Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №589/4676/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/4676/24

Номер провадження 22-ц/816/2968/26

Категорія - 72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

в присутності:

прокурора – Галашан Ірини Валеріївни

позивачки - ОСОБА_1

її представника - Очкур Кристини Іванівни

представника відповідача - Ненада Олега Анатолійовича

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми та в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого звернувся його представник – адвокат Ненада Олег Анатолійович, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2025 року у справі № 589/4676/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

08 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 – адвокат Очкур К.І. звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що із 29 червня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбу. У шлюбі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народилася донька ОСОБА_3 .

27 червня 2018 року рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області шлюб між сторонами був розірваний.

Вказала, що з грудня 2016 року позивач не проживає з відповідачем, оскільки останній зловживав алкогольними напоями, виносив речі з дому і закладав їх у ломбарди.

Протягом всього часу вагітності позивача, відповідач ніякої фінансової або моральної підтримки не надавав. В пологовий будинок не приходив, з пологового будинку позивачку з дитиною не забирав і в подальшому донькою не цікавився. Дзвонив позивачці лише в стані алкогольного сп`яніння та погрожував забрати у позивача дитину. Зазначила, що ОСОБА_2 дитину бачив лише один раз, ще у травні 2017 року, після того взагалі зник із життя позивача та дитини. При цьому будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, вихованням дитини не займався.

Вказала, що рішенням суду з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини на користь позивачки в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн.

Підсумовуючи зазначила, що після народження дитини відповідач не цікавився інтересами та потребами дитини, жодної участі у вихованні та утриманні дитини не приймав, дитину бачив два рази за життя, не цікавився її успіхами, навчанням та здоров`ям, що свідчить про те, що відповідач свідомо самоусунувся від батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї доньки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено.

ОСОБА_2 , позбавлено батьківських прав, відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач нехтує потребами своєї доньки ОСОБА_3 , порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. При цьому суд першої інстанції вказав, що протягом перебування справи на розгляді у суді, ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки щодо дитини, не надав доказів прагнення здійснювати належне піклування за нею, добровільно аліменти не сплачував.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 . – адвокат Ненада Олег Анатолійович, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказав, що рішення суду ухвалено під час перебування відповідача в лавах Збройних Сул України, через що останній був позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях та спростовувати викривлені позивачкою обставини справи. При цьому зазначив, що суд першої інстанції всупереч позиції Верховного Суду, зокрема постанові Великої Палати Верховного Суду відмовив у задоволенні його заяви про зупинення, чим порушив принцип змагальності сторін та можливості надати докази на спростуванні доказів поданих позивачкою.

Вказав, що з 2016 року він проживав з позивачкою та її сином від першого шлюбу у його квартирі. В грудні 2016 у них погіршились відносини, через відносини позивачки ОСОБА_1 з колишнім чоловіком і він в подальшому з нею розлучився.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що відповідач наполегливо заперечував проти позбавлення його батьківських права та вчиняв дії для відновлення та розвитку стосунків із донькою.

Також зазначив, що ставить під сумнів покази як позивачки, так і її матері та колишнього чоловіка з яким позивачка проживає на даний час ОСОБА_4 .

Зазначав, що позбавлення батьківських прав відповідача, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною та вчиняє дії для відновлення з нею відносин, не відповідатиме інтересам малолітньої доньки.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 28 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 28 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Короткий зміст відзиву

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Очкур Кристина Іванівна подала через підсистему «Електронний суд» відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню.

Вказала, що відповідач в апеляційній скарзі не навів жодного аргументу, який би спростував, що саме його бездіяльність призвела до розриву зв`язку між ним та донькою, що і стало підставою для звернення позивачки до суду. Отже вважає, що висновки суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, які прийняті на підставі поданих доказів.

Вирішення процесуальних питань в суді апеляційної інстанції

Під час судового розгляду були розглянуті клопотання представника відповідача про допит свідка ОСОБА_5 та клопотання представника позивачки про допит свідка ОСОБА_6 , витребування доказів

Протокольною ухвалою клопотання представника відповідача задоволено, а в задоволенні клопотання представника позивача відмовлено, виходячи з наступного.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази (зокрема й письмові) разом з поданням позовної заяви. Процесуальний закон встановлює чіткі часові межі для розкриття доказів з метою забезпечення принципу змагальності та рівності сторін.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

З матеріалів справи вбачається, що Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 березня 2025 року закрито підготовче та призначено справу до судового розгляду на 26 червня 2025 року. ( т. 1 а.с. 80)

08 квітня 2025 року відповідач звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи ( т. 1 а.с. 81)

20 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звертається до суду з заявою про відкладення розгляду справи до закінчення військового стану, посилаючись на те, що він заперечує проти позбавлення батьківських прав, проте не має можливості бути присутнім в судових засіданнях, оскільки перебуває в лавах ЗСУ і виконує військовий обов`язок. Надав докази того, що перебуває на військовій службі за призовом. (т. 1 а.с. 95)

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2025 року у задоволенні заяви про зупинення провадження відмовлено (т. 1 а.с. 125-126)

Колегія суддів вважає, що особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, відповідач не зміг в повній мірі реалізувати свої процесуальні права у встановлені строки, а тому колегія суддів вважає доведеним фактом посилання відповідача про неможливість звернення з клопотанням про виклик свідка ОСОБА_5 , а тому дійшла висновку про задоволення його клопотання.

Разом з тим, позивач своїм право на подання всіх доказів, які вона вважала підтверджують та обґрунтовують її позовні вимоги надала суду першої інстанції у встановлені законом строки. При цьому представник позивача звертаючись до суду апеляційної інстанції не мотивувала чому вона не зверталась до суду першої інстанції про виклик свідка ОСОБА_6 та не надала доказів неможливості звернутись з таким клопотанням раніше.

Колегія суддів, звертає увагу, що факт подання відповідачем апеляційної скарги є його законним правом на перегляд судового рішення і не є винятковою чи поважною обставиною для витребування нових письмових доказів.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, усвідомлював предмет спору та тягар доказування своїх вимог, а тому мав проявити процесуальну обачність та подати або витребувати ці документи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що у заявленому представником позивача клопотанні про виклик свідка та витребування письмових доказів, які існували під час розгляду справи судом першої інстанції, представником позивача не доведено об`єктивних перешкод для їх своєчасного отримання та подання до суду першої інстанції, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи відповідач та представники третіх осіб: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради не з`явились.

Від представника Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради надійшла заява в якій вона просила справу розглядати у її відсутність.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідач, позивачку та її представника, свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника відповідача – адвоката Ненада О.А. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального та матеріального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Згідно копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 01 березня 2017 року Шосткинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 01 березня 2017 року складено відповідний актовий запис за №76, і її батьками є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 . (т.1 а.с.11)

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 27 червня 2018 року шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 29 червня 2016 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №888 - розірвано. (т.1 а.с.13, 14)

Згідно копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 , виданого 01 вересня 2023 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб 01 вересня 2023 року, про що в цей день складено відповідний актовий запис №324, і прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_7 , дружини – ОСОБА_8 . (т. 1 а.с.15)

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 27 листопада 2018 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону, початок стягнення з 02 березня 2018 року (т. 1 а.с.17-19)

Виконавчий лист виданий за цим рішенням перебуває на примусовому виконанні у Шосткинському відділі державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (т.1 а.с.21)

Згідно копії довідки, виданої Комунальною організацією (установа, заклад) «Шосткинський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №1 «Дзвіночок» Шосткинської міської ради Сумської області 01 серпня 2024 року за №17 вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала вказаний вище дошкільний навчальний заклад в період з 04.09.2020 по 31.08.2023. Вихованням ОСОБА_3 займалася мати, яка підтримувала тісний зв`язок з вихователем, постійно цікавилася успіхами дитини, приділяла належну увагу вихованню доньки. Батько дитини не брав участі у вихованні доньки, не спілкувався з вихователем дитини, не підтримував зв`язок з дошкільним навчальним закладом. (т.1 а.с.30)

Як вбачається з характеристики наданої Комунальною організацією (установа, заклад) «Шосткинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1» Шосткинської міської ради 30 липня 2024 року за №01-24/353, ОСОБА_3 виховує мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . Батьки відповідально ставляться до виховання та навчання дитини, підтримують постійний зв`язок з класним керівником, беруть активну участь у шкільних заходах, регулярно відвідують батьківськи збори. Батько ОСОБА_2 протягом навчального року жодного разу не був присутнім у школі, не цікавився успішністю ОСОБА_10 (т.1 а.с.31)

Як вбачається із копії акта про обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, у дітей є окрема кімната, у кожного окремо є своє ліжко, в наявності шафа для одягу, ігрова зона для дітей, комп`ютер, телевізор. В наявності необхідні меблі, побутова техніка. В квартирі чисто, охайно. В сім`ї дружні довірливі стосунки, члени родини з повагою ставляться один до одного. В квартирі проживають: ОСОБА_1 , син ОСОБА_11 , 2014 року народження, донька ОСОБА_3 , 2017 року народження. (т.1 а.с.33)

Згідно довідки про доходи Міністерства Оборони № 781/ф від 20 травня 2025 року з заробітної плати військовослужбовця ОСОБА_2 здійснюються виплати аліментів на загальну суму 109148,49 грн (т.1 а.с. 110)

Згідно висновку щодо визначеності недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області 11 вересня 2025 року за №721/16 вбачається, орган опіки та піклування на теперішній час вважають недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . (т. 1 а.с.164-166)

В суді першої інстанції були допитані свідки

Свідок ОСОБА_12 показала, що з позивачем познайомилася у дитячому садку, де працює вихователем і куди ОСОБА_1 привела свою дитину. У 2023 році дитину ОСОБА_3 випустила з дитячого садка. Мозгового ОСОБА_13 ніколи не бачила. ОСОБА_14 з дитячого садка забирала, мати, баба, і чоловік ОСОБА_15 . ОСОБА_1 була у батьківському комітеті, ОСОБА_15 приходив на свята. У 2023 році ОСОБА_15 частіше забирав дитину із садка. ОСОБА_14 переживала за ОСОБА_16 , бо почалась війна. Знала, що ОСОБА_15 не рідний батько дитини. Дитина про рідного батька нічого ніколи не розповідала, говорила тільки про ОСОБА_16 , вона його називала татом. У родині проблем не бачила, родина гарна, дитина доглянута.

Свідок ОСОБА_17 показала, що з позивачем друзі, знає її з 2009 року. Мозгового ОСОБА_13 особисто не знає. ОСОБА_4 - чоловік позивача, з яким гарно спілкується. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали у місті Шостка частіше бачилися, разом з дітьми відвідували дитячі майданчики, зараз рідше бо вони проживають у місті Києві. Коли ОСОБА_1 була вагітною у неї з ОСОБА_18 був конфлікт, тому вона просилася переночувати у неї. Коли народилася ОСОБА_14 , ОСОБА_19 не проживала з ОСОБА_18 . Мозговий ОСОБА_20 дитину не утримував, дитина його не знає, для дитини батько - ОСОБА_15 . Мозговий ОСОБА_20 матеріально дитині не допомагав, його родичів не знає.

В судовому засіданні 26 червня 2025 року свідок ОСОБА_21 показала, що позивач її донька, ОСОБА_22 колишній зять. Проживає разом з ОСОБА_1 . Коли зустрічала колишнього зятя ОСОБА_2 , останній ніколи не цікавився дитиною ОСОБА_3 , намагань встановити зв`язок з дитиною у нього не було, так здалося, що у нього немає на це бажання. ОСОБА_1 дозволяла бачитись ОСОБА_23 з дитиною. ОСОБА_1 отримує аліменти приблизно, як рік. Самостійно ОСОБА_22 не брав участі у вихованні дитини. Окрім ОСОБА_1 дитину утримує її теперішній чоловік. Дитина ніколи не бачила ОСОБА_2 , ОСОБА_1 розповідала дитині про біологічного батька, перед засіданням органу опіки та піклування, до цього дитина про нього не знала. ОСОБА_2 просто не цікавиться дитиною. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перестали жити разом, оскільки ОСОБА_2 пив, кидався з ножем на ОСОБА_1 , і з тих пір не спілкуються. У ОСОБА_2 є номер телефону ОСОБА_1 . Дитина ходила до дитсадка «Дзвіночок», зараз ходить в третій клас до школи у м. Києві.

Свідок ОСОБА_4 показав, що з ОСОБА_1 проживають разом з 2018 року, одружилися у 2024 році. Знайомі дуже давно, у 2014 році народився спільний син. Знав, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_18 , а також знав, що пішла від нього. Як міг допомагав їй грошима, на той час не проживав у місті Шостка. ОСОБА_3 називає ОСОБА_4 татом. ОСОБА_24 виховання з 2018 року, коли почали проживати з ОСОБА_1 та її донькою разом. ОСОБА_14 забирав з дитячого садка. Ніколи не чув, що ОСОБА_2 хоче спілкуватися з ОСОБА_14 . ОСОБА_2 нічим не допомагав, не приходив на дні народження дитини, не вітав її із святами. Дитина нічого не знає про батька. ОСОБА_4 утримує дитину, та є присутнім на її днях народженнях. ОСОБА_1 , казала, що подала на аліменти для ОСОБА_14 , та отримала гроші. ОСОБА_1 виклала фото їхнього спільного відпочинку у фейсбуці. Після цього ОСОБА_2 почав писати ОСОБА_25 погрози. ОСОБА_2 безпосередньо з дитиною спілкуватися не бажав.

В апеляційному суді була допитана свідок ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона матір ОСОБА_2 . Вказала, що в грудні 2016 року їй зателефонувала ОСОБА_1 , яка на той час була вагітна, і попросила приїхати до них із-за сварки, яка виникла між ними. Зазначила, що приїхавши до квартири свого сина, вона стала свідком конфлікту подружжя, син повідомив, що він прочитав переписку ОСОБА_1 з ОСОБА_4 – колишнім чоловіком її невістки і з переписки зрозумів, що між ними продовжуються відносини. В ході сварки ОСОБА_1 повідомила їм, що вагітна не від ОСОБА_2 і хоче піти від нього. Після чого вона зібрала речі і разом зі своїм сином від першого шлюбу, пішла в невідомому напрямку. В подальшому ОСОБА_2 ділився своїми сумнівами з приводу дитини, казав, що він дуже чекав її народження, і намагався зустрітися з ОСОБА_1 , проте побачивши ОСОБА_1 декілька разів разом з ОСОБА_4 його сумніви лише зросли. Зазначила, що він телефонував матері ОСОБА_1 і та також йому повідомила, що дитина не його. Повідомила, що дійсно з пологового будинку ОСОБА_2 не забирав ОСОБА_1 , оскільки після конфлікту вони не спілкувались, і він не знав де народжувала остання. В 2018 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розлучення та стягнення аліментів, ОСОБА_2 не заперечував, але аліменти на скільки їй відомо, не сплачував. Вказала, що для сина все змінилось, коли в 2023 році побачив доньку в соцмережах на фотографії, і зрозумів, що донька його і вона дуже важлива для нього, оскільки більше дітей у нього немає, зрадів, що у нього з`явився сенс його життя. Зазначила, що на даний час її сину ОСОБА_2 дуже складно налагодити відносини з донькою, оскільки він несе службу в лавах ЗСУ і майже постійно перебуває на лінії фронту, проте особистому розпорядженні військовослужбовця отримувачем коштів вказав саме доньку ОСОБА_14 . Пояснила, що він приїздив у відпустку, хотів зустрітись з донькою, проте її місце проживання йому не було відомо.

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що збереження батьківських прав відповідачем ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 2017 року народження, не сприятиме гармонійному розвитку дитини.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Європейський суд з прав людини також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) Європейський суд з прав людини також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків у даній справі не встановлено та позивачем не доведено.

Судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що батько дитини не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Колегія суддів, аналізуючи доводи позивачки про те, що відповідач не приділяє уваги доньці, не може покласти їх в основу обґрунтування позбавлення батьківських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на даний час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Зазначена обставина свідчить про наявність поважних та об`єктивних причин, які обмежують можливість відповідача повноцінно спілкуватися з дитиною, та виключає ознаки свідомого й винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

У даній справі встановлено, що відповідач бажає виховувати доньку, намагається усіма доступними способами приймати участі у її житті, що вказує на його зацікавленість у збереженні зав`язків із своєю дитиною. Такий факт свідчить про його інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні та утриманні.

У доводах апеляційної скарги відповідач посилався на те, що причиною не спілкування його із донькою є поведінка позивача, яка свідомо посіяла сумнів щодо їх спорідненості, проте він має щире бажання бачитись з донькою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Відповідач бажає спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні, активно заперечує проти позбавлення його батьківських прав та враховуючи поведінку сторін по справі, між якими існує особистий конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої дитини, зокрема в частині її права на спілкування з батьком та збереження зав`язків із сім`єю.

У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки не відповідає інтересам самої дитини. Наявні у матеріалах справи докази, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували на наявність підстав для застосування стосовно ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

У матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків або зловживала алкогольними напоями, а також належні та допустимі докази вчинення ним домашнього насильства щодо дитини і притягнення до відповідальності за вчинення таких дій.

Колегія суддів наголошує, що метою позбавлення батьків їх батьківських прав є захист дитини та обмеження присутності у її житті того, із батьків, хто здатен заподіяти реальну непоправну шкоду її життю, здоров`ю та психологічному благополуччю, а не винесення формального судового рішення.

Судом апеляційної інстанції не встановлено негативного впливу батька на дитину.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, зробив передчасний висновок про задоволення позову з підстав нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо доньки, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини в їх діях.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не відвідує доньку, не приділяє їй достатньо уваги її вихованню.

Отже, виходячи з вищевстановлених обставин, можна дійти висновку, що прагнення батька налагодити відносини з дитиною, та в подальшому більш приділяти їй уваги, свідчить про позитивну динаміку у поведінці батька та відсутність підстав для позбавлення його прав відносно доньки.

При цьому, факт наявності заперечень відповідача проти позбавлення його батьківських прав та бажання відновити спілкування з донькою, свідчить про його інтерес до своєї дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Водночас, встановлені обставини вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків по відношенню до своєї доньки, а також покласти контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків по відношенню до доньки на Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 04.12.2024 у справі № 133/747/23, залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для висновку колегії суддів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1818,00 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Висновки суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого звернувся його представник – адвокат Ненада Олег Анатолійович задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 грудня 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1818,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик