Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №446/1896/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1896/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/2842/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – представника позивача – адвоката Лущанця М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з додатковою відповідальністю (далі – ТзДВ) «Агро-Сервіс» про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 травня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «Агро-Сервіс» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн 00 коп.

Додаткове рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року, ухвалити нове, яким відмовити в стягненні з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «Агро-Сервіс» витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні додаткового рішення судом не враховано, що відповідачем жодних документів, які би підтверджували понесені ним витрати на професійну правничу допомогу до суду не подано, що є підставою для відмови у їх стягненні. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

В липні 2026 року від ТзДВ «Агро-Сервіс» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником Павком В. С., в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення – без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого судового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина перша, третя статті 133 ЦПК України).

Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).

Відзив повинен містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (пункт 8 частини третьої статті 178 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно зі частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в частині восьмій статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

- розгляд справи відбувався у порядку загального позовного провадження, представник відповідача брав участь у розгляді справи як особисто, так і в режимі відеоконференції;

- відзив на позовну заяву містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 30 000 грн 00 коп., які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, та які просить стягнути з позивача у разі відмови в задоволенні позову;

- у судовому засіданні, яке відбулося 19 травня 2026 року представник відповідача зробив заяву про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у строк, визначений процесуальним законом;

- 29 травня 2026 року судом ухвалено коротке рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Повний текст якого складений 08 червня 2026 року;

- 03 червня 2026 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, в якій міститься прохання стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «Агро-Сервіс» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн 00 коп. Копія цієї заяви надіслана до електронного кабінету представника позивача;

- 10 червня 2026 року від представника позивача – адвоката Лущанця М.В. надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, в якому міститься прохання у задоволенні такої відмовити.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року в справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року в справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Окрім цього, при вирішенні цього питання суд має враховувати також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року в справі № 178/1522/18 та інших.

З матеріалів справи убачається, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції ТзДВ «Агро-Сервіс» надавав адвокат Павко В. С., який діяв на підставі ордеру серії ВС № 1362222, виданого 16 квітня 2025 року на підставі договору про надання правової допомоги № 04/25, укладеного 11 квітня 2025 року між адвокатом Павком В.С. та ТзДВ «Агро-Сервіс», пунктом 4.2. якого, з урахуванням додаткової угоди до цього договору, укладеної між сторонами 01 червня 2026 року, визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 18 000 грн 00 коп.

Вирішуючи питання щодо розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Однак, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі №911/2737/17).

З матеріалів справи убачається, що адвокатом Павком В. С. до заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, а саме детальний опис наданих послуг та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, складений 01 червня 2026 року, в якому наведено такий перелік виконаних робіт:

- попередній аналіз позовної заяви, наданих документів, судової практики та формування правової позиції у справі – 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подання відзиву на позовну – 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка та подання заяви про закриття провадження у справі – 2 000 грн 00 коп.;

- аналіз відповіді позивача на відзив та підготовка заперечень на відповідь на відзив 2 000 грн 00 коп.;

- підготовка заперечень щодо поновлення строку для подання відповіді на відзив – 1 000 грн 00 коп.;

- підготовка заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та супровід її розгляду – 1 000 грн 00 коп.;

- підготовка заперечень проти долучення доказів – 1 000 грн 00 коп.;

- участь у судових засіданнях, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів справи, наданих доказів та процесуальних документів сторін протягом розгляду справи – 5 000 грн 00 коп.;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат, акту приймання-передачі та розрахунку витрат на правничу допомогу – 2 000 грн 00 коп.

Загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 18 000 грн 00 коп.

Однак, на думку колегії суддів, такі послуги як попередній аналіз позовної заяви, наданих документів, судової практики та формування правової позиції у справі, а також аналіз матеріалів справи, наданих доказів та процесуальних документів сторін мають організаційний характер, є складовими (охоплюються) такими послугами як підготовка відзиву на позовну скаргу та участь у судових засіданнях, та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Подібний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19.

Також не можуть вважатися наданими, а відтак не можуть компенсуватися такі послуги як підготовка та подання заяви про закриття провадження у справі, підготовка заперечень щодо поновлення строку для подання відповіді на відзив, а також підготовка заперечень проти долучення доказів, оскільки перша не була задоволена судом, а щодо другої, то судом прийнято відповідь позивача на відзив на позовну заяву, тобто така заява також не може вважатися задоволеною, а послуга щодо її складення наданою, як і не може з цих самих підстав, а саме прийняття судом доказів, вважатися наданою послуга щодо підготовки заперечень проти долучення доказів.

Щодо такої послуги як аналіз відповіді позивача на відзив на позовну заява, така на думку колегії суддів входить до складу такої послуги як підготовка заперечень на подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву.

Щодо такої послуги як підготовка заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та супровід її розгляду, колегія суддів враховуючи висновок, викладений у пункті 78 постанови Верховного Суду від 28 січня 2026 року в cправі № 914/1493/24, згідно з яким розглядаючи заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в частині стягнення витрат за надання послуг складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд у кожному окремому випадку має з`ясувати, зокрема, таке: чи були пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи не зловживала сторона наданим правом на подання такого роду клопотань, кількість часу, витраченого на подання таких клопотань, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також положення частини третьої статті 212 ЦПК України про те, що така заява розглядається суддею без повідомлення учасників справи, тобто не передбачається супровід цієї заяви, а саме участь в судовому засіданні щодо її розгляду, вважає, що така послуга підлягає оплаті частково.

В частині, що стосується такої послуги як участь у судових засіданнях, колегія суддів, виходить з того, що з матеріалів справи убачається, що по справі було проведено 3 судових засідання, а саме 30 вересня 2025 року, 05 лютого 2026 року, 19 травня 2025 року, участь у двох з яких представник відповідача брав в режимі відео конференції, а загальна їх тривалість склала 1 год. 8 хв. і 48 сек.

Не підлягають відшкодуванню і витрати на підготовку заяви про розподіл судових витрат, акту приймання-передачі та розрахунку витрат на правничу допомогу, адже така заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року в справі №910/9714/22, постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року в справі № 170/332/22).

Надавши оцінку наведеним обставинам, враховуючи клопотання позивача про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про їх стягнення у заявленому розмірі, а саме в сумі 18 000 грн 00 коп., тому вважає за необхідне зменшити їх розмір з 18 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп., і такий розмір, на думку колегії суддів, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт та їх необхідністю та пов`язаністю зі справою.

При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем жодних підтверджуючих документів, які би підтверджували понесені ним витрати на професійну правничу допомогу до суду не подано, враховуючи наведений вище правовий висновок про те, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що частково має місце у даній справі, такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Щодо посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, на який також посилався позивач у поданому ним запереченні до місцевого суду, такий, виходячи з фактичних обставин справи, яка переглядається, на переконання колегії суддів, є нерелевантним.

Згідно з приписами частини третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

З огляду на те, що під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржене додаткове рішення підлягає зміні, у спосіб зменшення розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 18 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, враховуючи, що предметом оскарження є додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, підстави для розподіл судових витрат, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 червня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу, з 18 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич