Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №609/906/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 609/906/26

2/609/795/2026

27 жовтня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді: Катерняк О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Мацишиної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відповідача: ОСОБА_1 , вимоги позивача: про стягнення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. До Шумського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна.

2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 03.03.2023 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (рішення №192450005404 від 10.03.2023 про призначення пенсії згідно з випискою МСЕК 12 ААВ №438899, третя група інвалідності). Розмір пенсії з надбавками з 03.03.2023 – 4165,20 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.07.2023 – 4159,33 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.03.2024 – 4259,33 грн. Після призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримано акт приймання-передачі Витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.04.2026 № ЦО-21649 про невстановлення групи інвалідності ОСОБА_1 з 03.03.2023 припинено виплату пенсії. У Витязі зазначено про те, що визнано необґрунтованим і скасовано рішення МСЕК (Акт №108/11 від 03.02.2022), групу інвалідності не встановлено з 03.04.2026. Тобто, групу інвалідності скасовано з моменту її встановлення, що в свою чергу, означає, що у відповідача не було права на призначення пенсії по інвалідності з 03.03.2023. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що оскільки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи скасовано з дати призначення, пенсійні виплати за весь період є неправомірним витрачанням державних коштів, що вимагає втручання суду для захисту інтересів держави. Тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області нараховано суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 96519,35 грн за період з 03.03.2023 по 31.01.2025. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.07.2026 відповідача повідомлено про необхідність повернення коштів на рахунок Головного управління. Станом на день подання позовної заяви нарахована сума надміру виплаченої пенсії у розмірі 96519,35 грн за період з 03.03.2023 по 31.01.2025 відповідачем не повернута. З цих підстав, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області переплату пенсії у розмірі 96519,35 грн за період з 03.03.2023 по 31.01.2025.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.

4. 02 вересня 2026 року стороною позивача було усунено недоліки, шляхом подання уточненої позовної заяви.

5. Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 30 вересня 2026 року.

6. Судове засідання призначене на 30 вересня 2026 року через неявку відповідача відкладено на 27 жовтня 2026 року.

7. Сторони в судове засідання не з`явились.

26 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача за наявними матеріалами справи. Позовну заяву підтримала повністю та просила її задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явився, хоча судом вживались заходи щодо його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом надсилання на зареєстровану адресу проживання двох поштових відправлень із вкладенням (ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками, судові повістки про виклик до суду). Однак на адресу суду повернулось два поштові конверти із довідкою АТ Укрпошта про невручення поштового відправлення по причині відсутності адресата.

8. Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

9. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

10. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

11. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

12. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.03.2023 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (рішення №192450005404 від 10.03.2023 про призначення пенсії згідно з випискою МСЕК 12 ААВ №438899, третя група інвалідності).

14. Із виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №438899 від 03.02.2022, виданої Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи (ТОЦ МСЕ), встановлено, що 31.01.2022 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з причин інвалідності з дитинства. Інвалідність встановлена до 01 лютого 2025 року. Підстава: Акт огляду МСЕК №108/11 від 03.02.2022.

15. За даними Довідок ГУ ПФУ у Тернопільській області, розмір пенсії з надбавками з 03.03.2023 – 4165,20 грн; розмір пенсії з надбавками з 01.07.2023 – 4159,33 грн; розмір пенсії з надбавками з 01.03.2024 – 4259,33 грн. Пенсія призначена на підставі Рішення про призначення пенсії №192450005404 від 10.03.2023, та Рішень про перерахунок пенсії №192450005404 від 13.06.2023 та №192450005404 від 01.03.2024.

Відтак, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи з 03.03.2023, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16. Разом із тим, позивачем було отримано від Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» акт №1259 від 21.04.2026 приймання-передачі Витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до інформації, яка міститься у Витязі з рішення експертної команди ЦОФСО слідує, що Рішенням ЕК ЦОФСО №ЦО-21649 від 03.04.2026 р. визнано необґрунтованим і скасовано рішення МСЕК Акт №108/11 від 03.02.2022. Групу інвалідності ОСОБА_2 не встановлено з 03.04.2026.

17. На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження, ДНТ «Інститут оцінювання функціонування» надано суду копію рішення ЦОФСО №ЦО-21649 від 03.04.2026, де зазначено, що групу інвалідності гр. ОСОБА_1 не встановлено з 03.04.2026. Підставою для ініціювання перевірки став Лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25, Постанова ДБР від 31.01.2025 (кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024). Рішенням встановлено, що під час розгляду справи хворому запропоновано приїхати на очний розгляд, але він не з`явився. Команда повторно ретельно вивчила надану медико-експертну документацію ОСОБА_1 за наявністю тих документів, які були та дійшла висновку, що ІІІ група інвалідності захворювання з дитинства, строком на 3 роки встановлена необґрунтовано. Команда зробила висновок, що наявні захворювання в незначному ступені обмежують життєдіяльність ОСОБА_1 та не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. Рішення скасовано з 03.04.2026.

Будь-якого іншого письмового доказу, який свідчив би про скасування інвалідності ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відтак, вищевказаною експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у 2026 році фактично не підтверджено підставу для надання інвалідності ОСОБА_1 у момент її призначення, а саме 03.02.2022 року.

Таким чином, на думку позивача, за відсутності підстав для нарахування відповідачу пенсійних виплат на момент їх призначення, такі грошові кошти, які вже виплачені відповідачу, підлягають поверненню ним, як збережені без достатньої правової підстави.

18. Так, посилаючись на розрахунок суми переплаченої пенсії, позивач стверджує, що поверненню підлягають грошові кошти у розмірі 96519,35 гривень, виплачені відповідачу у якості пенсії по інвалідності за період із її призначення 03.03.2023 року по 31.01.2025 року.

19. Довідкою відділу перерахунків пенсії №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області «Про переплату пенсії від 02.07.2026 року ОР №192450005404 взамін довідки №5889/03-16 від 26.05.2026» підтверджується, що встановлено переплату пенсії в розмірі 96519,35 грн, ОСОБА_1 , яка виникла в період з 03.03.2023 по 31.01.2025 з причин надходження Витягу з рішення ЕК з ОПФО від ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальнх проблем інвалідності МОЗ України» ЦОФСО №ЦО-21649 від 03.04.2026 про скасування рішення МСЕК Акт №108/11 від 03.02.2022 ОСОБА_1 , а також листа №6072/03-16/2026 від 17.06.2026 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

20. 06 липня 2026 року за вихідним №1900-0501-8/31328 на ім`я та адресу ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Тернопільській області направлено Вимогу про повернення надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 96519,35 грн.

Таким чином, суду належить встановити, чи підлягають поверненню грошові кошти, виплачені відповідачу у виді пенсії по інвалідності враховуючи, що після її призначення було встановлено відсутність підстав для такого призначення. Вирішуючи спір суд враховує таке.

ІV. Оцінка Суду.

21. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

22. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

23. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

24. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

25. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

26. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

28. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

29. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

30. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

31. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

32. Згідно зі ст.1 вказаного Закону пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

33. Відповідно до ст.9 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

34. Відповідно до ч. 1 ст.30 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

35. Згідно зі ст.34 Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

36. Частиною 1 статті 35 вказаного Закону встановлено, що органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (ч.3 ст.35 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, законодавець покладає обов`язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб.

Відтак після спливу строку, на який було призначено інвалідність, а саме 01.02.2025 року, орган МСЕК зобов`язаний був повідомити Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про відміну інвалідності ОСОБА_1 чи її продовження.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

38. Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

39. Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

40. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014).

41. Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

42. Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

43. Крім того, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

44. Положеннями ст.1215 ЦК України визначені випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із загального правила, щодо повернення майна набутого без достатньої правової підстави: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018, від 31.10.2018 у справі 307/2100/16-ц та від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.

Як виснував Верховний Суд України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року, прийнятій у справі №753/15556/15-ц та Верховний Суд в постанові від 06 березня 2019 року, прийнятій у справі №607/4570/17-ц, виснували, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

45. Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії від 05.01.2000 року, Онер`їлдіз проти Туреччини від 18.06.2002, Москаль проти Польщі від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року і Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008), і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини від 18.06.2002 та Беєлер проти Італії від 05.01.2000). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

46. Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Разом із тим, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував пенсію по інвалідності IІI групи з 03.03.2023, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААВ № 438899, акт огляду МСЕК №108/11 від 03.02.2022, виданої Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої суми пенсійного забезпечення у заявлений період, оскільки матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

47. Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

48. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

49. Суд звертає увагу, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень та не наділений повноваженнями щодо оцінки законності, правильності чи обґрунтованості рішень органів медико-соціальної експертизи. Отримавши рішення компетентного державного органу про встановлення інвалідності, відповідач мав обґрунтовані та законні підстави вважати, що таке рішення є чинним, законним та породжує для нього право на відповідне пенсійне забезпечення. Сам по собі подальший перегляд через значний проміжок часу висновків МСЕК та непідтвердження інвалідності не може автоматично свідчити про неправомірність поведінки особи, яка добросовісно користувалась наданими їй державою соціальними гарантіями.

Таким чином, спірна переплата виникла не внаслідок винних чи недобросовісних дій відповідача, а у зв`язку з особливостями функціонування державного механізму призначення та контролю соціальних виплат, а також подальшим переглядом рішень МСЕК через значний проміжок часу після їх прийняття.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів зловживань з боку відповідача, подання ним недостовірних документів, наявності рахункової помилки або недобросовісності при отриманні пенсійних виплат, суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача суми пенсії, виплаченої йому у період з 03.03.2023 року по 31.01.2025 року, відсутні.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

50. В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.46 Конституції України, статтями 1212,1215 ЦК України, ст.ст.1,30,34,35,50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», статтями 30,34,35,103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,-

У Х В А Л И В:

1.Винести заочне рішення.

2.У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 27 жовтня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК