Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №464/3927/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 464/3927/26

Провадження № 2-а/456/65/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гули Л. В.

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 25.05.2026 поліцейським Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівської області винесено постанову серії ЕНА № 7255310 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за порушення ним дорожнього знаку 3.35 та п. 8.4 ПДР. Вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейськими не було належним чином встановлено обставини правопорушення та помилково кваліфіковано його дії як здійснення стоянку. Фактично він здійснив короткочасну зупинку транспортного засобу тривалістю приблизно 2-3 хвилини з метою очікування своєї сестри, яка перебувала в медичному закладі, оскільки поблизу були відсутні вільні місця для паркування. В цей час повз проїхав службовий автомобіль поліції, після чого поліцейські розвернулися та зупинилися поряд із його автомобілем. При цьому, працівники поліції належним чином не представилися та одразу вимагали пред?явити документи, які ним були надані. Після цього без повного та об?єктивного з?ясування обставин справи поліцейським було винесено постанову серії ЕНА № 7255310. На його пояснення про те, що транспортний засіб перебував у зоні дії дорожнього знаку нетривалий час, працівники поліції не реагували. Тривалість спілкування після зупинки транспортного засобу та після підходу працівників поліції не може свідчити про фактичний час перебування автомобіля у зоні дії дорожнього знаку до моменту зупинки поліцейськими. Також вказує на відсутність належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення. А відтак вважає, що він не вчиняв правопорушення, а поліцейський безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідачем у запропоновані судом строк та порядку подано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого відповідач заперечує позовні вимоги ОСОБА_1 та в задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області було дотримано вимоги Закону. Факт вчинення правопорушення підтверджується доказами, в тому числі долученим фото. Просить справу розглядати за відсутності його представника.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Із Сихівського районного суду м. Львова до Стрийського міськрайонного суду Львівської області за підсудністю надійшла справа № 464/3927/26 за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Гордінця Володимира Степановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02 липня 2026 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 12/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.07.2026 позов ОСОБА_1 залишено без руху і надано термін для усунення недоліків /а.с. 13/.

17.07.2026 ОСОБА_1 недоліки усунуто /а.с. 14-22/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.09.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 23/.

15.09.2026 відповідачем ГУ НП у Львівській області подано відзив на адміністративний позов /а.с. 26-36/.

Ухвалою від 24.09.2026 справу розглядом відкладено на 14.10.2026 /а.с. 37/.

Розгляд справи по суті відбувся 14.10.2026 за участі позивача ОСОБА_1 . По закінченні судових дебатів 23.10.2026 визначено як дату оголошення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові. Додатково вказав, що здійснив не стоянку, а зупинку. При цьому, вказаного місця не залишав, оскільки очікував пасажира.

Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. В поданому відзиві навів позицію відповідача щодо позовних вимог та в задоволенні позову просив відмовити. Просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 25.05.2026 о 12:34 в м. Стрию по вул. Басараб позивач ОСОБА_1 здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.35, чим порушив п. 8.4 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП /а.с. 22/.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним Правил дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення ним п. 8.4 Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків (3.35) та визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 8.4 ПДР визначено групи, на які поділяються дорожні знаки.

Зокрема, згідно з п. 8.4в ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Так, відповідно до п. 3.35 до заборонних знаків відноситься дорожній знак «Стоянку заборонено». Забороняється стоянка усіх транспортних засобів.

Відповідно до вимог Правил дорожнього руху зона дії знаку 3.35 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаку 3.35 поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, поліцейським Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення його до відповідальності не зазначені, відеозапису, інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Позивач стверджує, що 25.05.2026 не порушував вимог Правил дорожнього руху та не вчиняв відповідно адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки 25.05.2026 о 12:34 в м. Стрию по вул. Басараб, керуючи транспортним засобом, здійснив у зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено» не стоянку, а зупинку транспортного засобу, очікуючи пасажира, не покидаючи при цьому місця зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Водночас, за змістом п. 1.10 Правил дорожнього руху стоянкою є зупинка, яка триває більше ніж 5 хвилин. При цьому, стоянкою не вважається зупинка, яка триває не більше ніж 5 хвилин, якщо це пов`язано із посадкою/висадкою пасажирів або завантаженням/розвантаженням вантажу.

У своїх доводах позивач наполягає на тому, що в зоні дії знаку 3.35 здійснив саме зупинку транспортного засобу для посадки пасажира та не здійснював стоянку.

Доказів протилежного, а саме того, що позивач здійснив тривалу стоянку, а не зупинку автомобіля, відповідачем суду не надано.

Долучені фотофайли підтверджують наявність на місці події дорожнього знаку 3.35, з яких неможливо встановити тривалість його перебування у вказаному місці та наявність транспортного засобу позивача.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану в рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).

Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надав будь-яких доказів, також такі докази не зазначені в оскаржуваній постанові.

Враховуючи те, що складена постанова серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 про вчинення адміністративного правопорушення не підтверджує факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення та не може оцінюватися судом як належний і допустимий доказ у розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, інших доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач не надав, суд дійшов переконання, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за відсутності доказів вчинення ним відповідного правопорушення.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо наявності самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Досліджені під час розгляду справи докази та приписи чинного законодавства дають чіткі підстави для наступних висновків.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем ГУ НП у Львівській області як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (дорожнього знаку 3.35, п. 8.4 ПДР), та правомірність винесеної поліцейським Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення адміністративного позову в розмірі 665,60 грн і підтверджені квитанцією №9283-В6ТР-05Е4-Р4А1 від 30.05.2026, на підставі ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 665,60 грн грн, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення повністю.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали адміністративної справи не містять.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7255310 від 25.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п?ять грн 60 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя Л.В.Гула