Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №462/4895/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Домашнє насильство

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №462/4895/26

Суддя: Кирилюк А. І.

справа № 462/4895/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000156 від 04.03.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, систематично вчиняв дії психологічного, фізичного насильства над своїм батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявлялось у штовханні та шарпанині, словесних образах останнього нецензурними словами, погрозою фізичною розправою, внаслідок чого останньому спричинено фізичні та психологічні страждання у вигляді довготривалих негативних емоційних переживань та погіршення якості життя.

Зокрема, ОСОБА_4 , 21.01.2025 року близько 16 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , а саме: висловлювався в його сторону нецензурною лайкою, погрожував йому, штовхав та шарпав його, чим завдав йому фізичного болю та психологічних страждань, за що був 05.03.2025 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_4 , повторно протягом року, 09.09.2025 року, близько 20 год 09 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , а саме: словесно ображав його, нецензурно виражався в його сторону, чинив психологічний тиск, чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю, за що був 06.11.2025 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також, ОСОБА_4 , 28.09.2025 року о 00 год 45 хв за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив відносно свого батька ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав його, нецензурно лаявся, погрожував, принижував, чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю, за що був 10.11.2025 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім цього, 05.11.2025 року о 13 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , а саме: ображав нецензурною лайкою, словесно погрожував, внаслідок чого останньому була завдана шкода психологічному здоров`ю, за що був 02.02.2026 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також, ОСОБА_4 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 3 с. 173 КУпАП, 18.02.2026 року близько 12 год 57 хв, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , що виразилось у шарпанні, заподіянні фізичного болю, яке не спричинило тілесних ушкоджень, а також у словесних образах, залякуванні, заподіянні емоційної шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілого, за що був 23.03.2026 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В подальшому, 20.02.2026 року близько 18 год 40 хв ОСОБА_4 , знаходячись по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в черговий раз вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_5 , яке виразилося в безпричинному висловлюванні в сторону потерпілого словесних образ ненормативною лексикою, погрозах та приниженні. Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_4 , заподіяв шкоду психічному здоров`ю потерпілого, що призвело до психологічних страждань у вигляді довготривалих негативних емоційних переживань, погіршення якості його життя, що виявилося у формі змін у структурі особистості, емоційній сфері та основних сферах діяльності, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним в умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства, що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті, окрім цього поклавши на обвинуваченого обов`язок пройти програму для кривдників та застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, а саме: заборона перебувати у місці спільного проживання, наближатися до потерпілого, заборона контактувати з ним особисто або через третіх осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився від дачі показань, однак вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, тому просив суд суворо його не карати. Судом було встановлено, що ОСОБА_4 не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, бо він не має бажання спілкуватись з обвинуваченим з огляду його неналежне поводження.

Враховуючи викладене та те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, поза розумним сумнівом доведена.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, окрім цього запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Отже, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий (а.с. матеріалів кримінального провадження 42 зворот), не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра (а.с. матеріалів кримінального провадження 36, 38), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до нетяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Крім того, відповідно до ст. 91-1 КК України, зважаючи на конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, його поведінку, пояснення потерпілого, суд з метою сприяння виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілого, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку:

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний обвинуваченому ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/4602/26 від 26.05.2026 року закінчився 26.07.2026 року.

Клопотань щодо обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи строком на 3 (три) місяці:

- заборона перебувати у місці спільного проживання із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборона наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборона листування, телефонних переговорів з ОСОБА_5 , та заборона контактувати з ним через інші засоби зв`язку чи особисто або через третіх осіб;

- направлення ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників.

Організацію та забезпечення проходження ОСОБА_4 програми для кривдників покласти на Львівську міську раду.

Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua