Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №541/3440/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3440/26

Номер провадження 2/541/2371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 984156484 на суму 8000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою ідентифікатора MNV3YN89. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 800,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір Факторингу №28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги № 108 від 17.11.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ» «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу № 05/0820-01 підписали реєстр прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в реєстрі прав вимоги. 28.10.2024 між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 2810/24/Е відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 28.10.2024 за договором факторингу № 05/0820-01 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 22 684,00 грн. Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року у розмірі 22 684,00 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.08.2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Щодо розгляду справи у змішаній формі, відповідно до пункту 113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого місця проживання відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, однак поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній ". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням, також відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області(пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України) (а.с. 149, 151, 154, 155-158).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду від відповідачки не надходило, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, з врахуванням наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлено, що 15.09.2020 року на підставі заявки на отримання грошових коштів в кредит між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 984156484 у формі електронного документу. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3YN89. Кредит надано у національній валюті, сторонами було узгоджено всі умови укладеного договору про надання фінансового кредиту, а саме - розмір кредиту, строк, відсотки. Відповідно до кредитного договору, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 надано кредит без конкретної споживчої мети, на суму 8000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору. Кредит надається (Договір укладається) строком на 6 (шість) днів від дати отримання Кредиту Позичальником за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,63 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до додатку № 1 до Договору № 984156484 від 15.09.2020 року «Графік розрахунків» сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 109,78% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 8782 грн 40 коп. (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві грн. сорок коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 9,78% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 782 грн 40 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 8000 грн (у грошовому вираженні).

У відповідності з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 984156484/26052026/Э від 26.05.2026 та листом АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15768 БТ від 07.09.2026 року, відповідно до яких 15.09.2020 року на належну ОСОБА_1 банківську платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. (а.с. 159).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3 договору факторингу), зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору до 28 листопада 2019 року - п.п. 8.2 договору.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову году № 19 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, відповідно до якої продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, згідно з якою строк дії договору закінчується 31 грудня 2021 року, предметом договору факторингу № 28/1118-01 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

31 грудня 2021 року додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, згідно з якою строк дії договору закінчується 31 грудня 2022 року, предметом договору факторингу № 28/1118-01 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Додатковими угодами від 31 грудня 2022 року додатковою угодою № 31, 31 грудня 2023 року додатковою угодою № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, згідно з якою строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року, предметом договору факторингу № 28/1118-01 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 108 від 17 листопада 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року на загальну суму 16 292,00 грн.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ» «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до договору факторингу від 05.08.2020 року № 05/0820-01 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 22684,00 грн.

28.10.2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 2810/24/Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Право вимоги за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників до договору факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 року (п. 1.2. договору).

Згідно з реєстром боржників від 28.10.2024 року до договору факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 року, до позивача перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 22684,00 грн, з яких 7999,80 грн – заборгованість по тілу кредиту, 14684,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 22684,00 грн.

Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит, яке підлягає судовому захисту.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року, перерахувавши відповідачу 8000,00 грн. згідно умов договору.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, згідно якого загальна сума заборгованість за кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року складає 22684,00 грн, з яких 7999,80 грн – заборгованість по тілу кредиту, 14684,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Надаючи оцінку розрахунку заборгованості проведену позивачем суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 150 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначалось, умовами кредитного договору № 984156484 від 15.09.2020 року передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 6 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Доказів на підтвердження погодження сторонами іншої пролонгації строку кредитування матеріали справи не містять, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним.

Як видно зі змісту додатку № 1 до Договору № 984156484 від 15.09.2020 року «Графік розрахунків» сукупна вартість кредиту складає 109,78% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 8782 грн 40 коп. (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві грн. сорок коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 9,78% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 782 грн 40 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 8000 грн (у грошовому вираженні).

Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за визначеною у договорі ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та яке згідно додатку № 1 до Договору № 984156484 від 15.09.2020 року «Графік розрахунків» складає 782 грн 40 коп.

Подальше, тобто поза строком кредитування, нарахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним, та таким, що суперечить умовам укладеного договору.

Суд при вирішенні даної справи виходить з того, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Враховуючи викладене, відповідно до умов кредитного договору № 984156484 від 15.09.2020 року, відповідач повинен був сплатити позикодавцю 8000,00 грн тіла кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 782,40 грн, а загалом 8782,40 грн, але відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 8782,20 грн, яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7999,80 грн та суми заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 782,40 грн, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (0,8 ставки судового збору за подачу позовної заяви в електронному вигляді, а.с. 7).

Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 38,71%, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 030,61 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, у даній справі правнича допомога позивачу надавалася адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року та додаткової угоди № 25770350376

до вказаного договору від 19.06.2026 року.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

25.06.2026 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг в якому зазначено, що вартість наданих юридичних послуг становить всього 7 000,00 грн, витрачено 6 годин часу.

Таким, чином, позивач дійсно отримав правову допомогу від адвокатського бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог на 38,71%, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2709,70 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 984156484 від 15.09.2020 року у розмірі 8782 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 20 копійок, та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) гривень 61 копійка та витрати на правничу допомогу в розмірі 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять гривень 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська