Суд: Охтирський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №583/3834/21
Суддя: Плотникова Н. Б.
Справа № 583/3834/21
2/583/4/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникової Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання будинку спільною сумісною власність подружжя та визнання права власності на частину будинку,
ВСТАНОВИВ:
24.09.2021 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс «а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв. м, житловою площею 32,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під реєстраційним номером 1033630459102; визнати за ОСОБА_1 право власності на 45/100 частини вказаного житлового будинку; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що з 05.02.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2017 року шлюб між ними було розірвано. В ході подружнього життя вони побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності будинку відбулася 16.09.2016 року. Під час перебування у шлюбі та ведення спільного господарства вона приймала безпосередню участь у формуванні спільного сімейного бюджету, до якого вкладала зароблені кошти, в т.ч. і за рахунок останніх ними здійснювалось будівництво спільного будинку. 30 грудня 2016 року вона (позивачка) звернулася до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя вказаний житловий будинок, визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку за ОСОБА_2 . Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 29 серпня 2018 року у справі № 583/3869/16-ц у задоволенні позовних вимог відмовив; зазначив, що за відсутності експертного висновку про сукупний розмір вартості матеріалів, робіт (у т.ч. позичених) коштів відповідача вкладених у будівництво будинку, визначити розмір частки, на яку вона (позивачка) має право, суд самостійно не може, сторони клопотань про призначення та проведення експертизи не заявляли, а на пропозиції суду висловлювали небажання на її призначення та проведення. Даним рішенням суду встановлено належність спірного будинку до спільної сумісної власності подружжя, встановлено види робіт, які виконувались відповідачем до шлюбу та зазначено, що її (позивачки) частка у такому є меншою. Тобто єдиним питанням, яке має бути вирішено під час даного судового розгляду, є визначення часток кожного із сторін. З огляду на те, що на даний час відповідач її речові права на вказане майно ігнорує та не визнає, майно зареєстроване на його ім`я і він користується ним одноосібно, позивачка вважає, що її право володіння, користування та розпорядження майном порушено. Вважає, що її (позивачки) частка у спірному майні складає не менше 44/100, але більш точно вона буде визначена в ході експертизи.
25.10.2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог, посилаючись на факти, які були встановлені рішенням суду №5823/3869/16-ц від 29.08.2018 року, що набрало законної сили. Звертає увагу суду на те, що йому невідомо які будматеріали, коли саме, з якою метою придбавала ОСОБА_1 та куди вона їх використала. Вказує, що ОСОБА_1 не знає навіть дату початку будівництва. Зазначає, що влітку 2011 року частина будинку була вже побудована. Наполягає на тому, що позивачка повинна довести те, що вона використала придбані нею будівельні матеріали в інтересах сім`ї. Також вказує, що він своїх пояснень не змінював протягом розгляду справи у суді, в той час коли позивачка ОСОБА_1 неодноразово змінювала свої пояснення. Крім того, звертає увагу суду на те, що в наданих позивачкою товарних накладних на придбання продукції не зазначено, що саме за продукція, тобто відсутні індивідуальні ознаки. Заперечує, що надані позивачкою чеки підтверджують придбання матеріалів нею саме для будівництва його будинку. Окремо зазначає, що будинок був введений в експлуатацію вже після припинення шлюбних відносин 26.12.2016 року і ОСОБА_1 до цього не має ніякого відношення. Наполягає на тому, що саме в нього наявний вичерпний перелік виконаних робіт, є дані працівників, які виконували роботи і підтверджуючі матеріали на виконання робіт. Стверджує, що позивачка не мала ніякого відношення до складення проекту будинку, не виконувала ніяких робіт на будівництві, не мала відношення до вибору будівельних матеріалів і взагалі при будівництві нічого не робила і не розраховувалася з працівниками. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.
27.10.2021 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, до якого відповідач додав додаткові докази.
10.12.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області провадження у справі було закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Постановою Сумського апеляційного суду від 23.06.2022 року ця ухвала суду була скасована та справу направлено до Охтирського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду.
26.10.2022 року справа надійшла в провадження судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникової Н.Б. і ухвалою від 01.11.2022 прийнята до провадження та призначено судове засідання.
06.12.2022 року від представника позивачки надійшло клопотання про призначення комплексної експертизи, до якої залучити експертів уповноважених на проведення будівельно- технічної та будівельно – оціночної експертиз.
10.01.2023 року від ОСОБА_2 надійшли доповнення до відзиву, в якому він перерахував усі роботи, які були виконані в будинку після 2017 року, до яких, як вказує ОСОБА_2 , позивачка не мала ніякого відношення, додав акт виконаних робіт, видаткову накладну на склопакети (а.с. 117-118 т.2), фотознімки спірного житлового будинку, довідку про укладення 13.06.2018 р. кредитного договору на суму 49535,42 грн. для придбання твердопаливного котла та обладнання до нього (а.с.121 т.2).
06.02.2023 року від представника позивача, адвоката Павлюка І.О., надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву. Звертає увагу суду на те, що перелік робіт, про які зазначає у відзиві відповідач, з покращення і ремонту спірного будинку відповідач здійснив вже після розірвання шлюбу та без участі позивача, тобто в порушення чинного законодавства ( ст. 357 ЦК України) без згоди іншого співвласника, тобто позивачки. Таким чином, вважає, що цей факт може бути лише підставою для збільшення частки відповідача у спільній сумісній власності, проте не є підставою для відмови у позові.
Ухвалою суду від 12.10.2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюка І.О. була призначена судова комплексна будівельно-технічна та будівельно-оціночна експертиза і провадження у справі було зупинено на час її виконання. Проведення експертизи було доручено експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».
Вищевказана ухвала була оскаржена відповідачем Дібровою К.Ю. Постановою Сумського апеляційного суду від 27.02.2024 апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без задоволення, ухвала Охтирського міськрайонного суду від 12.10.2023 року залишена без змін.
29.03.2024 року до суду надійшло клопотання судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г. та Демузенко І. щодо надання додаткових матеріалів та вчинення дій, необхідних для проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року уточнено 1 та 2 питання, поставленні на вирішення експертизи ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2023 року, надано перелік та обсяги будівельних робіт, виконаних ОСОБА_2 при будівництві житлового будинку до укладення шлюбу зі ОСОБА_1 ( до 05.02.2011 року) та після укладення шлюбу ОСОБА_2 (05.02.2011 року) із ОСОБА_1 та до його розірвання (07.03.2017 року).
29.07.2024 року до суду надійшло клопотання судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г. та Демузенко І. щодо надання додаткових матеріалів та вчинення дій, необхідних для проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою суду від 30.08.2024 року було вирішено клопотання експертів №260/261 від 26.06.2024 р. та зазначено, що під час проведення експертизи судовим експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» слід врахувати переліки виконаних робіт, зазначені в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 року, а також надані позивачем (а.с. 80-82 т. № 3) та відповідачем (а.с. 22-26 т. № 3) переліки виконаних робіт з наданими квитанціями, чеками, видатковими накладними, що підтверджують придбання будівельних матеріалів, та провести окремо експертне дослідження з урахуванням переліку виконаних робіт, наданих позивачем, та переліку виконаних робіт, наданих відповідачем. Також в ухвалі зазначено перелік та обсяг фактично виконаних робіт, зазначений відповідачем ОСОБА_2 у клопотанні від 12.04.2024 року, за періоди до 05.02.2011 року, в період з 05.02.2011 року по 07.03.2017 року та після розірвання шлюбу, перелік та обсяг фактично виконаних робіт, зазначений позивачкою ОСОБА_1 та її представником у клопотаннях від 30.08.2024 року, у період шлюбу, тобто з 05.02.2011 року по 07.03.2017 року. Надано експертам дозвіл на відкриття прихованих робіт (з подальшим відновленням) для огляду їх експертами при обстеженні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
02.01.2025 року до суду надійшло клопотання судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г. та Демузенко І. щодо надання додаткових матеріалів та вчинення дій, необхідних для проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою суду від 28.01.2025 р. клопотання судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» задоволено частково. Ухвала суду мотивована тим, що в судовому засіданні з`ясовано, що в сторін відсутні будь-які інші документи, крім тих, які наявні в матеріалах справи, підстав для їх витребування судом не вбачається, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, так як сторонами подаються ті документи, які в них наявні на момент розгляду даної справи.
02.07.2025 року до суду надійшло повідомлення судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г.В. та Симоненко В.П. про неможливість надання висновку № 260/261 за цивільною справою № 583/3834/21.
18.06.2026 року представник позивачки – адвокат Павлюк І.О. подав до суду заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 45/100 частин спірного житлового будинку - без розгляду. Ухвалою суду від 19.06.2026 було відмовлено в задоволенні цього клопотання.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Павлюк І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити з мотивів, вказаних у позовній заяві. Також представник позивачки зазначив, що в ході подружнього життя позивачка та відповідач продовжили будівництво будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому посилається на норми ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, якою визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Реєстрація права власності будинку відбулася 16.09.2026 року, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка додана до позовної заяви. Під час перебування в шлюбі та ведення спільного господарства ОСОБА_1 приймала безпосередню участь у формуванні спільного сімейного бюджету до якого вкладала зароблені кошти. В тому числі і за рахунок таких сторонами здійснювалося будівництво спільного будинку. Крім того, рішенням Охтирського міськрайонного суду від 29.08.2018 року фактично встановлено етапи будівництва, які здійснювались до шлюбу та під час такого.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказавши, що свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач пояснив, що ніякої участі позивачка ОСОБА_1 в будівництві будинку не брала ні особистою працею, ні коштами, ні будь-яким іншим способом. Докази її участі в будівництві відсутні. Зазначає, що початок будівельних робіт по будівництву будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , мав місце починаючи з 2008 року. У 2008 році він (відповідач) придбав всі необхідні матеріали для будівництва будинку, до придбання яких позивачка не мала ніякого відношення. Всі роботи по будівництву будинку проводились ним ( ОСОБА_2 ) самостійно, без участі позивачки ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 , а саме після 2017 року ним за власні кошти у будинку були виконані наступні роботи: ремонт західної несучої стіни, ремонт південної несучої стіни, ремонт несучої цегляної стіни в будинку, ремонт несучих стін мансардного поверху з їх утепленням, заміна пластикової «підшивки» на металеву по всьому будинку, заміна зовнішнього утеплення будинку, облаштування зовнішньої поверхні стін будинку «короїдом», заміна системи водовідведення будинку, враховуючи виконані роботи поза межами будинку, ремонт вікон в будинку, ремонт відкосів, утеплення підземної частини фундаменту будинку, облаштування відмостки навколо будинку, встановлення тротуарної плитки навколо будинку, встановлення в будинку системи опалення на твердому паливі (котел, система опалення, бойлер, облаштування витяжок та інше), заміна системи опалення «тепла підлога» в двох кімнатах будинку в зв`язку з чим проведення робіт по демонтажу кахелю, бетонної заливки підлоги та облаштування нової системи «тепла підлога», заливка бетону, укладення кахелю, монтаж сходів на мансардний поверх та в цокольний поверх будинку, шпаклювання стін та стелі в усіх кімнатах будинку шпаклівкою, фарбування стін, поклейка шпалер в усьому будинку, облаштування робочої стіни на кухні пробковою поверхнею, встановлення плінтусів на стелі в кімнатах будинку, встановлення плінтусів на підлозі в кімнатах будинку, встановлення оздоблення дверей будинку, підключення будинку до системи централізованого водопостачання, переобладнання системи водовідведення та каналізації на системи з більшою пропускною спроможністю, заміна дерев`яної підлоги на мансардному поверху. До всіх перерахованих робіт позивачка не мала ніякого відношення. Позивачка ОСОБА_1 не довела, що придбані нею матеріали були використані для будівництва спірного житлового будинку, та що вона будь-яким чином брала участь у будівництві даного будинку, просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, або майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження №12-71гс20).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
За приписами частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16 (провадження № 61-32375св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15 (провадження № 61-14600св19), від 09 листопада 2022 року у справі №569/13242/14-ц.
Разом з тим, у висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 15 листопада 2017 року у справі № 716/53/15, від 20 грудня 2023 року у справі № 369/10454/18 (провадження № 61-12186св23), від 31 січня 2024 року у справі № 570/1268/17 (провадження № 61-9251св23) йдеться про те, що правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.
Визначення частки у праві власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведенні будівлі у період шлюбу.
Сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та визнання частки одного з подружжя у цьому майні у розмірі 50 %.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 05.02.2011 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка, Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 09 (а.с. 15 т.1).
Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 20 Т.1).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2017 р. шлюб між сторонами було розірвано. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07.03.2017 р. рішення суду першої інстанції було залишене без зміни. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у листопаді 2016 року.
Згідно з інформаційною довідкою від 24.12.2016 р. із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загально площею 152,7 кв.м зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права власності - 16.09.2016 року ( а.с. 8-9 Т.1).
Земельна ділянка площею 0,0854 га., кадастровий номер 5910200000:07:011:0064, на якій збудовано спірний житловий будинок, належить відповідачу ОСОБА_2 відповідно до державного акту серія ЯЛ №718732 від 18.08.2010 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів №011061100428 від 18.08,2010 р. (а.с. 171-175 т.1).
Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, - житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , було зареєстровано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 03.11.2016 року за №СМ 1422163080554. Відповідно до Декларації: проектна документація була затверджена 28.10.2010 року; повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстровано Інспекцією ДАБК у Сумській області 11.11.2010 року за №2975; дата початку будівництва: 11.11.2010 року; дата закінчення будівництва: 12.08.2013 року; характеристика житлового будинку: поверх один з мансардою, матеріал стін гіпсоблок, загальна площа 152,7 кв.м, житлова 32,5 кв.м, погріб 87,2 кв.м. (а.с. 171-175 т.1).
Відомостями, зазначеними у технічному паспорті на житловий будинок, оформленому 24.07.2013 року за результатами інвентаризації об`єкта нерухомості - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено період закінчення будівництва, зазначений в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, тобто серпень 2013 року ( а.с. 176-181 Т.1).
З копії довідки КП ОМР «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 14.09.2016 вбачається, що станом на дату проведення останньої інвентаризації (24.07.2013 року), на земельній ділянці на АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з мансардою та прибудовою «А, а» загальною площею 152,7 кв.м та житловою площею 32,5 м2, господарські будівлі та споруди: підвал внутрішньою площею 87,2 м2, навіс «а1» ( а.с. 170 Т.1).
Отже, прийняття спірного житлового будинку до експлуатації та державна реєстрація права власності на нього за ОСОБА_2 відбулися в період перебування сторін у шлюбі.
30.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за нею права власності на 1/2 частину даного житлового будинку та визнання права власності на частину житлового будинку за ОСОБА_2
05.05.2017 р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про поділ рухомого майна подружжя.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2017 р. по справі № 583/3869/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку за ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року по справі № 583/3869/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ рухомого майна, нажитого подружжям за час шлюбу, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ рухомого майна подружжя було відмовлено.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку Охтирський міськрайонний суд Сумської області у рішенні від 29 серпня 2018 року по справі № 583/3869/16-ц виходив з того, що відповідач довів наявність у нього права на більшу частку в зазначеному новозбудованому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , чим спростував доводи позивача ОСОБА_1 про те, що остання має право на частину зазначеного будинку, оскільки зазначена частка із урахуванням викладених обставин є меншою. Крім того, суд дійшов висновку, що за відсутності експертного висновку про сукупний розмір вартості матеріалів, робіт, особистих (у т.ч. позичених) коштів відповідача вкладених у будівництво будинку, визначити розмір частки, на яку має право позивач ОСОБА_1 , суд самостійно не може, а сторони клопотань про призначення та проведення експертних досліджень із зазначеного питання не заявляли, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Даним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2018 року по справі № 583/3869/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що після укладення шлюбу за час спільного проживання сторонами було добудовано та введено в експлуатацію житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а саме – житловий будинок «А-1ж», прибудова «а», навіс «а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв. м, житловою площею 32,5 кв. м. Встановлено, що фундаментні блоки, камінь-бут, плити перекриття, цемент, вироби із металу відповідачем ОСОБА_2 було придбано до шлюбу за особисті (у тому числі й позичені) кошти, та що початок будівельних робіт відповідачем ОСОБА_2 здійснювався із часу отримання земельної ділянки під будівництво до шлюбу між сторонами (у тому числі під час його проживання у цивільному шлюбі із ОСОБА_4 ). Встановлено проведення до шлюбу робіт по вирівнюванню ґрунту, облаштуванню фундаменту із газобетонних блоків, облаштуванню погребу, а також та обставина, що відповідачем ОСОБА_2 до шлюбу були отримані у позику кошти на загальну суму 48000 гривень, які в подальшому були використані на придбання матеріалів для будівництва будинку. Також встановлено, що подальші роботи (у т. ч. придбання іншої частини будівельних матеріалів) із зведення будинку, зокрема будівництво несучих стін, перекриття, даху, внутрішньо оздоблювальні роботи та ін., проводились сторонами за час спільного проживання і, у тому числі, за рахунок спільної праці та коштів.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як убачається з матеріалів справи, яка розглядається судом, між сторонами існує спір щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудови «а», навіс « а1», мансарди, підвалу «пд», загальною площею 152,7 кв.м, житловою площею 32,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за позивачкою права власності на 45/100 частини вказаного нерухомого майна.
Позивачкою на підтвердження позовних вимог було надано: довідки про доходи у вигляді заробітної плати, яку вона отримала на посаді провідного спеціаліста Охтирського відділення виконавчої дирекції ФСС НВ у Сумській області за період з 15.01.2010 р. по 31.03.2015 р.; довідку про доходи у вигляді заробітної плати, яку вона отримала на посаді бухгалтера військової частини НОМЕР_1 за період з 02.04.2015 р по 29.07.2016 р.; довідки Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради про виплату їй (позивачці) одноразової допомоги при народженні дитини; довідку УПФУ в м. Охтирка про отримання нею доходу у вигляді пенсії в разі втрати годувальника на її сина від попереднього шлюбу за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2016 р.; довідку ПСП «Надія» про отримання нею орендної плати за пай; кредитний договір №311-050 від 10.11.2015, укладений нею з Сумською філією ПАТ «Ощадбанк», про отримання кредитних коштів по програмі фінансування урядом України заходів з енергозбереження «теплий кредит» в сумі 26490,00 грн.; копії накладних про придбання будівельних матеріалів ( а.с. 19-58 Т.1).
В обґрунтування своєї позиції відповідачем були надані копії розписок про отримання в борг грошових коштів в сумі 48000,00 грн. (а.с.119 т.1), копії накладних та квитанцій на придбання будівельних матеріалів, копія виписки по банківських картках, копії фотознімків, які були зроблені на земельній ділянці в різний час будівництва спірного будинку ( а.с. 143-169 Т.1), копії довідок про доходи ОСОБА_2 (а.с. 182-183 т.1). Також відповідачем надані фотознімки виконаних робіт вже після розірвання шлюбу в період 2017-2022 роки ( а.с. 100-112 Т.2).
В судовому засіданні за клопотанням відповідача були допитані свідки: ОСОБА_5 , який пояснив, що будівництво спірного житлового будинку почалося у 2008 році, на початок будівництва на земельній ділянці на місці будівництва було багато будівельних матеріалів; ОСОБА_6 , який пояснив, що в 2019 році він виконував замовлення на заміну всіх склопакетів у вікнах спірного житлового будинку; ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що близько 10-13 років тому він допомагав відповідачу будувати дах на спірному житловому будинку, а років 5-7 тому він ремонтував вказаний житловий будинок, так як у ньому тріснули стіни.
Оскільки для встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування позову ОСОБА_1 необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, ухвалою суду від 12.10.2023 року було задоволено клопотання представника позивачки про призначення по справі судової комплексної будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Ухвалою суду від 12.10.2023 року про призначення судової комплексної будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи на вирішення експертів були поставлені наступні питання ( з урахуванням уточнень):
1. Яка ринкова вартість житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під реєстраційним номером 1033630459102, станом на час складення експертного висновку?
2. Який сукупний розмір вартості матеріалів, робіт, вкладених у будівництво житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під реєстраційним номером 1033630459102, станом на час реєстрації права власності на вказаний житловий будинок (16.09.2016 р.)?».
3. Який сукупний розмір вартості матеріалів, робіт, особистих (у т.ч. позичених) коштів ОСОБА_2 , вкладених у будівництво житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до укладення шлюбу (05.02.2011 р.) із ОСОБА_1 .?
4. Який сукупний розмір вартості матеріалів, робіт, коштів, вкладених у будівництво житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 після укладення шлюбу із ОСОБА_1 (05.02.2011 р.) та до його розірвання (07.03.2017 р.)?
5. Яку частку від цілого складає вартість матеріалів, робіт, коштів ОСОБА_2 , вкладених у будівництво житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , до укладення шлюбу із ОСОБА_1 .?
6. Яку частку від цілого складає вартість матеріалів, робіт, коштів, вкладених у будівництво житлового будинку під літ. «А-1ж», прибудова «а», навіс « а1», мансарда, підвал «пд», загальною площею 152,7 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під реєстраційним номером 1033630459102 після укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та до його розірвання за виключенням особистих коштів ОСОБА_2 .?
02.07.2025 року до суду надійшло повідомлення судових експертів Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Христославенко Г.В. та Симоненко В.П. про неможливість надання висновку № 260/261 за цивільною справою № 583/3834/21. Дане повідомлення мотивоване тим, що станом на 30.06.2025 р. клопотання експертів від 25.12.2024 р. задоволено частково: не наданий повний детальний перелік та обсяги фактично виконаних робіт з чітким розмежуванням їх за періодами їх виконання (до 05.02.2011, з 05.02.2011 по 07.03.2017, з 07.03.2017), не надано проектну документацію на житловий будинок або інший документ, що містить дані про конструктивні рішення будівлі та інженерні системи (плани, розрізи, схеми мереж, вузли, застосовані матеріали тощо). У зв`язку з тим, що експертам матеріали, необхідні для проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, надані частково, експертами повідомлено про неможливість надання висновку по визначеним ухвалою питанням.
Беручи до уваги встановлені рішенням Охтирського міськрайонного суду від 29.08.2018 року обставини, відповідно до яких будівництво спірного житлового будинку було розпочато відповідачем ОСОБА_2 до укладення шлюбу, а добудований, введений в експлуатацію житловий будинок та реєстрація права власності на нього відбулися під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, суд вважає, що визначення частки у праві власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведенні будівлі у період шлюбу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2017 року у справі № 716/53/15, від 20 грудня 2023 року у справі № 369/10454/18 (провадження № 61-12186св23), від 31 січня 2024 року у справі № 570/1268/17 (провадження № 61-9251св23), відповідно до якої «правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.
Визначення частки у праві власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведенні будівлі у період шлюбу.
Сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та визнання частки одного з подружжя у цьому майні у розмірі 50 %».
За відсутності експертного висновку про сукупний розмір вартості матеріалів, робіт, коштів позивачки, вкладених у будівництво житлового будинку після укладення шлюбу сторонами (05.02.2011 р.) та до його розірвання (07.03.2017 р.), визначити розмір частки ОСОБА_1 , на яку вона має право, суд самостійно не може.
Призначена судом комплексна будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза виконана не була з незалежних від експертів причин, а саме через часткове надання необхідних для проведення експертизи матеріалів, експертами повідомлено про неможливість надання висновку по визначеним ухвалою питанням.
Оскільки не доведено розміру участі позивачки ОСОБА_1 у будівництві (зведенні) будинку, не доведено, яка саме частка набута сторонами за рахунок спільних коштів і праці під час перебування у зареєстрованому шлюбі, так як саме ця частка, яка набута сторонами за рахунок спільних коштів і праці під час перебування у зареєстрованому шлюбі, підлягає поділу, - суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 45/100 частини житлового будинку.
Щодо вимоги позивачки про визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, то суд вважає, що в даному випадку ця вимога не є ефективним способом захисту прав позивачки.
В даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому ставить питання про визнання спірного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 45/100 частин вказаного спірного житлового будинку в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та зміна правовідношення (пункти 1 і 6 частини другої статті 16 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69)).
Позивачка звернулася до суду з метою поділу майна, набутого у шлюбі з відповідачем, та просить визнати за нею право власності на 45/100 частин спірного житлового будинку.
Суд зауважує, що у справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та зазначення про це у резолютивній частині судового рішення не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вимога про поділ спільного сумісного майна (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70)).
Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Тому позовна вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права позивачки на такий поділ.
З огляду на це у задоволенні вимоги про визнання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя слід відмовити.
На підставі викладеного, ст. ст. 15,16, 331, 368 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 63, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 12, 76- 82, 263-265, 273 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаня будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та про визнати за нею права власності на 45/100 частини вказаного житлового будинку, - залишити без задоволення.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2022 р., - скасувати.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026 р.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua