Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №592/1828/26
Суддя: Петен Я. Л.
Справа №592/1828/26
Номер провадження 22-ц/816/3001/26
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2026 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Юрія Олександровича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст заявлених вимог і ухвала суду першої інстанції
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Ю.О., перебуває виконавче провадження № 81165080 з виконання виконавчого листа № 592/1828/26 від 16 квітня 2026 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з неї грошових коштів на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ». 02 липня 2026 року на її рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Кредобанк» було зараховано двома окремими транзакціями по 21 600 грн 00 коп. Вказані кошти були призначені для забезпечення базових потреб її домогосподарства, що складається з чотирьох осіб, у тому числі двох дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначені кошти були надані їй міжнародною гуманітарною організацією (NRC) як багатоцільова грошова гуманітарна допомога для забезпечення базових життєвих потреб домогосподарства. 10 липня 2026 року вона подала приватному виконавцю заяву про зняття арешту з коштів гуманітарної допомоги. До заяви додала документи, що підтверджували походження коштів від міжнародної організації «Норвезька рада у справах біженців NRC» та їх цільове призначення. 28 липня 2026 року приватний виконавець надав письмову відповідь № 57670, якою відмовив їй у задоволенні заяви. 29 липня 2026 року приватним виконавцем, на підставі платіжної інструкції було здійснено примусове списання з її рахунку грошових коштів у сумі 43 199 грн 92 коп. З такими діями приватного виконавця вона не погоджується з підстав заборони звернення стягнення на кошти цільової благодійної гуманітарної допомоги. Вказувала, що такі дії приватного виконавця прямо зачіпають права її дітей.
На підставі викладеного просила суд: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Ю.О., щодо примусового списання 29 липня 2026 року грошових коштів у сумі 43 199 грн 92 коп. з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Кредобанк»; 2) скасувати рішення приватного виконавця, реалізоване шляхом примусового списання коштів на підставі платіжної інструкції № JB1Q7SOEE2DTG.1 від 29 липня 2026 року, у частині списання 43 199 грн 92 коп.; 3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Ю.О., усунути допущене порушення та поновити порушене право скаржника шляхом повернення 43 199 грн 92 коп. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Кредобанк», або шляхом вчинення інших передбачених законом дій, які фактично забезпечать поновлення права скаржника на зазначені кошти.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржницею не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ту обставину, що отримані нею наявні на рахунку кошти, є виплатами, на які не може бути звернуте стягнення.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилається на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити, а саме: визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця, ОСОБА_4 , у виконавчому провадженні № 81165080 щодо примусового списання коштів міжнародної гуманітарної допомоги в сумі 43 199 грн 92 коп. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Кредобанк»; зобов`язати приватного виконавця, ОСОБА_4 , повернути безпідставно списані кошти в сумі 43 199 грн 92 коп. на її рахунок № НОМЕР_1 та зняти арешт із зазначеного рахунку.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що в оскаржуваній ухвалі наявні взаємовиключні висновки та порушені правила оцінки доказів (ст. 82, ст. 89 ЦПК України), а сама ухвала містить очевидну внутрішню суперечність. Так, в описовій частині суд встановив і зафіксував факт, що кошти були призначені для забезпечення базових потреб домогосподарства боржника і що вони були надані їй міжнародною гуманітарною організацією (NRC) як багатоцільова грошова гуманітарна допомога для забезпечення базових життєвих потреб домогосподарства. Суд офіційно визнав цей факт доведеним і безспірним, проте в мотивувальній частині робить протилежний висновок про те, що боржником нібито не доведено належними, достатніми доказами обставину, що зазначені кошти є саме виплатами, на які не може бути звернуте стягнення. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються судом, не потребують додаткового доказування, суд не мав процесуального права спочатку офіційно визнати в тексті рішення гуманітарне походження коштів, а потім відмовити через їх недоведеність, що є грубим порушенням ст. 89 ЦПК України.
Зазначає, що виконавець навмисне проігнорував докази походження коштів, чим порушив ч. 2 ст. 59 Закону. Висновок суду про те, що виконавець зобов`язаний зняти арешт після надходження документів від банку, а банк таких документів не надав, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки 10 липня 2026 року (за 19 днів до моменту примусового списання коштів) боржник особисто подала приватному виконавцю письмову заяву з документами про цільове призначення грошей. У межах виконавчого провадження № 8116508 виконавець на момент списання коштів (29 липня 2026 року) достеменно знав про їхній спеціальний гуманітарний статус, що сам визнав у своїй відмові боржнику, але свідомо проігнорував подані нею докази та здійснив списання. Суд першої інстанції не надав оцінки цим обставинам, чим порушив ст. 89 ЦПК України щодо всебічного дослідження доказів.
Суд першої інстанції застосував формальний та незаконний підхід, зазначивши, що рахунок боржника в АТ «Кредобанк» не є спеціальним, що суперечить законодавству та практиці Верховного Суду. Ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Постановами НБУ не передбачено технічної можливості або існування окремого виду спеціальних рахунків для отримання фізичними особами міжнародної гуманітарної допомоги. Будь-які міжнародні донори (в тому числі NRC) перераховують кошти за реквізитами звичайного карткового поточного рахунку (IBAN), який є єдиним доступним інструментом для громадянина. Суд проігнорував ч. 2 ст. 48 Закону, яка прямо забороняє звернення стягнення на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Якщо на звичайний рахунок приходить цільова допомога - виконавець зобов`язаний зняти арешт саме з цих коштів, а банк не має права їх списувати. Суд умисно проігнорував абзац 3 частини 1 статті 73 Закону, який забороняє звертати стягнення на грошове забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом. Отримана від NRC виплата двома транзакціями по 21 600 грн за правовою природою є цільовою благодійною гуманітарною допомогою, примусове вилучення якої на комерційне погашення боргу прямо заборонено законом (ст. 11 ЗУ «Про гуманітарну допомогу»).
Висновок суду, що кошти втратили статус захищених повністю нівелює положення Конвенції ООН про права дитини та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства». Оскільки допомога розраховувалася міжнародною організацією на всю родину (включаючи чоловіка та дітей), з метою забезпечення їхнього базового виживання, то примусове вилучення 43 199 грн 92 коп. позбавляє дітей базових засобів до існування (їжі, ліків, одягу).
Суд зобов`язаний був застосувати аналогію закону (ч. 6 ст. 10 ЦПК України) щодо державної допомоги на дітей або благодійних коштів, а не використовувати прогалину в законі для легалізації незаконного списання. Враховуючи, що гуманітарна допомога є цільовою, то примусове вилучення цих грошей приватним виконавцем змінює їхнє цільове призначення на комерційне погашення боргу перед ТОВ «ФК «ЄАПБ», що є прямим порушенням закону. Поточний рахунок є лише технічним способом отримання виплати, що не позбавляє ці кошти статусу гуманітарної допомоги.
Оскільки виконавець повністю ухилився від доказування та не спростував доводи боржника щодо незаконного списання гуманітарних коштів у розмірі 43 199 грн 92 коп., то факт порушення є доведеним. Суд першої інстанції не мав законних підстав самостійно вишукувати виправдання дій виконавця та перебирати на себе його процесуальні обов`язки, що свідчить про грубе порушення принципу змагальності сторін та про упередженість суду.
Крім того, 16 жовтня 2026 року ОСОБА_1 направила відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій обґрунтовує свою позицію, з урахуванням доводів, викладених приватним виконавцем у відзиві на апеляційну скаргу.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не прибула. Подала клопотання, в якому просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Також просила її апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким повернути їй безпідставно списані гуманітарні кошти.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Приватний виконавець Савенко Ю.О. у судове засідання апеляційного суду не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на практику Верхового Суду, викладає свої доводи та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенко Ю.О. перебуває виконавче провадження № 81165080 з виконання виконавчого листа № 592/1828/26, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 16 квітня 2026 року, про стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» у сумі 65 326 грн 30 коп.
03 червня 2026 року постановою приватного виконавця накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках у межах звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
02 липня 2026 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «Кредобанк» було зараховано двома окремими транзакціями по 21 599 грн 96 коп., загалом 43 199 грн 92 коп. Зазначені кошти були перераховані міжнародною гуманітарною організацією (NRC) як багатоцільова грошова гуманітарна допомога для забезпечення базових життєвих потреб домогосподарства. Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1
10 липня 2026 ОСОБА_1 подала приватному виконавцю заяву про зняття арешту з коштів гуманітарної допомоги. До заяви були додані документи, що підтверджували походження коштів від міжнародної організації «Норвезька рада у справах біженців NRC» та їх цільове призначення.
28 липня 2026 року приватний виконавець направив ОСОБА_1 письмову відповідь № 57670, якою відмовив у задоволенні її заяви.
29 липня 2026 року приватним виконавцем на підставі платіжної інструкції № JBKLQ7SOEE2DTG.1 здійснено примусове списання грошових коштів у розмірі 43 199 грн 92 коп. з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Кредобанк».
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов`язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення права заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11 зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VІ «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах».
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила, у тому числі, зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Ю.О., усунути допущене порушення та поновити її порушене право шляхом повернення 43199,92 грн на її рахунок в АТ «Кредобанк».
Оскільки в справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання приватним виконавцем коштів, тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи за заявою боржника про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 у справі №1309/7139/12.
За таких обставин вимоги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо примусового списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 також не можуть бути вирішені, оскільки зобов`язання вчинити дії щодо відновлення порушених прав є наслідком визнання неправомірними дій приватного виконавця.
Враховуючи наведені обставини, оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Щодо вимоги апеляційної скарги про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Кредобанк», то колегія суддів зауважує, що таку вимогу в суді першої інстанції у своїй скарзі ОСОБА_1 не заявляла, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 6 ст. 367 ЦПК України, не вправі її розглядати.
Щодо наданого листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини від 14 вересня 2026 року, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відсутність існування доказів станом на день ухвалення судового рішення судом першої інстанції, виключає можливість прийняття їх судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду ухвали свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2026 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області, Савенка Юрія Олександровича, залишити без розгляду.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право подати позов на загальних підставах.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Головуючий - Я.Л. Петен
Судді: О.М. Черних
А.М. Худик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua