Суд: Святошинський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №759/13123/26
Суддя: Горбенко Н. О.
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/13123/26
пр. № 2/759/10566/26
27 жовтня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2020 по 01.04.2026 у загальному розмірі 21 917,56 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 16 028,39 грн; інфляційні втрати у розмірі 4 868,34 грн; 3 % річних у розмірі 1 020,83 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 № 1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва» КП «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, зокрема, на території Святошинського району міста Києва. Послуги надаються на підставі Публічного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 08.06.2018, оферту до якого опубліковано в газеті «Хрещатик» від 08.06.2018 № 61 (5112) та на веб-сайті виконавця.
Позивач зазначає, що надає послуги з вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , за якою на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Плата за послуги нараховувалась виходячи з тарифів, встановлених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 та начальника Київської міської військової адміністрації від 31.08.2022 № 638, норм надання послуг, затверджених розпорядженнями від 04.04.2018 № 551 та від 31.01.2023 № 59, і кількості зареєстрованих у житлі осіб (6 осіб) за даними Реєстру територіальної громади міста Києва для виконавців комунальних послуг.
Відповідач свої обов`язки щодо оплати наданих послуг належним чином не виконував, про зміну кількості зареєстрованих осіб, тимчасову відсутність чи право на пільги виконавця не повідомляв, акти-претензії щодо ненадання чи неякісного надання послуг не складались. Внаслідок цього утворилася заборгованість, на яку позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних. Позивач зазначає, що при розрахунку врахував приписи постанов Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та від 29.12.2023 № 1405 і не включив до розрахунку період з 01.01.2022 по 01.02.2024.
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою у справі визначено суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до інформації з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА від 18.05.2026 місце проживання відповідача з 19.12.1995 по теперішній час зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його зареєстрованим місцем проживання.
Поштові відправлення повернулись до суду без вручення. За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштові відправлення не були вручені відповідачам у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Листи, що повернулися з довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу місця реєстрації фізичної особи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
У постановах від 13.01.2020 та від 14.08.2020 у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зауважує, що у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін учасниками справи не подавалися. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Рішенням Київської міської ради від 17.04.2018 № 479/4543 «Про визначення послуги з вивезення побутових відходів окремою комунальною послугою, право на здійснення якої виборюється на конкурсних засадах» послугу з вивезення побутових відходів визначено окремою комунальною послугою.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 № 1589 введено в дію рішення конкурсної комісії, яким КП «Київкомунсервіс» визначено переможцем конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів, зокрема, за лотом «Святошинський район міста Києва», з правом надавати послуги протягом 7 (семи) років.
Суд враховує, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.09.2021 № 2044 введено в дію рішення конкурсної комісії від 15-16 вересня 2021 року, за яким переможцем конкурсу за лотом «Святошинський район міста Києва» визначено ТОВ «ПРОФПЕРЕРОБКА». Водночас, з наданих позивачем доказів, зокрема відомостей з інтерактивної мапи контейнерних майданчиків КП «Київкомунсервіс», вбачається, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на обслуговуванні позивача з 19.12.2019 (три контейнери для твердих побутових відходів місткістю 1,1 м? кожен, обсяг вивезення 17,60 м? на тиждень). Доказів того, що у спірний період послуги з вивезення побутових відходів за вказаною адресою фактично надавались іншим виконавцем, матеріали справи не містять, відповідач таких обставин не заявляв.
КП «Київкомунсервіс» на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, підготовлено та опубліковано Публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 08.06.2018 в газеті «Хрещатик» від 08.06.2018 № 61 (5112) та на веб-сайті виконавця. Відповідно до п. 4.2 договору платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Тарифи на послуги з вивезення твердих та великогабаритних побутових відходів для населення встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 (176,26 грн та 210,68 грн за 1 м? з ПДВ відповідно), а з 01.09.2022 - у редакції розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 31.08.2022 № 638 (226,24 грн та 271,69 грн за 1 м? з ПДВ відповідно). Норми надання послуг затверджені розпорядженням від 04.04.2018 № 551 на 2018-2022 роки та розпорядженням начальника Київської міської військової адміністрації від 31.01.2023 № 59 на 2023-2027 роки.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вартість послуги на одного мешканця становила: у 2020 році - 32,41 грн на місяць, з 01.01.2021 - 36,11 грн на місяць, з 01.09.2022 - 46,37 грн на місяць, з 01.01.2023 - 45,82 грн на місяць, а кількість зареєстрованих у квартирі осіб, на яких здійснювалось нарахування, протягом усього спірного періоду становила 6 осіб, що підтверджується відомостями Реєстру територіальної громади міста Києва для виконавців комунальних послуг та картки особового рахунку з ПАК «ЄСАН». Таким чином, щомісячне нарахування за тарифом становило 194,46 грн, 216,69 грн, 278,30 грн та 274,95 грн відповідно.
Згідно з довідкою про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2020 по 01.04.2026, відкритому на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , сальдо на початок періоду становило 2 692,85 грн, а сальдо на кінець березня 2026 року становить 18 721,24 грн. Оплат за спірний період відповідачем не здійснювалось. З урахуванням проведених перерахунків (зокрема щомісячних перерахунків за минулі періоди з квітня 2022 року) за спірний період нараховано 16 028,39 грн, що і становить заборгованість відповідача за спірний період та відповідає заявленій позивачем сумі основної заборгованості.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» (який втратив чинність 09.07.2023 і був чинний на час виникнення частини спірних правовідносин) власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 35-1 цього Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про управління відходами», який набрав чинності 09.07.2023, послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги (ч. 7 ст. 33 цього Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. У разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов`язок своєчасно вносити плату за комунальні послуги був визначений також ст.ст. 68, 162 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зазначений правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Відповідач зареєстрований за адресою надання послуг, отримує послуги з вивезення побутових відходів та є їх споживачем. Доказів відмови від договору, звернень щодо ненадання чи неналежного надання послуг, щодо зміни кількості зареєстрованих осіб або щодо оплати наданих послуг матеріали справи не містять. Розрахунок позивача відповідачем не спростовано.
Отже, з відповідача підлягає стягненню основна заборгованість за період з 01.01.2020 по 01.04.2026 у розмірі 16 028,39 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 868,34 грн та 3 % річних у розмірі 1 020,83 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом першим п. 1 якої у первинній редакції встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, п. 1 постанови № 206 викладено в новій редакції, відповідно до якої заборона нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поширюється лише на територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого уповноваженим міністерством, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, місто Київ належало до території активних бойових дій лише у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року. Доказів пошкодження житла відповідача внаслідок воєнних (бойових) дій матеріали справи не містять.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на заборгованість відповідача за оплату житлово-комунальних послуг у період з 24.02.2022 по 31.12.2023 є неправомірним, а за періоди до 24.02.2022 та з 01.01.2024 - правомірним.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивач не нараховував інфляційні втрати та 3 % річних на суми щомісячних нарахувань за січень 2022 року - січень 2024 року. Водночас на заборгованість, що виникла у 2020-2021 роках, інфляційні втрати та 3 % річних нараховано безперервно, в тому числі за період дії зазначеної заборони (з урахуванням індексів інфляції за березень 2022 року - грудень 2023 року та днів прострочення у цей період). Крім того, позивач нараховував інфляційні втрати та 3 % річних на повну суму щомісячного нарахування за тарифом (194,46 грн, 216,69 грн, 274,95 грн) без урахування щомісячних перерахунків, відображених у довідці по особовому рахунку, та нараховував їх з першого дня розрахункового місяця, тобто до настання строку оплати, встановленого п. 4.2 договору.
З огляду на викладене суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних у межах заявлених позивачем періодів нарахування (на щомісячні нарахування за січень 2020 року - грудень 2021 року та з лютого 2024 року), виходячи з такого: сумою боргу за кожен місяць є сума нарахувань за цей місяць з урахуванням проведених перерахунків згідно з довідкою по особовому рахунку; прострочення оплати за кожен місяць починається з 21 числа наступного місяця (п. 4.2 договору); оскільки прострочення починається після 15 числа місяця, індекс інфляції враховується з наступного місяця; із розрахунку виключено індекси інфляції за березень 2022 року - грудень 2023 року та дні прострочення з 24.02.2022 по 31.12.2023; кінцевою датою розрахунку є визначена позивачем дата - 01.04.2026; нарахування за березень 2026 року, строк оплати якого на цю дату не настав, до розрахунку не включено.
За результатами перерахунку розмір інфляційних втрат становить 2 487,22 грн, а розмір 3 % річних - 657,37 грн, які і підлягають стягненню з відповідача. У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 381,12 грн та 3 % річних у розмірі 363,46 грн суд відмовляє.
Щодо доводів позивача про позовну давність суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач заяви про застосування позовної давності не подавав, а тому підстав для її застосування немає.
Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 16 028,39 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 487,22 грн та 3 % річних у розмірі 657,37 грн, а всього 19 172,98 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (квитанція від 10.04.2026 № 16318). Оскільки позов задоволено частково (на 19 172,98 грн із заявлених 21 917,56 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 329,01 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 13, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 35-1 Закону України «Про відходи», ст. 33 Закону України «Про управління відходами», ст.ст. 509, 525, 526, 543, 610, 612, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 68, 162 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 49, 76-83, 133, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ: 33745659; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23) заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2020 по 01.04.2026 у розмірі 16 028,39 грн; інфляційні втрати у розмірі 2 487,22 грн; 3 % річних у розмірі 657,37 грн, а всього стягнути 19 172 (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 98 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ: 33745659; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 01 копійка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua