Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №754/7962/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9360/26

Справа №754/7962/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сенюти В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петронюк Р.В. через «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони по справі мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.09.2019 стягнуто з позивача аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн., починаючи з 05.08.2019 року і до повноліття дитини та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн., починаючи з 05.08.2019 року і до повноліття дитини. За наявною у позивача інформацією відповідачка змінила прізвище. Донька наразі вже досягла повноліття, стягнення на її утримання припинились, тривають стягнення аліментів на сина. Проте, позивач уклав шлюб з громадянкою Грузії ОСОБА_6 . Має на утриманні також малолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, на даний час змінилися підстави, з яких виходив суд, призначаючи аліменти на утримання дітей, оскільки змінився сімейний стан та склад сім`ї платника аліментів, що призвело до погіршення його майнового стану. Сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання малолітньої дитини для позивача є обтяжливим. Наразі, позивач офіційно працевлаштований, однак утримання сім`ї вимагає значних витрат, що в свою чергу, в сукупності з наявністю кредитних зобов`язань, призвело до погіршення його матеріального становища.На підставі викладеного, позивач просить зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Деснянського районного суду міста Києві від 09.09.2019 з 10000,00 грн до 5000,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 04.05.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідачки - адвокат Філатова О.С. через «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задоволенні позову відмовити. Вказала, що малолітня дитина ОСОБА_7 не є дитиною позивача, у відповідності до наданої копії свідоцтва про народження, батьком дитини є ОСОБА_8 . А тому сторона відповідачки вважає безпідставним твердження позивача про те, що ОСОБА_1 має на утриманні дитину, так як у цієї дитини є батьки, мама та тато, які несуть обов`язок її утримання особисто. Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, відтак підстав для задоволення позову на думку представника відповідачки немає.

Представник позивача - адвокат Петронюк Р.В. через «Електронний суд» подав відповідь на відзив, відповідно до якого, сторона позивача зазначає, що біологічний батько малолітнього ОСОБА_9 аліменти не сплачує та в житті дитини повністю відсутній, місцезнаходження його позивачу невідомо. Створення позивачем нової сім`ї, необхідність забезпечення належних умов проживання для дружини та її дитини об`єктивно збільшили фінансове навантаження на позивача та призвели до реальної зміни його сімейного й майнового стану. Позовна вимога про зменшення розміру аліментів викликане об`єктивною неможливістю зберігати колишній рівень виплат через зміну життєвих обставин.

Представник відповідачки - адвокат Філатова О.С. через «Електронний суд» подала заперечення (на відповідь на відзив), де вказує, що представник позивача у своїй позовній заяві приховав від суду той факт, що позивач вже звертався з аналологічним позовом на території Грузії, де йому було відмовлено.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.09.2019 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн, починаючи з 05.08.2019 і до повноліття дитини. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000, 00 грн., починаючи з 05.08.2019 і до повноліття дитини.

Донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 наразі вже досягла повноліття, стягнення на її утримання припинились, відтак залишились стягнення аліментів на утримання сина, який ще не досяг повноліття.

27.09.2025 позивач уклав шлюб з громадянкою Грузії ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Позивач, звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, посилається на зміну сімейного стану та погіршення майнового стану.

Сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання малолітньої дитини для нього є обтяжливим.

Положенням ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положення ч. 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення. розміру аліментів.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, посилається на зміни сімейного стану, у зв`язку із його одруженням та утриманням малолітньої дитини дружини, відтак вважає, що визначений судовим рішенням розмір аліментів підлягає зменшенню з 10000,00 грн на 5000,00 грн від заробітку (доходу).

Проте, суд вказані доводи позивача до уваги не приймає, враховуючи правовий висновок ВС, викладений у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19.

Так, зміна сімейного стану позивача, не є безумовною підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дітей від іншого шлюбу.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 16.09.2024 № 591/6388/22 (61-153св24) суд зазначив, що народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів ( Аналогічна позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 та в Постанові Верховного Суду № 565/2071/19).

Також, суд наголошує на тому, що позивач в супереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав достовірні, належні та допустимі докази на підтвердження погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у розмірі, визначеному рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.09.2019.

Так, долучена стороною позивача копія довідки про заробітну плату позивача, як директора ТОВ «Мастер Дистрибьюшн Джоржія» на підтвердження погіршення майнового стану позивача суд приймає критично, оскільки позбавлений можливості порівняти розмір доходів на момент ухвалення судового рішення від 09.09.2019.

Суд звертає увагу на те, що наданий кредитний договір від 31.01.2026 на підставі якого банківська установа надала кредит на суму 495000 ларі двом боржникам, якими виступили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а не позивачу одноособово, що не відповідає обставинам, які викладені у позовній заяві.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено - 27.10.2026.

Суддя: В.О.Сенюта