Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №946/7924/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №946/7924/26

Суддя: Смокіна Г. І.

Справа № 946/7924/26 Провадження № 3/946/1819/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Смокіна Г.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Республіки Румунії, студента, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 07.10.2026 серії ПдРУ № 332036, 07.10.2026 о 12:20 год. на напрямку Татарін (Румунія) – Кислиця (Україна) на відстані 50 метрів від прикордонного знаку 1383, 100 м від лінії державного кордону, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на малому прикордонному катері НОМЕР_2 було виявлено громадянина Румунії ОСОБА_1 , який у складі групи осіб на рибацькому катері 0175-MV незаконно перетнули державний кордону з Румунії в Україну, зайшовши в українські води на Кілійське гирло річки Дунай в районі прикордонного знаку 1383, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви представника - адвоката Арнаута А.Г. від 23.10.2026 просить справу розглядати у їх відсутність, зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме умислу на незаконний перетин державного кордону групою осіб, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 намагався здійснити спробу незаконного перетину кордону, а також на спростування тверджень його батька, ОСОБА_3 , про те, що подія мала місце у зв`язку із тим, що він помилився напрямком і зайшов на територію України, він вперше пересувався на човні у напрямку Кілії, не вміє добре користуватися сонаром та в нього не було сигналу на телефоні.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону, особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).

Відповідно до положень п. 2 Правил, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Диспозиція ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, зокрема вчинені групою осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи навмисно особа перетнула державний кордон України у незаконний спосіб.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Одеський апеляційний суд, розглядаючи аналогічні справи, у своїх постановах від 22.01.2024 по справі № 946/6128/23, від 21.05.2024 по справі № 946/6921/23, від 16.10.2024 по справі № 946/7169/24 та від 27.08.2025 по справі № 946/5332/25.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 07.10.2025 серії ПдРУ № 332036, 07.10.2026 о 12:20 год. на напрямку Татарін (Румунія) – Кислиця (Україна) на відстані 50 метрів від прикордонного знаку 1383, 100 м від лінії державного кордону, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на малому прикордонному катері НОМЕР_2 було виявлено громадянина Румунії ОСОБА_1 , який у складі групи осіб на рибацькому катері 0175-MV незаконно перетнули державний кордону з Румунії в Україну, зайшовши в українські води на Кілійське гирло річки Дунай в районі прикордонного знаку 1383.

Згідно письмових пояснень від 07.10.2026, батька ОСОБА_1 , останній зазначив, що 07.10.2026, він разом зі своїм сином Белібаном Матеєм навігував на власному човні «Quicksilver 470» з бортовим номером 0175-MV зі сторони Кілія-Веке у напрямку Тулчі. На перехресті він помилився напрямком і зайшов на територію України приблизно 0,3 км, де був зупинений прикордонниками та доставлений до прикордонного посту. Звернув увагу на те, що він вперше пересувався на човні до Кілії, не вміє добре користуватися сонаром та в нього не було сигналу на телефоні. Також зазначив, що він зайшов на територію України через власну помилку.

Проте, матеріали справи не містять об`єктивних відомостей на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами пунктами пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Рапорти інспектора Прикордонної служби 1 категорії відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип «Б»), штаб-сержанта ОСОБА_4 від 07.10.2026 року, старшого зміни прикордонних нарядів, начальника відділення зв`язку-начальника зв`язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип «Б»), лейтенанта ОСОБА_5 від 07.10.2026 року, інспектора Прикордонної служби 1 категорії – рульового відділення прикордонних катерів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип «Б»), сержанта ОСОБА_6 не можуть слугувати однозначними доказами винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з огляду на те, що вони є зацікавленими особами при розгляді цієї справи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Статтею 62 Конституції передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, належними, допустимими та достатніми доказами не доведено, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 204-1 ч. 1, 247, 265, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя:Г.І.Смокіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua