Суд: Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Хуліганство
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №740/1001/26
Суддя: Роздайбіда О. В.
Справа № 740/1001/26
Провадження № 1-кп/740/257/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
- прокурора ОСОБА_3 ,
- потерпілого ОСОБА_4 ,
- обвинуваченого ОСОБА_5 ,
- захисника – адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Ніжин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270380000077 від 12 лютого 2026 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Суд визнав доведеним, що 12.02.2026 року близько 13 год 45 хв ОСОБА_5 перебував в магазині «Лавка» за адресою: м. Ніжин, вул. Захисників України, 6, де на той час також перебував потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час ОСОБА_5 безпідставно підійшов до ОСОБА_4 , котрий, як згодом з`ясувалося, є особою похилого віку та усвідомлюючи, що знаходиться в публічному місці, нехтуючи елементарними правилами поведінки, грубо, порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, виражаючи явну неповагу до суспільства, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують дотримання правил поведінки в побуті, з метою самоутвердитись в очах потерпілого ОСОБА_4 та сторонніх осіб, що на той момент перебували поблизу, використовуючи нецензурну лайку, діючи з особливою зухвалістю, з метою нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, завдав одного тупого удару власним мобільним телефоном в область лобної ділянки голови ОСОБА_4 , спричинивши розсічення та кровотечу в область надбрівною дуги. У подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, дістав з кишені ніж, що є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілого, погрожував застосувати ніж для збільшення ефекту залякування потерпілого та вдарив його головою у область лоба.
У результаті умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забійної рани ділянки лівої надбрівної дуги, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров?я, а також грубо порушено громадський порядок, а саме: суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в побуті, а також заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_4 , наданих йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень визнав та показав, що перебував у приміщенні магазину «Лавка» за адресою: м. Ніжин, вул. Захисників України, 6, здійснював покупки, в цей момент зайшов в магазин потерпілий ОСОБА_4 , обвинувачений в грубій формі звернувся до потерпілого, на що він зробив зауваження, чому він до нього так звертається, після чого обвинувачений наніс йому удар телефоном в частину обличчя, витягнув з кармана куртки складаний ніж, який був поломаний, ніж він не застосовував, тільки погрожував ним, вдарив потерпілого головою в область обличчя. Обвинувачений свої дії по відношенню до потерпілого визнає неправомірними, щиро кається та просив вибачення у потерпілого декілька разів, зокрема і в судовому засіданні, свою поведінку засуджує, висновки зробив.
Також в судовому засіданні обвинуваченим зазначено, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння та не знав, що потерпілий є особою похилого віку, так як візуально неможливо було визначити його вік, був одягнений в куртку та молодіжну шапку, пересувався без спеціальних засобів пересування (палиці тощо), тобто зовнішній вигляд потерпілого не вказував на особу похилого віку, дії обвинуваченого були неправомірними стосовно тільки потерпілого, з яким у нього безпосередньо виник конфлікт, він не мав наміру порушувати громадський порядок, тобто не було умислу на грубе порушення громадського порядку і він не діяв з мотивів явної неповаги до суспільства, а також не збирався застосовувати ніж. Крім того, він був поламаний.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що 12.02.2026 в обідній час прийшов в магазин «Лавка» за адресою: м. Ніжин, вул. Захисників України, 6, за покупками, в цей час у приміщенні магазину перебував обвинувачений, який до нього звернувся образливо нецензурною лексикою, на що він зробив зауваження про те, чого він до нього так звертається, повідомив, що в нього загинула дитина на війні, а обвинувачений підійшов до нього та вдарив в область лоба мобільним телефоном, а потім схватив його за комір куртки, приставив ножа до горла, все відбувалось дуже швидко, та наніс йому удар головою в область обличчя, після чого продавець магазину вивела його з приміщення. В нього була розсічена брова, він звернувся за медичною допомогою, йому було накладено 4 шви, встановлено струс головного мозку, закрита черепно-мозкова травма. Обвинувачений просив у нього вибачення. претензій до обвинуваченого в нього немає, відносно покарання висловив думку на розсуд суду.
У подальшому під час розгляду кримінального провадження потерпілим подана заява про те, що обвинувачений неодноразово просив у нього вибачення, щиро розкаювався за свої дії, на його переконання дана ситуація виникла раптово, вони примирились, обвинувачений відшкодував моральну та матеріальну шкоду, претензій до нього не має. Просив врахувати його позицію при ухваленні рішення, при визначенні міри та виду покарання не застосовувати до обвинуваченого покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-рапортом чергового Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2026 року зафіксоване повідомлення зі служби 102 від 12.02.2026 року о 22-59 год щодо самозвернення ОСОБА_4 до Ніжинської ЦМЛ, діагноз забійна рана надбрівної ділянки, ЗЧМТ, струс; обставини: побив невідомий чоловік о 15-00 год по вул. Незалежності м. Ніжина.
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.02.2025, прийнято заяву ОСОБА_4 про те, що 12.02.2026 близько 13:45 год невідома особа вчинила стосовно нього хуліганські дії, що виражалось у нецензурній лайці та погрозою вбивства, завдала йому тілесних ушкоджень в область голови в приміщенні магазину «Лавка» за адресою: м. Ніжин, вул. Захисників України, 6.
-довідкою № 117 відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Ніжинської ЦМЛ підтверджується звернення ОСОБА_4 о 22-25 год 12.02.2026 за медичною допомогою, зі слів останнього його побив невідомий чоловік о 15 год 12.02.2026, діагноз ЧМТ, струс головного мозгу, забійна рана лівої надбровної ділянки.
-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2026 року потерпілий ОСОБА_4 впізнає ОСОБА_5 , як особу, що вчинила відносно нього хуліганські дії.
-протоколом обшуку від 13.02.2026 року, який проводився в період з 23-26 год 12.02.2026 до 00-15 год 13.02.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання обвинуваченого, вилучено ніж розкладний та постановою слідчого від 13.02.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Речовий доказ - розкладний ніж, який безпосередньо оглянутий в судовому засіданні, має ручку та лезо, на момент огляду фіксатор леза не працював.
-протоколом огляду місця події від 13.02.2026 (приміщення магазину «Лавка» в м. Ніжин по вул. Захисників України, 6), яким встановлено наявність камери відеоспостереження, з якої, відповідно до постанови слідчого у даному кримінальному провадженні від 13.02.2026, протоколу від 13.02.2026 та протоколу огляду від 13.02.2026 знято показання за 12.02.2026.
-відеозаписом, як додаток до протоколу огляду від 13.02.2026, який має зафіксовану у даному протоколі інформацію, а саме 12.02.2026 о 13 год 42 хв 37 сек у приміщення магазину заходить чоловік, в якому можна розпізнати обвинуваченого ОСОБА_5 , проходить до прилавку та здійснює покупку, в цей час в приміщення магазину заходить чоловік, в якому можна впізнати ОСОБА_4 , котрий стає неподалік обвинуваченого, останній звертається до ОСОБА_4 нецензурною лексикою, на що ОСОБА_4 відповідає: «А ти хто?», при цьому обвинувачений розплачується за покупку, та в подальшому виражається в бік ОСОБА_4 нецензурною лексикою, на що ОСОБА_4 робить йому зауваження про те, чому він так до нього звертається на «Ти» та повідомляє, що в нього загинула дитина, обвинувачений розмахує своїм телефоном перед обличчям ОСОБА_4 та наносить мобільним телефоном, що перебуває у нього у правій руці удар в область передньої частини обличчя, при цьому телефон падає, обвинувачений дістає правою рукою з карману куртки ніж та лівою рукою держить ОСОБА_4 за комір куртки в ділянці шиї, правою рукою, в якій перебуває ніж, замахується в область голови, при цьому говорить про те, що може відрізати голову, б`є лобом в ділянку обличчя потерпілого, після чого ховає ніж в карман куртки, в цей час продавець магазину виводить потерпілого з приміщення магазину, після чого з приміщення о 13 год 51 хв 42 сек виходить і сам обвинувачений, зауваження, заперечення стосовно відеозапису обвинуваченого відсутні.
Відповідно до безпосередньо відтвореного в судовому засіданні відеозапису, як додатку до протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 від 20.02.2026, відеозапис має аналогічну зафіксовану інформацію наданих показів потерпілого ОСОБА_4 .
Згідно з даними висновку експерта Ніжинського МВ СМЕ 1 ДСУ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.02.2026 за №14 у потерпілого ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження-закрита черепно-мозгова травма, струс головного мозку, забійна рана ділянки лівої надбрівної дуги, які по механізму спричинення могли бути спричинені внаслідок не менше як одного удару тупим твердим предметом в проекцію чола або об такий; не є винятком що вказані тілесні ушкодження могли утворитись в один проміжок часу і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я; вказані тілесні могли утворитись внаслідок одного удару мобільним телефоном та одного удару головою в область обличчя.
Встановлені судом фактичні обставини, у тому числі і на підставі показань самого обвинуваченого ОСОБА_5 , який визнає свої дії стосовно потерпілого ОСОБА_4 з яким у нього виник словесний конфлікт, що в подальшому переріс у фізичний, грубими, неправомірними, свідчать про виникнення між обвинуваченим та потерпілим, з яким вони раніше не були знайомі, конфлікту раптово, і саме діями обвинуваченого, який ініціював конфлікт з потерпілим в публічному (громадському) місці, образливо чіплявся до нього, після чого наніс йому тілесні ушкодження, що свідчить про спрямованість його умислу, крім нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ще й на порушення громадського порядку з мотивів особистої зневаги та явної неповаги до суспільних норм поведінки. При цьому, поведінка обвинуваченого свідчить про те, що у його свідомості мало місце переконання про його домінування та можливість такої протиправної поведінки, про що свідчить його непропорційна реакція на дії потерпілого. Також судом враховується агресивна поведінка обвинуваченого та безпідставність вчинюваних ним дій, що свідчить про його прагнення показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, а також обвинувачений, завдаючи потерпілому ударів, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого.
Відповідно до фактичних обставин, встановлених судом на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувачений застосовував фізичну силу до потерпілого, протиправні дії були вчинені в громадському місці, а саме магазині, у присутності продавців та покупців. Обвинувачений діяв зухвало, демонстрував свою перевагу над потерпілим, супроводжував свої дії нецензурною лайкою, не реагував на зауваження потерпілого, тобто його дії були поєднані з очевидним грубим порушенням громадського порядку. Крім того, були не знайомі раніше і конфлікт виник раптово через незначне зауваження за ініціативою самого обвинуваченого.
Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що він, перебуваючи в громадському місці, бажав протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки.
Як випливає з фактичних обставин вчинення протиправних дій обвинуваченого, останній без будь-якої реальної причини, раптово в громадському місці почав висловлюватися нецензурною лексикою в бік потерпілого, одразу після чого також безпричинно, без жодних попереджень чи погроз вдарив телефоном в обличчя. У результаті цих дій потерпілому були спричинені тілесні ушкодження.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.
А тому суд дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого такої обов`язкової ознаки хуліганства, як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалось насильством із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень.
Аргументи сторони захисту про те, що вказані події відбулися стосовно тільки потерпілого, інших осіб не стосувались, зауваження продавці обвинуваченому не робили, пошкодження майна не було, робота магазину не була зупинена, а тому в діях обвинуваченого відсутній склад хуліганства, слід визнати помилковим.
Диспозиція ч. 4 ст. 296 КК передбачає відповідальність за вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. У той же час предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій. Це можуть бути ніж, який не відноситься до категорії холодної зброї (складаний, садовий, кухонний), предмети господарсько-побутового призначення та інші засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ножа (ч. 4 ст. 296 КК), необхідно враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.
Як убачається з матеріалів провадження, судом встановлено, що на застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, у діях обвинуваченого вказує те, що він цілеспрямовано витягнув з кишені куртки ніж і, продовжуючи свої хуліганські дії, погрожував, що може відрізати голову потерпілому, і тим самим демонстрував серйозність своїх дій, чим також створював реальну загрозу для життя та здоров`я потерпілого.
У Постанові колегії суддів Третьої судової палати від 04.09.2024 у справі №953/2531/20 (провадження №51-1901км24) зазначено, що спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень необхідно визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Виходячи з усталеної судової практики, вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), необхідно враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.
Доводи захисника про те, що вилучений у обвинуваченого складаний ніж з нефіксуючим лезом, не застосовувався, тобто ним не було нанесено тілесних ушкоджень, не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки ця ознака має місце у тих випадках, коли використання спеціально призначеного предмета для нанесення тілесних ушкоджень під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.
Використання під час вчинення хуліганства складного ножа, який не належить до холодної зброї, також може бути підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК за наявності ознак того, що такий предмет спеціально пристосовувався для нанесення тілесних ушкоджень. До заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень відносяться предмети, які не зазнавали якої-небудь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для тієї ж мети нанесення тілесних ушкоджень, наприклад, взяті раніше за часом. Це можуть бути ніж, який не відноситься до категорії холодної зброї (складаний, садовий, кухонний), предмети господарсько-побутового призначення та інші засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень.
Вищевказане зазначено у висновках ККС ВС від 06.06.2019 у справі № 686/10620/15-к, 04.09.2024 у справі № 953/2531/20 (провадження № 51-1901км24), 10.04.2024 у справі № 755/16104/20 (провадження № 51-7210км23).
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії суди, пред`являючи високі вимоги щодо якості дізнання і досудового слідства, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, а мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно й об`єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Суди зобов`язані, як установлювати вину підсудних та призначати їм справедливе покарання, так і вживати всіх необхідних заходів для повного відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної та моральної шкоди, а також з`ясовувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту, тощо.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Таким чином, покази обвинуваченого, потерпілого та докази у своїй сукупності і взаємозв`язку визнаються судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, що є підставою для визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, тобто бути справедливим і домірним злочину.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
У статті 66 КК України законодавцем передбачені обставин, як пом`якшують покарання. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому, яке полягало у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди ОСОБА_4 та щире каяття.
Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого.
Обставиною, яка обтяжує покарання, визнається вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку. Так, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я категорію 60-75 років визначено похилим віком. При цьому, судом взято до уваги покази обвинуваченого, що він не міг візуально визначити вік потерпілого, з яким у нього безпосередньо виник конфлікт, адже потерпілий не мав зовнішніх ознак особи похилого віку, був одягнений у верхній зимовий одяг та молодіжну шапку, пересувався без підручних засобів (милиці, тростина, палиця тощо), тобто обвинувачений не міг усвідомлювати, що перед ним особа похилого віку, а також неможливо достеменно візуально визначити вік потерпілого з оглянутого в судовому засіданні відеозапису.
Водночас, стосовно позиції прокурора щодо існування такої обтяжуючої обставини, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, суд виключає її і наголошує, що стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого на час спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому не може ґрунтуватися на висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який проводився 13.02.2026 року о 01 год 45 хв, оскільки медичний огляд проведений майже через 12 годин після події. Суд зауважує, що в матеріалах кримінального провадження не зазначено свідків чи осіб, які б стверджували, що вживали разом з обвинуваченим алкогольні напої, що ніяким чином не може свідчити про перебування обвинуваченого під час скоєння правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, оскільки це також неможливо визначити візуально. Крім того, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що після покупки алкогольних напоїв в магазині, вживав спиртне, а тому з результатами освідування погоджується та не оспорює їх.
Витяг з ЄРДР щодо ОСОБА_5 , який в судовому засіданні надав прокурор, не береться до уваги судом, оскільки він не відноситься до цієї справи та не пов`язаний з цим кримінальним провадженням.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості, особу обвинуваченого – раніше не судимого, не перебуваючого на обліку у лікарів нарколога та психіатра, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що він здійснює догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, зробив добровільний внесок на підтримку ЗСУ в розмірі 10000 грн та відшкодував шкоду ОСОБА_4 в повному обсязі. До того ж, суд бере до уваги позицію потерпілого, висловлену в письмовій заяві, в якій зазначено, що потерпілий ОСОБА_4 не має до обвинуваченого жодних претензій.
Вирішуючи питання призначення покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, що покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті, із застосуванням до обвинуваченого положень ст. 75, 76 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням та виконанням покладених судом обов`язків.
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Під час досудового розслідування згідно з даними протоколу затримання ОСОБА_5 від 13 лютого 2026 року в порядку ст. 208 КПК України затримано 13 лютого 2026 року, ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 14 лютого 2026 року щодо нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, ухвалою суду від 07 квітня 2026 року стосовно останнього застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, а ухвалою суду від 26 травня 2026 року змінений запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період часу з 20-00 год до 08-00 год наступної доби, який був продовжений до 10 вересня 2026 року, інші запобіжні заходи під час розгляду кримінального провадження по суті не обирались.
Згідно з ч. 5, ч. 7 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті; домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 1 цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення – три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Дані щодо процесуальних витрат суду не подані.
З врахуванням закінчення судового розгляду наявні підстави в порядку ч. 4 ст. 174 КПК України для скасування арешту майна, накладеного згідно ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Станом на день ухвалення вироку у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_5 запобіжний захід не застосований та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому судовий розгляд проведений лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.
Керуючись ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 100, 368, 373, 374, 393, 395 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначити покарання у вигляді 03 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 02 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Нагляд за додержанням виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків здійснювати органом пробації.
Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 13 лютого 2026 року по 07 квітня 2026 року включно, з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, та термін його перебування під цілодобовим домашнім арештом з носінням електронного засобу контролю, як запобіжним заходом, з 08 квітня 2026 року по 26 травня 2026 року включно, з розрахунку – три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Скасувати арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року.
Речовий доказ: розкладний ніж, що поміщений до паперового пакету (без номеру), який перебуває у камері збереження речових доказів Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області – знищити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua