Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №947/25997/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/25997/26

Провадження № 2-а/947/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Калініченко Л.В. розглянувши у залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі статтею 262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції Лупуднюка Олексія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7378230 від 15.06.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції Лупуднюка Олексія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7378230 від 15.06.2026 року.

В обґрунтування вказаного позову, позивач посилається на те, що з винесеною відносно нього оскаржуваною постановою він не згоден, оскільки вважає, що зупинка його транспортного засобу була незаконною, відсутні докази підтвердження складу правопорушення передбаченого п.31.3.а) Правил Дорожнього Руху, а саме не було доведено незаконність встановлення вихлопної системи, а також не проведено експертизу на відповідність вимогам ДСТУ 3649:2010.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.07.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі (письмовому провадженні). Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача Департаменту патрульної поліції, яка надійшла 04.07.2026 року о 07:54:34, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

17.07.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту патрульної поліції просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на його необґрунтованість, до якого також додано диск з відеозаписами в якості доказів по справі.

У відповідності до відзиву на позовну заяву представник відповідача в обґрунтування заперечень проти задоволення позову посилається на те, що факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських. Представник посилається на те, що внесення змін до конструкції вихлопної системи транспортного засобу, яким керував позивач, безпосередньо ОСОБА_1 на місці запинки не заперечував та особисто повідомив, що дійсно самостійно замінив вихлопну систему. Також представник відповідача зазначає про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено у відповідності до чинних норм законодавства. Враховуючи викладені обставини в цілому, а також вважаючи необґрунтованими і інші доводи позивача, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні даного позову з посиланням на правомірність винесеної постанови, за наслідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення, факт чого встановлено належним чином і підтверджується наданими до суду доказами.

Додатково представник відповідача повідомив, що громадянин ОСОБА_1 звертався до УПП в Одеській області ДПП зі скаргами № В-1116 від 26.05.2026 та № В-7292 від 28.05.2026 щодо законності винесеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. За результатами розгляду зазначених скарг заступником начальника відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП майором поліції Желясковим В.І. складено доповідну записку від 03.06.2026 та відібрано письмові пояснення у інспектора 1-го взводу 5-ї роти 1-го батальйону УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Лупундюка Олексія Володимировича. У своїх поясненнях інспектор Лупундюк О.В. зазначив, що 19.05.2026 о 20 год. 17 хв., під час несення служби у складі наряду «Океан-902» за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 74, під час зупинки на заборонний сигнал світлофора поруч в одній смузі з патрульним автомобілем зупинився мопед марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Перебуваючи у безпосередній близькості до зазначеного транспортного засобу в умовах відкритого простору, ще до початку руху було чітко сприйнято надмірно гучний та різкий звук роботи двигуна. Крім того, візуально було помічено нетипову конструкцію системи випуску відпрацьованих газів, яка частково проглядалася крізь елементи пластикового обвісу мопеда. Оскільки в момент початку руху транспортного засобу достеменно встановити, чи є підвищений рівень шуму наслідком технічної несправності, механічного пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або самовільної зміни конструкції транспортного засобу, не видавалося можливим, водія було зупинено після проїзду перехрестя на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» для перевірки технічного стану транспортного засобу та з`ясування відповідних обставин. Під час проведення перевірки транспортного засобу було встановлено, що на мопеді демонтовано штатний заводський глушник та встановлено вихлопну систему кустарного (незаводського) виробництва типу «резонатор (саксофон)», що є зміною конструкції транспортного засобу. Такі зміни суперечать вимогам пунктів 31.1 та 31.3 «а» Правил дорожнього руху, а також свідчать про самовільне переобладнання транспортного засобу без погодження з уповноваженими органами, що не відповідає вимогам статті 32 Закону України «Про дорожній рух». При цьому, як зазначає представник відповідача, факт встановлення на транспортному засобі нештатної вихлопної системи не потребував застосування спеціальних технічних засобів чи проведення експертних досліджень, оскільки є очевидним та безпосередньо сприймається візуально. Разом з тим, як стверджує представник відповідача, рішенням начальника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції підполковника поліції Руслана Рубана за результатами розгляду скарги №В-1116 постанову серії ЕНА № 7224106 від 19.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП було скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд. На виконання зазначеного рішення 15.06.2026 о 13 год. 04 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, інспектором Лупундюком О.В. проведено новий розгляд справи про адміністративне правопорушення. Після чого, за результатами повторного розгляду встановлено, що 19.05.2026 року о 20 год. 34 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 74, ОСОБА_1 керував мопедом марки YAMAHA JOG, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому була встановлена система випуску відпрацьованих газів кустарного (незаводського) виробництва типу «резонатор і саксофон)», що призвело до зміни конструкції системи випуску відпрацьованих газів транспортного засобу, чим порушено вимоги пункту 31.3 «а» Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, за наслідком чого винесено оскаржувану позивачем постанову.

До вказаного відзиву на позовну заяву, представником відповідача додано докази відправлення позивачеві копії відзиву на позовну заяву, поштове відправлення №6508800137441.

У відповідності до трекінгу поштових відправлень поштової служби АТ «Укрпошта», судом встановлено, що поштове відправлення №6508800137441 було вручено одержувачу 18.07.2026 року.

21.07.2026 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній не погоджується з доводами відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву, а також посилається на незаконність причин його зупинення, зазначає про те, що йому не було надано можливості скористатись правовою допомогою.

У встановлений судом в ухвалі суду процесуальний п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив на позовну заяву, для подання заперечень, сторона відповідача не скористалась.

Відповідно до ч.5, 8 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи вищевикладене, судом ухвалено розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2026 року інспектором 1-го взводу 5-ої роти 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лупундюком Олексієм Володимировичем здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідком чого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7378230 від 15.05.2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Згідно з вказаною постановою, суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що 19.05.2026 року о 20:17:08, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу марки «Jog», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в місті Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 74, керував транспортним засобом – мопедом з технічною несправністю, а саме на транспортному засобі встановлено систему випуску відпрацьованих газів кустарного (не заводського) виробництва (вихлопна система типу резонатор / саксофон), що призвело до змін конструкції системи вихлопу, чим порушив п.31.3а ПДР – експлуатація технічним засобом у разі їх виготовлення/переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121 КУпАП.

З копії постанови вбачається, що остання містить підпис ОСОБА_1 , у тому числі біля пунктів про роз`яснень прав за статтею 268 КУпАП, строку оскарження за статтею 289 КУпАП; підтвердження про отримання копії постанови.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в тому числі постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу..

Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається, позивач будучи незгодним з вищевказаною винесеною стосовно нього постановою серії ЕНА №7378230 від 15.06.2026 року, обрав спосіб захисту свої прав та інтересів, шляхом звернення до районного у місті суду з цим позовом про скасування постанови, що мало місце 24.06.2026 року, а відтак в межах строків на вчинення відповідної процесуальної дії.

В даній справі позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУПАП за наслідком встановленого інспектором патрульної поліції порушення п. 31.3.а) Правил дорожнього руху та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що Законом України «Про дорожній рух» врегульовані суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначені права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Законодавство про дорожній рух складається з Закону України «Про дорожній рух» та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього (ст.2 Закону України «Про дорожній рух»).

Статтею 14 вищезазначеного Закону передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху; своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою; отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.

Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників транспортних засобів належить зокрема: здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів.

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» врегульовано основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів, у відповідності до яких переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.33 Закону України Про дорожній рух технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Порядок переобладнання транспортних засобів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року N 607.

Пунктом 3 вказаного Порядку врегульовано, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

Відповідно до пункту 6 Порядку, спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. На підставі даних, зазначених у заяві, спеціально уповноважена організація отримує відомості про транспортний засіб з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у визначеному законодавством порядку. Строк розгляду заяви про погодження не повинен перевищувати 10 робочих днів за умови подання документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку. У разі коли подані документи оформлені неналежним чином або містять недостовірну інформацію, власник або його представник має право після усунення зазначених недоліків повторно подати заяву про погодження, яка розглядається в установленому порядку.

Згідно з пунктами 7-8 Порядку, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу. До спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство "ДержавтотрансНДІпроект"; Головний сервісний центр МВС.

Власник транспортного засобу або його представник забезпечує переобладнання транспортного засобу відповідно до умов (вимог), викладених у документі про погодження (пункт 12 Порядку).

Фінальним етапом переобладнання транспортного засобу є його перереєстрація, яка проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 , що регламентовано пунктом 18 вищевказаного Порядку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху , затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001р. ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху , учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху , кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 Правил дорожнього руху, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Приписами п.1.9 Правил дорожнього руху визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.31.3.а) Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством зокрема у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Положеннями ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Нормою статті 217 Кодексу України про адміністративні правопорушення акцентовано, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 222 КУпАП врегульовано у тому числі, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення зокрема за частинами перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, якою зокрема передбачено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

В свою чергу, у відповідності до аналізу пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є в тому числі наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.ст.73, 74 КАС України.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Згідно з ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 14.03.2018 року по справі № 760/2846/17 (адміністративне провадження № К/9901/1018/17): «..Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову».

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17: при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено: з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, надаючи оцінку наданим до суду доказам, суд зазначає наступне.

З оглянутих судом наданих позивачем та відповідачем відеозаписів вбачається, що під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції виявлено наявність переобладнання транспортного засобу марки «Jog», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач, що полягало у виявленні встановленої системи випуску відпрацьованих газів, не передбаченого виробником КТЗ, що призвело до змін конструкції системи вихлопу.

З наданих до суду відеозаписів, у тому числі позивачем, судом встановлено, що після виявлення відповідного переобладнання, позивачем особисто було підтверджено, що дійсно на вказаному транспортному засобі переобладнана система випуску відпрацьованих газів, підтверджену позивачем як «прямоток», який він самостійно встановив з метою зміни технічних характеристик транспорнтого засобу передбачених виробником КТЗ, а також підтверджив, що його не придбавав, а був подарований йому на день народження. Також позивач не спростовував відсутність реєстрації такого переобладнання.

Судом встановлено, що на пред`явленому відповідачем відеозаписі зафіксовані обставини зазначені у оскаржуваній постанові серії ЕНА №7378230 від 15.06.2026 року, яка також містить інформацію про докази, якими воно зафіксовано, а саме номер ПВР - №474491, 471942.

Дані відеозаписи є належними та допустимими доказами.

Приймаючи особисто визнані позивачем обставини щодо переобладнання транспортного засобу, яким він керував в момент виявлення спірного правопорушення, щодо заміни передбаченої виробником КТЗ системи випуску відпрацьованих газів на іншу систему, визнану позивачем як «прямоток», що зафіксовано на відеозапису, суд вважає вказані обставини встановленими і підтвердженими.

Судом, з наданих відповідачем до суду доказів встановлено, що у відповідності до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях) від 14.07.2026 року за вих. №31/30/11-9339-2026 повідомлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ) та облікових даних РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях: звернення (заяви, повідомлення, клопотання тощо) щодо переобладнання транспортного засобу марки YAMAHA JOG, номерний знак НОМЕР_1 , стосовно заміни штатного заводського глушника або звернення стосовно внесення змін до конструкції вихлопної системи вказаного транспортного засобу, - не надходили.

Також суд зазначає, що позивачем до позову на підтвердження викладених ним заперечень, приймаючи зафіксовані обставини на відеозаписі щодо заміни передбаченої виробником КТЗ системи випуску відпрацьованих газів, не надано належних доказів, що встановлена позивачем система випуску відпрацьованих газів, замість передбаченої виробником КТЗ, відповідає вимогам підприємства – виробника.

Приймаючи вищевикладене, за відсутності узгодження позивачем установлення вищевказаного переобладнання на транспортному засобі марки YAMAHA JOG, номерний знак НОМЕР_1 , з територіальними органами з надання сервісних послуг МВС, позивач порушив ПДР, отже, учинив зазначене адміністративне правопорушення, за що його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч.1 ст.121 КУпАП підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України.

Отже, оскільки суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення правомірною.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо доводів позивача на незгоду з винесеною відносно нього постановою, суд зазначає, що сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

З приводу доводів позивача про незабезпечення йому можливості скористатись правничою допомогою, суд вважає необґрунтованими та недоведеними, приймаючи, що на відеозаписі зафіксовано, що під час зупинення позивача на місці вчинення правопорушення, за наслідком висловлення позивачем бажання скористатись правничою допомогою, інспектором патрульної поліції було запропоновано позивачеві скористатись такою допомогою та зателефонувати адвокатові, однак позивачем не було вчинено жодних дій та повідомлено, що його адвокат зайнятий, не здійснивши дій для з`ясування цих обставин. Також судом враховується, що оскаржувана постанова відносно позивача складена не за місцем і не в день вчинення позивачем адміністративного правопорушення 19.05.2026 року, а 15.06.2026 року за адресою приміщення Управління патрульної поліції в Одеській області, якою є: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, що зафіксовано в оскаржуваній постанові та зафіксовано на другому наданому відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозаписі. Будь-яких належних доказів, що позивач був позбавлений можливості скористатись правничою допомогою під час розгляду та винесення спірної постанови, до суду не надано.

Щодо доводів позивача про незаконну підстави для зупинки його інспекторами патрульної поліції, суд вважає необґрунтованими та не доведеними.

Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

В силу приписів статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Суд зазначає, що з наданого відповідачами відеозаписів вбачається, що після зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, інспектором патрульної поліції було повідомлено позивача про причину зупинки, зазначено, що позивач з порушенням норм Правил Дорожнього Руху здійснив зміну напрямку руху, а також повідомлено про встановлення наявності переобладнання на транспортному засобі.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд приходить до висновку, що доказів, які б спростували факт наявності вчинення позивачем адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, чи можливість звільнення від адміністративної відповідальності, за обставинами спірної постанови, судом не встановлено, у зв`язку з чим, з наведеного вище слідує, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими, за наслідком чого у задоволенні позову останнього слід відмовити.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 7, 121, 213, 222, 251, 258, 276, 283 КпАП України, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції Лупуднюка Олексія Володимировича (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7378230 від 15.06.2026 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання, в порядку передбаченому статтею 297 КАС України, апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.10.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко