Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №185/11496/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №185/11496/26

Суддя: Піскун О. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2563/26 Справа № 185/11496/26 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яковлівка Донецької області, громадянки України, солдат, санітар інструктор військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 03 червня 2026 року близько 15 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебувала при виконанні обов?язків військової служби з явними ознаками алкогольного сп?яніння на території розташування військової частини НОМЕР_1 , розташованому в АДРЕСА_2 . Остання була виявлена посадовими особами військової частини НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: характерний запах алкоголю з ротової порожнини на відстані до 1,5 метра, та направлена на огляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 для встановлення стану сп?яніння. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності.

Зазначає, що в протоколі ДНП №1257 від 03.06.2026 зазначено, що місцем вчинення правопорушення є: АДРЕСА_2 .

Однак, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 не надав інформації щодо місця вчинення правопорушення, посилаючись на таємницю місця дислокації ВЧ, а допитаний в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що місцем вчинення правопорушення було м. Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області. І вона дійсно підтверджує, що всі ці дії мали місце не в с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме в м. Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області, де у неї виник словесний конфлікт з командиром, що привело до необґрунтованого з його боку звинувачення її про стан алкогольного сп`яніння.

Зауважує, що до матеріалів справи не додано жодного допустимого доказу, що дійсно станом на 03.06.2026 приблизно о 15:00 вона виконувала обов`язки на території військової частини. Стверджує, що на той момент вона була на відпочинку після цілодобового чергування.

Також вказує, що пояснення свідків протилежать даним, зазначеним в протоколі про те, що вони були свідками правопорушення, і не підтверджують факту відмови про проведення огляду.

Вважає, що судом першої інстанції був проігнорований очевидний факт порушення процедури проведення огляду, оскільки направлення на проведення огляду на стан сп`яніння як до ВСП від командира, так і від ВСП до лікарні на неї відсутні, тобто взагалі відсутні законні підстави для проведення огляду, начебто від яких вона відмовилась. Також, в акті огляду складене в ВСП взагалі не зазначений час проведення огляду.

Зазначає, що в матеріалах справи є висновок №118 від 03.08.2026 з Павлоградської лікарні, але в протоколі ДНП №1257 від 03.06.2026 жодного посилання на його проведення або його результати не зазначено. В самому ж висновку зазначено, що на проведення огляду вона була направлена до лікарні ОСОБА_2 , який в свою чергу при дачі показів у суді зазначив, що він ніякого направлення не складав.

На думку апелянта, ОСОБА_2 не мав повноважень самостійно (за своєї ініціативою та в межах своїх повноважень) направляти її до медичного закладу, а в разі потреби, це знаходилось в компетенції саме працівника ВСП. До того ж, зауважує, що ОСОБА_2 , як командир та посадова особа, виявив її нібито в стані алкогольного сп`яніння та направив для проходження огляду, у той же час дана особа зазначена як свідок. Проте, одна особа не може поєднувати статус учасника справи і водночас незацікавленого свідка.

Крім того, щодо свідка ОСОБА_3 виникає небезпідставний сумнів, так як дана особа є підлеглим ОСОБА_2 .

До того ж, суд першої інстанції проігнорував клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про допит свідків — штаб сержанта ВСП ОСОБА_4 та лікаря ОСОБА_5 .

Позиції учасників апеляційного процесу.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник, ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Доповнень до апеляційної скарги, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказування обставин адміністративного правопорушення не передбачає необхідності, щоб кожен доказ окремо підтверджував усі обставини події. Відповідно до статей 251, 252 КУпАП докази оцінюються в їх сукупності, за результатами всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, вина ОСОБА_1 повністю доведена та підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ДНП № 1257 від 03 червня 2026 року, в якому вказано обставини інкримінованого адміністративного правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 03 червня 2026 року № 365, відповідно до якого встановлено, що солдат ОСОБА_1 , в присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціального технічного засобу; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого солдат ОСОБА_1 , в присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду та взяття біологічного матеріалу; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 03 червня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03 червня 2026 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що справа про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП була розглянута судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. При цьому місце вчинення адміністративного правопорушення підлягає встановленню судом з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та змісту інкримінованого особі правопорушення, які з`ясовуються під час розгляду справи відповідно до вимог статті 280 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноваженою службовою особою чітко визначено місце вчинення адміністративного правопорушення — АДРЕСА_2 . Зазначені у протоколі відомості щодо місця вчинення правопорушення узгоджуються з рапортом ст. лейтенанта м/с НОМЕР_2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, у ній наведено пояснення свідка ОСОБА_3 , однак будь-які відомості про те, що свідок підтвердив місце вчинення адміністративного правопорушення саме за адресою АДРЕСА_3 , як стверджує ОСОБА_1 , у постанові відсутні. Отже, посилання апелянта на обставину, яка не знайшла свого відображення у постанові суду першої інстанції, фактично ґрунтується на власному тлумаченні змісту показань свідка та не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про передачу справи до апеляційного суду для вирішення питання щодо її підсудності.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Водночас згідно з пунктом 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про те, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.

Отже, питання щодо дотримання правил територіальної підсудності вирішується судом, до якого надійшли матеріали справи, на стадії підготовки справи до розгляду. У разі встановлення того, що справа не належить до територіальної юрисдикції цього суду, суд не вправі розглядати її по суті, а має повернути матеріали органу, який їх направив, для вирішення питання щодо направлення справи до належного суду. Такий підхід відповідає змісту статей 276, 278 КУпАП та усталеній судовій практиці.

При цьому КУпАП не передбачає процедури передачі судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення до суду апеляційної інстанції для визначення територіальної підсудності.

За таких обставин відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання сторони захисту про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо підсудності не свідчить про порушення вимог КУпАП, оскільки апеляційний суд не є судом, до якого КУпАП відносить вирішення питання про визначення територіальної підсудності справи на стадії її розгляду судом першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи доказів того, що на момент виявлення правопорушення вона перебувала при виконанні обов`язків військової служби на території військової частини, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Вказані у протоколі обставини узгоджуються зі змістом рапорту, відповідно до якого 03.06.2026 приблизно о 15:00 год. на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 було виявлено солдата ОСОБА_1 при виконанні службових обов`язків з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

При цьому матеріали справи містять військовий квиток та контракт на проходження військової служби, які підтверджують статус ОСОБА_1 як військовослужбовця.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на момент виявлення її з ознаками алкогольного сп`яніння вона нібито перебувала на відпочинку після цілодобового чергування, не спростовують наведених доказів. Будь-яких документів, які б підтверджували факт несення нею цілодобового чергування безпосередньо перед часом виявлення правопорушення, закінчення такого чергування та перебування у встановлений час на відпочинку, апелянтом до суду першої чи апеляційної інстанції не надано.

Водночас відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини адміністративного правопорушення, а відповідно до ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці в їх сукупності.

Таким чином, твердження апелянта про те, що факт виконання нею обов`язків військової служби ґрунтується виключно на її статусі військовослужбовця, не відповідає змісту матеріалів справи. Вказана обставина зазначена безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті, а її заперечення апелянтом не підтверджено жодними об`єктивними даними.

При цьому суд апеляційної інстанції не покладає на апелянта обов`язок доводити свою невинуватість, а лише констатує, що наведена нею на спростування встановлених судом обставин версія про перебування на відпочинку після чергування не знайшла об`єктивного підтвердження та не спростовує доказів, покладених судом першої інстанції в основу висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджується суд апеляційної інстанції і з доводами ОСОБА_1 про те, що письмові пояснення свідків не підтверджують факту її відмови саме від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому, на думку апелянта, суперечать відомостям, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння прямо зафіксований в акті огляду на стан сп`яніння та медичному висновку, наявних у матеріалах справи, і дані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наданими ними у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що медичний інструктор солдат ОСОБА_1 03 вересня 2026 року приблизно 18 год. 30 хв. знаходилася в нетверезому стані. В його присутності в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , посадовою особою відділу, штаб-сержантом ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 дійсно знаходилася з явними ознаками алкогольного сп`яніння, але в присутності нього та ще одного свідка відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та підписання протоколу.

Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_3 .

Таким чином, протокол, акт огляду, висновок щодо результатів медичного огляду та пояснення свідків, надані ними в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції, безпосередньо підтверджують обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Наявні у матеріалах справи часові розбіжності, на які вказує апелянт, самі по собі не спростовують факту виявлення ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, її направлення на огляд та зафіксованої відмови від його проходження, а тому не є достатньою підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не мав повноважень на направлення ОСОБА_1 для проходження огляду.

Відповідно до статті 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) відповідної військової частини, установи, організації, підприємства, закладу чи підрозділу.

Порядком застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 16 квітня 2025 року № 241, передбачено, що направлення військовослужбовця до закладу охорони здоров`я здійснюється відповідним начальником органу управління Військової служби правопорядку, командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил України.

Як убачається з матеріалів справи, у складеному ОСОБА_2 рапорті зазначено, що він є начальником медичного пункту, а в апеляційній скарзі сама ж ОСОБА_1 прямо зазначає, що ОСОБА_2 є командиром ВЧ, посилаючись при цьому на наявність між ними конфлікту та стверджуючи, що саме ОСОБА_2 був ініціатором притягнення її до адміністративної відповідальності.

Отже, те, що ОСОБА_2 є командиром, узгоджується з матеріалами справи та не спростовується самим апелянтом. За таких обставин доводи про те, що останній взагалі не мав статусу відповідної службової особи, уповноваженої для направлення порушника до медичного закладу, є безпідставними.

Посилання апелянта на неможливість одночасного виконання ОСОБА_2 службових обов`язків та надання ним пояснень як свідком також не може бути прийняте судом безумовно.

Відповідно до статті 272 КУпАП свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути особа, якій відомі обставини, що підлягають установленню у справі.

У даному випадку ОСОБА_2 не лише був очевидцем обставин, пов`язаних із поведінкою ОСОБА_1 , а й, відповідно до матеріалів справи, сам виявив у неї ознаки алкогольного сп`яніння, доставив її до Військової служби правопорядку та зазначений у медичному висновку як особа, яка направила ОСОБА_1 на медичний огляд.

Отже, виконання особою службових обов`язків саме по собі не виключає можливості бути свідком фактичних обставин події, які були сприйняті нею безпосередньо.

Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 є підлеглим ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 2 розділу ІV Порядку, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 16 квітня 2025 року № 241 - не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Отже, сама по собі службова підлеглість ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не є підставою для визнання його пояснень недопустимими.

Крім того, ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування конфлікту між нею та її командиром ОСОБА_2 . Відтак, твердження апелянта про те, що останній був ініціатором фальсифікації щодо неї справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а також про його особисту зацікавленість у притягненні апелянта до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке ОСОБА_1 , за її словами, не вчиняла, мають характер припущень і не підтверджені жодними об`єктивними даними. За таких обставин зазначені доводи апелянта самі по собі не можуть свідчити про упередженість командира, наявність мотивів для штучного створення доказів або умисне безпідставне обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, при розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи, які апелянт тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2026 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua