Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №442/5121/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Суд: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №442/5121/26

Суддя: Медведик Л. О.

Справа №442/5121/26

Провадження №2/442/2225/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого судді Медведика Л.О.,

за участю секретаря Далявської Л.І.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та її представника – адвоката Потічної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 провстановлення факту проживання однією сім`єю, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що із жовтня 2024 року вона та військовослужбовець ОСОБА_5 проживали спільно однією сім`єю як чоловік та жінка без офіційно зареєстрованого шлюбу. Їх спільне життя, ведення господарства, побуту та наявність взаємних прав і обов`язків тривали безперервно з жовтня 2024 року до квітня 2025 року в орендованій нами квартирі.

Згідно пункту 5.1 договору Оренди квартири від 30.09.2024 року, укладеного між нею та орендодавцем ОСОБА_6 , орендна плата складала 10 000,00 грн. за один календарний місяць. Платіжними інструкціями підтверджується те, що ОСОБА_5 регулярно здійснював платежі за оренду квартири (це був його обов`язок). Вона у свою чергу оплачувала плату за житлово-комунальні послуги.

ОСОБА_5 допомагав їй піклуватися про її дитину ОСОБА_7 від першого шлюбу, а вона допомагала його дитині ОСОБА_8 від його першого шлюбу робити домашні завдання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її цивільний чоловік, мужньо виконуючи військовий обов`язок із захисту України, загинув на війні. Його трагічна загибель обірвала сімейні відносини та спільні плани на майбутнє.

Їх союз повністю відповідав усім ознакам сім`ї: мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на побут, підтримували один одного морально та матеріально. Більше того, мали стійкий та незворотний намір узаконити стосунки та створити офіційну родину та купити квартиру.

На підтвердження шлюбних намірів, створення міцної родини та підготовки до весілля свідчать такі факти.

Бажаючи зареєструвати шлюб, позивачка із ОСОБА_5 скористалися Єдиним державним вебпорталом електронних послуг «Портал Дія», де ОСОБА_5 було зроблено, а мною офіційно прийнято цифрову пропозицію укладення шлюбу (пропозиція та згода належним чином зафіксовані в системі), що підтверджується копією знімку екрана Сертифіката зарученої. Створити офіційну родину в органах ДРАЦС не встигли виключно через передчасну загибель нареченного, тобто вчинили дії для реєстрації шлюбу, але реєстрація шлюбу не відбулася з причини, яка не залежала від їх волі.

Про намір офіційно зареєструвати шлюб також свідчить те, що чоловіком було придбано каблучку для заручин, що підтверджується копіями квитанцій. Вони активно планували майбутнє свято весілля, зокрема спільно обирали позивачці весільну сукню, ОСОБА_5 уточняв чи вона приміряла сукню, просив зробити фото, пропонував варіант сукні за своїм уподобанням, надсилав варіанти магазинів для вибору весільної сукні (що підтверджується копіями знімків екрана переписки), обговорювали варіанти локації для офіційної реєстрації шлюбу.

Також вони планували придбати власне житло. Ними спільно здійснювався підбір та узгоджувалися умови купівлі майбутнього власного нерухомого майна (житла) для їхньої сім`ї. Також неодноразово писав, що позивачка є його дружиною і він несе відповідальність за нього.

Факт спільного проживання однією сім`єю з жовтня 2024 року по квітень 2025 року підтверджується тим, що чоловік регулярно надсилав їй грошові кошти для утримання сім`ї. Більше того, позивачка мала коди доступу до банківських рахунків ОСОБА_5 , що є доказом довіри та їх спільного побуту.

Під час несення військової служби вона з чоловіком постійно підтримувала тісний зв`язок із ним та його побратимами, які сприймали та знали її виключно як його дружину. Більше того, на початку їх відносин та після трагічної звістки про загибель позивачка перебувала у винятково хороших стосунках із його батьками, відвідувала їх та регулярно допомагала їм у веденні домашнього господарства.

Факт того, що суспільство, громада міста Трускавець та близьке оточення визнавали позивачку законною дружиною загиблого, підтверджується навіть публічно: на місці поховання чоловіка у місті Трускавець встановлено меморіальну дошку. За нанесеним на ній К`юАр-кодом міститься офіційне посилання, де чітко зазначено та відображено інформацію про те, що ОСОБА_4 є дружиною загиблого ОСОБА_9 . Командир військової частини, в якій служив ОСОБА_5 , на похороні чоловіка вручав пакет документів з військової частини саме їй, а не батькам чоловіка, оскільки був переконаний в тому, що вона є його законною дружиною.

Як вбачається із сповіщення сім`ї померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі селища Перебудова Волноваського району Донецької області

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №601 від 20.06.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим військовослужбовцем необхідно позивачці для підтвердження статусу члена сім`ї загиблого воїна та подальшої реалізації права на отримання частки одноразової грошової допомоги (ОГД) у розмірі 15 мільйонів гривень.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, серед інших, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відтак, просила встановити факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу між нею — ОСОБА_10 та загиблим військовослужбовцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.

Військова частина НОМЕР_2 не надала суду офіційного пояснення щодо предмета позову.

У відзиві адвоката Дашко Ольга Миколаївна – Потічної Н.Ю., представник не визнала позовні вимоги ОСОБА_4 та вважає їх необгрунтованими, такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Вказала, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином її довірительки та ОСОБА_2 .

28 жовтня 2017 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_11 . У шлюбі народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

09 жовтня 2023 року шлюб ОСОБА_12 з його дружиною було розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду у справі №438/1130/23.

У травні 2024 року ОСОБА_5 було призвано на військову службу. З моменту призову і до дня загибелі — ІНФОРМАЦІЯ_5 — він проходив військову службу.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 10 липня 2025 року №513 ОСОБА_5 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області (н.п. Перебудова) у період з 27.06.2024 по 30.03.2025, з 16.04.2025 по 18.06.2025 на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині): №194 від 27.06.2024; №89 від 30.03.2025; №106 від 16.04.2025; №169 від 18.06.2025.

За період військової служби загиблий ОСОБА_5 перебував у відпустці з 30 березня по ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлюючи її в цей період у зв`язку з днем народження доньки ОСОБА_13 .

До призову на військову службу та під час перебування у єдиній відпустці ОСОБА_14 проживав у своїх батьків — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — за адресою, за якою був зареєстрований - АДРЕСА_1 .

Саме у період двотижневої відпустки 2025 року мати ОСОБА_5 вперше особисто познайомилася з ОСОБА_4 . Їй не було відомо жодних фактів про спільне проживання позивачки з її сином, про кошти, які він їй надсилав, коштовні обручки, тощо.

Тому вона категорично заперечує, що позивачка з жовтня 2024 року та до дня смерті ОСОБА_5 нібито проживали як сім`я.

Відповідачка не стверджує, що її син та позивачка взагалі не спілкувалися або не мали особистих стосунків. Вона заперечує саме факт їхнього спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та існування між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Відповідачка припускає, що між її сином, ОСОБА_5 , та позивачкою могли існувати особисті та романтичні стосунки. Однак, наявність між чоловіком та жінкою близьких, романтичних стосунків, взаємних почуттів, спільних фотографій, листування, подарунків чи матеріальної допомоги не є тотожною факту проживання однією сім`єю та сама по собі не свідчить про існування між особами сімейних правовідносин.

Уточненою позовною заявою позивачка визначає період нібито спільного проживання з ОСОБА_15 з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.

Водночас 30 вересня 2024 року позивачка уклала договір оренди квартири. Сам факт укладення нею договору оренди не підтверджує, що ОСОБА_5 був співорендарем або постійним мешканцем цієї квартири, оплачував комунальні послуги або здійснював інші дії, характерні для постійного спільного ведення господарства. Саме по собі проживання або оренда житла однією з осіб не встановлює факту проживання двох осіб однією сім`єю.

У зазначений період ОСОБА_14 уже проходив військову службу. При цьому до призову та під час відпустки він проживав у батьків за місцем своєї реєстрації.

Отже, позивачка повинна довести не лише факт перебування ОСОБА_5 у квартирі, яку вона орендувала, а саме факт спільного проживання з нею однією сім`єю протягом заявленого періоду, із наявністю спільного побуту, бюджету, витрат та взаємних прав і обов`язків.

Позивачка надала банківські документи щодо ОСОБА_16 коштів на її користь: у березні 2025 року — 10 000 грн; у травні 2025 року — 10 000 грн; 01 червня 2025 року — 10 000 грн. Загальна сума зазначених переказів становить 30 000 грн.

Сам факт переказу коштів чоловіком жінці не доводить існування між ними спільного бюджету та сімейних правовідносин. Позивачка повинна довести характер цих платежів, їх призначення, системність та те, що вони були саме внесками до спільного сімейного бюджету, а не матеріальною допомогою, подарунками чи коштами, наданими в межах особистих стосунків.

Позивачка посилається на оплату 11 березня 2025 року ювелірного виробу вартістю 40 000 грн як на підтвердження сімейних відносин.

Навіть якщо зазначений ювелірний виріб був придбаний ОСОБА_5 для позивачки як обручка, ця обставина може свідчити про серйозність особистих стосунків та намір у майбутньому зареєструвати шлюб. Проте намір укласти шлюб у майбутньому не є доказом того, що фактичні сімейні відносини вже існували у заявлений позивачкою період.

Так само плани щодо майбутнього весілля, придбання житла чи створення сім`ї не можуть автоматично замінювати доказування фактичного сімейного життя.

Відповідачка не заперечує, що між ОСОБА_15 та позивачкою могли бути близькі романтичні стосунки. Разом з тим листування з висловлюваннями про любов, прихильність, сум та спільні плани, а також спільні фотографії підтверджують насамперед характер особистих стосунків.

Зазначені матеріали самі по собі не доводять постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, існування спільного бюджету, придбання майна за спільні кошти, спільного несення витрат чи виникнення взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

ОСОБА_5 має дочку ОСОБА_13 від першого шлюбу та залишався її батьком. Сам факт спілкування позивачки з дитиною ОСОБА_17 (в період його відпустки один раз) або її допомоги дитині не доводить факту проживання позивачки та ОСОБА_17 однією сім`єю.

У категоріях подібних справ необхідно встановити саме сукупність ознак сімейного життя між позивачкою та ОСОБА_15 , а не окремі факти їхнього спілкування чи взаємної допомоги.

Відповідачка не стверджує, що сам факт проходження військової служби автоматично виключає можливість фактичних сімейних відносин. Водночас цей факт має оцінюватися разом з іншими доказами.

ОСОБА_14 із травня 2024 року проходив військову службу та до дня загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 виконував військовий обов`язок. Позивачка просить встановити факт проживання однією сім`єю з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.

Отже, позивачка повинна довести, що саме в цей період, незважаючи на проходження ОСОБА_17 військової служби, вони не просто підтримували романтичні стосунки, а фактично створили сім`ю та здійснювали спільне сімейне життя.

Позивачка посилається на подання пропозиції про укладення шлюбу через портал «Дія», придбання каблучки, вибір весільної сукні, обговорення весільної церемонії та плани щодо придбання спільного житла.

Відповідачка не заперечує, що такі обставини могли мати місце. Однак вони підтверджують передусім намір створити сім`ю та зареєструвати шлюб у майбутньому, а не доводять, що станом на період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року між сторонами вже існувала сім`я.

У сукупності надані позивачкою докази не підтверджують належним та достатнім чином, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року проживали однією сім`єю.

Враховуючи наведене, просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 — відмовити повністю.

Пояснення МО України, як третьої особи щодо позову або відзиву:

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, Міністерство оборони України заперечило щодо її задоволення. Представник вказав, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що у період із жовтня 2024 року до квітня 2025 року між нею та ОСОБА_5 існувала усталена модель сімейного життя, яка охоплювала постійне спільне проживання, єдиний побут, спільний бюджет, системне ведення господарства та взаємні права й обов`язки, притаманні подружжю. Подані матеріали свідчать про близькі особисті відносини, намір зареєструвати шлюб, окремі платежі та епізоди спільного дозвілля, однак не підтверджують у необхідній сукупності юридичний факт, заявлений у позові.

Щодо правового значення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу За змістом частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки; сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, для правової кваліфікації відносин як сімейних необхідне одночасне існування всіх визначених законом ознак, а не лише емоційного зв`язку або перебування осіб в одному приміщенні протягом окремих проміжків часу.

Міністерство оборони України не стверджує, що відсутність задекларованого чи зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі сама по собі виключає існування сім`ї. Однак за відсутності такого офіційного облікового доказу позивачка повинна була подати інші переконливі матеріали: заяву власнику житла про вселення, додаткову угоду до договору, документи про отримання кореспонденції, медичне обслуговування, доставку товарів, страхування, користування комунальними послугами або інші документи, які системно пов`язували б ОСОБА_5 із цим житлом. На підтвердження проживання позивачка посилається насамперед на договір оренди квартири від 30.09.2024. Однак стороною цього договору як орендар є виключно ОСОБА_4 . ОСОБА_5 не зазначений співорендарем, членом сім`ї орендаря, користувачем житла або особою, яка набула право постійного проживання у квартирі. У договорі відсутній опис спільного користування житлом двома особами та розподілу між ними обов`язків перед орендодавцем. Акт приймання-передачі майна до договору оренди фіксує перелік меблів і побутової техніки, які орендодавець передав позивачці разом із квартирою. Такий акт підтверджує стан і комплектацію орендованого об`єкта, але не засвідчує вселення ОСОБА_5 , не містить опису його особистих речей та не підтверджує фактичне щоденне користування квартирою саме як основним місцем сімейного життя.

У матеріалах відсутні витяги з реєстру територіальної громади, документи про декларування місця проживання ОСОБА_5 , письмова згода власника на його постійне проживання, заяви орендодавцю про вселення, додаткові угоди до договору оренди, акти обстеження житла, документи ОСББ або надавачів комунальних послуг, які б об`єктивно підтверджували постійне проживання двох осіб у квартирі протягом усього заявленого періоду. Не подано документів із військової частини, особової справи, анкет, рапортів, заяв, страхових чи медичних документів, складених за життя ОСОБА_5 , у яких він визначав би квартиру в м. Стебнику своїм постійним сімейним житлом, називав позивачку дружиною або вказував її як члена сім`ї, контактну чи уповноважену особу для вирішення істотних особистих та майнових питань.

У прохальній частині позову заявлений період закінчується у квітні 2025 року, тоді як загибель військовослужбовця настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка не навела чітких обставин, які характеризували відносини сторін після квітня 2025 року, не пояснила, чому просить установити факт лише до квітня, та не підтвердила, чи зберігалося єдине домогосподарство і взаємні сімейні обов`язки до дня загибелі. Така невизначеність має істотне значення, оскільки правові наслідки пов`язуються з існуванням сімейних відносин саме на момент загибелі.

Щодо договору оренди та платежів за житло Долучені платіжні інструкції свідчать, що ОСОБА_5 перераховував орендодавцю по 10 000 грн у січні, лютому та березні 2025 року з призначенням платежу, пов`язаним з орендою квартири. Ці операції можуть підтверджувати надання позивачці матеріальної допомоги або виконання окремого грошового зобов`язання, однак самі по собі не доводять постійного проживання платника у квартирі та створення єдиного домогосподарства.

Відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог закону або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати його особисто. Отже, сплата третьою особою коштів за зобов`язанням орендаря не перетворює платника на сторону договору і не підтверджує автоматично набуття ним статусу співорендаря або члена сім`ї орендаря.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання його сторонами. У цьому випадку права та обов`язки орендаря за текстом договору виникли саме у позивачки. Відсутні документи, якими ОСОБА_5 приєднався до договору, прийняв солідарну відповідальність за орендну плату, збереження майна, відшкодування шкоди, повернення квартири або інші обов`язки перед орендодавцем.

У матеріалах немає платежів ОСОБА_5 за жовтень-грудень 2024 року та квітень 2025 року, немає повної виписки з його рахунку за весь заявлений період і немає доказів, що саме оплата оренди була частиною попередньо узгодженого спільного бюджету. Три платежі за окремі місяці не підтверджують безперервної моделі фінансування житла з моменту укладення договору до закінчення заявленого періоду.

Позивачка вказує на оплату житлово-комунальних послуг, проте не подала повного комплекту рахунків, квитанцій і банківських виписок за жовтень 2024 року — квітень 2025 року, з яких можна було б установити конкретного платника, адресу об`єкта, період споживання, розмір витрат і частку кожної особи. Не наведено зіставлення суми орендної плати та комунальних витрат із доходами сторін і не встановлено, хто фактично ніс основний тягар утримання житла. Оренда житла однією особою та фінансування окремих платежів іншою можуть мати місце у дружніх, романтичних, боргових, благодійних або інших цивільних відносинах.

Для висновку про сім`ю необхідно встановити не факт платежу як такий, а його системний зв`язок із постійним спільним проживанням, веденням господарства, погодженим плануванням витрат і взаємною відповідальністю сторін, чого подані документи не розкривають. Саме тому платіжні інструкції повинні оцінюватися не ізольовано, а разом із договором оренди, повними виписками за рахунками, документами про доходи, комунальними рахунками та доказами фактичного користування житлом. За відсутності такого взаємозв`язку надання платежам визначального доказового значення суперечило б статті 89 ЦПК України.

Щодо банківських документів та відсутності доказів спільного бюджету Спільний бюджет означає стале повне або часткове об`єднання доходів, погоджене фінансування повсякденних потреб сім`ї, регулярну участь обох осіб у витратах та можливість простежити призначення коштів. Одноразове або епізодичне фінансування окремих потреб іншої особи є матеріальною допомогою, але не обов`язково свідчить про створення єдиного сімейного бюджету. Для підтвердження спільного бюджету могли бути подані повні банківські виписки обох осіб за весь заявлений період, відомості про доходи, регулярні платежі за житло, харчування, лікування, транспорт, утримання дітей, придбання майна, а також документи про спільні рахунки, додаткові картки, депозити, кредити, страхування, накопичення або взаємні довіреності на розпорядження коштами. Таких документів у матеріалах справи немає.

Долучені окремі платіжні документи на суми 40 597 грн та 14 290 грн не містять достатньої інформації, яка дозволяла б однозначно пов`язати відповідні витрати з квартирою, орендованою позивачкою, визначити конкретний придбаний товар, адресу доставки, особу фактичного користувача та режим права власності на майно. Навіть якщо кошти були витрачені на побутову річ, це підтверджує лише конкретну покупку, а не системне об`єднання доходів.

Не подано товарних чеків, видаткових накладних, гарантійних документів або актів доставки, які б ідентифікували придбане майно та підтверджували його використання саме в орендованій квартирі. Відсутні також докази того, що сторони визначали таке майно спільною власністю, спільно обирали його, несли витрати на обслуговування або мали домовленість щодо подальшого користування. Матеріали не дозволяють порівняти доходи сторін, установити частку кожного у фінансуванні домогосподарства та з`ясувати, чи мали вони узгоджений сімейний бюджет. Відсутність такого порівняння особливо важлива з огляду на те, що окремі платежі могли здійснюватися у зв`язку з військовою службою, тимчасовою відсутністю, підготовкою до майбутнього шлюбу або звичайною підтримкою близької особи.

Верховний Суд у постановах від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 25.03.2026 у справі № 709/2037/24 та від 13.05.2026 у справі № 215/3366/24 виходив із того, що пересилання коштів саме по собі не доводить фактичного шлюбу без установлення системності, призначення платежів та їхнього зв`язку зі спільним господарством. Цей підхід відповідає загальній вимозі оцінювати економічну єдність сторін, а не лише факт руху коштів між ними або на користь третьої особи. Отже, наявні фінансові документи не доводять повного або істотного об`єднання доходів сторін, не відображають погодженого розподілу витрат і не підтверджують взаємного утримання. За таких обставин висновок про спільний бюджет ґрунтувався б на припущенні, забороненому частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Щодо відсутності доказів системного ведення спільного господарства та взаємних прав і обов`язків. Спільне господарство охоплює не лише оплату житла або придбання окремих речей, а щоденну організацію спільного життя: закупівлю продуктів, приготування їжі, прибирання, ремонт і облаштування житла, лікування, планування відпочинку, розподіл домашніх обов`язків, взаємне піклування та спільне прийняття істотних рішень. У матеріалах позову відсутній безперервний комплекс документів, який би відображав таку діяльність протягом усього заявленого періоду. Позивачка стверджує, що сторони спільно облаштовували житло та купували необхідні речі. Проте не подано договорів купівлі-продажу, повних чеків, накладних, гарантійних талонів, документів про доставку саме до орендованої квартири, доказів оплати ремонту або матеріалів, які дозволяли б ідентифікувати конкретне майно як придбане за спільні кошти для потреб єдиного домогосподарства. Не надано доказів набуття сторонами рухомого чи нерухомого майна у спільну власність, оформлення спільних договорів, виникнення спільних боргових зобов`язань, здійснення істотних поліпшень квартири, спільного страхування або кредитування. Відсутні документи, що підтверджували б домовленості сторін про належність майна, порядок його використання чи розподіл витрат. Взаємність прав та обов`язків передбачає не односторонню допомогу, а сталі двосторонні зв`язки особистого і майнового характеру. Матеріали не містять довіреностей на представництво інтересів одне одного, спільних заяв до державних органів, страхових полісів із визначенням вигодонабувача, заповітів, медичних документів про надання доступу до інформації, документів щодо спільного фінансування лікування або інших доказів прийняття сторонами взаємної відповідальності.

Позивачка посилається на взаємну допомогу у вихованні її дитини від попереднього шлюбу та дитини ОСОБА_5 від попереднього шлюбу. Така турбота може свідчити про доброзичливі та близькі відносини, однак у сторін немає спільної дитини, а матеріали не містять доказів усиновлення, опіки, офіційного представництва, сплати аліментів або інших юридично значущих обов`язків одного партнера щодо дитини іншого. Допомога дітям у виконанні домашніх завдань, придбанні речей або організації дозвілля не є тотожною взаємним правам і обов`язкам чоловіка та жінки як фактичного подружжя.

Предметом доказування є насамперед характер відносин між самими партнерами, їх економічна та побутова єдність, а не лише позитивна взаємодія з дітьми. Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц звернув увагу, що суд повинен установити саме усталені відносини, притаманні подружжю, а не обмежуватися зовнішніми проявами спілкування. У цій справі об`єктивні документи не підтверджують, що сторони здійснювали взаємні права й обов`язки на постійній основі та сприймали себе як єдину економічну і побутову одиницю.

Щодо скріншотів листування, фотознімків, наміру зареєструвати шлюб та показань свідків Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, а електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій у встановленому законом порядку. Якщо учасник справи ставить під сумнів відповідність копії оригіналу, суд вправі витребувати оригінал електронного доказу. Долучені до позову роздруківки скріншотів є окремими фрагментами листування без повної історії чатів, технічних метаданих, відомостей про пристрій, облікові записи, час створення, редагування та спосіб отримання копій.

Позначення співрозмовника у телефоні як «Ромчик Dashko» створене власником пристрою і саме по собі не ідентифікує автора кожного повідомлення. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи електронне листування, виходила з того, що роздруківки можуть оцінюватися разом з іншими доказами, якщо їх достовірність не заперечується, однак за наявності обґрунтованих сумнівів суд повинен перевірити походження, цілісність і відповідність поданих копій оригіналу. У цій справі відсутність повного контексту не дозволяє визначити, чи є вибрані фрагменти репрезентативними для всього заявленого періоду. Зміст листування підтверджує емоційну близькість, турботу, домовленості про зустрічі, обговорення побутових питань, придбання окремих речей і намір укласти шлюб. Водночас повідомлення не містять системного обліку доходів і витрат, домовленостей про спільну власність, розподілу боргів, відповідальності за утримання житла або інших даних, які б відображали функціонування єдиного сімейного домогосподарства.

Плани офіційно зареєструвати шлюб, придбання обручки, вручення символічного «сертифіката зарученої» та обговорення майбутнього весілля свідчать про серйозність особистих намірів сторін. Однак намір створити сім`ю у майбутньому не є доказом того, що повний юридично значущий склад фактичних шлюбних відносин уже існував із жовтня 2024 року. Заручини або пропозиція шлюбу не породжують прав та обов`язків подружжя і не замінюють доказування ознак, визначених статтею 3 СК України. Фотознімки фіксують окремі моменти спільного дозвілля, перебування в одному приміщенні, прояви прихильності та взаємодію з дітьми. Вони не містять достовірних відомостей про тривалість перебування, характер користування житлом, щомісячне фінансування домогосподарства, спільне придбання майна або розподіл сімейних обов`язків. Фотографія є відображенням конкретного моменту, а не безперервного способу життя. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц прямо вказано, що спільний відпочинок без доведення спільного господарства, бюджету та взаємних прав і обов`язків є недостатнім. Аналогічно правова позиція Верховного Суду у справі № 522/25049/16-ц підтверджує, що показання свідків та довідки про перебування осіб разом не можуть бути єдиною або визначальною підставою для встановлення фактичного шлюбу.

На підставі викладеного Міністерство оборони України просило у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу - відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні адвокат Метелля Б.Б. підтвердила, викладене в позові, додатково зазначивши, що ОСОБА_5 зберігав на орендованій з ОСОБА_4 квартирі свої речі, не конкретизувавши які саме. Оплачував комунальні послуги, так як спільно проживали та мали спільний бюджет. ЇЇ довірителька не була зареєстрована в іншому шлюбі, а відтак заручилася з ОСОБА_5 . Про це долучено Сертифікат. Крім того, купили обручки та сукню, підшукували житло для спільного проживання. Більше доказів не в змозі було представити, бо ОСОБА_5 служив і ніхто не сподівався, що такі знадобляться.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив щодо позовних вимог, зазначивши що бачив позивачку всього один раз, коли син прийшов у відпустку з 30.03.2025 року по 15.04.2025 року. Вона приїхала до них додому напідпитку. Син не представляв її як свою дівчину чи наречену.

Відповідачка ОСОБА_3 також заперечила щодо позову, підтвердивши слова свого чоловіка, що позивачка приїжджала до них додому з шампанським і тортом. Також ствердила, що одного разу син з ОСОБА_13 готували уроки і позивачка їм допомагала. Третій раз на похороні сина її бачила. Залишились одні з чоловіком, живуть на одну пенсію, а позивачка поводить себе як аферистка.

Представник відповідачки ОСОБА_20 також категорично заперечила щодо можливості задоволення позову, вказавши що для цього потрібно надати суду докази, які притаманні справжній сім`ї. Так, ОСОБА_2 був призваний у травні 2024 року. У вересні позивачка з ОСОБА_21 уклала договір оренди житла.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, оглянувши заяви по суті справи та інші письмові матеріали провадження суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В цілому, позиція Міністерства оборони України щодо основних тез заперечень на позовну заяву та їх правове обґрунтування є такими, що грунтуються на нормах закону та заслуговують на увагу суду. Повністю переносити їх в мотивацію рішення потреби немає, однак суд вважає за необхідне зупинитись на основних доказових аспектах цієї справи.

Дійсно, частина друга статті 21 Сімейного кодексу України прямо встановлює, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Тому, саме лише твердження сторони про сприйняття іншої особи як чоловіка або дружини не створює презумпції існування фактичного шлюбу. Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 визначено істотні ознаки сім`ї, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності доведення та встановлення усього комплексу ознак ведення спільного господарства, наявності взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Відтак встановлення окремих фактів цього спектру не є достатнім для визнання факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без укладення шлюбу. Отже, в цьому контексті свідчення про зовнішнє сприйняття пари оточуючими не замінює необхідності об`єктивного підтвердження внутрішньої економічної та побутової організації сім`ї.

В поданій до суду заяві й поясненнях сторони позивача жодним чином не розкриваються обставини що передували й продовжувались до і після заявленого у позовній вимозі піврічного періоду. Такий підхід не дає суду зрозуміти, яким чином, де і коли зароджувались відносини між чоловіком і дружиною, як вони перейшли в більш відповідальні, що відповідають сімейним; і власне чи вони припинилися чи продовжувалися після квітня 2025 року. Така невизначеність дійсно має істотне значення, оскільки правові наслідки пов`язуються з існуванням сімейних відносин саме на момент загибелі. Також і сплата ОСОБА_5 коштів за зобов`язанням орендаря не перетворює його на сторону договору і не підтверджує автоматичного набуття ним статусу співорендаря або члена сім`ї орендаря. До того ж договір оренди укладено із однією особою, а оплати здійснювалися іншій особі з тим самим прізвищем. Тільки в одній оплаті вказувалося призначення платежу як за оренду квартири.

Допомога в навчанні чи у вихованні дітей один одного виглядає більш на епізодичну, а не усталену практику таких подій, тому не є тотожною взаємним правам і обов`язкам чоловіка та жінки як фактичного подружжя.

Скріни з екрана телефона суд до уваги не приймає й визнає їх недопустимими доказами з огляду на таке. Із цих скрінів неможливо встановити час і дату переписки; її автентичність; відсутність редагування; приналежність апарата. Ці моменти ставились під сумнів в процесі судового засідання стороною відповідачки. З іншого боку сторона позивача, за умов змагального процесу, не потурбувалася про доведення достовірності цих доказів.

Заявлений текст на QRкоді з надгробку ОСОБА_5 про позивачку, як його дружину також нічого не доводить, оскільки даних про ініціатора тексту цього повідомлення, в судовому засіданні встановити не вдалося.

Позовною вимогою зазначено встановлення факту проживання однією сім`єю з жовтня 2024 року по квітень 2025 року. Натомість, фізичне перебування ОСОБА_5 в регіоні проживання позивачки було всього протягом 2 тижнів. Звідси, факт спільного проживання однією сім`єю може розглядатись лише за період цієї відпустки.

Бажання зареєструвати шлюб виявилось лише в отриманні проміжного документа - Сертифіката зарученої. Далі, ці наміри не мали логічного завершення, не зважаючи на те, що ОСОБА_5 іще був живий протягом двох місяців. Й це при тому, що партнер згідно Правил сервісу «Шлюб онлайн» мав 14 днів щоб відповісти на пропозицію. З часу закінчення відпустки і отримання Сертифіката 18.04.25 до часу загибелі ОСОБА_5 залишалось цілих два місяці. Про це, до речі, стороною позивача жодним чином протягом розгляду справи не обумовлювалось. А, вже після прийняття пропозиції потрібно було заповнити свої дані для подачі заяви про шлюб протягом 12 годин. Причин, що зумовили зупинення цієї процедури позивачем не наведено, як і не надано суду доказів її завершення. Отже, десь напевно, можна стверджувати, що така ініціатива мала не виважений і цілеспрямований, а більш сумбурний характер й не отримала логічного завершення.

Звідси, якщо воля жінки і чоловіка на створення сім`ї не виразилася в конкретному результаті реєстрації шлюбу й утворення сім`ї, то яким чином суд може встановлювати факт існування цієї сім`ї?.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За наведеного, суд вважає, що в задоволені даного позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 258, 263 – 265, 273, 315 - 319 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України

Суддя Медведик Л.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua