Суд: Роменський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №585/3776/26
Суддя: Євтюшенкова В. І.
Справа № 585/3776/26
Номер провадження 2/585/2321/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання -Зубко К.В.,
Справа № 585/3776/26, провадження № 2/585/2321/26.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача: ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора - Сердійчук Ярослави Ярославівни,
представник відповідача: Царьова Олена Сергіївна, яка діє на підставі Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 10.09.2026 №3-04-2026-002835ЦАС.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Роменського міськрайонного суду Сумської області від ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог сторона позивача посилається на те, що 09.08.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 100809871. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 9000.00 грн. Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. В свою чергу, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.0 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. 29.12.2025 було укладено договір № 29-12_2025_Т відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100809871. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 100809871. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушила норми законодавства та умови договору. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100809871 від 09.08.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36040.02 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9000.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5620.44 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 9566.58 грн. - заборгованість за пенею та_або штрафами - 4500.00 грн., заборгованість за комісіями - 7353.00 грн.
Добровільно відповідач борг не сплачує, тому просить суд стягнути указану суму боргу з ОСОБА_1 в судовому порядку, а також стягнути 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на позов представник відповідача з посиланням на судову практику та вимоги ЗУ «Про споживче кредитування» проти стягнення заборгованості за комісіями у сумі 7353 грн., заперечує у повному обсязі, посилаючись на нікчемність умов договору в частині нарахування комісій. Щодо вимог позивача зі стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та/або штрафами в сумі 4500 грн., то вважає такі вимоги незаконними, посилаючись на п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Витрати на правничу допомогу просить зменшити, посилаючись на правові позиції Верховного Суду та вказуючи на не співмірність заявлених витрат до складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи. Також просить про розстрочення судового рішення на 12 місяців.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що твердження відповідача про те, що умови договору щодо сплати комісії є нікчемними, є такими, що суперечать як умовам укладеного Договору, так і чинному законодавству України. Щодо заборгованості за пенею/штрафом за кредитним договором № 100809871, то нова редакція пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначає період, протягом якого кредитодавцю забороняється застосовувати до боржника міру відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме: з 01.03.2020 року по 22.01.2024 року включно (30-ий день з дня набрання чинності Законом №3498-IX). Натомість, редакція пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 24.12.2023 року не містить заборони на застосування кредитодавцем міри відповідальності до боржника за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладений в період з 23.01.2024 року та пізніше. При цьому, звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Також частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Своєю чергою, у преамбулі Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту, а тому саме норми цього закону повинні бути застосовані до правовідносин у сфері споживчого кредитування. Так, відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 24.12.2023 року) сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Як вбачається з матеріалів справи, У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відтак, враховуючи, що кредитний договір № 100809871 був укладений відповідачем 09.08.2025 року, тобто у період після 22.01.2024 року, вимога позивача про стягнення штрафу є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як положення Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальними нормами, які регулюють питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування та не містять правових норм, якими передбачено звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у сфері споживчого кредитування. Таким чином, з огляду на вищевикладене, застосування штрафу у розмірі 4500,00 грн за прострочення позичальником виконання зобов`язання, передбаченого кредитним договором № 100809871 є правомірним та підлягає стягненню із відповідача. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то сторона відповідача не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.
24.09.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив , в яких висловлені заперечення щодо стягнення заборгованості за комісіями у сумі 7353 грн., заперечуємо у повному обсязі, підставі наступних норм права ЗУ «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів» та ЦК України. Так само, як у відзиві на позов представник відповідача заперечує і проти стягнення з її довірительки штрафу. Просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 - частково, стягнувши тіло кредиту та заборгованість за нарахованими процентами, в іншій частині відмовити. Розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» платежів рівними частинами щомісячно з дня ухвалення рішення суду, протягом 12 місяців.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
25.05.2026 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.76).
У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.
Представники сторін зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно ч.7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.08.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , на підставі Заяви на отримання кредиту №100809871 від 09.08.2025 (а.с.15), укладено Договір № 100809871, за умовами якого відповідач мала отримати кредит у розмірі 9000 грн. строком на 360 днів.
Згідно п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються заставкою 90, 00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Згідно п.1.5.4 - проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (а.с.8-13).
Сторонами Договору підписаний Графік платежів (а.с.14), Паспорт споживчого кредиту (а.с.16 зворот-18).
До матеріалів справи долучені Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» в редакції від 03.07.2025 (а.с.20 зворот-25).
Первісний кредитор виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 9000 грн. (а.с.27).
Згідно розрахунку первісного кредитора заборгованість відповідача станом на 29.12.2025 становить 26473,44 грн., з якої 9000 грн. тіло кредиту, 5620,44 грн. проценти, 7353 грн. заборгованість по комісії та 4500 грн. пеня та штрафи (а.с.28-29).
Згідно розрахунку позивача борг відповідача становить 36040,02 грн., з якої 9000 грн. тіло кредиту, 15187,02 грн. відсотки, 7353 грн. заборгованість по комісії та 4500 грн. пеня та штрафи (а.с.30)
ТОВ «Факторинг партнерс» набув права вимоги до відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (а.с.31-43).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Мотиви суду.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що 09.08.2025 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 100809871.
Первісний кредитор виконав умови Договору про надання споживчого кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти у визначеному сторонами розмірі.
Проте відповідач умови договору належним чином не виконує та має заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, який набув права грошової вимоги до неї, становить: 36040,02 грн., з якої 9000 грн. тіло кредиту, 15187,02 грн. відсотки, 7353 грн. заборгованість по комісії та 4500 грн. пеня та штрафи.
На території України з 24.02.2022 діє воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану», затверджений Законом № 2102-IX від 24.02.2024), а згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період його дії та у 30 денний строк після його припинення (скасування) неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахований кредитодавцем штраф у розмірі 4500 грн. підлягає списанню, а не стягненню в судовому порядку.
Щодо заявленої до стягнення комісії.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.
Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вимоги щодо нарахування комісії за надання кредиту містяться в 1.5.1, а вимоги про нарахування комісії за обслуговування кредиту в п.1.5.2 укладеного 09.08.2025 договору.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За таких обставин положення пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору про споживчий кредит №100809871 від 09.08.2025 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання їй кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості - є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 7353 грн. комісії не підлягає задоволенню.
В той же час, заборгованість у розмірі 24187,02 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 9000 грн. та відсотків за користування ним в сумі 15187,02 грн. (5620,44 грн. + 9566,58 грн.) підлягає стягненню з відповідача, яка добровільно борг не повертає.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то по даній справі сторона позивача заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13000 грн.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002).
Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «Факторинг партнерс» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З огляду на наявність клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та враховуючи зазначене вище, суд вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.
З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 13000 грн. до 2000 грн.
Дослідивши подані стороною позивача документи на підтвердження судових витрат суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1786,78 грн. (24187,02 (сума, що стягується) : 36040,02 (сума, заявлена до стягнення) х 2662,40 (сума сплаченого судового збору)) та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1342,23 грн. (24187,02 (сума, що стягується) : 136040,02 (сума, заявлена до стягнення) х 2000 (сума витрат на адвоката)) .
Стороною відповідача у відзиві на позов заявлено про відстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування своєї заяви щодо розстрочення виконання рішення ОСОБА_1 посилається на важкий матеріальний стан, на те, що має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має проблеми зі здоров`ям, а саме МР-ознаки аномалії Арнольда вибіркової атрофії правого гіпокампа. Наразі у неї відсутнє місце роботи, що ускладнює виконання нею майбутнього рішення суду.
На підтвердження матеріальної неспроможності виконати судове рішення відразу надає: свідоцтво про народження малолітньої дитини, судове рішення про розірвання шлюбу, медичні документи, Довідку ОК-5, Довідку ОК-7 (а.с.76-80).
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком на 12 місяців, шляхом сплати відповідачем на користь позивача платежів заборгованості за кредитним договором рівними частинами щомісячно (по 2015,59 грн.) з дня набрання рішенням суду законної сили.
Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 435 ЦПК України.
Суд вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100809871 від 09.08.2025 у розмірі 24187 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 02 коп., з якої 9000 грн. тіло кредиту, 15187,02 грн. проценти за користування кредитом.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100809871 від 09.08.2025 у розмірі 24187 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 02 коп. строком на 12 місяців, шляхом сплати відповідачем на користь позивача платежів указаної заборгованості за кредитним договором рівними частинами щомісячно - по 2015,59 грн., з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(код ЄДРПОУ 42640371) судовий з бір у розмірі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 78 коп. та 1342 (одна тисяча триста сорок два) грн. 23 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ел. пошта office@factoringp.ua, тел. 380442331128, адреса: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371.
Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 , адреса: вул. Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua