Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №295/5550/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5550/26 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 58 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кучер А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/5550/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених прав і інтересів та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, в якому просила:

- визнати незаконними рішення та дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час розгляду поданого нею 05.02.2015 клопотання про виділення у власність земельної ділянки площею 0,10 га за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 );

- стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради 150000,00 грн моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення законодавства.

В обґрунтування позову зазначила, що під час розгляду поданого нею 05.02.2015 клопотання про надання дозволу на одержання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 , Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради допустив істотні порушення вимог законодавства під час складання довідки №262/13 від 16.02.2015, чим порушені її конституційні права.

Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у погіршенні стану здоров`я, перенесенні душевних страждань, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки, просила стягнути з відповідача 150000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її вимоги.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених прав і інтересів та відшкодування моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема, місцевий суд незаконно змінив суть та обґрунтування її позовної заяви, незаконно відмовив у розгляді її вимог за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, які допустив відповідач при розгляді її заяви, неправильно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалася у позовній заяві, що перешкоджає їй у доступі до правосуддя.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням ,коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.02.2015 ОСОБА_1 подала клопотання, адресоване Голові міської ради, в якому просила надати дозвіл на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 .

16.02.2015 начальник управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища під час розгляду звернення ОСОБА_1 про виділення їй земельної ділянки площею 0,0100 га до виконкому міської ради направив повідомлення, в якому зазначено, що чинним Генеральним планом м. Житомира не визначена можливість використання земельних ділянок для індивідуального будівництва в межах території багатоповерхової забудови, а земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , знаходиться на території багатоповерхової забудови.

ОСОБА_1 не погоджується зі змістом цього листа та порядком розгляду поданого нею клопотання від 05.02.2015, має відповідні заперечення та вважає такі дії незаконними, такими, що порушують її права та спричиняють моральну шкоду.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції констатував, що відповідно до змісту позовних вимог ОСОБА_1 заявляє про незаконні, на її думку, дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час надання довідки при розгляді її клопотання від 05.02.2015, внаслідок чого були порушені її конституційні права й завдана моральна шкода.

Отже, місцевий суд обґрунтовано вважав, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач виконував владні управлінські повноваження у відповідній сфері діяльності, тобто в даних правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а відтак такі вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті передбачено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Разом з тим, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як встановлено зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що її заява відповідачем належним чином не розглянута, дії відповідача супроводжувалися численними порушеннями чинного законодавства, з чого можна зробити висновок, що між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді даної справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на одержання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що передбачає встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду цієї заяви.

Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до суперечливого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права та незгоди з висновками суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 22 квітня 2026року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді Т.М. Павицька

А.М. Шевчук

Повний текст складено 27.10.2026.