Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №711/3793/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2035/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/3793/26 Категорія: 305010000Позарецька С.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачНовіков О. М.,

суддіСіренко Ю. В., Фетісова Т. Л.,

секретар Костенко А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 602 900,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову становить 70 000,00 Євро.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він до повномасштабного вторгнення Російської Федерації (24 лютого 2022 року) проживав зі своєю дружиною ОСОБА_2 у квартирі, яка належить позивачу та дочці позивача - ОСОБА_3 на праві приватної власності в АДРЕСА_1 .

Місто Маріуполь знаходиться під окупацією Російської Федерації.

Через окупацію міста позивач зазнав обмежень у доступі до води, газу, світла, медицини, був позбавлена будь-якого зв`язку, у зв`язку з чим був вимушений разом із сім`єю покинути свій дім та, ризикуючи життям, під загрозою смерті, виїхати до м. Черкаси. Протягом всього часу окупації позивач кожного дня зазнає душевних страждань, оскільки не може повернутись додому.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України було порушено низку його прав, передбачених Конституцією України, зокрема, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Крім цього, умови, в яких він проживає зараз не дають можливості налагодити звичний для нього спосіб життя. Втративши можливість мирно проживати на рідній землі, можливість спілкуватися з близькими людьми, у позивача розвинулися депресії, панічні атаки, розлади сну, він відчуває розчарування, безсилля та безпорадність, що також завдає йому моральну шкоду.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.

Стягнуто з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід держави судовий збір в розмірі 1 154,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виснував про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням його особистих конституційних прав внаслідок неправомірних дій держави Російська Федерація.

Визначаючи розмір моральної шкоди, районний суд врахував триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті (вимушений переїзд на постійне проживання до м. Черкаси та набуття статусу внутрішньо переміщеної особи), глибину фізичних та душевних страждань внаслідок ведення бойових дій з ураженням цивільних об`єктів, порушення нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, визнав необхідною й достатньою компенсацією для позивача розмір відшкодування моральної шкоди - 250 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції застосував надмірно формальний підхід до визначення суми компенсації за моральну шкоду, оскільки вимога про компенсацію у розмірі 70 000,00 Євро відповідає міжнародним стандартам і практиці ЄСПЛ у справах, пов`язаних із воєнними злочинами та порушеннями прав людини. Рішення суду про стягнення на користь позивача 250 000,00 грн. моральної шкоди свідчить про порушення принципу правової визначеності, закріпленого у статті 8 Конституції України, тому таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 з 10 квітня 1991 року, про що свідчать дані його паспорта громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 08 листопада 2013 року. Місце проживання, яке зареєстроване у встановленому порядку підтверджено і даними витягу з реєстру Маріупольської територіальної громади від 26 квітня 2023 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія і номер НОМЕР_2 , що видане 24 січня 1995 року Маріупольським державним виробничим підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик».

Відповідно до даних довідки від 26 квітня 2022 року № 7102-50011400438 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_3 .

Такими є встановлені фактичні обставини справи. Які мають наступне правове регулювання.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування ч. 3 ст. 82 ЦПК України), що Російська Федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-ІХ).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН.

Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України.

Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.

За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії Російської Федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується Російською Федерацією (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі 635/6172/17).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди.

Аргументи скаржника про те, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд не з`ясував усі доводи щодо обґрунтування завданої йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки суд з`ясував чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які настали для позивача у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, характер і обсяг страждань, яких він зазнав, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Зокрема, суд першої інстанції вірно врахував триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті і обґрунтовано вказав, що, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, необхідною й достатньою компенсацією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає компенсації за рахунок Російської Федерації, у сумі 250 000,00 грн.

Крім того, суд під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок Російської Федерації внаслідок збройної агресії проти України, з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, вірно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 29 грудня 2025 року у справі № 947/15829/24 та від 16 квітня 2026 року у справі № 757/27732/23.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на доведення факту заподіяння йому моральної шкоди у більшому розмірі фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та суб`єктивній оцінці позиції судді районного суду.

Більше того, районний суд вірно обґрунтував можливість стягнення моральної шкоди виключно у національній валюті. ЦК України чи іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в іноземній валюті, в тому числі і в євро.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді