Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №309/3233/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №309/3233/25

Суддя: Собослой Г. Г.

Справа № 309/3233/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 26.01.2026 року у справі № 309/3233/25 (Головуючий: Піцур Я.Я.), -

В С Т А Н О В И Л А

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вишківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою і від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хустського районного суду у справі №309/97/20 шлюб між сторонами розірвано.

За рішенням суду позивач сплачує аліменти на утримання дітей, однак при зустрічі з дітьми спостерігав, що вони вдягнуті не по сезону, голодні та недоглянуті. Позивач звернувся до школи з приводу відвідування і йому дали характеристику, згідно якої син ОСОБА_5 часто прогулює школу і мама не докладає зусиль для покращення емоційного та розумового стану дитини.

Позивач звертався до суду з тих підстав, що ОСОБА_3 зловживала алкогольними напоями та молодший син проживає з ним.

Рішенням Хустського районного суду від 06.06.2025 визначено місце поживання ОСОБА_6 з батьком і відмовлено у позовних вимогах про позбавлення материнських прав.

У послідуючому відносини відповідачки з молодшим сином ОСОБА_5 були повністю припинені і вона надала нотаріальну заяву відповідно до якої надає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , позаяк не бажає мати з ним нічого спільного.

Враховуючи неналежне ставлення відповідачки до дітей позивач вважає за доцільне позбавити її батьківських прав відносно молодшого сина.

Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст..ст. 164, 182 СК України просив суд позбавити ОСОБА_7 материнських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хустського районного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням нею батьківських обов`язків стосовно сина.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як дії ОСОБА_3 мають бути спрямовані на нормальний розвиток дитини, що полягає в його утриманні та забезпеченні умов для розвитку тобто навчання та виховання з поваги до суспільства, однак судом залишено поза увагою той факт, що вона не сприяла такому розвитку, а саме відповідно до характеристики ОСОБА_9 ліцею де навчається дитина вбачається, що мати не брала участі у виховному процесі дитини, не цікавиться його навчанням та участі в його навчанні не бере. Завданням суду при розгляді даної категорії справ є прийняття рішення, саме в інтересах дитини, оскільки орган опіки та піклування належним чином оцінив доводи сторін, прийняв правильне та виважене рішення щодо доцільності позбавлення матері материнських прав. Також, судом не оцінено належним чином доказів зловживання спиртними напоями та той факт, що проживаючи з неповнолітніми дітьми відповідачка продовжує аморальний спосіб життя і той факт, що в судовому засіданні при визначенні місця проживання дитини син ОСОБА_5 пояснив, що мати змушувала його та брата купляти для неї спиртні напої.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 , які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, виступ прокурора Трохлюк А.М. яка просить рішення суду залишити без змін перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, з 19 квітня 2010 року, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 і від даного шлюбу народилось двоє дітей син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення Хустського районного суду від 24.02.2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно характеристики Вишківського ліцею №1 від 04.09.2025 ОСОБА_6 , навчається у 2 класі, зарекомендував себе як скромний, доброзичливий, врівноважений учень. До навчання відноситься добре, правила поведінки виконує, уроки не прогулює. ОСОБА_5 бере активну участь у заходах класу, володіє матеріалом на достатньому рівні, завжди охайно одягнутий і його одяг відповідає сезону. Хлопчик виконується у неповній сім`ї, батьки розлучені, мати не підтримує зв`язок з класним керівником. Хлопчик наразі проживає з батьком, який приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться успіхами та постійно підтримує зв`язок з класним керівником.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 06.06.2025 визначено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно нотаріально посвідченої заяви від 02.09.2025 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного та психічного тиску, за своєю справжньою волею дає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вишківської селищної ради, від 03.12.2025 року визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 30.04.1991 року відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання дитини лише за умови винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли замінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При розгляді справи, суд першої інстанції подав оцінку висновку органу опіки та піклування, який не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дітей; особа матері становить реальну загрозу для дітей, її здоров`я та психічного розвитку).

Щодо доданої до позову нотаріально посвідченої заяви, згідно якої ОСОБА_3 дає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , то суд вважає, що визнання матір`ю вимоги про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини та гармонійний розвиток на належне виховання. Попри в це, першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19.

За таких обставин ОСОБА_2 не довів необхідності застосування до ОСОБА_3 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції.

При постановленні рішення суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин із посиланням на докази, оцінка яких відображена у рішенні суду обґрунтовано відмовив у задоволенні.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua