Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №204/9730/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/9730/26

Провадження № 2/204/5495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором №M75.00404.011199792 від 02 вересня 2024 року, у сумі 166154 гривні 99 копійок (а. с. 1-3 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 вересня 2024 року між банком та відповідачем було укладено договір кредиту №M75.00404.011199792, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 150000 гривень, зі сплатою 69,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Остання сплата відповідачем по кредитному договору здійснено 15 вересня 2025 року, тому сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07 липня 2026 року становить 166154 гривні 99 копійок, яка складається із: простроченого боргу у сумі 101193 гривні 22 копійки та прострочених відсотків у сумі 64961 гривня 77 копійок, яку позивач прохає стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 55), яка направлена учасникам справи за супровідним листом від 12 серпня 2026 року (а. с. 56).

Станом на дату розгляду справи відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, на підставі вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02 вересня 2024 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено договір кредиту № M75.00404.011199792, відповідно до якого Банк надає Клієнту кредит на споживчі цілі шляхом переказу коштів в розмірі на рахунок 26202011032795 Позичальника, який відкритий в АТ "Ідея Банк", а Клієнт отримує його зі сплатою фіксованої процентної ставки 69.99% річних, що складає 0.19% у день, строк кредиту 18 місяців. Датою видачі кредиту є дата зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника (а. с. 32-35 та на звороті).

Крім того, до договору № M75.00404.011199792 відповідачем підписано графік платежів (а. с. 36 та на звороті), в якому остання дата платежу – 02 березня 2026 року.

Разом з цим, 02 вересня 2024 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, яким сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовану реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту та додаткову інформацію (а. с. 37-38).

Також судом встановлено, що вказані вище документи підписані відповідачем власноручним підписом.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором № M75.00404.011199792 від 02 вересня 2024 року виконало в повному обсязі, шляхом переказу на рахунок відповідача грошових кошти в сумі 150000 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями №527763, №527761 (а. с. 39,40).

Відповідно до наданої позивачем виписки відповідача (а. с. 41-42), 02 вересня 2024 року відповідач отримав на свій рахунок 150000 гривень та здійснював часткові періодичні погашення заборгованості за основним боргом та відсотками, остання дата здійснення погашення за договором 15 вересня 2025 року.

Відповідно наданого позивачем довідки-розрахунку заборгованості за договором № M75.00404.011199792 (а. с. 43) за відповідачем станом на 07 липня 2026 року утворилася заборгованість у сумі 166154 гривні 99 копійок, з яких: прострочений борг у сумі 101193 гривні 22 копійки; прострочені відсотки у сумі 64961 гривня 77 копійок.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

На підтвердження отримання та використання кредитних коштів відповідачем, позивачем надано виписку банку та платіжні інструкції, відповідно до яких відповідач отримав на свій рахунок кредит у сумі 150000 гривень та здійснював часткові погашення за договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а. с. 41-42), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання виконав повністю та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.

Позивачем на підтвердження своїх вимог, а саме наявності у відповідача заборгованості за договором № M75.00404.011199792, надано суду довідку-розрахунок заборгованості, відповідно до якої за відповідачем рухається заборгованість станом на 07 липня 2026 року у сумі 166154 гривні 99 копійок, з яких: прострочений борг у сумі 101193 гривні 22 копійки; прострочені відсотки у сумі 64961 гривня 77 копійок.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за договором та не повернув в повній мірі отримані кредитні кошти, не виконавши повністю взятих за договором зобов`язань, суд дійшов переконливого висновку про те, що його право на повернення його власності – кредитних коштів, сплати відсотків, нарахованих за час користування ним, у встановлені у договорі строки, порушено, а тому підлягає захисту.

Натомість, відповідач жодних заперечень на предмет позову до суду не надав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а відтак, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, через що із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № M75.00404.011199792 від 02 вересня 2024 року на загальну суму 166154 гривні 99 копійок.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11; ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № M75.00404.011199792 від 02 вересня 2024 року на загальну суму 166154 (сто шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна