Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №522/155/26
Суддя: Драгомерецький М. М.
Номер провадження: 33/813/1649/26
Номер справи місцевого суду: 522/155/26
Головуючий у першій інстанції Кривохижа Ю. А.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М., при секретарі Узун Н. Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, ОСОБА_1 18 грудня 2025 грудня о 23:18 год, в м. Одесі, по вул. Старопортофранковській, 36, керував транспортним засобом «Honda Pilot» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці за допомогою технічного приладу газоаналізатора Драгер 7510, тест №2321, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, 30 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай М. В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай М. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови він отримав 28 липня 2026 року.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай М. В. строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року.
В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.
15 жовтня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Савицького А. Я. надійшло клопотання відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із необхідністю адвоката ознайомитись із матеріалами справи
Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою.
Окрім того, як зазначено у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Апеляційний суд враховує, що судове засідання в даній справі вже неодноразово відкладалось за клопотанням представника ОСОБА_1 – адвоката Джулая М. В., тому в разі достатньої зацікавленості ОСОБА_1 мав достатньо часу реалізувати свої процесуальні права в повній мірі.
Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на подання клопотань про відкладення розгляду справи є гарантією реалізації права на захист, однак таке право не є безмежним та не може використовуватись як засіб затягування провадження. Неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи може свідчити про недобросовісне користування процесуальними правами та суперечить принципу розумних строків розгляду справи.
Слід також зазначити, що заміна, за ініціативою сторони, представника за короткий проміжок часу до дати призначеного слухання та/або не передача новому представнику всіх матеріалів необхідних для здійснення представництва – не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи.
Необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов`язків, дотримання всіма суб`єктами судового провадження етичних норм. Здійснюючи свою діяльність на професійній основі судді та адвокати зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.
Вказане відповідає Правилам організації ефективного цивільного судочинства, що розроблені на підставі ст. ст. 1, 3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, ст. 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суддями пілотних судів Одеської області, адвокатами Ради адвокатів Одеської області та прокурорами прокуратури Одеської області в рамках міжнародного проекту «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін».
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно пункту 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025;
2)висновком приладу Drager Alkotest 7510, тест №2321 від 18.12.2025, яким встановлено 0,72 проміле алкоголю в організмі ОСОБА_1 ;
3)актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки, а саме запах алкоголю з порожнини рота, огляд проводився за допомогою приладу Drager 7510, результати огляду 0,72 проміле;
4)заявою інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Кульчаковського Артема Юрійовича, в якій останній повідомляє, що допустив помилку в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, та просить врахувати правильним зазначення пункту ПДР України, який порушив ОСОБА_1 – п. 2.9 а, замість невірно зазначеного п. 2.5;
5)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 7).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 18 грудня 2025 грудня о 23:18 год, в м. Одесі, по вул. Старопортофранковській, 36, керував транспортним засобом «Honda Pilot» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, не вірно зазначено пункт ПДР України, який нібито порушив ОСОБА_1 , та у фабулі зазначено прізвище особи « ОСОБА_2 », однак апеляційний суд не може прийняти зазначене до уваги з огляду на наступне.
Так, на думку апеляційного сам по собі факт допущення неточності в зазначені пункту ПДР України та в написані, лише у фабулі протоколу, прізвища, яка притягається до адміністративної відповідальності не свідчить про те, що протокол складено щодо іншої особи, та не є безумовною підставою для визнання його недопустимим доказом чи закриття провадження у справі.
Окрім того, зазначене було враховано судом першої інстанції та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 січня 2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – були повернуті до УПП в Одеській області, для належного оформлення (а.с. 9-10).
Згідно листа начальника ВАП УПП в Одеській області ДПП Димитрищук Юлії, матеріали справи були доопрацьовано з урахуванням недоліків, викладених в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 01 січня 2026 року та до матеріалів додають заяву поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, старшого лейтенанта поліції Кульчаковського А. Ю., згідно якої поліцейський повідомляє, що допустив помилку в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, та просить врахувати правильним зазначення пункту ПДР України, який порушив ОСОБА_1 – п. 2.9 а, замість невірно зазначеного п. 2.5, також зазначає, що вірним у фабулі протоколу слід вважати прізвище « ОСОБА_2 » (а.с. 11-12).
Апеляційний суд також враховує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544651 від 18.12.2025, ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом, підписав його, отримав його копію та не заявляв зауважень щодо помилкового зазначення його прізвища, не вказував на те, що протокол складено стосовно іншої особи, чи щодо невірного зазначення пункту ПДР України.
Розбіжність між прізвищем ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (лише в пункті 7 протоколу) має очевидно технічний характер, не створює невизначеності щодо особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та не впливає на правильність встановлення його анкетних даних. За таких обставин зазначена описка не є істотним порушенням вимог закону, не перешкодила реалізації особою права на захист та не ставить під сумнів належність складеного протоколу саме апелянту.
Також, враховуючи заяву поліцейського старшого лейтенанта поліції Кульчаковського А. Ю. про доопрацювання матеріалів адміністративного правопорушення, не приймаються твердження про не вірний зазначений в протоколі пункт ПДР України, оскільки зазначене також не має суттєвого правового значення в доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, та зазначене не може бути підставою для закриття провадження у справі.
Так, Європейський суд з прав людини, неодноразово зазначав, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Не кожен дефект певного адміністративного акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таких принципів дотримується Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
Тому, скасування певного акту з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.9 а ПДР України.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джулай Максим Валерійович залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М. М. Драгомерецький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua