Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №296/9660/25
Суддя: Григорусь Н. Й.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9660/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 29 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Шевчук А.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу №296/9660/25 за заявою Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення
за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради - Хомчука Артема Андрійовича на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 03 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Адамовича О.Й. у м. Житомирі,
в с т а н о в и в :
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 03 жовтня 2025 року у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відмовлено.
В апеляційній скарзі представник КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 03 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги з посиланням на правові позиції, викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у справі №442/1080/22 та у постанові Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у справі №761/11381/23, скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність належного обґрунтування нарахування стягуваної заборгованості виходить за межі вимог, дотримання яких повинен перевіряти суд на цій стадії наказного провадження, і не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу. Вказане узгоджується за ст. 168 ЦПК України. Вважав, що при видачі судового наказу суд не повинен вирішувати питання про обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (оцінювати правильність та обґрунтованість розрахунків). У подальшому після видачі судового наказу боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п.5 ч.2 ст. 170, ч.3 ст. 171 ЦПК), що є підставою для скасування судового наказу.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради звернувся до суду з заявою, в якій просив стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що утворилась станом на 01 серпня 2025 року в розмірі 56792,86 грн.
На підтвердження своїх вимог заявник надав довідку про стан розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2022 року до 31 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), згідно якої загальна сума заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на липень 2025 становить 56792,86 грн.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду матеріалів не можливо встановити на підставі яких нормативних документів та показників виникла заборгованість (документальні дані, які були покладені в основу розрахунку заборгованості). З наданих заявником документів не вбачається безспірність грошових вимог, оскільки обставини, на які він посилається, не підтверджені належними доказами. Заявником не додано документів на підтвердження причин та підстав перерозподілу (перерахунку) обсягів спожитої холодної води, та водовідведення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Правилами статті 163 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а пунктом 3 частини 3 цієї ж статті встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до статтей 160, 161, 163, 165 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даному випадку була подана заява про видачу судового наказу, передбачена пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, згідно з якою судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
У частині першій статті 633 ЦК України зазначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Заявник вказує, що КП «Житомирводоканал» розмістило текст публічного договору приєднання на веб-сайті підприємства, а боржник свою відмову укласти договір або свою незгоду із умовами договору не висловила, від послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не відмовилася, а тому споживач приєдналася до вказаного публічного договору в силу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.
Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Відповідно до наведених вище норм процесуального закону, надання такого договору є необхідним, оскільки він є належним доказом, на підставі якого суд, вирішуючи питання про видачу судового наказу, може перевірити ряд обставин, що мають значення для справи, зокрема, правильність нарахування плати за отримані житлово-комунальні послуги, відповідність такого нарахування умовам договору та закону, правильність розрахунку заборгованості, тощо.
Натомість, до заяви про видачу судового наказу КП «Житомирводоканал» додало лише розрахунок суми заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), згідно якої загальна сума заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на липень 2025 року становить 56792,86 грн.
Відтак, із поданих заявником документів вбачається лише наявність заборгованості у вказаний період, тоді як встановити факт наявності між заявником та ОСОБА_1 договірних відносин щодо централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із поданих документів не вбачається можливим.
Колегія суддів зауважує, що публікація на сайті публічного договору, за відсутності письмового підтвердження боржника про прийняття такої пропозиції та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання боржником таких послуг, є недостатнім доказом на підтвердження безспірності вимог заявника.
В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у цивільних справах, і видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин.
Також, колегія суддів зауважує, що захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Заявником заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 56792,86 грн, однак доказів нарахування такої суми заборгованості не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Виходячи зі змісту заявлених відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України грошових вимог, правила пункту 3 частини 3 статті 163 ЦПК України щодо обов`язкового додавання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, спрямовані на забезпечення безспірного характеру наказного провадження, вирішуючи питання щодо видачі судового наказу, суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального закону, закріпленими у Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність підстав для видачі такого судового наказу.
Таким чином, подані заявником документи не підтверджують виникнення або порушення права саме щодо безспірної грошової вимоги, за якою ним подано заяву про видачу судового наказу.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку із недотриманням заявником вимог статті 163 ЦПК України.
При цьому відмова у видачі судового наказу з вказаних підстав не є перешкодою для звернення з такими самими вимогами у порядку позовного провадження.
Посилання заявника на правові позиції викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у справі №442/1080/22 та у постанові Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у справі №761/11381/23 колегія до уваги не бере, оскільки обставини даної справи не є релевантними до правовідносини у вказаних вище справах.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді А.М. Шевчук
Т.М. Павицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua