Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №587/2835/26
Суддя: Клімашевська І. В.
Справа №587/2835/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І.Г.
Номер провадження 33/816/1550/26Суддя-доповідач Клімашевська І. В.
Категорія 126 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Фомінова Романа Миколайовича на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,-
У С Т А Н О В И Л А:
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років за те, що він повторно протягом року, 30 червня 2026 року о 09:08 год в с.В.Сироватка- с.Новоселиця, керував транспортним засобом ВАЗ 210994, д.н.з.- НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Своїми діями порушив п.2.1а Правил дорожнього руху.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням адвокат Фомінов Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції порушив право на захист ОСОБА_1 , оскільки розглянув справу у його відсутність і відсутність захисника попри завчасно подане та обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, кваліфікуюча ознака повторності не встановлена належними та достатніми доказами. При цьому, суд першої інстанції безпідставно застосував до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування, адже останній посвідчення водія відповідної категорії не отримував. Постанова не містить належного аналізу доведеності обвинувачення, суд не відокремив докази поточної події від доказів повторності та не з`ясував юридичний стан попередньої постанови.
В судове засідання призначене на 28 жовтня 2026 до апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, повідомлялися належним чином про розгляд справи. Крім того, від захисника Фомінова Р.М. надійшла заява, в якій останній апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити і розглянути без участі сторони захисту.
Враховуючи вказану позицію сторони захисту, з метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд вирішив здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, копії постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом. Вказаним доказом підтверджується те, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній працівнику поліції для огляду посвідчення водія не надав, з вказівкою на те, що у нього його не має. На запитання працівників поліції, чи відомо йому, що він не має права керувати транспортним засобом без посвідчення водія, каже, що йому про це відомо, але він доїжджає на машині тільки до «Керамеї», а далі по місту ходить пішки. При цьому, поліцейським було встановлено, що ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за те, що здійснював рух на транспортному засобі, не маючи права на таке керування, і повторно, протягом року, знову вчинив аналогічне правопорушення, що стало підставою для складання відносно нього протоколу вже за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.
Щодо тверджень адвоката Фомінова Р.М. про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист апеляційний суд вважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право у тому числі при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, а ст.271 КУпАП передбачено, що адвокат, інший фахівець у галузі права можуть брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Також ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Крім того, ст.268 КУпАП не встановлено обов`язкової участі у розгляді справ про адміністративне правопорушення, що передбачені ст.126 КУпАП, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, так і її захисника.
В даному випадку матеріали відносно ОСОБА_1 надійшли до суду 08 липня 2026 року і справа була призначена до розгляду на 09 липня 2026 року.
09 липня 2026 року захисник Фомінов Р.М. звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та 28 липня 2026 року вже ознайомився з матеріалами в повному обсязі.
Судове засідання було відкладено на 29 липня 2026 року. В день судового засідання ОСОБА_2 подав ще одне клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із його участю в іншій справі в Ковпаківському районному суді м.Суми. При цьому, справа відносно ОСОБА_1 була призначена на 09.00, а судове засідання відносно громадянина В. ( у зв`язку з яким адвокат просив відкласти розгляд справи) було призначено на 09.30 год, тобто пізніше, ніж те, яке він просив відкласти. Незважаючи на це, судом першої інстанції було задоволено таке клопотання захисника і надано йому можливість в повній мірі реалізувати свої права після ознайомлення з матеріалами справи.
Наступне судове засідання було призначено на 03 вересня 2026 року, в яке захисник також не з`явився, натомість знову надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Необхідно наголосити, що справа перебувала в провадження судді першої інстанції два місяці і захиснику було надано достатньо часу, щоб ознайомитись зі справою та підготувати правову позицію. Окрім того, останній ( у випадку неможливості безпосередньої явки до суду) міг скористались своїм правом надати письмові пояснення, або подати суду документи та письмові доводи, які б відображали його позицію по справі та могли підтвердити чи поставити під сумнів або спростовувати ті фактичні дані, які містяться в адміністративних матеріалах.
Тобто, суд вважає, що для особи, яка притягується до відповідальності, та його захисника було надано достатньо часу і створено усі умови для можливості реалізувати свої процесуальні права належним чином.
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду першої інстанції у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи захисника Фомінова Р.М. щодо порушення права ОСОБА_1 на захист необґрунтованими.
Щодо тверджень апелянта, що кваліфікуюча ознака повторності не встановлена належними та достатніми доказами, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Так, ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою ст. 126 КУпАП.
Згідно п.3 Розділу 1 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395- повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Слід зазначити, що до матеріалів справи додана Постанова серії ЕНА №671198 від 23.02.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП за те, що він 23.02.2026 об 11:12 год на а/д Суми- с.Новоселиця керував ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_2 , без увімкненого світла фар і при перевірці документів було виявлено, що останній не мав при собі посвідчення водія, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом.
Як зазначалось вище, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що на нього раніше виносилась постанова за вчинення аналогічного правопорушення. При цьому, він жодним чином не зазначає, що вона ним оскаржувалась чи що він з нею не погоджується. Навпаки, він повідомляє працівникам поліції, що знає, що йому не можна сідати за кермо, зазначає, що йому роз`яснювались наслідки повторного вчинення правопорушення, проте так сталось.
До того ж, з наданого Витягу з бази інформаційного порталу НП України вбачається, що штраф за вказаною постановою було сплачено 06.03.2026.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що як на момент складання протоколу, так і під час розгляду справи судом, була доведена така кваліфікуюча ознака як «повторність», а тому в діях ОСОБА_1 був наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
Апелянт також зазначав, що постанова суду першої інстанції не містить належного аналізу доведеності обвинуваченого поза розумним сумнівом. На вказане апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови описав всі докази, на які посилався при прийнятті такого рішення, проаналізував їх як окремо, так і в сукупності між собою. За таких обставин, стверджувати про відсутність належного аналізу не має підстав. Тим більше, що доводи апеляції не містять посилань на ті докази, які не було враховано під час ухвалення оскаржуваного рішення, і які б спростували висновки суду першої інстанції.
До того ж, апелянт зазначав, що до особи, якій право на керування не надавалось, не може бути застосоване позбавлення цього права. З цього приводу слід зазначити наступне.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП однозначно та без будь-яких сумнівів передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч.2ст.126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч.2 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.
Частина 5 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов`язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням зазначеного і судової практики, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.
При цьому об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативними стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР. Дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, –
П О С Т А Н О В И ЛА:
Постанову Сумського районного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Фомінова Р.М. на цю постанову – без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua