Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №299/2362/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/2362/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Лакатош А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року у складі судді Бак М.Д., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

У квітні 2025 року акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 листопада 2020 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору, відповідачу надано кредит в сумі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за процентними ставками, зазначеними в тарифах.

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та відсотків шляхом сплати щомісячного мінімального платежу в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку, при несплаті щомісячного мінімального платежу - сплатити штраф згідно з тарифами.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, чим в порушення умов договору та положень статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) не виконав зобов`язання за договором.

Станом на 08 грудня 2021 року прострочення відповідачем зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за кредитним договором становило понад 90 днів, внаслідок чого на підставі положень підпункту 5.17 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Monobank/Universal Bank відбулося істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

08 грудня 2021 року позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, однак відповідач не вчинив дій, направлених на погашення заборгованості, у зв`язку з цим згідно підпунктів 5.18, 5.19 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Monobank/Universal Bank 29.03.2022 кредит отримав форму «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості позивач нараховував неустойку, передбачену тарифами, а саме: від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн.; від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн.; від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,2 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця, при цьому діє ставка 0,00001% річних; від 121 (210) дня до повного погашення строк, після спливу якого формується фінальний рахунок, що визначається банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов`язання та не більше 210 днів, - відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4% річних.

Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 19 вересня 2023 року становить 127685,80 грн., що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Відповідач не погашає заборгованість, чим порушує права позивача.

За вказаних обставин, позивач просив стягнути станом на 19 вересня 2023 року заборгованість за договором про надання банківських послуг від 08 листопада 2020 року в сумі 127685,80 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також до апеляційної скарги включено заперечення на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2025 року в частині залишення без розгляду відповіді на відзив.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові. Вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що розмір кредитної заборгованості, заявлений позивачем, є недоведеним, є безпідставним. У матеріалах справи міститься детальна виписка з карткового рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує всі проведені операції за рахунком відповідача. Відповідно до п.п. 62, 63 положення № 75, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018, така виписка підтверджує фактичне списання та зарахування коштів, має силу належного первинного документа та призначена для видачі клієнту, тобто має юридичну силу для підтвердження зобов`язань клієнта перед банком. Розрахунок заборгованості, доданий до позову, відповідає даним виписки, містить структуру заборгованості за тілом кредиту, процентами тощо. Також вказує на те, що відповідач жодного належного доказу на спростування цих даних не надав. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що суд, вийшовши за межі наданих законом повноважень, самостійно створив нову процесуальну можливість, якої не існує в ЦПК, надавши відповідачу незаконну процесуальну перевагу подати відзив у новій редакції, хоча єдиним процесуальним наслідком подання письмової заяви (у т.ч. відзиву), оформленої неналежним чином, є її повернення без розгляду; ЦПК не передбачає можливості встановлення нового строку для усунення недоліків або повторного подання відзиву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Орбан Н.Л. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник апелянта АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що такі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інтенції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 08 листопада 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (monobank/Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням: www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням: www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

У анкеті-заяві відповідач вказав свої анкетні дані та прохання відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» і встановити кредитний ліміт в сумі, зазначеній в мобільному додатку. Крім того, в анкеті-заяві вказано, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка в розмірі 3,1% на місяць.

До позовної заяви додано, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, довідку «чорна карта monobank», паспорт споживчого кредиту чорної карти monobank.

З довідки про наявність рахунку від 02.04.2025 вбачається, що у ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» відкрито рахунок НОМЕР_2 , номер карткового рахунку НОМЕР_3 , тип рахунку: чорна картка.

Згідно Довідки про розмір встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 на підставі Договору про надання банківських послуг «Monobank» 08.11.2020 було встановлено кредитний ліміт у сумі 1400 грн.. Надалі кредитний ліміт змінювався, максимальна та кінцева його сума становила 10000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 08.11.2020 у ОСОБА_1 станом на 19.09.2023 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 127685,80 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн., судовий збір 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

Також позивачем до позовної заяви додано виписку руху коштів по картці від 02.04.2025, з якої слідує, що по рахунку НОМЕР_2 за картками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 у період з 08.11.2020 по 19.09.2023 сума витрат становить 336061,60 грн., а сума зарахувань - 208375,80 та відображаються банківські операції зарахувань та витрат коштів.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазаконом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України).

У підписаній відповідачем анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 08.11.2020 вказано пільговий період за користування кредитними коштами 62 дні та відсоткову ставку 3,1 % на місяць у разі виходу з пільгового періоду. Однак, відсутні умови договору про порядок їх нарахування, про відповідальність сторін, зокрема пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором АТ "Універсал Банк" посилалося на Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, Витяг з тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які не містять підпису відповідача.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяги з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови про розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування, про відповідальність сторін, зокрема пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування.

Роздруківки надані позивачем не можуть бути належним доказом, оскільки такі докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Надані позивачем Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, Витяг з тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Разом із цим, у довідці про наявність рахунку зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_2 та видано картку № НОМЕР_3 , а в довідці про розмір встановленого кредитного ліміту зазначено картковий рахунок № НОМЕР_1 де максимальний кредитний ліміт встановлювався у розмірі 10000 грн. Виписка по руху коштів охоплює платіжні операції по двом карткам: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 та з такої неможливо встановити по якій саме картці було здійснено ту чи іншу операцію.

Також з виписки руху коштів у період з кінця червня 2021 року прослідковуються нестандартні активні дії спрямовані на переведення витрат у розстрочку, підвищення кредитних лімітів та зняття коштів у різних терміналах.

Відповідачем до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву, у якому вказує на шахрайські дії щодо кредитних карток та лімітів, у зв`язку з чим відповідач подав в поліцію заяву про злочин. Зазначає, що вперше про кредит йому стало відомо після телефонного дзвінка «Credit7». У файлі Договір.pdf кредитної спілки фігурує номер телефону: НОМЕР_6 , на який у «Монобанку» здійснено 43 перекази на загальну суму 45090,00 грн., тоді як номери контактних телефонів відповідача були такими: НОМЕР_7, НОМЕР_8. Відповідач не здійснював ніяких операцій, проте не міг самостійно здійснити блокування картки, у зв`язку з чим звернувся до «Монобанку» з відповідним проханням. Відповідач звертає увагу на те, що зняття коштів відбулося в місті Славута, де він ніколи не був.

До відзиву додано витяг з ЄРДР з якої слідує, що 17 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звертався до відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У заяві зазначалося, що невідома особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі близько 130000 грн. з його власної кредитної картки. ОСОБА_1 є потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до пунктів 2-5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із п. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 61 1725св22) зазначив, що суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі інтернетбанкінгу, що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі інтернетбанкінгу та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін.

У даному випадку мають місце дії відповідача, який після виявлення несанкціонованих дій по власній кредитній картці не відразу заблокував її, а у поліцію із заявою звернувся через значний проміжок час (більше місяця).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, у даній справі у кредитора відсутнє право вимагати повернення заборгованості за тілом кредиту, через недоведеність таких вимог, з огляду на те, що з наданих позивачем документів, неможливо встановити по яким саме картковим рахункам які кредитні ліміти встановлювалися та відповідно, яке тіло кредиту підлягає стягненню.

Заборгованість по тілу кредиту у заявленому позивачем розмірі 127685,80 грн. не доведена та не підтверджена жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

За встановлених судом обставин недоведеності позовних вимог Акціонерного товариства "Універсал Банк", судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: