Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №462/8097/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №462/8097/26

Суддя: Ліуш А. І.

Справа № 462/8097/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру стягнення аліментів. Вимоги позову мотивовано тим, що він є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 . Так, судовим наказом по справі 462/1199/26, вирішено стягувати із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , у розмірі однієї чверті заробітку /доходу/ платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 лютого 2026 року. На цей час фактичний розмір аліментів, який утримується з нього, становить приблизно 15000 грн. Так, зазначає, що він є військовослужбовцем і умови служби зумовлюють виникнення значної кількості витрат, пов`язаних з виконанням службових завдань. Частина витрат йде на медичне забезпечення, лікарські засоби та його батьків, які є пенсіонерами та мають обмежені матеріальні можливості. Враховуючи вищевикладене, просить суд зменшити розмір аліментів до 7000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2026 року, відзив відповідачки, в цивільній справі - повернуто.

06 жовтня 2026 року, відповідачкою знову подано до суду відзив, в якому вона вказала, що ОСОБА_3 , проживає більше п`яти років разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , в орендованій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , окремо від ОСОБА_1 . Відповідно до довідки про рух коштів:- одне заняття з математики доньки коштує 350 грн; - одне заняття з англійської коштує 400 грн. Тобто в середньому в місяць ОСОБА_3 , відвідує чотири заняття з англійської мови та чотири заняття з математики. Аналізуючи довідку про рух коштів по рахунку, витрати на утримання ОСОБА_3 , за період 17.04.2026 року по 24.09.2026 р становлять: сума отриманих аліментів: 99 303, 47 грн; витрати на продукти: 10 232,02 грн; витрати за комунальні платежі: 10 860,77, грн; витрати для оплати за навчання з англійської мови та математики становить : 8 913,04 грн; витрати на навчання у ОСОБА_5 (театральний гурток розвиваючий): 2 503,00 грн; витрати на канцелярські товари; 2 518,00 грн; витрати на одяг та взуття: 11 895,00 грн; витрати на ліки: 3 247,90 грн; витрати на аналізи: 1 539,00 грн; витрати на стоматолога: 900,00 грн; інші витрати:15 968,36 грн; залишок коштів на картці : 30 726, 38 грн. Звернула увагу суду на те, що позивач почав належно забезпечувати свою доньку тільки після стягнення з нього аліментів у примусовому порядку, тоді як вона більше п`яти років проживає на орендованих квартирах разом із донечкою. Позивач не надавав коштів для утримання своєю єдиної доньки. Весь тягар утримання та виховання дитини він залишив своїй колишній дружині ОСОБА_4 а тепер, хоче уникнути виконання свого обов`язку відповідно до ч.1, ст. 141 СК України, та позбавити свою єдину дитину права на належний рівень життя та розвитку. Окремо підкреслила, що за період з 01.10.2025 року і до 29.09.2026 року ОСОБА_4 , понесла витрати для утримання себе та свої донечки у розмірі: 129 504,69 грн для купівлі продуктів; 12 699,50 грн для оплати комунальних послуг; 4 500 грн для ОСОБА_3 ; 6 350,00 грн для оплати за додаткові заняття з англійської мови ОСОБА_3 ; 6 331,68 грн для оплати за додаткові заняття з математики ОСОБА_3 11 873,00 грн для придбання одягу. 3 811,91 грн для купівлі ліків. Крім того, вказала, що ОСОБА_1 , має ще рідну сестру, тому, обов`язок щодо утримання потребуючих батьків в однаковій мірі покладається на позивача ОСОБА_1 , та його рідну сестру. До позовної заяви не додані жодні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують факт надання коштів ОСОБА_1 , для утримання своїх батьків. Також вказала, що до позовної заяви позивачем не додано жодного платіжного документу на підтвердження вище вказаних витрат позивача, понесених під час проходження військової служби. До позовної заяви не додано договору оренди житлового приміщення та квитанцій про оплату за житло, за військовий одяг; за засоби індивідуального захисту; за спорядження та запчастин для ремонту військової техніки. Враховуючи вищевикладене, просила суд відмовити у задоволення позовної заяви повністю.

Крім того, відповідачкою подано клопотання про витребування доказів, яке мотивоване тим, що для з`ясування обставин справи є необхідність у витребуванні доказів для підтвердження витрат позивача, вказаних у позові, а саме: витребувати з військової частини НОМЕР_1 розрахунок додаткових витрат військовослужбовця, які Позивач ОСОБА_1 повинен нести під час проходження військової служби у лавах ЗСУ для підтвердження витрат для оренди житла, витрат на купівлю необхідного військового одягу, засобів індивідуального захисту, спорядження, засобів нічного бачення, запчастин для ремонту військової техніки та інших речей необхідних для належного виконання службових обов`язків; витребувати з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області довідку про розмір пенсії батька Позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; витребувати з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області довідку про розмір пенсії матері Позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; витребувати в ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року і по сьогоднішній день довідки про рух коштів по всіх відкритих у банках рахунках для підтвердження факту перерахунку коштів батькам, витрат коштів для оренди житла, витрат на купівлю необхідного військового одягу, засобів індивідуального захисту, спорядження, засобів нічного бачення, запчастин для ремонту військової техніки та інших речей необхідних для належного виконання службових обов`язків, а також для підтвердження факту перерахунку коштів доньці до моменту примусового стягнення аліментів до 17.04.2026 року.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до переконання про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною першою статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б стверджували що відповідачка дійсно зверталася з вказаним клопотанням про витребування, таке було отримано відповідними особами, та їй було відмовлено або не надано таких доказів. Відтак, в задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити за безпідставністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом було встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 березня 2026 року, розірвано шлюб між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , укладений з 20 листопада 2010 року у Середкевичівській сільській раді Яворівського району Львівської області, актовий запис №13 /а.с.20-22/.

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_8 , серії НОМЕР_4 , її батьками значаться ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 /а.с.23/.

Судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2026 року, вирішено стягувати із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , у розмірі однієї чверті заробітку /доходу/ платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 лютого 2026 року /а.с.24/.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №1774, ОСОБА_10 , перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 09 серпня 2025 року /а.с.13/.

Також суду надано свідоцтво про народження ОСОБА_10 , згідно якого його батьками значаться ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 /а.с.25-28/, епікриз виписний №41139 щодо ОСОБА_12 , згідно якого вона виписана з одуженням /а.с.29-30/, епікриз виписний №65434 щодо ОСОБА_12 , згідно якого вона виписана з поліпшенням /а.с.31-32/, пенсійне посвідчення ОСОБА_12 /а.с.33/, пенсійне посвідчення ОСОБА_11 /а.с.36/.

Також суду надано виписку з обстеження ОСОБА_11 , згідно якого скарги на здоров`я – в нього відсутні, загальний стан задовільний /а.с.38-40/. Також суду надано протокол опису МРТ ОСОБА_11 від 05 грудня 2024 року /а.с.41/.

Також суду надано форму ОК-5 ОСОБА_9 , виписку з карти НОМЕР_5 від 29 вересня 2025 року по29 вересня 2026 року, історію операцій за період з 26 березня 2026 року по 26 вересня 2026 року.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до категоричного й однозначного висновку про те, що позиція позивача є не лише юридично безпідставною, а й морально неприйнятною. Аргументи, викладені ним у позовній заяві, з огляду на надані суду докази, а точніше їх повну відсутність, на переконання суду виглядають як свідоме маніпулювання фактичними обставинами задля уникнення виконання своїх прямих обов`язків перед власною дитиною.

Так, як встановлено в ході розгляду справи, дитина – ОСОБА_8 , батьком якої є позивач, постійно проживає разом із матір`ю, яка фактично здійснює її щоденне утримання, виховання, забезпечує належні побутові умови, організовує її навчання, лікування, розвиток. Саме на відповідачку покладено повсякденне забезпечення дитини продуктами харчування, одягом, взуттям, засобами гігієни, оплатою медичних послуг, навчання, позашкільного розвитку, дозвілля та інших необхідних витрат, які є невід`ємною складовою належного утримання дитини відповідного віку.

За таких обставин саме позивач, як інший із батьків, зобов`язаний брати рівнозначну участь у матеріальному забезпеченні власної дитини відповідно до своїх можливостей та вимог закону. При цьому, суд звертає увагу на те, що аліменти не є способом матеріального забезпечення іншого з батьків, а є коштами, які належать виключно дитині та спрямовуються на задоволення її повсякденних потреб. Відтак, вирішуючи питання щодо можливості зменшення їх розміру, суд зобов`язаний насамперед виходити із найкращих інтересів дітей, а не виключно із бажання платника аліментів зменшити власне фінансове навантаження.

Позивач є повнолітньою, працездатною та дієздатною особою, яка свідомо приймала рішення про народження дитини, а відтак добровільно взяв на себе передбачений законом та моральними засадами суспільства обов`язок щодо її належного матеріального забезпечення до досягнення дитиною повноліття. Такий обов`язок є безумовним та не може ставитися у залежність виключно від бажання платника аліментів платити чи не платити аліменти.

Також суд зазначає, що запропонований позивачем розмір аліментів у сумі 7000 грн. не відповідає реальним потребам дитини 2012 року народження та не забезпечує її належного фізичного, інтелектуального, духовного і соціального розвитку.

Діти відповідного віку щоденно потребують значних витрат на харчування, одяг, сезонне взуття, навчальні матеріали, транспортні витрати, медичне обслуговування, лікарські засоби, розвиток здібностей, спортивні секції, гуртки, засоби особистої гігієни, відпочинок та інші необхідні потреби, обсяг яких із віком лише збільшується.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 , дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09 серпня 2025 року, що підтверджується відповідною довідкою військової частини № НОМЕР_6 . Однак, сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною підставою для зменшення встановленого судом розміру аліментів, оскільки визначальне значення для вирішення такого спору має не лише наявність у платника аліментів певного соціального чи професійного статусу, а й доведеність конкретних обставин, які об`єктивно впливають на його матеріальне становище та унеможливлюють подальше виконання обов`язку з утримання дитини в раніше визначеному розмірі.

Проте, зазначене позивачем у позовній заяві твердження про виникнення значної кількості витрат, пов`язаних із виконанням службових завдань, свого підтвердження під час судового розгляду не знайшло. Позивач обмежився загальним посиланням на особливості проходження військової служби та необхідність нести додаткові витрати, однак не конкретизував їх розміру, періодичності, фактичного характеру та впливу на наявні в нього доходи. До матеріалів справи не долучено рахунків, квитанцій, чеків, платіжних документів, довідок або інших доказів, які б підтверджували фактичне понесення таких витрат саме позивачем, їх необхідність та співвідношення з розміром його доходів.

Суд наголошує на тому, що самі лише твердження про наявність додаткових витрат не можуть вважатися достатньою підставою для втручання у визначений судовим наказом порядок утримання дитини. Такий підхід суперечив би принципу відповідального батьківства та фактично перекладав би негативні наслідки недоведених фінансових обставин одного з батьків на дитину, яка не має можливості самостійно забезпечувати власні потреби.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Отже, саме на позивача покладався обов`язок довести обставини, якими він обґрунтовує необхідність зменшення розміру аліментів. Однак такого процесуального обов`язку позивач не виконав, оскільки не надав суду належних і допустимих доказів фактичного виникнення заявлених ним витрат та їхнього істотного впливу на його платоспроможність.

Також суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що частина доходів позивача фактично витрачається на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів у такому обсязі, який міг би бути врахований судом як обставина, що істотно впливає на можливість виконання ним обов`язку з утримання дитини.

Позивач не зазначив, які саме його захворювання потребують постійного лікування, які лікарські засоби він змушений придбавати, з якою періодичністю здійснює відповідні витрати та якою є їхня загальна сума за місяць. В матеріалах справи відсутні призначення лікарів, рецепти, медичні висновки, чеки, квитанції або інші документи, з яких можна було б встановити не лише наявність певних медичних потреб, а й фактичне придбання відповідних препаратів за рахунок коштів позивача.

Суд зазначає, що необхідність придбання лікарських засобів за певних обставин дійсно може впливати на матеріальне становище особи та підлягати врахуванню під час вирішення питання про зміну розміру аліментів. Проте, така обставина повинна бути підтверджена конкретними доказами, а не лише згадана в тексті позовної заяви. Відсутність доказів позбавляє суд можливості встановити, чи існують відповідні витрати фактично, чи є вони регулярними, якою мірою впливають на бюджет позивача та чи можуть бути визнані обставиною, достатньою для зменшення коштів, призначених для забезпечення потреб неповнолітньої дитини.

Також суду не надано жодного належного та допустимого доказу того, що позивач дійсно здійснює матеріальне забезпечення своїх батьків, які, за його твердженням, є пенсіонерами та мають обмежені матеріальні можливості. Позивач не надав доказів систематичного перерахування батькам коштів, оплати їхнього лікування, придбання для них лікарських засобів, продуктів харчування чи здійснення інших витрат на їх утримання. Відсутні банківські виписки, платіжні доручення, квитанції або будь-які інші документи, які б дозволяли встановити факт надання допомоги, її розмір, періодичність та призначення.

Більше того, позивачем не доведено й самого твердження про обмежені матеріальні можливості його батьків. Наявність у них пенсійного статусу сама по собі не свідчить про те, що отримуваних ними доходів недостатньо для задоволення основних життєвих потреб, так само як і не підтверджує наявності об`єктивної необхідності в систематичній матеріальній допомозі саме з боку позивача. Для встановлення відповідних обставин, позивач зобов`язаний був надати відомості про розмір їхніх пенсій, інші джерела доходів, фактичні витрати, стан здоров`я та наявність конкретних потреб, які вони не можуть задовольнити самостійно, однак, такі в матеріалах справи відсутні.

Так, наданий суду епікриз виписний № 41139 щодо ОСОБА_7 свідчить про те, що її виписано з одужанням /а.с. 29–30/, а епікриз виписний № 65434 щодо ОСОБА_7 — про виписку з поліпшенням /а.с. 31–32/. Зазначені документи можуть свідчити про проходження матір`ю позивача лікування, проте самі по собі не підтверджують наявності в неї постійних медичних потреб, необхідності регулярного придбання дороговартісних препаратів або потреби в систематичному фінансуванні лікування за рахунок позивача. Так само ці документи не доводять, що відповідні витрати фактично здійснювалися саме ним.

Пенсійні посвідчення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 /а.с. 33, 36/ підтверджують відповідний статус зазначених осіб, однак не містять відомостей про конкретний розмір отримуваних ними пенсій, їхній сукупний матеріальний стан, наявність інших джерел доходу або обсяг необхідних витрат. Відтак, ці документи не дають підстав для висновку про те, що батьки позивача перебувають у скрутному матеріальному становищі та об`єктивно потребують додаткового утримання за його рахунок.

Також, суду надано виписку з обстеження ОСОБА_6 , згідно з якою скарги на здоров`я в нього відсутні, а загальний стан оцінено як задовільний /а.с. 38–40/. Зміст цього документа не підтверджує наявності в батька позивача такого стану здоров`я, який сам по собі зумовлював би потребу в постійному сторонньому догляді, систематичному придбанні лікарських засобів або значних додаткових витратах на лікування. Протокол опису МРТ ОСОБА_6 від 05 грудня 2024 року /а.с. 41/ також не є достатнім доказом актуальної потреби в матеріальній допомозі, оскільки його зміст необхідно оцінювати з урахуванням інших медичних документів, відомостей про подальший перебіг стану здоров`я та фактичних витрат на лікування, яких позивач суду не надав. Крім того, вказаний протокол датований майже 2-х річною давністю.

При цьому, суд не заперечує ані права позивача піклуватися про своїх батьків, ані можливості виникнення в нього відповідних моральних та матеріальних зобов`язань. Однак, наявність таких обставин не може презюмуватися лише з огляду на родинні відносини та пенсійний вік батьків. В межах цього спору суд повинен оцінити не абстрактну можливість надання допомоги, а конкретні, доведені обставини, на які позивач посилається як на підставу для зменшення коштів, призначених на утримання його неповнолітньої дитини.

Слід також врахувати, що відповідачка у відзиві звернула увагу на наявність у позивача рідної сестри, яка також є дитиною його батьків. За таких обставин, позивач не навів достатніх відомостей, які б давали змогу оцінити фактичний розподіл обов`язків щодо підтримки батьків між повнолітніми дітьми, а також не довів, що саме на нього покладено такий обсяг фактичних витрат, який істотно обмежує можливість виконання аліментного обов`язку перед власною дитиною.

Відтак, суд приходить до переконання, що подані позивачем документи не підтверджують ані систематичного надання ним матеріальної допомоги батькам, ані розміру такої допомоги, ані наявності в батьків доведеної потреби в ній у тому обсязі, на який посилається позивач.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неможливості забезпечувати власну дитину в раніше визначеному розмірі. Звертаючись до суду з вимогою про зменшення аліментів з однієї четвертої частини заробітку (доходу) до фіксованої суми 7 000 грн щомісячно, позивач фактично просить змінити встановлений порядок виконання його батьківського обов`язку та зменшити обсяг коштів, які спрямовуються на утримання доньки. Однак, таке прохання потребує переконливого обґрунтування, оскільки його задоволення безпосередньо впливатиме на матеріальне забезпечення неповнолітньої особи.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтею 182 СК України під час визначення розміру аліментів суд ураховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей та непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення. Водночас за змістом статті 192 СК України зміна встановленого розміру аліментів допускається у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із батьків та в інших випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що право вимагати зменшення розміру аліментів не є безумовним і не виникає лише внаслідок самого звернення платника до суду. Особа, яка ініціює перегляд раніше визначеного розміру утримання, повинна навести та довести обставини, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для такого перегляду. При цьому, суд повинен оцінювати не лише інтереси платника аліментів, а й те, як запропонована зміна позначиться на забезпеченні потреб дитини.

У цій справі позивач не довів, що його матеріальне становище змінилося настільки, що продовження сплати аліментів у раніше визначеному розмірі стало для нього об`єктивно неможливим або створює істотні труднощі, які неможливо подолати без зменшення коштів на утримання доньки. Суду не надано належних відомостей про розмір його грошового забезпечення, сукупні щомісячні доходи, обов`язкові платежі, підтверджені витрати та фактичний залишок коштів після їх здійснення. За відсутності таких даних суд позбавлений можливості провести об`єктивне зіставлення матеріальних можливостей позивача з обсягом його батьківських обов`язків.

Окремо суд бере до уваги, що відповідачка у своєму відзиві надала відомості про фактичні витрати на утримання доньки, зокрема на продукти харчування, оплату комунальних послуг, додаткові заняття з англійської мови та математики, театральний гурток, канцелярські товари, одяг, взуття, лікарські засоби, медичні аналізи та стоматологічні послуги. Наведені відомості вказують на наявність в дитини регулярних повсякденних, освітніх, розвиткових і медичних потреб, які мають забезпечуватися батьками з урахуванням їхніх можливостей.

Зокрема, відповідно до наданих відповідачкою відомостей, одне заняття з математики коштує 350 грн, а одне заняття з англійської мови - 400 грн. За умови відвідування дитиною чотирьох занять із кожного предмета на місяць лише витрати на зазначені додаткові заняття становлять орієнтовно 3 000 грн щомісячно. Такі витрати спрямовані на навчання та розвиток дитини й не вичерпують усіх потреб, пов`язаних із забезпеченням її харчуванням, одягом, взуттям, житлом, медичним обслуговуванням та іншими необхідними благами

При цьому, витрати на дитину не є незмінними або обмеженими виключно мінімальними потребами фізичного існування. Зі зростанням дитини змінюються її потреби в харчуванні, одязі, навчанні, розвитку та соціалізації. Належне утримання передбачає не лише забезпечення базових фізіологічних потреб, а й створення умов для здобуття освіти, розвитку здібностей, підтримання здоров`я та реалізації інших вікових потреб. Тому зменшення аліментів не може обґрунтовуватися лише бажанням платника скоротити власні витрати без доведення того, що відповідна зміна не призведе до непропорційного погіршення матеріального забезпечення дитини.

Суд також враховує, що з матеріалів справи та пояснень відповідачки вбачається тривале окреме проживання дитини з матір`ю, яка фактично забезпечує її щоденні потреби. У такій ситуації матеріальна участь батька має особливе значення, оскільки витрати на утримання дитини повинні розподілятися між обома батьками відповідно до їхніх можливостей, а не покладатися переважно на того з них, із ким дитина постійно проживає.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що позивач, крім сплати аліментів, бере фактичну участь у повсякденному вихованні, навчанні та розвитку доньки, супроводжує її до закладу освіти, на гуртки чи додаткові заняття, організовує її дозвілля або систематично здійснює інші дії, пов`язані із задоволенням її потреб. Сам по собі брак таких доказів не дає суду підстав стверджувати, що позивач взагалі не спілкується з дитиною або не бере участі в її житті. Однак, у межах цього спору, позивач не довів обставин, які б свідчили про додаткову фактичну участь у забезпеченні потреб доньки, на яку міг би посилатися як на чинник, що впливає на оцінку загального розподілу батьківських обов`язків.

Суд наголошує, що обов`язок батьків утримувати дитину не зводиться до формального виконання мінімальних фінансових вимог і не може розглядатися як тягар, від якого один із батьків вправі звільнитися шляхом посилання на власні, не підтверджені доказами витрати. Утримання дитини є безпосереднім обов`язком обох батьків, який випливає з факту батьківства.

З огляду на наведене, суд критично оцінює обґрунтування позивачем необхідності зменшення аліментів, оскільки воно зосереджене переважно на загальних посиланнях на особливості військової служби, можливі особисті витрати та потреби батьків, однак не містить достатнього документального підтвердження конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджають належному утриманню доньки. Натомість, потреби дитини мають реальний, регулярний характер і не припиняються внаслідок того, що платник аліментів вважає власні витрати пріоритетнішими.

При цьому, суд не ставить під сумнів право позивача на задоволення власних життєвих потреб, забезпечення належних умов проходження військової служби та, за наявності відповідних підстав, надання допомоги батькам. Проте, реалізація цих прав не звільняє його від необхідності довести обставини, якими він обґрунтовує вимогу про зменшення аліментів.

При цьому, суд зазначає, що не можна покладати на дитину негативні наслідки недоведених фінансових тверджень її батька або виходити з того, що потреби неповнолітньої особи мають поступитися заявленим, але документально не підтвердженим витратам дорослої, дієздатної особи.

При цьому, суд враховує загальновідомі обставини щодо суттєвого зростання вартості продуктів харчування, комунальних послуг, товарів першої необхідності, медичних препаратів та інших товарів і послуг, необхідних для повноцінного утримання дітей. За таких умов визначення аліментів у запропонованому позивачем розмірі фактично призвело б до погіршення рівня матеріального забезпечення дитини та суперечило б її найкращим інтересам, які відповідно до положень сімейного законодавства та Конвенції ООН про права дитини мають безумовний пріоритет перед майновими інтересами платника аліментів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не довів наявності достатніх правових та фактичних підстав для зменшення розміру аліментів із однієї четвертої частини заробітку (доходу) до 7 000 грн щомісячно. Задоволення позову за відсутності належних доказів істотної зміни матеріального становища позивача та без належного з`ясування впливу запропонованого зменшення на забезпечення потреб дитини фактично означало б надання переваги припущенням платника аліментів над встановленим законом обов`язком обох батьків забезпечувати належне утримання неповнолітньої дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що наведені позивачем обставини не підтверджують необхідності зміни встановленого розміру аліментів, а позовні вимоги про зменшення їх розміру задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та ст. 180-184, 191, 192 СК України та, керуючись ст.ст. 247 ч. 2, 263-265, 430, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів, - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua