Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №450/3764/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3764/26 Провадження № 2/450/2913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Добош Н.Б.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору: розірвання шлюбу укладеного між сторонами 09.09.2009 року, стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 / 3 частки від всіх видів доходу відповідача в місяць, але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду та до досягнення старшою дитиною повноліття, та визначення місця проживання дітей, -

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 09.09.2009 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу у сторін народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя сторін не склалося, вони втратили почуття взаємної любові та поваги, які служать основою для побудови сім`ї та притаманні подружжю. Сторони разом не проживають, не підтримують подружні стосунки, сімейні відносини між ними остаточно припинені з січня 2026 року, спільне господарство не ведеться. Всі попередні заходи примирення між сторонами вичерпані. Позивач зазначає, що подальше сумісне життя, збереження шлюбу та примирення є неможливим, суперечить її інтересам. Діти проживають разом з позивачем та повністю перебувають на її утриманні. Спору щодо місця проживання дітей у сторін немає. Відповідач є працездатною особою, отримує щомісячно високий дохід, достатній для належного забезпечення дітей. Інші неповнолітні діти, непрацездатні батьки, відсутні. Однак, коштів на утримання дітей відповідач не дає. Оскільки, позивач сама виховує та утримує дітей, самостійно забезпечити належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку вкрай важко. Враховуючи те, що розірвання шлюбу та проживання батьків окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей, просить стягувати з відповідача щомісячно аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу відповідача, а після досягнення старшою дитиною повноліття - на молодшу дитину 1/4 частки від всіх видів доходу відповідача. Враховуючи малолітній вік дітей, припинення комунікації між сторонами позивач просить після розірвання шлюбу дітей залишити проживати разом з нею. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

24.09.2026 року відповідачем подано письмові пояснення на позовну заяву, у яких відповідач зазначив, що повністю визнає позовні вимоги однак не погоджується з окремими доводами та твердженнями, наведеними позивачкою у позовній заяві. Відповідач не заперечує, що сімейні відносини між сторонами остаточно припинені з січня 2026 року, та твердження про те, що спільне господарство між сторонами не ведеться. Водночас відповідач зазначає, що з його боку вживалися спроби налагодити спілкування з позивачкою та підтримувати належні відносини, однак такі спроби не мали результату, оскільки позивачка не відповідала на телефонні дзвінки та повідомлення, ігнорувала звернення відповідача та відмовлялася від зустрічей і особистого спілкування. За таких обставин відповідач також вважає, що подальше спільне життя сторін, збереження шлюбу та примирення є неможливими, а тому не заперечує проти розірвання шлюбу. Спору щодо місця проживання дітей між сторонами немає. Діти проживають разом із позивачкою. Водночас відповідач не погоджується з твердженням про те, що діти повністю перебувають на утриманні позивача, оскільки він також бере участь у їх матеріальному забезпеченні. Зазначає, що він є працездатною особою та має можливість належним чином виконувати свій обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дітей, які потребують забезпечення, він не має. Разом із тим відповідач зазначає, що здійснює грошові перекази на потреби дітей наприкінці кожного місяця, а також за власний рахунок купляє продукти харчування та інші необхідні для дітей речі. Відповідач усвідомлює свій обов?язок щодо належного матеріального забезпечення дітей та не заперечує проти його виконання.Погоджується з необхідністю сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу щомісячно, а після досягнення старшою дитиною повноліття - на утримання молодшої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.09.2009 року слідує, що сторони зареєстрували шлюб 09.09.2009 року в Зимноводівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 45.

Сторони у справі, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 13.11.2018 року та серії НОМЕР_3 від 27.02.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Частиною 3 статті 56 СК України, визначено, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім`ї та наполягає на розлученні, суд не може покласти обов`язок збереження сім`ї сторін при наявності заперечення цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Зважаючи на те, що разом із відповідачем позивач шлюбних стосунків не підтримує, спільного господарства не веде, сторони спроб для примирення не здійснюють, шлюб між сторонами набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

З врахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне :

Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2025/006403274 від 15.05.2025 року та № 2026/004123368 від 16.03.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , який виданий Пустомитівським РВ ГУ МВС України у Львівській області, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтями 180,191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід. Крім того відповідач визнає, що є працездатною особою та має можливість належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дітей, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дітей, які потребують забезпечення відповідач не має. Погодожується сплачувати аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу щомісячно.

Згідно з ч.ч 1, 2, 3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Вказана норма напряму визначає порядок дій сторін у справі та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за умови досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зокрема, якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання іншої дитини (дітей) повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом 21 березня 2023 року по справі № 591/3056/18.

Враховуючи наведене, оскільки аліменти стягуються на двох дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) відповідача на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону, враховуючи майновий стан сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину,щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду, 17.07.2026 року, та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Визначений розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин -справедливості, розумності, моральності та сприятиме належному забезпеченню інтересів неповнолітніх дітей сторін.

Щодо позовних вимог про залишення дітей проживати разом з позивачем, суд зазначає наступне :

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Однак позивач у позовній заяві зазначила, що діти проживають разом з нею та спору з відповідачем щодо місця проживання дітей після розлучення немає, що також підтвердив відповідач у письмових поясненнях.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати діти, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей заявлені передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідними позовними вимогами має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей та принаймні існувати на час вирішення справи в суді. Відтак в задоволенні позовних вимогв цій частині слід відмовити.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити частково.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 09.09.2009 року в Зимноводівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 45.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.07.2026 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмір 1331, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 25.09.2026 року.

СуддяН. Б. Добош