Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №467/469/26 — Миколаївський апеляційний суд

27.10.26

22-ц/812/2107/26

Справа №467/469/26

Провадження № 22-ц/812/2107/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,

за участі представника заявника - Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Догарєвою І.О., повне рішення складно 15 липня 2026 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Благодатненська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 7,6420 га кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 та площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346, що розташовані на території Рябоконівської сільської ради, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2867 га кадастровий номер 4820383000:01:003:0012 та земемльної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 4820383000:01:003:0011 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 .

15 вересня 2016 року спадкодавиця склала заповіт, за умовами якого належну їй земельну ділянку в межах Рябоконівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області площею 8,69 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №059090 вона заповіла ОСОБА_1 . Інші земельні ділянки заповітом не охоплені.

Після смерті спадкодавиці ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, оскільки вона за життя була одинокою, власної сім`ї не мала.

Після звернення заявниці до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 7,6420 га кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 та площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346.

У видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на інші земельні ділянки нотарусом відмовлено у зв`язку із неможливістю підтвердження факту родинних відносин, які дають право на спадкування за законом.

На час відкриття спадщини спадкодавиця була зареєстрована та фактично постійно проживала по АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 , яка на постійній основі надавала їй допомогу у веденні спільного господарства та здійснювала догляд за спадкодавицею.

Починаючи з 2001 року заявниця фактично проживала разом зі спадкодавицею, вела з нею спільне господарство, надавала постійну допомогу у вирішенні побутових питань та фактично ставилася до неї як до матері, що свідчить про наявність між ними стійких сімейних відносин.

У подальшому, у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я спадкодавиці, яка потребувала стороннього догляду, заявниця забезпечувала їй необхідну допомогу, здійснювала постійний догляд, піклувалася про її побутові потреби та стан здоров`я і доглядала ОСОБА_2 до дня її смерті.

Отже, до 31 січня 2023 року, тобто до дня смерті ОСОБА_2 заявниця безперервно проживала без реєстрації разом із спадкодавицею по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на викладене, заявниця просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області, а саме з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявницею не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона та померла ОСОБА_2 проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, були пов`язані спільним побутом і мали взаємні права та обов`язки сімейного характеру. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідна сукупність ознак, таких як спільний побут, взаємні права та обов`язки, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Встановлені судом обставини свідчать, що дійсно позивач здійснювала догляд та надавала допомогу ОСОБА_2 за її життя, однак такі взаємовідносини не носять характер сімейних.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Апелянт вказувала, що суд першої інстанції фактично ототожнив поняття «одинока особа» у сфері соціального захисту із відсутністю будь-яких сімейних відносин та фактичного спільного проживання з іншою особою. Вважає, що факт перебування ОСОБА_2 на соціальному обслуговуванні як одинокої особи не встановлює і не доводить відсутності фактичних сімейних відносин між нею та ОСОБА_1 .

Більше того, у матеріалах справи відсутні докази того, що при призначенні соціальних послуг орган соціального захисту встановлював або досліджував питання фактичного проживання ОСОБА_2 однією сім`єю саме у розумінні статті 3 СК України та статті 1264 ЦК України.

Предметом діяльності соціальних служб було визначення потреб ОСОБА_2 у соціальній послузі «Догляд вдома», а не встановлення наявності чи відсутності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сімейних правовідносин.

Відповідно до довідки №152/2 від 19 березня 2026 року, видані старостою Воєводського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_2 по день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , а разом з нею проживала і вела спільне господарство без реєстрації ОСОБА_1 .

Тому на думку апелянта суд помилково послався на довідку № 36 від 22 березня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 проживала сама.

Також вказує, що суд першої інстанції неповно оцінив показання свідків, встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно існували тривалі близькі відносини та довірливі стосунки, а заявниця допомагала ОСОБА_2 у побуті, проте не надав належної оцінки всій сукупності конкретних обставин, повідомлених свідками.

Свідок ОСОБА_4 , яка тривалий час проживала на тій самій вулиці та працювала секретарем сільської ради, пояснила, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_2 до дня її смерті, ходила до неї майже щодня, а коли ОСОБА_2 злягла - ночувала в неї. Свідок прямо зазначила, що ОСОБА_1 не менше п`яти років ночувала у ОСОБА_2 та практично жила в її будинку.

Ще більш значущими є показання свідка ОСОБА_5 , яка безпосередньо працювала соціальним працівником та надавала ОСОБА_2 соціальні послуги.

Свідок пояснила, що коли вона вранці приходила до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вже зазвичай знаходилася в її будинку, приносила їй теплий сніданок, прала, готувала їжу, а також мала у будинку ОСОБА_2 власне спальне місце. Свідок також підтвердила, що ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_2 приблизно з 2000-2001 року.

Отже, показання свідків у своїй сукупності підтверджують, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу мали систематичний та сталий характер і не обмежувалися епізодичним наданням побутової допомоги. Зокрема, зі свідчень вбачається, що ОСОБА_1 фактично та регулярно перебувала у будинку ОСОБА_2 , де мала постійно визначене для неї місце для сну, залишалася на ніч, спільно з нею харчувалася та брала безпосередню участь у веденні повсякденного побуту.

При цьому її участь у житті ОСОБА_2 полягала не лише у наданні окремих послуг чи допомоги у певних ситуаціях, а охоплювала приготування їжі, прання, прибирання, ведення домашнього господарства та здійснення постійного догляду за нею. Зазначені дії здійснювалися регулярно, упродовж значного періоду часу та були складовою фактичного повсякденного життя ОСОБА_2 . Особливе значення має також те, що ОСОБА_1 неодноразово залишалася у будинку на ніч, що свідчить про її фактичне та систематичне перебування за місцем проживання ОСОБА_2 , а не про випадкове відвідування з метою надання разової допомоги.

Таким чином, характер, зміст, регулярність та тривалість зазначених взаємовідносин, які, відповідно до показань свідків, тривали понад двадцять років, свідчать про фактично сформовані та сталі побутові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З огляду на сукупність встановлених обставин такі відносини не можуть бути обґрунтовано розцінені виключно як звичайна чи епізодична допомога сусідці, оскільки фактична поведінка ОСОБА_1 протягом тривалого часу свідчить про її постійну участь у забезпеченні побуту, догляді та повсякденному житті ОСОБА_2 .

Вказує, що ОСОБА_1 знала ОСОБА_2 з дитинства, оскільки остання була її хрещеною матір`ю. Відносини між ними протягом тривалого часу фактично набули характеру відносин близьких членів сім`ї.

Заявниця не просто періодично надавала ОСОБА_2 допомогу, а протягом багатьох років фактично брала постійну та безпосередню участь у забезпеченні її повсякденного життя та веденні домашнього господарства. Зокрема, ОСОБА_1 регулярно готувала для ОСОБА_2 їжу, прала, прибирала в будинку та виконувала іншу необхідну роботу по господарству, а також обробляла її город, забезпечуючи належний догляд за присадибною ділянкою.

Крім того, ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком здійснювала заготівлю дров, які використовувалися для забезпечення потреб обох господарств, купувала для ОСОБА_2 необхідні продукти харчування, побутові речі та інші необхідні товари. Така допомога не мала характеру окремих або випадкових дій, а була регулярною та фактично охоплювала основні побутові потреби ОСОБА_2 .

Особливо важливим є те, що ОСОБА_1 неодноразово залишалася у ОСОБА_2 на ніч та мала у її будинку власне спальне місце, що підтверджує не лише факт відвідування будинку з метою надання допомоги, а й фактичне тривале перебування та постійну присутність заявниці у її повсякденному житті. У період погіршення стану ОСОБА_2 та її безпорадності ОСОБА_1 також здійснювала за нею постійний догляд, забезпечувала необхідну побутову допомогу та фактично піклувалася про її повсякденні потреби.

Отже, характер та обсяг дій ОСОБА_1 , їх систематичність, тривалість і спрямованість на забезпечення фактично всіх основних побутових потреб ОСОБА_2 свідчать про те, що заявниця протягом тривалого часу фактично виконувала функції особи, яка постійно піклувалася про ОСОБА_2 , утримувала належний стан її господарства та забезпечувала її повсякденне життя.

Той факт, що чоловік та діти ОСОБА_1 проживали у будинку АДРЕСА_2 , не виключає фактичного проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційу скаргу від заінтересованої особи до апеляційного суду не надходив.

Про дату, час та місце розгляду справи участники справи повідомлені належним чином, проте заявниця та представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилися.

Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

У судовому засіданні представник заявника апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника заявниці, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності на підставі:

Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №593903, виданого 04 грудня 2019 року належала земельна ділянка з кадастровим номером 4820383001:01:006:0013 (у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4820383000:01:003:0011) площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),яка розташована Миколаївська область, Арбузинський район, с. Рябоконево ( а.с.17,19);

Державного акту на право власності серія ЯИ 593894, виданого 04 грудня 2009 року - земельна ділянка кадастровим номером 4820383001:01:006:0072 ( у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4820383000:01:003:0012) площею 0,3013 (0.2867) га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Миколаївська область, Арбузинський район, с. Рябоконево ( а.с.18,20);

Державного акта на право власності на земельну ділянку серія МК №059090, виданого 20 травня 2004 року земельну ділянку загальною площею 8.69 га, яка складається із двох земельних ділянок: площею 7,6420 га кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 та площею 1,0480 га кадастровий номер 4820383000:05:000:0346 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах території Рябоконівської сільської ради Арбузимнського району Миколаївсько обалсті. Право власності зареєстрваноу у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19 берерзня 2018 року ( а.с.53,72,73).

15 вересня 2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належну їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія МК №059090 на праві власності земельну ділянки площею 8,69 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповідала ОСОБА_1 ( а.с.47)

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Рябоконеве Первомайського району Миколаївської області ( а.с.6).

Відповідно до довідки №152/2 від 19.03.2026 року, виданої старостою Воєводського старостинського округу Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживала та вела спільне господарство, але без реєстрації ОСОБА_1 ( а.с.7)

Із копії спадкової справи №29/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , заведеної Арбузинською державною нотаріальною конторою встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 29 березня 2023 року звернулась ОСОБА_1 та того ж дня нотаріусом заведено спадкову справу. Інші особи з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не звертались ( а.с.37-45).

Відповідно до довідки №36 від 22 березня 2026 року, виданої Рябоконевським старостинським округом Благодатненської сільської ради для надання її до нотаріальної контори, проте, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .Проживала сама ( а.с.46).

14 серпня 2023 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 7,6420 га, кадастровий номер 4820383000:03:000:0013 (№ у реєстрі413) та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,0480 га, кадастровий номер 4820383000:05:000:0346( № у реєстр414), які належали на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія МК №059090, виданого 20 травня 2004 року, спадкодавиці ОСОБА_2 ( а.с.74,76).

Право власності за ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 14 серпня 2024 року ( номер відомостей про речове право 51354221 та 51353594)( а.с.13,16).

Крім того, ОСОБА_2 належали грошові вклади, розміщені у Арбузинському відділенні № 3160 Ощадного банку СРСР та його філіях на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ( а.с..

Листом від 25 березня 2026 року №131/02.14 завідувач Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області роз`яснив ОСОБА_1 неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на інше майно ОСОБА_2 , яке неохопленено заповітом, оскільки у заявниці відсутні будь-які документи, підтверджуючі родинні стосунки зі спадкодавцем. Рекомендовано заявниці звернутися до суду.

21 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до УСЗН Арбузинської РДА Миколаївської області із заявою про надання їй соціальної послуги догляд вдома. Вказувала, що вона є одинокою, проживає самотньо, рідних не має. Погодилась на проведення обстеження матеріально-побутових умов її проживання та зобов`язалась повідомляти про зміну обставин, як можуть вплинути на надання їй соціальних послуг.

За медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 01.07.2017 року, виданим Новокрасненською АЗПСМ, ОСОБА_2 має вади опорно-рухового апарату, зору, слуху та не здатна до самообслуговування. Аналогічні відомості містять медичні висновки від 01.07.2018 року, 01.07.2019 року, 01.07.2020 року, 01.07.2021 року, 02.10.2022 року.

Розпорядженням голови Благодатненської сільської ради від 27.07.2017 року №83-р/о прийнято на обслуговування з 28.07.2017 року у відділ соціального захисту та обслуговування населення у справах дітей, сім`ї та молоді Благодатненської сільської ради для надання соціальної послуги «Догляд вдома» на безоплатній основі 54 чоловік, на платній 9 чоловік згідно додатку №1.

28 липня 2017 року між Благодатненською сільською радою в особі сільського голови Неграя В.А. та ОСОБА_2 укладено договір про надання соціальних послуг, відповідно до якого відділ соціального захисту та обслуговування населення у справах дітей, сім`ї та молоді Благодатненської сільської ради приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг Нахайчук Н.С. на підставі наказу керівника Благодатненської с/р від 27.07.2017 року №83 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2017 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру, у тому числі закупівля та доставка продуктів харчування, ліків, прання одягу, прибирання, допомога у веденні домашнього господарства, внесення комунальних платежів тощо, загалом 52 години на місяць.

Також договір про надання соціальних послуг між Благодатненською сільською радою в особі сільського голови Неграя В.А. та ОСОБА_2 було укладено 27.07.2018 року.

Згідно індивідуального плану на зимовий період 2017-2018 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Згідно індивідуального плану на весняно-літній період 2018 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць.

Розпорядженням голови Благодатненської сільської ради від 26.11.2019 року №110-р/о громадян, які отримували соціальні послуги «Догляд вдома», переведено на обслуговування до КУ «Центр надання соціальних послуг».

Наказом від 29.11.2019 року №2 КУ «Центр надання соціальних послуг» прийняв на обслуговування зазначених громадян, у тому числі ОСОБА_2 .

Відповідно до карти визначення індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг від 29.11.2019 року, складеної КУ «Центр надання соціальних послуг», ОСОБА_2 є особою похилого віку та не має працездатних рідних, або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити отримувачеві догляд і допомогу. Визначено потребу у наданні соціальної послуги «Догляд вдома».

Аналогічні карти визначення індивідуальних потреб отримувача соціальних послуг складені 22.02.2021 року, 28.10.2022 року.

30.11.2019 року між КУ «Центр надання соціальних послуг» та ОСОБА_2 укладено договір про надання соціальних послуг, відповідно до якого КУ «Центр надання соціальних послуг» приймає на обслуговування отримувача соціальних послуг ОСОБА_2 на підставі наказу керівника КУ «Центр надання соціальних послуг» від 29.11.2019 року №2 та надає соціальні послуги відповідно до індивідуального плану.

Аналогічні договори укладені 27.11.2020 року, 01.12.2021 року, 01.12.2022 року.

Згідно індивідуальних планів: на зимовий період 2019-2020 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць, на весняно-літній період 2020 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 50 години на місяць, на зимовий період 2020-2021 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць, на весняно-літній період 2021 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць,на весняно-літній період 2022 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць, на зимовий період 2022-2023 року ОСОБА_2 отримувала соціальні послуги різного характеру загалом 42 години на місяць.

Наказом директора КУ «Центр надання соціальних послуг» від 01 лютого 2023 року №7 ОСОБА_2 знято з обслуговування у зв`язку зі смертю.

Відмовляючи в задоволенні позову у даній справі суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявниці та спадкодавця як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій, що ОСОБА_1 не довела належними, достатніми та допустимими доказами факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю та ведення з нею спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов`язків більше п`яти років до моменту смерті спадкодавця (у період з 2001 року і до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Фактичне проживання за двома адресами, піклування одночасно про власну родину та ОСОБА_2 суперечить твердженням ОСОБА_1 про існування усталених сімейних відносин із спадкодавцем.

Видана Воєводським старостинським округом Благодатненською сільської ради довідка від 19 березня 2026 року про те, що заявниця нібито проживала без реєстрації з ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє, як недостовірну, та таку, що суперечить довідці №36 від 22 березня 2026 року, виданої Рябоконевським старостинським округом Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для надання її до нотаріальної контори, про те, що на момент смерті ОСОБА_2 проживала сама.

Зазначене спростовує можливість офіційного проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою як члена сім`ї.

Колегія суддів звертає увагу на те, що довідка, на яку посилається заявниця у заяві, не містить фактичної підстави її видання, якими можуть бути дані погосподарських і земельних книг, акти обстеження, протоколи за результатами роботи створених органом місцевого самоврядування комісій тощо, а натомість є висновком старости Воєводського старостинського округу Благодатненської сільської ради, що не належить до його компетенції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 сама оплачувала рахунки за комунальні послуги, регулярно користуючись такою послугою соціального працівника, що відображено у відповідних індивідуальних планах надання соціальної послуги догляду вдома, і таке не було спростовано заявницею. ОСОБА_2 вільно розпорядилась на випадок смерті своєю власністю та заповідала заявниці конкретно визначене майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_5 щодо існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 певної домовленості про її догляд.

За життя ОСОБА_2 з 2017 року перебувала на обслуговуванні відділу соціального захисту та обслуговування населення у справах дітей, сім`ї та молоді Благодатненської сільської ради для надання соціальної послуги «Догляд вдома» згідно поданої нею заяви від 28 липня 2017 року як одинока, самотня й потребуюча надання соціальних послуг особа. ОСОБА_2 протягом життя цю заяву не відкликала та не повідомляла, що має сім`ю. Щороку укладалися нові договори на надання їй соціальної допомоги. ОСОБА_2 отримувала на дому соціальну допомогу від держави з липня 2017 року і по день її смерті.

Саме по собі надання допомоги ОСОБА_1 за життя ОСОБА_2 не є доказом проживання однією сім`єю з нею за відсутності достовірних доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, адже вона з липня 2017 року до дня її смерті перебувала на соціальному обслуговуванні держави як одинока, самотня й потребуюча надання соціальних послуг особа.

Показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю. Періодична допомога, відвідування та дружні стосунки, навіть тривалі, не є тотожними поняттю "проживання однією сім`єю" у розумінні статті 3 СК України та статті 1264 ЦК України.

Колегія суддів врахувала правову позицію Верховного Суду, згідно з якою факт перебування спадкодавця на соціальному обслуговуванні як одинокої особи, що потребує допомоги, є вагомим доказом, який спростовує факт проживання такої особи однією сім`єю з іншою особою. Отримання соціальних послуг, призначених для одиноких громадян, є несумісним із твердженням про наявність сім`ї, яка забезпечує постійний догляд та утримання.

Тобто, офіційний статус «одинокої особи» та отримання послуг від соціального робітника держави свідчать про те, що померла не мала постійної сімейної підтримки та спільного побуту із заявницею. Офіційний статус спадкодавця як одинокої особи спростовують доводи позивача про існування усталених сімейних відносин, що є обов`язковою умовою для виникнення права на спадкування у четверту чергу.

Сама по собі наявність на руках у заявника документів на право власності на земельні ділянки, ощадні книжки банківської установи не свідчить про факт спільного проживання заявниці зі спадкодавицею, як і наявність в неї свідоцтва про смерть, оскільки згідно з п. 7 розділу п`ятого Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Отже, відсутність доказів спільного проживання з особою, а саме: ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, а також факт перебування спадкодавця на соціальному обслуговуванні держави як одинокої, самотньої і такої, що потребує надання соціальних послуг, особи є підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, що давало би підстави для визнання заявниці спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що заявник не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, а лише відображають позицію заявниці, яку вона та представник останньої вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, таке відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують,

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем залишити без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2026 року.