Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №569/2689/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №569/2689/25

Суддя: Хилевич С. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/2689/25

Провадження № 22-ц/4815/1750/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Заочне рішення суду першої інстанції

(повним текстом) ухвалено:

22 квітня 2025 року у м. Рівне

Рівненської області

без фіксування судового засідання

звукозаписувальними технічними засобами

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Домецького Олексія Ігоровича на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року в суд звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 70 000 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 23 липня 2022 року близько 12 год. 35 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у під`їзді №1 будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті постійних неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, умисно наніс їй одночасно удари двома руками в область грудної клітки з лівого та правого боку, після чого, продовжуючи свої протиправні дії відносно потерпілої, відповідач силою своїх обох рук почав здушувати праву і ліву руку ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинив потерпілій такі тілесні ушкодження: два синці по передньо-внутрішній поверхні у середній третині лівого плеча, садно по зовнішній поверхні у нижній третині лівого передпліччя, по одному синцю на передній поверхні у верхній третині грудної клітки у верхніх частинах правої та лівої молочних залоз, які згідно з висновком експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень. Наносячи тілесні ушкодження, ОСОБА_2 своєю протиправною поведінкою завдав позивачу моральної шкоди, розмір якої нею оцінено у 70 000, 00 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі № 569/17625/22:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

- кримінальне провадження №12022186010001538 від 21 жовтня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито;

- цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду та роз`яснено право на пред`явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000, 00 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211, 20 гривень судового збору.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Домецького О.І. про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року залишено без задоволення.

Роз`яснено відповідачу його право на апеляційне оскарження заочного рішення суду в загальному порядку.

У поданій через свого представника – адвоката Домецького О.І. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та відмовити у позові повністю або суттєво зменшити розмір стягнутої моральної шкоди. При цьому також просить зупинити виконання рішення Рівненського міського суду від 22 квітня 2025 року шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що захворювання ОСОБА_1 , пов`язані з перебуванням на "Д" обліку, а саме гіпертонічна хвороба, дисметаболічна кардіоміопатія, ДЕП І ступеня тощо, як такі, що виникли внаслідок дій відповідача 23 липня 2022 року, не підтверджуються належними і допустимими доказами. Тому з урахуванням фактів звернення у 2020 році після випадку 20 липня 2020 року до лікаря вона могла мати певні проблеми зі здоров`ям, в т.ч. і психічним, до 23 липня 2022 року.

Наведені у виписці з медичної картки амбулаторного хворого від 21.01.2025 захворювання є поширеними хронічними захворюваннями, які розвиваються тривалий час і можуть бути спричинені різними факторами, включаючи вік, спосіб життя, спадковість, стреси тощо. Відсутність об`єктивних медичних доказів про наявність причинного зв`язку між подіями 23 липня 2022 року та загостренням або виникненням цих захворювань позивача робить висновок суду припущенням, а не доведеним фактом.

Не погоджується із присудженим розміром моральної шкоди, вважаючи його необґрунтованим та помилковим, а також таким, що суперечить положенням ст. 23 ЦК України. Звертає увагу на те, що позивач звернулася за медичною допомогою лише 27 липня 2022 року, тоді як факт спричинення тілесних ушкоджень стався 23 липня 2022 року. Отже, несвоєчасне звернення за медичною допомогою, повсякденна поведінка ОСОБА_1 одразу після події і наявність серйозних хронічних захворювань, які самі по собі є джерелом стресу та можуть викликати погіршення стану, свідчать про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між випадком 23 липня 2022 року і заявленими нею стражданнями, що можуть бути наслідком інших чинників.

Крім відсутності причинно-наслідкового зв`язку, зауважує на відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у завданні шкоди. При цьому посилається і на неправильне застосування судом норми ст. 1167 ЦК України та висновків Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Ярема С.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 23 липня 2022 року близько 12 год. 35 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у під`їзді №1 будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті постійних неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, умисно наніс їй одночасно удари двома руками в область грудної клітки з лівого та правого боку, після чого, продовжуючи свої протиправні дії відносно потерпілої, відповідач силою своїх обох рук почав здушувати праву і ліву руку ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинив потерпілій такі тілесні ушкодження: два синці по передньо-внутрішній поверхні у середній третині лівого плеча, садно по зовнішній поверхні у нижній третині лівого передпліччя, по одному синцю на передній поверхні у верхній третині грудної клітки у верхніх частинах правої та лівої молочних залоз, які згідно з висновком експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у справі № 569/17625/22, що набрала законної сили,:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

- кримінальне провадження №12022186010001538 від 21 жовтня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито;

- цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду та роз`яснено право на пред`явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З висновку експерта № 492 від 28.07.2022, виконаного судово-медичним експертом Комунального закладу «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради, тілесні ушкодження ОСОБА_1 , а саме: два синці по передньо-внутрішній поверхні у середній третині лівого плеча, садно по зовнішній поверхні у нижній третині лівого передпліччя, по одному синцю на передній поверхні у верхній третині грудної клітки у верхніх частинах правої та лівої молочних залоз, які вона отримала 23 липня 2022 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

27 липня 2022 року ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до Комунального підприємства «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, куди вперше звернулася 07 серпня 2020 року після нанесення їй 20 липня 2020 року ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. За результатами огляду 27 липня 2022 року лікарем-психіатром стосовно ОСОБА_1 постановлено: "Контактна. Настрій нестійкий. Емоційно лабільна. Тривожна, напружена. Астенізована. Фіксована на хворобливих відчуттях, психотравмуючій ситуації. Рекомендовано постійний прийом підтримуючого лікування та виписано ліки: Сонодеми 1 таблетка 1 раз в день, 30 дн. Еглоніл 200 мг 1 таблетка 1 раз в день, 30 дн.".

Змістом виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 21 січня 2025 року, що видана Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» Рівненської міської ради, стверджується, що ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку з приводу: "Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Кризовий перебіг ІІ ст. ІІ ст. ризику судинних ускладнень. Високий ризик СН І ст. Дисметаболічнакардіоміопатія СН І ФК ІІ. ДЕП І ступеня змішаного генезу. Кохлео-вестибулярний синдром. Часті носові кровотечі. Часто має гіпертонічні кризи після стресових ситуацій (побиття сусідами 23.07.2022). ОСОБА_1 надано лікувальні і трудові рекомендації: Простійний прийом ліків в амбулаторних умовах згідно рекомендацій сімейного лікаря. Уникати психо-емоційних перенавантажень особливо негативного характеру. Дотримуватися режиму праці та відпочинку. Стаціонарне лікування два рази на рік".

Вважаючи, що внаслідок кримінального правопорушення, скоєного відповідачем стосовно неї, їй спричинено легких тілесних ушкоджень, змінився звичний спосіб життя, вона стала боязкою, їй жахливо жити в одному будинку з кривдником, перестала почувати себе у безпеці, боїться виходити з квартири, пережила сильний стрес і хвилювання, їй завдано моральних та фізичних страждань, а також погіршився загальний стан здоров`я, у лютому 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 70 000, 00 гривень моральної шкоди.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки висновком експерта № 492 від 28 липня 2022 року встановлено завдання потерпілому (позивачу) шкоди, протиправність діяння відповідача та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавача та його вини в її заподіянні.

При вирішенні справи враховано обставини справи і вимоги закону, принципи розумності, виваженості та справедливості, глибину і тривалість фізичних страждань позивача, які виразились у відчуттях болю, взято до уваги глибину душевних страждань ОСОБА_1 , які полягали у приниженні внаслідок вчинення стосовно неї злочину та перенесених операцій, а також те, що моральної шкоди їй спричинено умисними діями ОСОБА_2 , суд визначив розмір моральної шкоди у 50 000 гривень, стягнувши із відповідача на користь ОСОБА_1 зазначену суму.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно зі ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) зазначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) засвідчив, що оцінка моральної шкоди за своїм характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) вказується, що згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" видно, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постановах Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17, від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, від 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к, від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, від 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19 зазначається, що залишення позову без розгляду не перешкоджає потерпілій звернутися з цим позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Як зазначалося, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року у кримінальній справі № 569/17625/22 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не є реабілітуючою обставиною, тобто судом не виправдано ОСОБА_2 .

Згідно з п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цією статтею передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.

Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний /обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; відсутність достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Отже, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_1 , отримавши тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості внаслідок винних дій ОСОБА_2 через вчинення ним злочину, очевидно зазнала глибоких моральних та душевних страждань. З огляду на ці обставини їй було завдано відповідачем моральної шкоди, яку судом правильно визначено у 50 000 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що захворювання ОСОБА_1 , пов`язані з перебуванням на "Д" обліку, як такі, що виникли внаслідок дій відповідача 23 липня 2022 року, не підтверджуються належними і допустимими доказами, а також про хибність визначеного розміру моральної шкоди, то цим обставинам суд попередньої інстанції дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд.

Як необґрунтовані припущення колегією суддів розцінюються і аргументи заявника про те, що відсутність об`єктивних медичних доказів про наявність причинного зв`язку між подіями 23 липня 2022 року та загостренням або виникненням цих захворювань позивача є висновком суду, який не ґрунтується на фактах.

Покликання на помилкове застосування норм матеріального права спростовуються правильністю висновків суду.

Не заслуговують на увагу покликання про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення справи, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

З приводу незастосування судом висновків Великої Палати у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, то спірні правовідносини і права та обов`язки, які були предметом перегляду касаційним судом, відрізняються між собою обставинами справи, правовою природою і характеристиками, тобто не є подібними та релевантними, а тому застосуванню при вирішенні спору не підлягають.

Решта доводів заявника також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.

Крім того, заявником в апеляційній скарзі вимагалося зупинити виконання рішення Рівненського міського суду від 22 квітня 2025 року шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Між тим, частиною 4 ст. 359 ЦПК України передбачено, що якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Проте строк на апеляційне оскарження заявником пропущено не було, що унеможливлює наявність підстав для зупинення дії рішення Рівненського міського суду від 22 квітня 2026 року.

Стосовно зупинення саме виконання судового рішення – як на тому наполягає представник Царука М.Я., то такими повноваженнями апеляційний суд не наділений.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Домецького Олексія Ігоровича залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М.Ковальчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua