Суд: Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №139/598/26
Суддя: Тучинська Н. В.
Справа № 139/598/26
Провадження № 2/139/420/26
РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю представника позивача – адвоката Борусевича С.Й.,
та секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за витребуване майно від добросовісного покупця та відшкодування упущеної вигоди,
у с т а н о в и в:
18 лютого 2021 року між відповідачем ОСОБА_2 як продавцем та позивачем ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року у справі № 139/997/21, яке набрало законної сили 15 листопада 2022 року, припинено право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку внаслідок її витребування на користь держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, оскільки встановлено дефект набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (незаконність приватизації). ОСОБА_1 не знала і не могла знати про правові вади майна, а тому є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177.
24 серпня 2026 року від адвоката Борусевича С.Й. через підсистему «Електронний суд» до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшов позов в інтересах ОСОБА_1 , у якому заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України грошової компенсації за витребувану на підставі судового рішення від ОСОБА_1 як від добросовісного покупця земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 в розмірі її вартості станом на день пред`явлення позову - 158800 гривень.
Також у цьому позові до ОСОБА_2 заявлено вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 15.11.2022 до 20.11.2028 у сумі 102258 гривень. Підставою для такої вимоги названо положення п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України; факт укладення 20 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «ДАР» Договору № 04/2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 зі строком дії до 20 листопада 2028 року; наявність шкоди у формі упущеної вигоди від можливості здачі земельної ділянки в оренду та отримання щорічної орендної плати у розмірі 380 USD, що відповідає 17043 гривням.
27 серпня 2026 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого провадження (а.с. 27).
Копію ухвали та судової повістки позивач і її представник отримали 27 серпня 2026 року до своїх електронних кабінетів, а відповідач – безпосередньо у суді (а.с. 28, 29).
Відзиву на позов ОСОБА_2 не подав.
Підготовче засідання на 15 вересня 2026 року було відкладено за клопотанням (а.с. 45) представника відповідача адвоката Бондаренко Вікторії Миколаївни (повноваження на а.с. 44) на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
У підготовче засідання 12 жовтня 2026 року відповідач та його представник не з`явилися повторно. Представник відповідача адвокат Бондаренко В.М. безпосередньо перед засіданням подала клопотання (а.с. 49) про його відкладення. Таке клопотання було визнано необґрунтованим, постановлено про проведення засідання без участі сторони відповідача.
За результатами підготовчого провадження 12 жовтня 2026 року постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу засідання) про його завершення та про призначення справи до розгляду по суті (а.с. 52).
Про час і місце розгляду справи позивач, її представник та представник відповідача були повідомлені 13 жовтня 2026 року шляхом отримання судової повістки до своїх електронних кабінетів, а відповідач ОСОБА_2 – 12 жовтня 2026 року шляхом отримання sms-повістки (а.с. 30, 53) та 17 жовтня 2026 року шляхом отримання рекомендованої судової повістки (а.с. 53).
В судове засідання позивач не з`явилася, але з`явився її представник адвокат Борусевич С.Й., який приймає участь в режимі відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів (а.с. 37, 42).
Відповідач та його представник адвокат Бондаренко В.М. в судове засідання не з`явилися. Шевчук В.В. не повідомив суд про причину своєї неявки. Представник відповідача безпосередньо перед судовим засіданням через підсистему «Електронний суд» подала клопотання (а.с. 59) про його відкладення, зазначивши, що «не має можливості бути присутньою у судовому засіданні при розгляді справи по сімейним обставинам».
Заслухавши думку представника позивача, суд визнав неповажною причину неявки в судове засідання відповідача та його представника та на підставі ч. 1 та п. 1 і п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України постановив ухвалу про розгляд справи без участі позивача, відповідача та представника відповідача на підставі доказів, поданих стороною позивача.
Представник позивача адвокат Борусевич С.Й. підтримав у повному обсязі позовні вимоги в інтересах ОСОБА_1 з підстав, викладених у позовній заяві.
В ході судового розгляду також було досліджено письмові докази подані стороною позивача (в матеріалах електронної справи).
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 підлягає до повного задоволення, з урахуванням такого:
Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №877, 18 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177. Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безпосередньо в день укладення відповідного договору, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 245039667. Продавцем земельної ділянки був її власник - відповідач ОСОБА_2 .
Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (ст. 659 ЦК України). Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (ст. 658 ЦК України) і, відповідно, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 у справі № 139/997/21 скасовано державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 та одночасно припинено право приватної власності та інші речові права на цю земельну ділянку, її витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Це рішення залишено в силі постановою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року (провадження № 22-ц/801/1667/2022). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року (провадження №61-12898св22) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Браславця Яна Юрійовича залишено без задоволення, рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Указаними судовими рішеннями встановлено, що земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок прийняття підроблених (неіснуючих) рішень органу місцевого самоврядування. Як наслідок, суди застосували положення ст. 388 ЦК України та витребували майно у ОСОБА_1 , одночасно визнавши її добросовісним набувачем.
Отже, у покупця ОСОБА_1 , яка судовим рішенням визнана добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177, є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною першою статті 661 ЦК України встановлено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Частиною другою статті 661 ЦК України передбачено, що правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
Верховний Суд у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 759/18981/23 зазначив: «Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним)».
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Частиною третьою ст. 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Такі правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22), у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 756/10726/23, від 29 липня 2026 року у справі № 569/7331/24.
Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те що розмір збитків, у разі вилучення товару за рішенням суду, визначається судом станом на час розгляду справи, а відшкодовуються такі збитки продавцем.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 623 ЦК України, саме позивач має доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання.
Відповідно до Звіту № 08/26-07 від 21 серпня 2026 року, оцінювач визначив експертну грошову оцінку найбільш імовірної ринкової вартості земельної ділянки за кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з місцем розташування: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька селищна рада, станом на дату оцінки, яка становить 158800 гривень.
Суд не встановив обставин, які давали б підстави визнати зазначений Висновок (Звіт) неналежним, недопустимим чи таким, що не може бути використаний при встановленні ринкової вартості земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177. Цей Висновок є доказом обґрунтованості заявленого позивачем розміру реальних збитків від відчуження земельної ділянки, яку відповідач ОСОБА_2 не мав права набувати у власність та, відповідно, відчужувати ОСОБА_1 за оплатним договором.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена ОСОБА_1 (в її інтересах представником – адвокатом Борусевичем С.Й.) до стягнення сума 158800 гривень підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 як продавцем відповідно до ст. 661 ЦК України.
Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди, суд вважає, що ця вимога також підлягає до повного задоволення з огляду на таке:
Як уже зазначалося вище, у ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування упущеної вигоди — це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором і визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред`явлення позову.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 січня 2026 року у справі № 461/1377/24 (провадження № 61-1673св25), «з аналізу вказаних норм цивільного права вбачається, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідна сукупність таких підстав: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом».
Аналізуючи наявність у позивача ОСОБА_1 шкоди у вигляді упущеної вигоди, суд враховує, що 20 листопада 2021 року між нею як орендодавцем та Селянським (фермерським) господарством «ДАР» як орендарем було укладено Договір оренди землі № 04/2021. За цим Договором в оренду передано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 на строк до 20 листопада 2028 року (п. 3.1 Договору). Майно фактично було передане орендарю за Актом передавання-приймання від 20.11.2021.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 292464548 від 24.12.2021 (а.с. 33), за ОСОБА_1 як орендодавцем та СФГ «ДАР» як орендарем було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 (номер запису 45908034 від 24.12.2021). Підставою державної реєстрації слугував Договір оренди землі № 04/2021 від 20.11.2021 зі строком дії до 20.11.2028.
Тобто ОСОБА_1 було вжито абсолютно всіх необхідних, достатніх та реальних заходів для отримання доходу від придбаної у ОСОБА_2 земельної ділянки у вигляді орендної плати за звичайних обставин, а сам дохід не мав гіпотетичного характеру, а був встановлений істотними умовами Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору оренди, орендна плата нараховується та сплачується орендарем наперед за кожний рік оренди у гривнях, що відповідає 190 доларам США за курсом продажу АТ КБ «ПриватБанк» на день оплати за кожен гектар.
Суд констатує, що ОСОБА_1 як орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 правомірно розраховувала отримувати щороку з 2022 року гривневий еквівалент 380 доларів США орендної плати.
Протиправність поведінки Відповідача ОСОБА_2 полягає у продажу ОСОБА_1 земельної ділянки з дефектом права власності – на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування, з порушенням вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, тобто поза волею власника – держави (ця обставина встановлена рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, і не підлягає доказуванню у цій справі).
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки.
Внаслідок витребування земельної ділянки на користь держави в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області за рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 року у справі № 139/997/21, яке набрало законної сили 15 листопада 2022 року, ОСОБА_1 була остаточно позбавлена права власності на майно.
Прямим і безпосереднім наслідком цього стало позбавлення позивача можливості продовжувати отримувати орендну плату за Договором № 04/2021 за період з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з Витягом із ДРРП № 322380914 від 09.02.2023 (а.с. 34), право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522883000:04:002:0177 було припинено 07.02.2023. Підставою припинення права оренди та зміни відомостей про орендодавця на Мурованокуриловецьку селищну раду зазначено рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.07.2022 у справі № 139/997/21.
Вина відповідача полягає у недотриманні вимог закону при набутті та, як наслідок, при відчуженні позивачу земельної ділянки, що призвело до її подальшого вилучення у ОСОБА_1 як добросовісного набувача.
Отже, у цій справі стороною позивача доведено всі елементи для настання цивільної відповідальності ОСОБА_2 за упущену ОСОБА_1 вигоду у вигляді отримання орендної плати за землю.
Відповідно до позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, у випадку, якщо позивач в позові посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, він має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 703/3303/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виснував: «Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника».
Продовжуючи свою позицію, Верховний Суд у цій постанові зазначає, що «відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток».
Тому, при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорію «упущена вигода», принципи, на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
За таких обставин при визначенні розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків; іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат; а функцією, яку повинно виконувати відповідне відшкодування, передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав.
Тому справедливе відшкодування позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки ОСОБА_2 та причинного зв`язку між збитками та протиправною його поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав ОСОБА_1 .
При цьому, враховуючи обставину, що ОСОБА_1 правомірно розраховувала на підставі цивільно-правової угоди (Договору оренди землі № 04/2021 від 20.11.2021) до 20 листопада 2028 року отримувати орендну плату, суд вважає, що повне відновлення порушеного права позивача (як того вимагає Верховний Суд у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20) можливе за обрахування упущеної вигоди за період з 15.11.2022 (день набрання судовим рішенням про витребування від позивача земельної ділянки законної сили) до 20.11.2028 (строк, на який укладено Договір оренди землі № 04/2021 від 20.11.2021).
Розмір річної орендної плати у Договорі оренди землі № 04/2021 від 20.11.2021 визначено як 380 доларів США (190 доларів США х 2 га = 380 дол. США). Курс продажу долара США в АТ КБ «Приват Банк» станом на дату подання позову (21 серпня 2026 року) становить 44,85 грн. Отже, річний розмір втраченого доходу становить 17043 гривні (380 USD х 44,85 грн = 17043,00 грн). Розмір втраченої вигоди за 6 років оренди (2023–2028 роки) становить 102258 гривень (17043 грн х 6 років = 102258 грн).
Отже, позивачу підлягає компенсація відповідачем упущеної вигоди за період з моменту втрати права власності на земельну ділянку до моменту, до якого позивач розраховувала отримувати приріст від володіння цією земельною ділянкою у вигляді орендної плати, встановленої відповідним Договором.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України приписано, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ОСОБА_1 судові витрати складаються із витрат на судовий збір, витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, витрат, пов`язаних з проведенням експертної оцінки земельних ділянок для визначення розміру збитків, та витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Орієнтовний розмір всіх судових витрат зазначено у позові як 27120 гривень 94 копійки.
Під час промови у судових дебатах представник позивача адвокат Борусевич С.Й. заявив, що докази про фактично понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу та інші будуть подані у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, - протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
В той же час, разом з позовом до суду подано докази про сплату судового збору (а.с. 7, 19), а тому суд вважає за можливе вирішити питання про такі судові витрати у цьому судовому рішенні.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2620 гривень 94 копійки (2088,46 грн за основні позовні вимоги + 532,48 грн за заяву про забезпечення позову = 2620,94 грн) судового збору.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Оскільки суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого нею при зверненні до суду з цим позовом підлягають повній компенсації відповідачем.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в загальній сумі 261058 (двісті шістдесят одна тисяча п`ятдесят вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в розмірі 2620 гривень 94 копійки.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , рахунок НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП; НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: __________
Оригінал: reyestr.court.gov.ua