Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №559/4769/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 559/4769/25

Провадження № 22-ц/4815/1646/26

Головуючий у Дубенському міськрайонному суді

Рівненської області: суддя Макеєв С.В.

Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено

28 травня 2026 року в місті Дубно

Дубенського району Рівненської області

без фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (далі – ТОВ "Фінпром Маркет") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 8 555,45 гривні.

Позов мотивовано тим, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі – ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") договором позики № 1137988 в нього утворилась спірна заборгованість, яка у зв`язку з переуступленням на користь ТОВ "Фінпром Маркет" права вимоги підлягає стягненню на його користь в судовому порядку.

Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2026 року ТОВ "Фінпром Маркет" відмовлено в задоволенні позову.

При ухваленні судового рішення суд виходив із того, що позивачем не підтверджено оплати за певними договорами факторингів, а, отже, і набуття ним права вимоги до відповідача.

На рішення суду ТОВ "Фінпром Маркет" подано апеляційну скаргу, де покликалося на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставини справи, невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про хибне застосування судом висновків Верховного Суду, що викладені у справах із неподібними правовідносинами, в яких перехід права вимоги залежав від повної оплати ціни його відступлення. Натомість пунктом 5.2 договорів факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року та № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року момент переходу права вимоги було пов`язано з підписанням актів приймання-передачі реєстрів заборгованостей. Відповідні договори, акти та витяги з реєстрів прав вимог, які підтверджують набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , наявні в матеріалах справи. На переконання заявника перелік доказів переходу права вимоги залежить від умов конкретного договору, а Цивільний кодексу України не містить імперативної заборони про перехід такого права виключно після повної оплати ціни відступлення. Тому відсутність первинних документів про проведення розрахунків за договорами факторингу не спростовує набуття позивачем права вимоги, а відмова в позові лише із цієї підстави є формальною.

Зверталася увага суду на закріплену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, яку суд безпідставно спростував. При цьому матеріали справи не містять доказів нікчемності договорів факторингу або судових рішень про визнання їх недійсними, зокрема в частині відступлення права вимоги до відповідача.

Крім того, зазначалося про те, що суд попередньої інстанції неналежно оцінив акти звірки, підписані уповноваженими особами сторін договорів факторингів. Ці акти надавалися як докази відсутності заборгованості фактора перед клієнтом за відповідними договорами, а не як первинні бухгалтерські документи.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 1137988 від 04 травня 2021 року в розмірі 8 555,45 гривні, з яких 2 540 гривень склали основний борг, 6 015,45 гривні — проценти.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1137988.

Відповідно до пункту 2 договору сума позики становить 2 540 гривень, строк кредитування - 30 днів, базова процентна ставка склала 1,99% на день. Дата надання позики: 04 травня 2021 року, дата повернення позики: 03 червня 2021 року.

Встановлено, що первинний кредитор виконав умови договору та перерахував ОСОБА_1 кошти в сумі 2 540 гривень на його банківську картку № НОМЕР_1 , яка вказана у відповідній угоді, що підтверджується наданою АТ КБ "Приватбанк" випискою з банківського рахунку.

В подальшому, 26 жовтня 2021 року, між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено Договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги).

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 26 жовтня 2021 року за Договором факторингу № 2610 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало ТОВ "Фінансова компанія управління активами" реєстр боржників в повному обсязі відповідно до умов Договору факторингу.

За змістом Реєстру боржників до договору факторингу № 2610 за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за договором позики № 1137988 за основною сумою боргу 2 540 гривень, за відсотками 6 065,52 гривні, загальна сума 8 605,52 гривні.

03 квітня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та позивачем укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступлено на користь ТОВ "Фінпром маркет" право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.

Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 договору факторингу за цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

З Реєстру боржників до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року видно, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 1137988 за основною сумою боргу - 2 540 гривень, за відсотками - 6 065,52 гривні, а загальна сума склала 8 605,52 гривні.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що наявні в матеріалах справи договори факторингів, витяги з реєстрів прав вимог до них підтверджують факт належного набуття ТОВ "Фінпром маркет" права вимоги до ОСОБА_1 , а сумнівів щодо цього документальні докази не викликають.

З огляду на наведені судом висновки про відмову в позові апеляційний суд зважає на те, що матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку договорів факторингу недійсними. Тобто за таких обставин діяла презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом не встановлена.

Крім того, пунктами 5.2. договорів факторингу обумовлено момент набуття факторами права вимоги — з моменту підписання актів прийомів-передачі реєстрів заборгованостей.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості чи інших платежів відповідно до договору факторингу.

Незважаючи на це, позивачем було надано акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, так само акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року.

Зазначені документи в сукупності із іншими доказами в справі та за відсутності будь-яких обґрунтованих аргументів відповідача на їх спростування лише доводять узгодженість між контрагентами договорів факторингу даних бухгалтерського обліку та відображають фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками товариств свідчить про виконання усіх істотних умов договору факторингу.

Разом з тим вимоги нового кредитора до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування, а саме з 04 травня 2021 року по 31 серпня 2021 року, коли строк кредитування складав лише 30 днів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Викладене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

За умовами договору позики ОСОБА_1 отримав 2 540 гривень, строком на 30 днів зі сплатою процентів 1,99% на день.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як убачається, зазначених обставин суд попередньої інстанції при вирішенні спірних правовідносин не врахував, а тому його рішення не може залишатися чинним.

При цьому позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника заборгованості, яка обліковувалася саме по завершенню 30 днів кредитування (із 04 травня 2021 року по 03 червня 2021 року) та становить 4 056,50 гривні, з яких за тілом - 2 540 гривень, а за відсотками - 1 516,50 гривні.

Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 травня 2026 року.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" 4 056 (чотири тисячі п`ятдесят шість) гривень 50 копійок заборгованості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет"; адреса місцезнаходження: вулиця Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, м. Ірпінь Київської області, 08200; код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.М. Ковальчук