Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №676/7711/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7711/26

Номер провадження 3/676/2275/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю: потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №758344 від 29 серпня 2026 року, складеного поліцейським взводу №1 роти №2 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Придрик Д.І., ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, зокрема те, що він 29.08.2026 17:10:00 ДОРОГА Н-ОЗ ЖИТОМИР-ЧЕРНІВЦІ 270км 200м водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ «Mitsubishi Lancer», н.з. НОМЕР_2 , здійснюючи маневр розвороту, не надав перевагу в русі ТЗ «Mitsubishi L-200», н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, чим спричинив створення аварійної обстановки, а саме: примусив ТЗ «Mitsubishi L-200», н.з. НОМЕР_3 , різко зменшити швидкість та вдатися до екстреного гальмування.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 , та потерпілого ОСОБА_1 , перевіривши доводи учасників провадження, безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному узгодженні, суд доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, а також до правил співжиття.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені положення зобов`язують суд не обмежуватися формальним відтворенням обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а перевірити, чи підтверджуються вони фактичними даними, отриманими з належних і допустимих джерел доказування, та чи достатні ці дані для висновку про наявність у діях особи всіх обов`язкових ознак інкримінованого правопорушення.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до цієї статті покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За правилами статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися лише на припущеннях, формальному посиланні на протокол або вибірковому врахуванні окремих доказів. Такий висновок має випливати з аналізу всієї сукупності досліджених доказів, яка повинна бути достатньою для встановлення обставин, що утворюють склад відповідного адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення, передбачені частинами першою – четвертою цієї статті, якщо такі порушення спричинили створення аварійної обстановки, а саме примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість або напрямок руху чи вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Таким чином, склад правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, має додаткову обов`язкову ознаку порівняно з порушеннями, передбаченими частинами першою – четвертою цієї статті, а саме настання конкретних наслідків у вигляді створення аварійної обстановки.

Для правильної кваліфікації діяння за вказаною нормою недостатньо встановити лише факт певного маневру транспортного засобу або можливого порушення водієм окремої вимоги Правил дорожнього руху. Необхідно також установити, що саме внаслідок такого порушення інший учасник дорожнього руху був фактично примушений різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів для забезпечення безпеки, та що між відповідними діями водія й створенням аварійної обстановки існує причинний зв`язок.

При цьому поняття аварійної обстановки в контексті частини п`ятої статті 122 КУпАП передбачає не будь-яке ускладнення дорожньої ситуації, не саму наявність перешкоди на проїзній частині та не абстрактну можливість виникнення небезпеки, а конкретну дорожню ситуацію, за якої поведінка одного учасника руху зумовлює необхідність невідкладних дій іншого учасника для запобігання небезпечним наслідкам.

Отже, для встановлення складу зазначеного правопорушення необхідно з`ясувати щонайменше такі обставини: які саме вимоги Правил дорожнього руху порушив водій; у чому конкретно полягала створена ним небезпека; який саме учасник дорожнього руху був змушений реагувати на неї; які конкретні дії він був змушений вчинити; чи мали такі дії характер різкої зміни швидкості, напрямку руху або інших невідкладних заходів безпеки; чи були ці дії безпосередньо зумовлені поведінкою водія, якого притягають до відповідальності.

Зазначені обставини мають бути встановлені на підставі належних доказів, а не лише виведені з факту подальшого зіткнення транспортних засобів.

Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди не є безумовним доказом того, що аварійну обстановку створила саме особа, щодо якої складено протокол за частиною п`ятою статті 122 КУпАП. Для такого висновку необхідно встановити фактичний механізм розвитку дорожньої ситуації та причинний зв`язок між конкретними діями цієї особи й необхідністю вжиття іншим учасником руху екстрених заходів безпеки.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758344 від 29 серпня 2026 року, складеного сержантом поліції Придриком Д.І., Колендзяну Д.В. інкримінується те, що 29 серпня 2026 року о 17 год 10 хв на автодорозі Н-03 Житомир – Чернівці, на 270 км + 200 м, під час виконання маневру розвороту на автомобілі «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , він не надав переваги в русі автомобілю «Mitsubishi L-200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, унаслідок чого створив аварійну обстановку, примусивши водія останнього автомобіля різко зменшити швидкість та вдатися до екстреного гальмування.

Отже, фактичною підставою притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 122 КУпАП визначено не лише виконання ним маневру розвороту та перебування його транспортного засобу частково на проїзній частині, а й конкретне твердження про те, що саме його дії примусили водія автомобіля «Mitsubishi L-200» різко зменшити швидкість та застосувати екстрене гальмування.

Саме ця обставина, з огляду на диспозицію частини п`ятої статті 122 КУпАП, підлягає ретельній перевірці під час розгляду справи.

У судовому засіданні ОСОБА_2 вини не визнав та пояснив, що 29 серпня 2026 року близько 17 год 10 хв керував автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Н-03 Житомир – Чернівці зі сторони м. Кам`янця-Подільського в напрямку с. Шатава.

На 270 км + 200 м він мав намір здійснити розворот для руху в протилежному напрямку, у зв`язку із чим зупинив автомобіль біля роздільної смуги, пропустив транспортні засоби, що рухалися назустріч, пересвідчився в можливості виконання маневру та розпочав його.

Однак через недостатній радіус розвороту автомобіля виконати маневр одразу не вдалося, у зв`язку із чим він виїхав на узбіччя, залишивши задню частину кузова автомобіля частково на проїзній частині, та зупинився в очікуванні проїзду зустрічного транспорту.

За його поясненнями, автомобіль «Mitsubishi L-200», який рухався зі сторони с. Шатава в напрямку м. Кам`янця-Подільського, завчасно наближався до місця зупинки його автомобіля. Після поступового зменшення швидкості водій «Mitsubishi L-200» продовжив рух із невеликою швидкістю, а в момент, коли автомобілі порівнялися, автомобіль «SKODA OCTAVIA», який рухався позаду «Mitsubishi L-200», зіткнувся спочатку з автомобілем «Mitsubishi Lancer», а потім – унаслідок подальшого руху – з автомобілем «Mitsubishi L-200».

ОСОБА_2 заперечив, що змусив водія автомобіля «Mitsubishi L-200» різко змінити швидкість руху або застосувати екстрене гальмування, наголошуючи, що останній завчасно помітив його автомобіль, поступово знизив швидкість та здійснював об`їзд нерухомого транспортного засобу.

Наведені пояснення по суті стосуються не лише обставин виконання маневру розвороту, а передусім механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наявності або відсутності причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 і необхідністю вжиття водієм автомобіля «Mitsubishi L-200» екстрених заходів безпеки.

Важливе значення для перевірки цих пояснень мають показання потерпілого ОСОБА_1 , який у судовому засіданні підтвердив основні обставини, викладені ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_1 пояснив, що 29 серпня 2026 року близько 17 год 10 хв керував автомобілем «Mitsubishi L-200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись автодорогою Н-03 Житомир – Чернівці зі сторони с. Шатава в напрямку м. Кам`янця-Подільського зі швидкістю приблизно 70–80 км/год.

Приблизно за 200 метрів він помітив автомобіль «Mitsubishi Lancer», більша частина якого перебувала на узбіччі, а задня частина частково залишалася на проїзній частині. З метою безпечного проїзду повз цей автомобіль він почав поступово знижувати швидкість приблизно до 20–30 км/год та продовжив рух із такою швидкістю.

За словами потерпілого, коли автомобіль «Mitsubishi L-200» уже майже проїхав автомобіль «Mitsubishi Lancer», автомобіль «SKODA OCTAVIA», який рухався позаду, зіткнувся з автомобілем «Mitsubishi Lancer», після чого відбулося зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L-200».

При цьому ОСОБА_1 прямо заперечив, що ОСОБА_2 змусив його різко зменшити швидкість або застосувати екстрене гальмування. Потерпілий пояснив, що завчасно побачив нерухомий автомобіль, поступово знизив швидкість для безпечного проїзду та не вдавався до екстреного гальмування.

Таким чином, потерпілий, якому, відповідно до фабули протоколу, безпосередньо була створена аварійна обстановка, не підтвердив фактичної обставини, покладеної в основу обвинувачення, а навпаки, заперечив наявність вимушеного різкого гальмування та пов`язав зниження швидкості зі своїм завчасним реагуванням на нерухомий транспортний засіб.

Звичайно, самі по собі пояснення потерпілого не виключають можливості встановлення протилежних обставин іншими доказами. Однак у цій справі такі пояснення підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами, насамперед із відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди.

До матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_3 долучено відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження, розташованої на приміщенні кафе поблизу місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зміст цього відеозапису дає змогу простежити послідовність розвитку подій безпосередньо перед зіткненням транспортних засобів та в момент його виникнення.

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» рухається автодорогою Н-03 Житомир – Чернівці зі сторони м. Кам`янця-Подільського в напрямку с. Шатава, зупиняється біля роздільної смуги, пропускає транспортні засоби зустрічного напрямку та починає виконувати маневр розвороту.

Після цього автомобіль виїжджає на узбіччя, частково залишаючись задньою частиною кузова на проїзній частині, та зупиняється.

Через декілька секунд у протилежному напрямку рухається автомобіль «Mitsubishi L-200». Надалі, коли цей автомобіль проїжджає повз нерухомий «Mitsubishi Lancer», автомобіль «SKODA OCTAVIA», який рухається позаду нього, стикається з «Mitsubishi Lancer», після чого відбувається зіткнення з «Mitsubishi L-200».

Отже, зафіксована на відеозаписі послідовність подій загалом узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у частині розташування автомобіля «Mitsubishi Lancer», його перебування в нерухомому стані перед зіткненням, поступового наближення автомобіля «Mitsubishi L-200» та подальшого зіткнення за участю автомобіля «SKODA OCTAVIA».

Водночас суд ураховує, що доказове значення відеозапису має визначатися не лише тим, які обставини він безпосередньо відображає, а й тим, які саме факти можливо достовірно встановити на його підставі.

Так, відеозапис підтверджує перебування автомобіля «Mitsubishi Lancer» частково на проїзній частині та послідовність зіткнення транспортних засобів. Однак сам факт такого розташування автомобіля не є достатнім для висновку про те, що водій «Mitsubishi L-200» був примушений саме внаслідок дій ОСОБА_3 різко змінити швидкість, застосувати екстрене гальмування або вчинити інші невідкладні дії для забезпечення безпеки.

Зміст відеозапису, як він установлений під час судового розгляду, не містить достатніх об`єктивних даних, які б достовірно підтверджували факт екстреного гальмування автомобіля «Mitsubishi L-200», характер такого гальмування, його вимушеність та безпосередній причинний зв`язок із діями ОСОБА_3 .

При цьому необхідно розмежовувати дві різні за змістом обставини: поступове зменшення швидкості для безпечного об`їзду нерухомого транспортного засобу та різке зменшення швидкості або екстрене гальмування, зумовлені раптово створеною небезпекою.

Перша обставина сама по собі не свідчить про створення аварійної обстановки в розумінні частини п`ятої статті 122 КУпАП. Для встановлення другої необхідні конкретні фактичні дані, які підтверджували б не лише зміну швидкості, а й характер, вимушеність та причину відповідних дій іншого учасника дорожнього руху.

У цьому випадку потерпілий пояснив, що побачив автомобіль «Mitsubishi Lancer» завчасно, приблизно за 200 метрів, після чого поступово знизив швидкість і продовжив рух із безпечною, на його думку, швидкістю. Ці пояснення узгоджуються з установленою на відеозаписі послідовністю подій і не спростовуються іншими достатніми доказами.

Суд також ураховує, що сам відеозапис не обов`язково повинен безпосередньо відображати всі параметри руху транспортних засобів, щоб мати доказове значення. Проте за відсутності достатньої фіксації відповідних обставин висновок про застосування екстреного гальмування та його причини не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Таким чином, відеозапис не підтверджує в достатньому обсязі ключову фактичну обставину, зазначену в протоколі, а саме те, що внаслідок дій ОСОБА_3 водій автомобіля «Mitsubishi L-200» був змушений різко зменшити швидкість та вдатися до екстреного гальмування.

Суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому уповноважена посадова особа викладає обставини, які, на її думку, свідчать про вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас складення протоколу не означає автоматичного доведення всіх викладених у ньому обставин і не звільняє уповноважену особу від обов`язку збирання доказів, які підтверджують фактичні підстави притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом статей 251 та 252 КУпАП відомості, наведені в протоколі, підлягають перевірці та оцінці нарівні з іншими доказами у справі, з урахуванням їх змісту, достовірності, узгодженості та достатності для встановлення обставин правопорушення.

У цьому випадку в протоколі зазначено, що ОСОБА_2 не надав переваги в русі автомобілю «Mitsubishi L-200» та примусив його водія різко зменшити швидкість і застосувати екстрене гальмування.

Однак наведене формулювання відображає висновок посадової особи щодо обставин події, а не є самостійним підтвердженням того, що такі обставини дійсно мали місце.

Для підтвердження відповідного висновку необхідно було надати достатні фактичні дані, які б свідчили про характер дій водія «Mitsubishi L-200», вимушеність цих дій та їх безпосередній зв`язок із поведінкою ОСОБА_3 .

Натомість потерпілий, якого протокол визначає особою, якій було створено аварійну обстановку, заперечив факт екстреного гальмування, пояснивши, що поступово зменшив швидкість після завчасного виявлення нерухомого автомобіля. Ці пояснення узгоджуються з відеозаписом, який не містить достатніх об`єктивних даних на підтвердження протилежного.

Отже, відомості протоколу в частині створення аварійної обстановки не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду.

При цьому суд не ототожнює відсутність доказів екстреного гальмування з безумовним доказом того, що жодного порушення Правил дорожнього руху не було. Однак за відсутності належного підтвердження обов`язкової ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, самих лише відомостей про розташування автомобіля на проїзній частині та подальше зіткнення транспортних засобів недостатньо для притягнення особи до відповідальності саме за цією нормою.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що в дорожньо-транспортній пригоді брали участь три транспортні засоби: «Mitsubishi Lancer», «Mitsubishi L-200» та «SKODA OCTAVIA».

Водночас сам факт участі зазначених транспортних засобів у ДТП не дає змоги автоматично визначити, які саме дії кожного з водіїв спричинили розвиток небезпечної ситуації та виникнення зіткнення.

За поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також відповідно до послідовності подій, зафіксованої на відеозаписі, автомобіль «Mitsubishi Lancer» до моменту зіткнення вже перебував у нерухомому стані, автомобіль «Mitsubishi L-200» поступово наближався до нього та проїжджав повз нього, а зіткнення розпочалося в момент контакту автомобіля «SKODA OCTAVIA» з автомобілем «Mitsubishi Lancer».

Наведені обставини мають істотне значення для встановлення механізму ДТП, однак самі по собі не дають підстав для остаточного висновку про порушення або відсутність порушення Правил дорожнього руху будь-яким із водіїв.

Разом із тим для кваліфікації дій ОСОБА_3 за частиною п`ятою статті 122 КУпАП необхідно було довести не просто те, що його автомобіль перебував частково на проїзній частині та міг ускладнювати рух, а те, що саме його поведінка спричинила аварійну обстановку в нормативному значенні цього поняття.

Докази, досліджені судом, не дають достатніх підстав установити, що водій автомобіля «Mitsubishi L-200» був позбавлений можливості завчасно відреагувати на нерухомий автомобіль, що його подальше зниження швидкості мало характер екстреного гальмування або що він був змушений вжити невідкладних заходів безпеки саме внаслідок дій ОСОБА_3 .

Навпаки, пояснення потерпілого свідчать про завчасне виявлення перешкоди, поступове зниження швидкості та подальший рух повз автомобіль «Mitsubishi Lancer». Ці пояснення узгоджуються з іншими дослідженими доказами та не спростовані належними й достатніми даними.

Відсутні також достатні докази, які б дозволяли зробити висновок, що подальше зіткнення автомобілів було наслідком саме аварійної обстановки, створеної ОСОБА_4 у спосіб, зазначений у протоколі.

Отже, суд не вбачає належної доказової основи для встановлення причинного зв`язку між діями ОСОБА_3 та інкримінованим йому створенням аварійної обстановки.

Висновок про наявність такого зв`язку не може ґрунтуватися лише на часовій послідовності подій або на тому, що дорожньо-транспортна пригода сталася поблизу автомобіля, який перебував частково на проїзній частині. Необхідно встановити конкретний механізм виникнення небезпеки та фактичний характер вимушеної реакції іншого учасника дорожнього руху. У цій справі такі обставини належними та достатніми доказами не підтверджені.

Відповідно до статей 251, 252 та 280 КУпАП висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах, підтверджених належними доказами, які в сукупності дають змогу зробити обґрунтований висновок про вчинення особою інкримінованого діяння.

У цій справі сторона обвинувачення повинна була підтвердити не тільки факт виконання ОСОБА_4 маневру розвороту та перебування його автомобіля частково на проїзній частині, а й те, що внаслідок конкретного порушення Правил дорожнього руху з його боку було створено аварійну обстановку, яка примусила іншого учасника дорожнього руху різко змінити швидкість або вжити інших невідкладних заходів безпеки.

Однак після дослідження протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_3 , показань потерпілого ОСОБА_1 та відеозапису суд установив, що зазначена в протоколі обставина про вимушене різке зменшення швидкості й екстрене гальмування автомобіля «Mitsubishi L-200» належного підтвердження не отримала.

Показання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілого узгоджуються між собою щодо основних обставин розвитку події. При цьому потерпілий прямо заперечив факт екстреного гальмування, а досліджений відеозапис не містить достатніх об`єктивних даних, які б спростовували його пояснення та підтверджували протилежне.

За таких обставин наявні у справі докази не утворюють достатньої та несуперечливої сукупності, яка давала б змогу достовірно встановити обов`язкову ознаку складу правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП, - створення аварійної обстановки саме внаслідок дій ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Хоча зазначена конституційна гарантія сформульована стосовно обвинувачення у вчиненні злочину, закріплений нею принцип презумпції невинуватості має значення й під час вирішення питання про застосування адміністративної відповідальності, яка за своїм характером може передбачати істотні обмеження прав особи.

Отже, висновок про винуватість не може ґрунтуватися на припущенні, що аварійна обстановка обов`язково мала місце лише через перебування автомобіля на проїзній частині та подальше зіткнення транспортних засобів. Невстановленість фактичних обставин, які утворюють обов`язкову ознаку інкримінованого правопорушення, не може компенсуватися посиланням на сам факт складення протоколу або на настання ДТП.

За наведених обставин суд доходить висновку, що факт створення ОСОБА_4 аварійної обстановки в розумінні частини п`ятої статті 122 КУпАП не доведений належними та достатніми доказами, а тому відсутні правові підстави для висновку про наявність у його діях повного складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Застосування цієї норми вимагає оцінки встановлених обставин у контексті конкретного адміністративного правопорушення, яке інкримінується особі, та визначення того, чи підтверджено наявність його обов`язкових ознак.

У цьому випадку судом не встановлено достатніх фактичних підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 своїми діями створив аварійну обстановку, яка примусила водія автомобіля «Mitsubishi L-200» різко зменшити швидкість та вдатися до екстреного гальмування. Зазначена в протоколі обставина не підтверджена дослідженими доказами, а наявні матеріали справи не дають змоги достовірно встановити причинний зв`язок між діями ОСОБА_3 та виникненням аварійної обстановки.

При цьому суд виходить із того, що предметом розгляду є наявність або відсутність у діях особи складу правопорушення, передбаченого саме частиною п`ятою статті 122 КУпАП. Можливість існування інших обставин, які потребують окремої правової оцінки, сама по собі не є підставою для притягнення особи до відповідальності за цією нормою без доведення всіх її обов`язкових ознак.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає достатніх правових підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 283, 284 ч.1 п.1 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О