Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №187/2078/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/2078/26

3/0187/742/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 жовтня 2026 року селище Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши матеріали, що надійшли із Відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; РНОКПП НОМЕР_1 ; посвідчення водія НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771443 від 17.10.2025, згідно якого: 14.09.2026 о 15-20 годині в селищі Курилівка по вул. Польовій водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «ИЖ» д/з НОМЕР_3 . З явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова). На законну вимогу використати алкотест «Драгер», або пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР) і вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув та надав до суду своє пояснення відповідно до якого, він дійсно, 14 вересня 2026 року близько 15:20 год. в с. Курилівка керував належним йому мотоциклом без шолома, оскільки переганяв цей мотоцикл з одного двору до іншого, які розташовані на невеликій відстані один від одного, у зв`язку з чим вважав, що це займе мало часу, і вирішив не використовувати шолом. Свою провину в цьому він визнає та зобов`язуюся в подальшому не допускати такого порушення. Також він визнає свою провину в тому, що дійсно своєчасно не зупинився на вимогу поліцейського, але це в певній мірі обумовлюється тим, що він не почув звуковий сигнал поліцейської машини, яка рухалася за ним. Він також повністю визнає свою вину і в цьому правопорушенні і в подальшому зобов`язується буди більш уважним та не допускати подібного.

При цьому, що стосується відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, то з цим ОСОБА_1 не погоджуюся, оскільки йому ніхто не пропонував пройти огляд саме в закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим і його відмови, відповідно, не могло бути. Так, співробітник поліції після зупинки казав йому, що у нього є підозра вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, також він йому сказав, що вимагає від нього, щоб він пройшов перевірку на алкотестері Драгер і пояснив, що в разі його небажання, то він буде повинен йому запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я тобто в лікарні. В подальшому співробітник поліції, звертаючись до нього, запитав, чи буде він використовувати алкотестер Драгер, на що він відповів, що подумає. Буквально тут же співробітник поліції запитав, Ви будете проходити огляд, на що він відповів, що ні не буде, маючи на увазі огляд з використанням алкотестера на місці зупинки, на що поліцейський сказав, що йому все зрозуміло і що він йому більше не потрібен. Таким чином, йому, після відмови пройти огляд на місці зупинки з використанням алкотестера, ніхто не пропонував проїхати до медичного закладу, щоб вже там пройти такий огляд, також йому ніхто не вручав направлення до медичного закладу на проходження огляду на стан сп`яніння і не роз`яснював, в якому закладі такий огляд можна пройти.

В якому закладі охорони здоров`я можна пройти огляд на стан сп`яніння він дізнався від знайомих вже пізно в вечорі 14 вересня 2026 року. В подальшому, а саме о 05:45 год. 15 вересня 2026 року, тобто одразу після закінчення комендантської години він самостійно прибув до КНП КМР «МЛ №9» де пройшов відповідний огляд, за результатами якого він був тверезим.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Фесюк Ю.О. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в якому просив суд, закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях подій та складу адміністративного правопорушення.

Клопотання мотивовано тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення правопорушення зазначений, як 14.09.2026 року о 15:20, будь-якого іншого часу в протоколі не зазначено. Водночас, до протоколу долучений відеозапис, на якому зафіксовані, з зазначенням часу, усі події, за наслідком яких в подальшому і був складений протокол, але о 15:20 год. жодної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння з боку ОСОБА_1 - не зафіксовано. В даному випадку поліцейський, згідно запису бодікамери о 15:24 год., звертається до ОСОБА_1 та зазначає, що він вимагає від останнього пройти огляд на місці зупинки з використанням алкотесту Драгер та роз`яснює, що в разі небажання водія пройти такий огляд, він (поліцейський) повинен буде запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, тобто в лікарні. В подальшому, о 15:26 год. поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи буде той використовувати алкотест Драгер, на що ОСОБА_1 відповідає, що подумає, та на чергове запитання поліцейського, чи буде він проходити огляд на стан сп`яніння, відповідає, що ні, не буде. Після пропозиції поліцейського пройти огляд з використанням алкотесту Драгер на місці зупинки від нього жодної пропозиції до ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров`я не надходило. За таких обставин є очевидним, що поліцейським не був дотриманий визначений законодавством порядок проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки останній передбачає, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. В матеріалах справи міститься направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, але в цьому направленні взагалі відсутня назва закладу охорони здоров`я, до якого він направляється, що свідчить про чергове недотримання поліцейським порядку направлення на медичний огляд на стан сп`яніння та, відповідно, вказує на відсутність відповідальності ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду.

В судовому засіданні захисник підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Так, заслухавши пояснення адвоката Фесюка Ю.О. і дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з наступних підстав.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій, необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до положень ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, ....., а також іншими документами.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п. 1.9 ПДР становлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.

Відповідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 розділу 1 Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом; та лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно пункту 7 розділу 1 вказаної Інструкції - у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст.266 КУпАП.

На підставі пункту 6 розділу Х наказу МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, огляд особи на стан алкогольного сп`яніння є сукупністю, своєрідним алгоритмом послідовних дій працівників поліції.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), відтак адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано такі докази:

- протокол серії ЕПР1 № 771443 від 14.09.2026, у якому викладено фактичні обставини справи. Вказаний протокол не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з її відмовою від підпису;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння від 14.09.2026;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7882237 від 14.09.2026;

- рапорт інспектора СРПП ВП №3 ДРУП № 2 від 14.09.2026 про виявлення правопорушення за ч. 1 ст.130, 122-2 та 121 КУпАП;

- відео диск.

У даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає доказуванню подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Водночас суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та достатнім доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою є процесуальним документом, який фіксує обставини, встановлені уповноваженою особою.

Відомості, викладені у протоколі, підлягають обов`язковій перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами, які повинні бути належними, допустимими та достатніми для підтвердження вини особи і не викликати обґрунтованих сумнівів у суду.

За відсутності таких доказів протокол не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини особи.

Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а, рапорт працівника поліції сам по собі не може вважатися належним та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Такі документи мають службовий характер і не можуть підміняти собою об`єктивні докази у справі, оскільки складені особою, яка є представником суб`єкта владних повноважень та здійснює функції контролю і нагляду у сфері безпеки дорожнього руху.

За таких обставин наданий рапорт не усуває наявних сумнівів щодо повноти та належності доказової бази у справі і не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність вини особи.

Судом ретельно досліджено п`ять відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення та встановлено, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 працівник поліції повідомив про виявлення у останнього запаху алкоголю, роз`яснив, що в такому разі він буде змушений запропонувати ОСОБА_1 огляд за допомогою алкотестеру Драгер або в медичному закладі. Потім поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою алкотестеру Драгер на місці, на що ОСОБА_1 відповів: «Я подумаю». Далі, працівник поліції ще раз запитав, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд, на що той відповів відмовою після чого працівник поліції, не запропонувавши пройти огляд в закладі охорони здоров`я повідомив йому про складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наданий суду відеозапис не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 , на відповідну пропозицію поліцейського, пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, як того вимагає порядок проведення такого огляду.

Про відсутність відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я свідчить відсутність назви такого закладу охорони здоров`я в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння від 14.09.2026.

Суд також враховує, що наявне в матеріалах справи направлення на медичний огляд не містить підтвердження його належного вручення ОСОБА_1 , що в свою чергу не дає можливості встановити, чи було забезпечено реалізацію права особи на проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Окремо суд зазначає, що не бере до уваги долучений захисником висновок № 360/2 щодо результатів медичного огляду від 15.09.2026, виданий Комунальним некомерційним підприємством Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9», відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, оскільки відповідний огляд проведено за його самостійним зверненням, без участі працівника поліції, тобто з порушенням установленого статтею 266 КУпАП порядку. Відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП такий огляд вважається недійсним, а тому зазначений висновок не може бути врахований судом, як результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного у встановленому законом порядку.

Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом у стані сп`яніння. За таких обставин, зазначений висновок, з огляду на предмет доказування у цій справі, сам по собі не підтверджує та не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому законом порядку.

Відповідно ст. 8, ч. 2 ст. 62 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Враховуючи викладене, із урахуванням позиції ОСОБА_1 , відсутності достатніх доказів дотримання процедури проведення його огляду на стан сп`яніння, суд доходить висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зв`язку із порушенням п.2.5 ПДР України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП відсутні підстави для стягнення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130 та 247 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771443 від 14.09.2026 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодекс України про адміністративні правопорушення, закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя: В. О. Говоруха