Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №487/2928/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.10.26

22-ц/812/1726/26

Єдиний унікальний номер судової справи 487/2928/26

Номер провадження 22-ц/812/1726/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Круглікової А.В.,

переглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, рішення, яке ухвалене Заводським районним судом міста Миколаєва 11 червня 2026 року під головуванням судді Скоринчук К.М., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС» або Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 27 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії за №628168924 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт первісного кредитора, зареєструвалася на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, вказавши свої особисті персональні ідентифікаційні дані.

Зазначено, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

За умовами кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 9 000 грн. шляхом безготівкового зарахування через банк-провайдер, а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. У подальшому відповідач збільшила суму кредиту та загальна сума становила 13 300 грн.

Позивач вказував, що 28 листопада 2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу №28/1118-01 (дія якого згідно з додатковими угодами до договору продовжена до 31 грудня 2024 року), відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 27 січня 2022 року.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу №30/1023-01.

Окрім того, 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №628168924.

Позивач зазначив, що всупереч умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 23 892 грн. 75 коп., яка складається з 13 300 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 10 592 грн. 75 коп. – заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №628168924 в загальній сумі 23 892 грн. 75 коп., судовий збір в сумі 2 622 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №628168924 від 27 січня 2022 року у загальному розмірі 23 892 грн. 75 грн., з яких: 13 300 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 10 592 грн. 75 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за кредитним договором відповідно до договорів факторингу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Скользнєву В.В., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач вказувала, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги з договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон», що ставить під сумнів належність і наступних переходів права вимоги за спірним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та відповідно до ТОВ «ФК «ЕЙС». Відсутність належних доказів отримання позивачем права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Звернуто увагу, що надані позивачем реєстри боржників складаються лише з трьох аркушів, у даних документах відсутні фрагменти тексту, інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором №628168924 жодним чином не засвідчена підписами та печатками сторін, печатки з підписами сторін договору факторингу містяться на окремому аркуші.

Також матеріали справи не містять доказів оплати і відповідно зарахування суми за договором факторингу на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Окрім того, вказано про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. На думку відповідача, предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Також в апеляційній скарзі відповідач просила стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на її користь 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС», посилаючись на безпідставність її доводів, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

За приписами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч.1 ст.369 ЦПК України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст.ст.1046,1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 вищевказаного Закону України зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону України (в редакції, який діяв на час укладення договору) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на час укладення договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 27 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №628168924, за яким відповідач отримала кредит на загальну суму 13 300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.72 зворот-75).

Відповідно до умов договору клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – дисконтний період), а саме до 26 лютого 2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно з п.1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1 виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 675.25 процентів річних, що становить 1.85 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 674.09 процентів річних, що становить 1.85 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

1.9.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766.50 процентів річних, що становить 210 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до того позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього Договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2.10 процентів від суми кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Відповідно до п.1.10 договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу) з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

У пункті 5.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV49Р8Е, відправленим 27 січня 2022 року о 10:10:28 годин та введеним 27 січня 2022 року о 10:10:43 годині із застосуванням телефонного номеру.

Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до положень ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору від 27 січня 2022 року за №628168924.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів ОСОБА_1 на платіжну картку у відповідності до платіжного доручення від 27 січня 2022 року на суму 9 000 грн. та у відповідності до платіжного доручення від 31 січня 2022 року на суму 4 300 грн. (а.с.108,108 зворот).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/-01, за умовам якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги строком до 28 листопада 2019 року, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (а.с.20-25).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії вищевказаного договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с.25 зворот).

31 грудня 2020 року між цими ж сторонами знову укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою вищевказаний договір викладено у новій редакції та продовжено строк його дії до 31 грудня 2021 року (а.с.26-30).

Предметом договору стали зобов`язання клієнта відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

Пунктом 5.3.4 договору факторингу визначено право фактора нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладено додаткову угоду за №27, згідно з якою строк дії вищевказаного договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.31).

Згідно Реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №628168924 від 27 січня 2022 року у розмірі 20 454 грн. 70 коп., з яких 13 300 грн. заборгованість по основному боргу та 7 154 грн. 70 коп. заборгованість по відсоткам (а.с.17-18).

Строк дії договору факторингу №20/1118-01 від 28 листопада 2018 року також продовжено додатковими угодами: №31 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року до 30 грудня 2024 року (а.с.31 зворот, 32).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу за №30/1023-01, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.33-36).

З наданого позивачем Реєстру прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №628168924, загальна сума заборгованості – 23 892 грн. 75 коп., з яких: заборгованість по основному боргу – 13 300 грн., заборгованість за відсотками – 10 592 грн. 75 коп. (а.с.38-39).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.41-46).

З наданого позивачем Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №628168924, загальна сума заборгованості – 23 892 грн. 75 коп., з яких: заборгованість по основному боргу – 13 300 грн., заборгованість за відсотками 10 592 грн. 75 коп. (а.с.47-48).

Отже, позивачем правомірно набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання нею кредитного зобов`язання за електронним кредитним договором, яке первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» не лише на підставі договору факторингу, а і у відповідності до додаткових угод, укладених до нього з приєднанням витягів з реєстрів прав вимоги до боржників, яке в подальшому відійшло до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», та яке, в свою чергу, набув позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про безпідставність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.

При цьому, відповідно до п.1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п.4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відтак, умови вищевказаного договору факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні платіжні інструкції щодо оплати фінансування за відступлення права вимоги за договорами факторингу від 30 жовтня 2023 року №30/1023-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від 11 липня 2025 року №11/07/25-Е, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с.40, 52-55).

Стосовно підтвердження оплати за договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», в матеріалах справи наявний Акт звірки від 31 грудня 2022 року підписаний представниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з якого вбачається, що «Сторони підтверджують, що станом на 31 грудня 2022 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги за Реєстром прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року» (а.с.19).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження ТОВ «Талін Плюс» права грошової вимоги за договором до боржника, оскільки умови договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 не пов`язують момент набуття права у нового кредитора саме з моменту здійснення розрахунку, тому що умови договору не містять такої обов`язкової умови, що перехід права вимоги відбувається лише після сплати коштів.

За такого, позивач, як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .

За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №628168924 від 27 січня 2022 року, розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 23 892 грн. 75 коп., з яких: 13 300 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 10 592 грн. 75 коп. – заборгованість по відсотках за користування кредитом (а.с.56-57).

Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. До того ж, апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з загальним розміром заборгованості та її складових.

За такого, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №628168924 від 27 січня 2022 року у передбаченій законом формі, виконання первісним кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім в повному обсязі зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «ЕЙС», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам у справі та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» в позовній заяві заявляє про те, що витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції склали 7 000 грн.

Розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати, понесені ТОВ «ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу та підтверджуються актам прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 7 000 грн. за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: складання позовної заяви (2 год) 5 000 грн.; вивчення матеріалів справи (2 год) 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника (1 год) 500 грн.; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позивальника (1 год ) 500 грн.

Із змісту ч.3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц).

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18.

Із урахуванням конкретних обставин суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, витрати на правничу допомогу визначенні районним судом в загальному розмірі 5 000 грн., на переконання колегії суддів, є співмірними із складністю даної справи та виконаним адвокатом об`ємом роботи, витраченого часу під час розгляду справи в суді першої інстанцій, розмір таких витрат відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру та необхідності.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 28 жовтня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, –залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

А.В. Круглікова

Повний текст судового рішення

складено 28 жовтня 2026 року