Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №760/16564/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16564/26 2-а/760/1510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 5346 від 05.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за

ч. 3 ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою №5346 від 05.01.2026 року, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за

ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Позивач не погоджується з зазначеною постановою, вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого

ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також свідчать про грубі порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що визначені в ст. 268 КУпАП, що у сукупності є підставами для скасування оскаржуваної постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 від 05.01.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, головуючим у справі визначено суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач підтвердив факт винесення оскаржуваної постанови. Зазначає, що 20.12.2025 позивач був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками Національної поліції України, у зв`язку з тим, що позивач не пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії. Відповідач вказує, що постанова є обґрунтованою і відповідає вимогам законодавства, просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судовчинства України (далі -

КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що 05.01.2026 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову, якою постановою на позивача було накладено штраф у сумі 17000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено те, що позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де виявилось, що останній значиться порушником, під час оголошеної загальної мобілізації та дії особливого періоду не пройшов вчасно ВЛК, тим самим порушив вимоги 1 п. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Однак постанова винесена 05.01.2026, а згідно запису з електронного військово-облікового документа позивача, ним пройдено ВЛК ще 20 грудня 2025 року.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до абз. 2 ч. 10. ст. 1 ЗУ "Про військовий обов`язок і війському службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.3 Додатка 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Водночас суд звертає увагу, що обов`язок доказування правомірності постанови покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд враховує, що склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає наявність вини особи. Для встановлення вини у неявці за викликом необхідно довести, що особа була належним чином повідомлена про виклик, знала або повинна була знати про обов`язок з`явитися у конкретні дату, час і місце, однак без поважних причин цього не зробила. За відсутності належних доказів повідомлення особи про виклик висновок про умисне або необережне невиконання військового обов`язку є передчасним.

Оцінюючи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з тим, що постанова №5346 була винесена 05.01.2026, а позивач пройшов військово-лікарську комісію 20.12.2025.

Суд також вважає істотним те, що оскаржувана постанова не містить достатнього аналізу доказів, якими підтверджується саме винна поведінка позивача про наявність складу адміністративного правопорушення, оскільки адміністративна відповідальність не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 7 КУпАП Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь особи, яку притягують до відповідальності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова №5346 від 05.01.2026 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо позивача ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328 гривні.

Тобто за подання позовної заяви з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору у сумі 665,60 грн. (3328 грн. х 0,2).

Проте, позивачем надано доказ сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн., а тому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 9, 140, 222, 245, 247, 251, 252, 258, 280 КУпАП, ст. 2, 5, 6-11, 72-79, 90, 243, 246, 250, 255, 268-272, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №5346 від 05 січня 2026 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок, повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Майстренко