Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №541/3691/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3691/26

Номер провадження 2/541/2553/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування збитків,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 травня 2026 року між сторонами було досягнуто домовленостей, відповідно до яких відповідач зобов`язався сплатити позивачу 2 500,00 грн, а також у період з 20 травня 2026 року до 25 травня 2026 року включно оформити договір страхування щодо транспортного засобу марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На підтвердження зазначених домовленостей відповідач склав розписку від 01 травня 2026 року. У погоджений строк відповідач узятих на себе зобов`язань не виконав, кошти в розмірі 2 500,00 грн позивачу не сплатив, договір страхування транспортного засобу не оформив. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо страхування транспортного засобу позивач був змушений самостійно забезпечити укладення відповідного договору страхування на транспортний засіб марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплативши страховий платіж у розмірі 2 754,00 грн. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 2 500,00 грн заборгованості за домовленістю від 01 травня 2026 року, 2 754,00 грн збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, а також 1 331,20 грн судового збору.

02 жовтня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що між сторонами відбувся обмін автомобілями, у межах якого існували усні домовленості щодо взаєморозрахунків, ремонту та страхування транспортних засобів. Відповідач стверджує, що не отримував від позивача 2 500,00 грн у позику, окремого договору позики сторони не укладали, а розписка від 01 травня 2026 року стосувалася домовленостей щодо страхування автомобіля та проведення взаєморозрахунків у зв`язку з обміном транспортними засобами. Крім того, відповідач посилався на обставини конфлікту, погроз і фізичної сутички під час складення розписки, а також заперечував наявність правових підстав для відшкодування страхового платежу в розмірі 2 754,00 грн з огляду на те, що його сплачено 08 червня 2026 року, а страхувальником за полісом зазначено іншу особу. З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 25–27).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 29).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та визначивши правовідносини, що виникли між сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем відбувся обмін автомобілями, у зв`язку з чим сторони досягли домовленостей щодо взаєморозрахунків та виконання певних дій, пов`язаних із ремонтом і страхуванням транспортного засобу марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На підтвердження досягнутих домовленостей 01 травня 2026 року відповідач склав розписку, відповідно до якої зобов`язався в період із 20 травня 2026 року до 25 травня 2026 року включно оформити страхування зазначеного транспортного засобу та сплатити 2 500,00 грн (а.с. 8).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно зі ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а таке порушення тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінивши зміст розписки від 01 травня 2026 року в сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що між сторонами були досягнуті домовленості щодо проведення взаєморозрахунків у зв`язку з обміном автомобілями, зокрема щодо обов`язку відповідача сплатити позивачу 2 500,00 грн. Разом з тим відповідач не надав доказів виконання цього зобов`язання у погоджений сторонами строк.

Доводи відповідача про те, що зазначена сума не була предметом окремого договору позики, самі по собі не спростовують наявності зобов`язання щодо її сплати, оскільки позовна вимога підлягає оцінці з урахуванням фактичного змісту домовленостей сторін, а не виключно їх найменування. За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн, оскільки зміст розписки та інші докази підтверджують саме такий обов`язок відповідача.

Щодо доводів відповідача про складення розписки за обставин погроз і фізичної сутички суд зазначає, що відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного або психічного тиску, може бути визнаний судом недійсним. Водночас самі лише посилання на такі обставини без належного підтвердження відповідними доказами не є достатніми для висновку про недійсність правочину. Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд не встановив обставин, які б свідчили про застосування до відповідача тиску та його вплив на вільне волевиявлення під час складення розписки.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення 2 754,00 грн збитків, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До реальних збитків належать, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як убачається з матеріалів справи, 08 червня 2026 року було оформлено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 239407039 щодо транспортного засобу марки Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Сплата страхового платежу в розмірі 2 754,00 грн підтверджується квитанцією № 3071688128, у якій платником вказаний ОСОБА_1 (а.с. 4, 9).

Зазначені докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на страхування транспортного засобу, що входило до обов`язку відповідача, тобто витрати позивача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з таким порушенням. Сплата позивачем страхового платежу була зумовлена невиконанням відповідачем узятого на себе зобов`язання щодо оформлення страхування транспортного засобу, а тому відповідні витрати кваліфікуються як реальні збитки в розумінні ст. 22 ЦК України та підлягають відшкодуванню на підставі ст. 623 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що страховий платіж було здійснено після закінчення строку, визначеного розпискою, саме по собі не спростовує можливості відшкодування понесених позивачем витрат, оскільки установлено, що їх необхідність була спричинена невиконанням відповідачем відповідного зобов`язання. Зазначення у страховому полісі іншої особи як страхувальника не спростовує факту здійснення платежу позивачем.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 754,00 грн збитків.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми матеріального права, позовні вимоги про стягнення 2 500,00 грн заборгованості та 2 754,00 грн збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214-215, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) борг за договором від 01 травня 2026 року в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, збитки за неналежне виконання договору в розмірі 2 754 (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко