Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №309/1615/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1615/26

Провадження № 2/302/472/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтувала тим, що 19 червня 2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 33, що стверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Зазначала, що від цього шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є ще неповнолітніми.

Стверджувала, що причиною припинення шлюбних відносин між сторонами стали ті обставини, що з початку 2025 року вони фактично припинили жити однією сім`єю, вести спільне господарство, у них відсутні спільні інтереси, кожен забезпечує свої потреби у фінансових питаннях окремо, всі витрати по вихованню та забезпеченню дітей вона здійснює самостійно, без допомоги та участі чоловіка, внаслідок чого вони як подружжя вже тривалий час припинили стосунки.

Указувала, що вона із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також посилалася на недоцільність надання судом подружжю строку на примирення, оскільки вжиті нею заходи на збереження сім`ї результатів не дали та відповідач постійно виявляє до неї неповагу, вчиняє конфлікти, а відтак, на її переконання, подальше збереження шлюбу не є можливим.

Зазначала також, що нею враховані інтереси неповнолітніх дітей, такі забезпеченні всім необхідним та мають задовільні житлові умови проживання, які після розірвання шлюбу залишаться проживати разом із нею у АДРЕСА_1 .

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 19 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 33, розірвати. Після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_6 » та стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026 цю справу передано за територіальною підсудністю до Міжгірського районного суду Закарпатської області, яка до останнього надійшла 29.05.2026.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.06.2026 відкрито провадження в цій справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.07.2026 клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання подружжю строку для примирення було задоволено частково, призначено подружжю ОСОБА_7 строк для примирення у три місяці, терміном до 12 жовтня 2026 року, та зупинено провадження у справі до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2026 поновлено провадження в цій справі та призначено її до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас нею подано до суду заяву від 12.10.2026, в якій вона просила розгляд справи провести за її відсутності, позов підтримала повністю та просила його задовольнити (а.с.70).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Рішко С. І. також у судове засідання не з`явилися, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак останнім подано до суду 27.10.2026 заяву, в якій він просив розгляд справи провести за відсутності сторони відповідача та щодо задоволення позову заперечив (а.с.75,76).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, який зареєстрований 19 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 33, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , оригінал якого наявний у матеріалах цієї справи.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю – позивачка ОСОБА_1 (а.с.14).

Як видно зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком такого є відповідач ОСОБА_2 , а матір?ю – позивачка ОСОБА_1 (а.с.15).

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що батьком такого є відповідач ОСОБА_2 , а матір?ю – позивачка ОСОБА_1 (а.с.16).

З комісійного акту обстеження матеріально-побутових умов позивачки ОСОБА_1 видно, що така проживає разом із трьома дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку судом уживалися заходи щодо примирення сторін як подружжя, однак такі результату щодо примирення сторін не призвели, внаслідок чого позивачка наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як установлено судом, подружні стосунки між сторонами припинені з причин відсутністю взаєморозуміння, тривалого окремого проживання, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з цим позовом про розірвання шлюбу та наполягає на його розірванні.

З огляду на наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, насамперед позивачки, яка не бажає надалі продовжувати з відповідачем шлюбні стосунки.

Отже, враховуючи зазначене вище, а також керуючись принципами об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованою.

Як регламентовано ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зважаючи на те, що позивачка після розірвання шлюбу виявила намір надалі іменуватися своїм прізвищем зміненим після реєстрації шлюбу, а відтак слід залишити їй прізвище після розірвання шлюбу - « ОСОБА_6 ».

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на це з відповідача підлягає до стягнення на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень (а.с.21).

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 19 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 33, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити шлюбне « ОСОБА_6 ».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 28.10.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В. Ю. Готра