Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №579/2665/25
Суддя: Сидоренко А. П.
Справа №579/2665/25
Номер провадження 22-ц/816/2775/26
Категорія - 41
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 липня 2026 року ухвалене в м. Кролевець у складі судді Кибець І.А. у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
01 грудня 2025 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що 07 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 75464753, за умовами якого відповідачу надано 4000,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день. Договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а кошти перераховано на банківський картковий рахунок відповідача.
26 жовтня 2021 року право вимоги за договором позики перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» на підставі договору факторингу № 2610, а 03 квітня 2023 року — до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договору факторингу № 030423-ФК.
Згідно з реєстром прав вимог до останнього договору факторингу, позивач набув право вимоги до відповідача в розмірі 10705,30 грн, з яких 4000 грн — заборгованість за основною сумою позики та 6705,30 грн — заборгованість за процентами.
З урахуванням здійснених відповідачем платежів на загальну суму 1573,10 грн позивач просив стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку з відповідача, а також судові витрати.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 09 липня 2026 року позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №75464753 від 07 червня 2021 року в розмірі 10705 грн 30 коп. з яких: 4000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6705 грн 30 коп. - сума заборгованості за відсотками, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та 4500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення щодо стягнення заборгованості, врахувавши обставини проходження ним військової служби та перевіривши правильність нарахування відсотків.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не заперечує факту укладення 07 червня 2021 року договору позики № 75464753 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 4000 грн, однак зазначає, що про відступлення права вимоги спочатку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», а надалі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» його письмово не повідомляли, а доказів переходу права вимоги йому не надавали.
Крім того, відповідач посилається на те, що з 06 квітня 2023 року його він призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 у зв`язку з мобілізацією, про що внесений відповідний запис до військового квитка серії НОМЕР_1 .
Також відповідач зазначає, що станом на сьогоднішній день він продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою форми № 5 від 01 вересня 2026 року № 315.
Тому він вважає, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим стягнення 6705,30 грн процентів є неправомірним. Просить перевірити правильність їх нарахування.
Представник позивача правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 07 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75464753 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора.
Пунктом 2 договору визначено параметри та умови позики, зокрема: сума кредиту становить 4000,00 грн, строк позики - 14 днів, процентна ставка - 1,99 %, фіксована (а.с. 14).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснило ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, який було направлено на електронну пошту 07 червня 2021 року о 19:32:00, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 15).
Згідно з листом № 27/10/25-13067 від 27 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало інформацію щодо даних, які підтверджують видачу онлайн-позики на банківську картку клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за договором позики № 75464753, право вимоги за яким було відступлено (а.с. 15).
Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 27 жовтня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було повідомлено про підтвердження прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції — ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також про завершення платіжної операції 07 червня 2021 року на суму 4000,00 грн. Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 , платіжний інструмент — ЕПЗ № НОМЕР_4 (а.с. 16).
Відповідно до платіжної інструкції від 07 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на платіжний інструмент № НОМЕР_4 грошові кошти в розмірі 4000,00 грн (а.с. 17).
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передає у розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей, у розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» переходять усі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитними договорами (а.с. 30–34).
Згідно з реєстром прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75464753 від 07 червня 2021 року на загальну суму 10705 грн 30 коп., з яких: 4000 грн — заборгованість за тілом позики; 6705 грн 30 коп. — заборгованість за процентами за користування позикою (а.с. 35–37).
03 квітня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передає у розпорядження ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, за плату, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей, у розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» переходять усі права грошової вимоги, які належали ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за кредитними договорами (а.с. 40–45).
Згідно з реєстром боржників від 03 квітня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 75464753 від 07 червня 2021 року на загальну суму 10705 грн 30 коп., з яких: 4000 грн — заборгованість за тілом позики; 6705 грн 30 коп. — заборгованість за процентами за користування позикою (а.с. 45–46).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором позики № 75464753 від 07 червня 2021 року за період з 07 червня 2021 року по 19 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 10705 грн 30 коп. та складається з: 4000,00 грн — заборгованість за тілом позики; 6705,30 грн — заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами (а.с. 5–7).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.
З урахуванням обсягу наданої правничої допомоги, складності справи, ціни позову та принципів співмірності й розумності судових витрат суд визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, у сумі 4500,00 грн.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам законодавства в повній мірі не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19)).
За нормами частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідач не заперечує факт укладення договору позики № 75464753 від 07 червня 2021 року № 2108744401215 між ним та первинним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а також обставин переходу прав вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.
В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вказує, що його не було належним чином повідомлено про заміну кредитора.
З цього приводу колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відсутність належного повідомлення позичальника про заміну кредитора не є підставою для скасування судового рішення чи звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про таку заміну, ризик несприятливих наслідків покладається на нового кредитора. При цьому належним вважається виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові, що не означає припинення самого зобов`язання. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 761/1543/20.
Крім того, частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин сплати кредитної заборгованості первісному кредитору, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині як на підставу скасування рішення на увагу не заслуговують.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності нарахування та розміру відсотків за користування кредитними коштами колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідач вважає, що відсотки, передбачені договором, не мали нараховуватися відповідно до норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом №2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду.
Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (із відповідними змінами).
Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.
У цій справі встановлено, що справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно повернутого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач не отримував копію ухвали про відкриття провадження та повісток суду, відтак не міг надати суду першої інстанції відзив на позовну заяву із долученням доказів (а.с. 81, 90).
До апеляційної скарги відповідач долучив копію військового квитка серії НОМЕР_1 , відповідно до якого він прийняв військову присягу 06 квітня 2023 року та був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 (а.с. 136-137).
Також відповідачем до апеляційної скарги долучено довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_2 від 01 вересня 2026 року № 315, згідно якої він перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 25 березня 2026 року по теперішній час (а.с.138).
Відтак, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України.
Водночас відповідно до матеріалів справи, договір позики № 75464753 від 07 червня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до призову відповідача на військову службу 06 квітня 2023 року.
Отже, зазначений договір позики укладено до набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування процентів за користування кредитними коштами не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині незгоди з нарахуванням відсотків за користування кредитом з урахуванням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованими.
Водночас відповідач ставив під сумнів правильність нарахування процентів.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема передбачені статтею 611 ЦК України. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення його виконання, тобто невиконання у строк, установлений договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких установлюються договором. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач як правонаступник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» має право відповідно до статті 1048 ЦК України на стягнення нарахованих і несплачених процентів за користування кредитними коштами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після його закінчення правові підстави для подальшого нарахування передбачених договором процентів відсутні.
Згідно з розрахунком суду першої інстанції, за кредитним договором № 75464753 від 07 червня 2021 року визначено заборгованість у розмірі 10705,30 грн, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6705,30 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 07 червня 2021 року до 19 вересня 2021 року за ставкою 1,99 % на день.
Натомість умовами договору передбачено надання позики в розмірі 4000,00 грн строком на 14 днів зі ставкою 1,99 % на день датою повернення позики визначено21 червня 2021 року.
Таким чином, нарахування процентів за ставкою 1,99 % на день після закінчення строку кредитування, тобто з 22 червня 2021 року, не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та законодавству. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем до відповідача не заявлено.
Отже, за період з 08 червня 2021 року до 21 червня 2021 року включно сума процентів становить 1114,40 грн (4000,00 грн ? 1,99 % ? 14 днів).
Загальна сума заборгованості за кредитним договором за первісний строк кредитування становить 5114,40 грн, з яких 4000,00 грн — основний борг та 1114,40 грн — проценти за користування кредитом.
З урахуванням сплачених відповідачем 1573,10 грн стягненню з нього підлягає сума 3541,30 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 75464753 від 07 червня 2021 року у розмірі 3541 грн 30 коп.
На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 799,39 грн (2422,40 грн х 33%) та витрати на правову допомогу у розмірі 1485,00 грн (4500,00 грн х 33%).
У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за апеляційний розгляд справи у розмірі 2434,51 грн (3633,60 грн х 67%).
Враховуючи те, що ціна позову у справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 09 липня 2026 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 75464753 від 07 червня 2021 року в сумі 3541грн 30 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» кошти на відшкодування судових витрат у розмірі 799 грн 39 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 1485 грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 2434 грн 51 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.П. Сидоренко
Судді: Д.В. Сізов
М.В. Щербаченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua