Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №451/1309/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Суд: Радехівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №451/1309/26

Суддя: Магонь О. З.

Справа № 451/1309/26

Провадження № 2/451/788/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

26 жовтня 2026 року

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/1309/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

9 липня 2026 року адвокат Фрей Андріан Васильович звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги з урахуванням клопотання від 07.09.2026 представник позивача обґрунтував тим, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 21.02.1994. На підставі довідок органу місцевого самоврядування та записів у погосподарських книгах, членами колгоспного двору були: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим кожному з них належала частка у праві власності у розмірі 1/4. Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належні їм частки у вказаному майні, що в сукупності становить 1/2 частину житлового будинку. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавців є їхні діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач - ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини, користується спірним майном та здійснює його утримання. Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі №451/873/20 встановлено, що Позивачу належало 3/8 частини спірного будинковолодіння, а його матері – ОСОБА_3 – також 3/8 частини. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв Позивач. Відповідач ОСОБА_2 від належної йому частки спадщини після смерті матері відмовився на користь Позивача, що підтверджується матеріалами спадкової справи №90/2019. Таким чином, Позивачу належало 3/8 частини будинковолодіння, а після смерті матері він прийняв спадщину на належні їй 3/8 частини. Відтак частка спірного будинковолодіння, право власності на яку підлягає визнанню за Позивачем, становить 3/4 частини. При цьому право власності Відповідача на 1/4 частину спірного будинковолодіння вже визнано рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі №451/873/20 та Позивачем не оспорюється.

Із цих підстав, представник позивача просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 (три четвертих) частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом та як за членом колгоспного двору (а.с.3-8, 94-96).

Заяви та клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 14 липня 2026 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче судове засідання та витребувала від приватного нотаріуса Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Юрченко Олени Василівни належним чином засвідчену копію спадкової справи №90/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.1-2).

20.08.2026 до суду подано копію спадкової справи №90/2019 (а.с.51-84).

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечив (а.с.115-116).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у строк, установлений судом, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду з відмітками «адресат відсутній» (а.с.85-86, 100-101, 109-110), а також шляхом розміщення оголошення про виклик особи на офіційному сайті Радехівського районного суду Львівської області (а.с.114).

Надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

Згідно із Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 20 червня 1970 року, виданим Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівської області, Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Завидче Радехівського району Львівської області. Батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_3 (а.с.37).

Відповідно до Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 04 листопада 1997 року, виданого Завидчанською сільською радою Радехівського району Львівської області, батько Позивача – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 56 років, про що 04 листопада 1997 року складено відповідний актовий запис №5 (а.с.36).

Із Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 26 лютого 2019 року, виданого Виконавчим комітетом Завидчанської сільської ради Радехівського району Львівської області видно, що мати Позивача – ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років, про що 26 лютого 2019 року складено відповідний актовий запис №03.

Як видно із Свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_4 від 06 вересня 1969 року, виданого Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 06 вересня 1969 року. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище чоловіку - ОСОБА_6 та дружині – ОСОБА_6 (а.с.34).

Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 від 21 серпня 1971 року, виданого Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівської області, Відповідач – ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Завидче Радехівського району Львівської області. Батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_3 (а.с.33).

Із довідки №06/38-1151 від 03.11.2025, виданої виконкомом Лопатинської селищної ради видно, що гр. ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) постійно по день смерті був зареєстрований і проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Разом із померлим ОСОБА_4 на день смерті були зареєстровані і проживали: дружина- ОСОБА_3 , 1942 р.н.; син – ОСОБА_1 , 1970 р.н.; син – ОСОБА_2 , 1971 р.н. (а.с.31).

Як видно із довідки №06/38-1150 від 03.11.2025, виданої виконкомом Лопатинської селищної ради гр. ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ) постійно по день смерті була зареєстрована та проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Разом із померлою ОСОБА_3 на день смерті були зареєстровані і проживали: син – ОСОБА_1 , 1970 р.н.; син – ОСОБА_2 , 1971 р.н. (а.с.30).

Після смерті Спадкодавця – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилась спадщина (відкрилась спадщина) у вигляді наступного майна, зокрема: земельна ділянка площею 1,012 га в межах згідно з планом, що розташована на території Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області (до зміни адміністративно територіального поділу Завидчанська сільська рада Шептицького району Радехівського району), кадастровий номер земельної ділянки:4623981400:02:000:0200; земельна ділянка площею 1,1522 га. в межах згідно з планом, що розташована на території Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області (до зміни адміністративно територіального поділу Завидчанська сільська рада Шептицького району Радехівського району), кадастровий номер земельної ділянки:4623981400:03:000:0200; будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене вище підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №2134 (а.с.29); Витягом з Державного реєстру речових прав №446640363 від 07.10.2025 (а.с.28); Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №2133 (а.с.27); Витягом з Державного реєстру речових прав №446635846 від 07.10.2025 (а.с.26); Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 21.02.1994 (а.с.22); Технічним паспортом від 12.12.2024 (а.с.23-25).

Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 21.02.1994 на основі рішення виконкому Завидчанської сільради від 17.02.1994 засвідчено, що в цілому будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору головою якого є ОСОБА_3 (а.с.22).

Із довідки №06/38-1149 від 03.11.2025, виданої виконкомом Лопатинської селищної ради видно, що станом на 21.02.1994 року житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 був зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головою якого була ОСОБА_3 . Членами даного колгоспного двору, згідно даних погосподарської книги були: ОСОБА_3 , 1942 р.н., ОСОБА_4 , 1941 р.н., ОСОБА_1 , 1970 р.н., ОСОБА_2 , 1971 р.н. (а.с.21).

Із довідки №6613 від 17.12.2024, виданої КП ЛОР «Шептицьке МБТІ» ОСОБА_1 видно, що станом на 31.12.2012 в КП ЛОР «Шептицького МБТІ» житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Завидчанської сільської ради 21.02.1994 на підставі рішення виконкому Завидчанської сільської ради від 17.02.1994 та записано в реєстрову книгу за №91 21.02.1994 (а.с.20).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84428403 від 09.03.2026 виданого приватним нотаріусом Юрченко О.В. вбачається, що спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 – не заводилися та не видавалися, тобто за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.13).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84429138 від 09.03.2026 виданої приватним нотаріусом Юрченко О.В. вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , приватним нотаріусом Юрченко О.В. було відкрито спадкову справу, номер у нотаріуса 90/2019, дата заведення 03.05.2019 та видано два свідоцтва про право на спадщину (а.с.12).

Із Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, винесеної приватним нотаріусом Юрченко О.В. видно, що 04 грудня 2024 року до ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Шептицького районного нотаріального округу звернувся гр. ОСОБА_1 з питання оформлення спадщини за законом після смерті гр. ОСОБА_3 та подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України на спадкове майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (до зміни адміністративнотериторіального поділу – Радехівського району) Львівської області. Спадкоємцем гр. ОСОБА_1 , не були подані документи, що підтверджують право власності гр. ОСОБА_3 на вищевказане майно. Згідно вищезазначеного нотаріусом було постановлено – відмовити спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального поділу – Радехівського району) Львівської області, оскільки ним не було подано жодних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на вищевказане майно (а.с.11).

Відповідно до копії спадкової справи №90/2019 (а.с.52-84) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадщину після її смерті прийняв її син ОСОБА_1 , подавши заяву в шестимісячний строк приватному нотаріусу Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. (а.с.52). Відповідач ОСОБА_2 відмовився від прийняття належної йому частки спадщини на користь сина померлої ОСОБА_1 (а.с.58).

Відповідно до Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі №451/873/20 (а.с.14-19) Суд вирішив: «Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/4 частину колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, який складається з коридору 7,7 м.кв., житлових кімнат площею: 8,7 м.кв., 24,2 м.кв., 21.4 м.кв., 18,8 м.кв., всього площа – 80,8 м.кв., літньої кухні-сараю, погребу, огорожі».

Цим же рішенням суду встановлено, що Позивачу належало 3/8 частини спірного будинковолодіння, а його матері – ОСОБА_3 – також 3/8 частини. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв Позивач. Відповідач ОСОБА_2 від належної йому частки спадщини після смерті матері відмовився на користь Позивача.

Таким чином, Позивачу належало 3/8 частини будинковолодіння, а після смерті матері він прийняв спадщину на належні їй 3/8 частини. Відтак частка спірного будинковолодіння, право власності на яку підлягає визнанню за Позивачем, становить 3/4 частини. При цьому право власності Відповідача на 1/4 частину спірного будинковолодіння вже визнано рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі №451/873/20 та Позивачем не оспорюється.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на частку у майні колишнього колгоспного двору та права спадкування і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Позиція суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

До спірних правовідносин, які стосуються колгоспного двору, суд застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття сторонами права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

Згідно із ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

За правилами ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

На підставі ст. 126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, станом на 15.04.1991 року житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав до колгоспного типу двору, головою якого була ОСОБА_3 . Членами колгоспного двору на той час були ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відтак кожному з них належала рівна частка - 1/4 у майні зазначеного колгоспного двору.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, суд застосовує норми ЦК УРСР та ЦК України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Таким чином, на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі і на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Отже, після смерті ОСОБА_4 , спадщину в порядку статті 549 ЦК УРСР 1963 року прийняли дружина - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_1 , які фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця – ОСОБА_4 , проживали з ним як дружина, так і син - ОСОБА_1 (тобто по 1/8 частині майна колгоспного двору).

Головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та мала право на 3/8 частин спірного майна (1/8 частка після смерті чоловіка – шляхом вступу у володіння спадковим майном та 1/4 - її частка в майні колгоспного двору).

Зазначене підтверджується матеріалами спадкової справи та рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі №451/873/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що спадщина внаслідок її смерті відкрилася після набрання чинності Цивільним кодексом України (01 січня 2004 року), то, в силу вимог п. 5 Перехідних положень такого кодексу, спірні спадкові правовідносини повинні регулюватися чинним Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

На підставі статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідач - ОСОБА_2 відмовився від спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , про що свідчить заява №397, засвідчена 1 липня 2019 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. (а.с.58).

Отже, усю спадкову частку спадкодавця ОСОБА_3 у розмірі 3/8 на спірний житловий будинок успадкував позивач ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачу належить: 1/4 частка як члена колгоспного двору, успадкована після смерті батька: 1/8 та успадкована після смерті матері: 3/8, тобто 3/4 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначив ВС КЦС у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку, є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв`язку з вищенаведеним, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 80-82, 89, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України; на підставі ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1258, 1268, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; ст. 120, 121, 123-126, 524, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР; суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 3/4 (три четвертих) частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом та як за членом колгоспного двору.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Радехівського районного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники процесу

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Фрей Андріан Васильович, адреса: проспект Відродження, 14, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 26.10.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua