміку зростання, що підтверджується деклараціями за 2023, 2024 та 2025 роки, колегія суддів погоджується із висновком суду, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 20.12.2024 року та до закінчення донькою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

При визначенні розміру аліментів колегія суддів виходить з того, що зі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік вбачається, що; заробітна плата ОСОБА_1 за звітний період становить 708623 грн.; дохід від надання майна в оренду становить 18310 грн.; безповоротна фінансова допомога складає 3500 грн.

Відповідно, з урахуванням сплати податків та зборів, середній розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить 45000 грн. на місяць, з яких, за твердженням відповідача, він сплачує аліменти на утримання молодшої доньки у сумі 4000 — 5000 грн. щомісячно.

1/5 частина із заробітку відповідача становить 9086 грн.

Таким чином, на утримання дітей ОСОБА_1 має сплачувати, орієнтовно, суму у розмірі 14086 грн. (9086=5000), а сума на власне утримання відповідача становитиме 30914 грн. (45000-14086), що є достатнім для покриття усіх життєвих потреб апелянта, приймаючи також до уваги наявність у останнього додаткового джерела доходів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що розмір аліментів у вигляді 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 20.12.2024 року та до закінчення донькою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, - є справедливим та достатнім, ураховуючи обов`язок по утриманню доньки також з боку матері.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів, що вона продовжує навчання, та є лише іноземним абітурієнтом, спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено, що ОСОБА_2 зарахована Гейдельберзького університету як студентка, та період її навчання.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, оскільки він має на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_8 , то колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 року у справі № 691/926/20 зроблено висновок, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (постанова Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19).

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Щодо судових витрат позивача на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення у загальному розмірі 18500 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із перекладом документів та їх нотаріальне посвідчення, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на переклад документів встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення позивачем надано наступні документи: квитанцію до прибуткового ордера № 1154 від 20.12.2024 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_9 прийнято від ОСОБА_2 оплату у розмірі 8000 грн за переклад з німецької на українську з нотаріальним засвідченням; квитанцію до прибуткового ордера № 378 від 10.03.2025 року, відповідно до якої БП «Платинум» прийнято від ОСОБА_3 оплату у розмірі 9900 грн. за нотаріально засвідчений переклад документів; квитанцію до прибуткового ордера № 17 925 від 17.09.2025 року, відповідно до якої БП «Платинум» прийнято від ОСОБА_10 оплату у розмірі 600 грн. за переклад з німецької на українську.

Відповідно до ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Стаття 10 Конституції України визначає, що державною мовою в Україні є українська мова.

Колегія суддів розцінює понесені позивачем витрати на залучення перекладача для перекладу письмових доказів на мову судочинства як один із різновидів витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрати пов`язані із залученням перекладача, оскільки такі були понесені для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів судом та встановлення фактичних обставин справи.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази, з яких вбачається факт сплати позивачем 18500 грн. за переклад та нотаріальне посвідчення документів, доданих до матеріалів справи на підтвердження заявлених позовних вимог.

У той же час, приймаючи до ували часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 14800,00 грн. (позовні вимоги задоволено, у пропорційному вираженні, на 80%, відповідно, розмір витрат на залучення перекладача становить 18500х80/100= 14800).

На підставі викладеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково неправильно визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на залучення перекладача, що є підставою для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року у цій частині із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення.

Крім того, в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 року підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат у розмірі 18500 грн на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на переклад документів та їх нотаріальне посвідчення у розмірі 14800 гривень.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року в частині визначення розміру аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання - змінити, викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Абзац другий резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року викласти у наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 20 грудня 2024 року та до закінчення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе

Оригінал: reyestr.court.gov.ua