Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №603/371/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/371/26

Провадження №2/603/288/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічник А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фітраст Капітал», в інтересах якого діє представниця Столітній М.М. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2230406 від 12 червня 2026 року, звернулось до суду із з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства суму заборгованості в розмірі 100838,55 грн, з яких сума кредиту 25999,98 грн; сума процентів за користування кредитом 60018,57 грн і нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів 14820,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 05 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») і ОСОБА_1 укладений договір № 5363095 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 26000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало і надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку останньої за № НОМЕР_1 , яку та зазначила при оформленні кредиту. В свою чергу, відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 30.12.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача, за кредитним договором № 5363095, загальна сума заборгованості за яким склала 99018,55 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 25999,98 грн, заборгованість за процентами – 60 018,57 грн і штрафні санкції у сумі 13000,00 грн. Оскільки станом на дату укладання договору факторингу від 30.12.2025 №30/12/2025, строк дії договору № 5363095 від 05.03.2025 не закінчився, тому у період з 31.12.2025 по 28.02.2026 (60 календарних днів) позивачем здійснене нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 820,00 грн. На підставі наведеного просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11 серпня 2026 року Монастириський районний суд Тернопільської області за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витребувані докази, а саме: інформація про належність платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) і про зарахування коштів у перод з 05.03.2025 по 14.03.2025 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 26 000 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

07 вересня 2026 року Моанстириський районний суд Тернопільської області підготовче провадження у справі закрив й призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не забезпечили явку представника в судове засідання. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності позивача і його представника. Також зазначив про те, що позивач не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, місце і час розгляду справи, в тому числі шляхом оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

05 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (товариство) і ОСОБА_1 (клієнт) в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7 укладений договір № 5363095 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2 якого товариство зобов`язався надати клієнту кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

До укладення вказаного договору, товариство надало ОСОБА_1 інформацію про споживчий кредит, що підтверджується наданим позивачем до заяви паспортом споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 21264, підписанням якого відповідач підтвердила те, що вона отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Сторони договору погодили, що кредит надається строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком до договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначена комісія за надання кредиту, яка становить 2 600,00 грн, тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховується проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778 % (п.1.4.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 117 520,00 грн (п. 1.6.1 договору).

Також п. 6.3 договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх зобов`язань за договором товариство має право нараховувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити штраф у розмірі 75 % від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно п.2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

На підтвердження надання кредитних коштів за кредитним договором № 5363095 до позовної заяви долучений лист ТОВ «Пейтек» № 20251230-259 від 30.12.2025 адресований ТОВ «Лінеура Україна», згідно з даними якого відповідно до укладеного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 2024-01-03, 05.03.2025 успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта на суму 26000 грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - e0c87e3d-6c67-4b26-9e88-01a959d20df2, призначення платежу – Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5363095 від 2025-03-05.

Зазначене узгоджується із витребуваною ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від АТ КБ «ПриватБанк» інформацією № 20.1.0.0.0/7-260813/72205-БТ від 19.08.2026 у відповідності до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована карта № НОМЕР_4 , на яку 05.03.2025 були зараховані кошти на суму 26000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5363095 від 05.03.2025 станом на 30 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складає 99018,55 грн, з яких: 25999,98 грн – заборгованість за тілом кредиту, 60018,57 грн – заборгованість за процентами, а також 13000,00 грн – штрафні санкції. Також із зазначеного розрахунку видно те, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості за даним договором, а саме:

-02.04.2025 – 0,01 грн – в користь погашення тіла кредиту, 7163 грн – в користь погашення процентів за користування кредитом й 2600,00 грн – користь погашення комісії за надання кредиту;

-01.05.2025 – 0,01 грн в користь погашення тіла кредиту і 7162,721 грн – в користь погашення процентів за користування кредитом.

30 грудня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 30/12/2025.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошової кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом , пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 і надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта, відповідно до п. 3.3 договору факторингу.

Згідно з п. 3.3 договору факторингу сторони ціна продажу за договором становить 2 598 801,59 грн.

В підтвердження переходу права вимоги за договором № 30/12/2025 від 30.12.2025 позивачем долучені: Договір факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025; платіжна інструкція № 9427 від 30 грудня 2025 року на суму 2 598801,59 грн, згідно з якою платником зазначений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», отримувач ТОВ «Лінеура Україна», призначення платежу – сплата за договором факторингу № 30/12//25 від 30.12.2025 без ПДВ; витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 30/12/25 від 30.12.2025, в якому під № 406 зазначений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 5363095, кількість днів прострочених зобов`язань – 213, загальна сума заборгованості – 99018,55 грн, з них 25999,98 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 60018,57 грн – сума заборгованості за процентами і 13000 грн – сума заборгованості за штрафними санкціями.

У відповідності до розрахунку заборгованості за договором № 5363095 про надання споживчого кредиту, який складений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», позивач здійснював нарахування відсотків за 0,95 процентною ставкою в період 60 календарних днів з 31.12.2025 по 28.02.2026 на загальну суму 14 820,00 грн

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд з матеріалів справи встановив те, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5363095 від 05.03.2025 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної адреси, номеру мобільного телефону, рахунку позичальника, а також інформації щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором 37171, що свідчить про його укладення в електронній формі, з умовами якого відповідач, які вважала зручними для себе погодилася й підтвердила умови отримання кредиту. Також суд встановив те, що первинний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконало в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання своєчасно і в порядку, передбаченому договором, належним чином не виконала і кредитні кошти повністю не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 99 018,55 грн, з них: тіло кредиту – 25999,98 грн; 60018,57 грн – заборгованість за відсотками та штрафні санкції в сумі 13 000,00 грн.

Суд погоджується із позицією позивача щодо безпідставності стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 13000 грн, які були нараховані ТОВ «Лінеура Україна» з огляду на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України

Матеріали справи свідчать про доведеність переходу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від первинного кредитора права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором на підставі укладеного договору факторингу. Також суд вважає підставним нарахування позивачем відсотків за користування кредитом протягом 60 днів (а саме в період з 30.12.2025 по 28.02.2026), тобто в період строку кредитування.

Водночас щодо комісії за видачу кредиту за договором № 5363095 від 05.03.2025 в розмірі 2600 грн, яка була стягнула первинним кредитором, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 і від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 5363095 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі в розмірі 2600 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Відтак, вважаю, що сума платежу у розмірі 2600 грн, яку ОСОБА_1 здійснила 02.04.2025 в користь погашення комісії за надання кредиту необхідно віднести в користь погашення нарахованих відсотків за користування кредитом.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи те, що докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надані, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Капітал» необхідно стягнути заборгованість у сумі 98238,55 грн, з них: тіло кредиту – 25999,98 грн; 57418,57 грн – заборгованість за відсотками, а також 14 820,00 грн – відсотки, які нараховані позивачем за 60 календарних днів.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року зазначено про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правничої допомоги у справі доводиться долученими до позовної заяви: договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 2230406 від 12.06.2026, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/07-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату № 20557-12/06/2026 від 12.06.2026 за договором № 10/12-2024 від 10.12.2024.

У відповідності до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, який укладений між адвокатом Столітнім М.М. і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (клієнт), клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Розділом 4 зазначеного договору передбачений, в тому числі, порядок оплати послуг адвоката, підстави, які враховуються при визначені розміру гонорару, підстави підтвердження фактичності наданих послуг та підстави для їх оплати.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024, адвокат Столітній М.М. надав ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» послуги на загальну суму 10000 грн, а саме: зустріч адвоката і клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (кількість годин - 0,5 год, вартість - 440,00 грн); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (кількість годин - 1 год, вартість - 840,00 грн); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (кількість годин – 0,5 год, вартість - 440,00 грн); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (кількість годин – 1 год, вартість - 840,00 грн); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (кількість годин – 1 год, вартість - 840,00 грн); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5363095 від 05.03.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 до суду: Монастириський районний суд Тернопільської області (кількість годин – 2 год, вартість - 1640,00 грн); Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (кількість годин – 1 год, вартість - 840,00 грн); Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (кількість годин – 2 год, вартість - 1640,00 грн); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5363095 від 05.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (кількість годин – 2 год, вартість - 1640,00 грн).

У зазначеному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) позивач та його представник визначили те, що вартість наданих адвокатом послуг підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по справі законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на зазначеному принципі, при здійсненні дослідження й оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 3500 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фк «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню 2593,75 грн (98238,55 грн * 2662,40 грн / 100838,55 грн) сплаченого судового збору, а також 3409,76 грн (98238,55 грн * 3500,00 грн / 100838,55 грн) витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5363095 від 05 березня 2025 року в розмірі 98 238 (дев`яносто вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 55 коп, з яких: 25 999 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп – за тілом кредиту; 57418 (п`ятдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн 57 коп - процентів за користування кредитом і 14 820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 00 коп – нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів за період з 30.12.2025 по 28.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, а саме 2 593 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 75 коп сплаченого судового збору і 3409 (три тисячі чотириста дев`ять) грн 76 коп – витрат на правову допомогу .

У решті позовних вимог – відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник