Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №466/2814/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №466/2814/23

Суддя: Свірідова В. В.

Справа № 466/2814/23

Провадження № 2/466/124/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

за участю представника позивача адвоката Шимборської О.А.

представника відповідача адвоката Райхель Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

23 березня 2023р. представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Шимборська Олександра Андріївна звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 28 серпня 1999 року по 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох дорослих дітей. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 15 березня 2021 року у справі № 462/6749/20 шлюб між сторонами розірвано. За час спільного проживання та за спільні кошти подружжя було придбано та збудовано наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 1 811 484 грн., автомобіль AUDI A6, 1997 року випуску, вартістю 228 607 грн., та незавершений будівництвом житловий будинок площею 209,9 кв.м по АДРЕСА_2 , вартістю 3 654 233 грн.

Зазначає, що оскільки згоди щодо добровольного поділу майна сторони не дійшли, а загальна вартість спільно нажитого майна становить 5 694 324 грн, частка кожного з подружжя складає 2 847 162 грн.

Позивачка не має наміру проживати у збудованому будинку та користуватися автомобілем, тому просить залишити це майно у власності відповідача, а за нею визнати право власності на всю квартиру на АДРЕСА_3 та стягнути з відповідача грошову компенсацію за автомобіль та за незавершений будинок по АДРЕСА_2 у розмірі 1 035 678 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.04.2023р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.65).

05 травня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує частково.

В обґрунтування заперечень зазначає, що квартира АДРЕСА_1 набута у шлюбі, і вона підлягає поділу в натурі шляхом визнання за кожним із колишнього подружжя права власності на 1/2 частки, а не шляхом передачі її у власність позивачці. Щодо незавершеного будівництва заперечує проти виплати компенсації за будинок у с. Скнилів, оскільки даний будинок є самочинним будівництвом на його приватній земельній ділянці, не введений в експлуатацію та будувався за його особисті кошти після фактичного припинення сімейних відносин. Зазначає, що незавершене самочинне будівництво не є об`єктом нерухомого майна і не підлягає поділу. Щодо автомобіля та оцінки майна не погоджується з вартістю автомобіля AUDI A6, зазначеною позивачкою на основі інтернет-сайту, та надає висновок експерта про його реальну вартість у розмірі 120 000 грн. Також вважає звіт оцінювача щодо будинку недопустимим доказом, оскільки той складався без особистого огляду об`єкта.

На підставі викладеного відповідач просить поділ квартири здійснити по 1/2 частці за кожним, залишити автомобіль у його власності зі стягненням на користь позивачки 60 000 грн компенсації, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

19 червня 2023р. від представника позивачки надійшла до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивачка не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що житловий будинок по АДРЕСА_2 не є самочинним будівництвом, оскільки будувався на земельній ділянці належного цільового призначення, кадастровий номер 4623686200:01:02:0047 та за наявності дозвільних документів, зокрема будівельного паспорта №1851/18-31 від 10.02.2016 виданого Пустомитівською державною адміністрацією Львівської області.

Зазначає, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали й конструктивні елементи будинку з присудженням одній із сторін(позивачці) грошової компенсації за її частку, а відтак наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2024р. закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с.131).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81, 82 ЦПК України стверджується, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, надала суду розрахунки у підтвердження власних позицій, при цьому зазначила, що позивачка просить залишити у її власності всю квартиру, стягнувши з відповідача грошову компенсацію у розмірі 1 035 678 грн. з урахуванням вартості квартири, автомобіля та об`єкта незавершеного будівництва.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду розрахунки у підтвердження власних позицій, згідно якого відповідач просив частково задовольнити позов шляхом визнання за кожним із них права власності по ідеальній частці на квартиру та часткового стягнення компенсації за автомобіль у сумі 60 000 грн, виключивши з розрахунків вартість незавершеного будівництва.

Будучи допитаним під присягу в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що являться сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначає, що раніше проживати з батьками. Після того як батьки розірвали шлюб, почав проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 . Підтвердив, що мати (позивачка) брала безпосередню участь у процесі будівництва будинку, адже такий будинок будувався батьками з метою набуття у власність об`єкта нерухомого майна. Станом на даний час в будинку по АДРЕСА_2 вони з матір"ю не проживають, не проживають і в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки доступу до квартири не мають.

Свідки зі сторони позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зазначили, що товаришують з ОСОБА_7 . Обізнані про будивництво будинку в с. Скнилові, неодноразово там бували, приїзджали на святі, будинок будувався за спільні кошти родини ОСОБА_8 .

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що вимоги позовної заяви є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 28 серпня 1999 року по 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 15 березня 2021 року у справі № 462/6749/20 шлюб між сторонами розірвано (а.с.10-12).

Від шлюбу сторони мають двох дітей, доньку: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період перебування у зареєстрованому шлюбі подружжя придбало майно, а саме: житлову квартиру АДРЕСА_1 вартістю 1 811 484 грн., автомобіль марки AUDI A61997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (вартістю 228 607 грн., а також здійснювало будівництво житлового будинку на АДРЕСА_2 вартістю 3 654 233 грн.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 26 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О. за реєстровим № 6628, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продали, а ОСОБА_2 купив житлову квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,4 кв.м (житловою площею 28,5 кв.м) за 377 269 грн 60 коп., що на день укладення правочину становило еквівалент 47 200 доларів США. При цьому у пункті 8 вказаного договору зафіксовано, що купівля зазначеної квартири вчиняється за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , справжність підпису якої засвідчено на окремій заяві (а.с.80-81).

Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів № 11888321 від 26.09.2012 та витягом про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №35862295 від 16.10.2012, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37719200) було зареєстровано за ОСОБА_2 , номер запису: 19520 в книзі: 31, на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2012 № 6628 (а.с.82-83).

Власником транспортного засобу - легкового універсала марки AUDI A6 2.5 TDI, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , що підтверджується Актом оцінки транспортного засобу від 25 квітня 2023 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом ОСОБА_12 , згідно з яким ринкова вартість вказаного автомобіля становить 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень (а.с.85-86).

Згідно з висновком про вартість майна від 15 лютого 2023 року, виконаним ФОП ОСОБА_13 , ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку загальною площею 209,9 кв.м, житловою площею 104,9 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , становить 3 654 233 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі двісті тридцять три) гривні 00 копійок без ПДВ (а.с.18-27).

Відповідно до висновку про вартість майна від 15 лютого 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_13 , ринкова вартість двокімнатної квартири загальною площею 43,4 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , становить 1 811 484 (один мільйон вісімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок без ПДВ (а.с.30-39).

Згідно з розрахунками ринкової вартості автомобіля на підставі даних онлайн-калькулятора та моніторингу цін станом на 1997 рік випуску з об`ємом двигуна до 2500 куб.см, середня ринкова вартість легкового автомобіля моделі Audi A6 становить 5 719 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 228 607 гривням (а.с.42).

Судом встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 4623686200:01:002:0047), розташована у АДРЕСА_2 , перебуває у власності ОСОБА_2 . Право власності оформлене на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2004 року та підтверджується Державним актом серії ЯБ № 129450 від 4 жовтня 2004 року (а.с.44).

Рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 455 від 14 листопада 2019 року ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та об`єкт будівництва офіційно присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . (а.с.43).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки у позовній заяві зазначала, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Посилаючись на те, що позивачка не має наміру проживати у житловому будинку у с. Скнилів та користуватися автомобілем AUDI, вважає за можливе залишити це майно у власності та розпорядженні відповідача, а за нею визнати право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача відповідну грошову компенсацію її частки у розмірі 1 035 678 грн за зазначене вище майно.

Відповідно до п. 22,23 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Стаття 60 Сімейного кодексу України визначає підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач у період шлюбу постійно працювала та мала самостійний дохід. Отже, позивач мала постійний дохід, вона приймала участь, як власними зусиллями, так і грошима у накопиченні коштів на придбання всього спірного майна.

Стаття 61 СК України, визначає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Стаття 63 СК України, регламентує здійснення подружжям права спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Нормою даної статті законодавець закріпляє рівність прав подружжя на розпорядження та користування спільно набутим майном, в тому числі і житловим будинком, земельною ділянкою та легковим автомобілем.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Стаття 69 СК України наділяє позивача правом на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Стаття 70 СК України, визначає розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відтак, позивач має право на 50 % всього спільно набутого за час шлюбу майна, оскільки іншої письмової домовленості між сторонами про інший розмір часток не було, інший розмір часток договорами купівлі-продажу спірного нерухомого майна не встановлений.

Стаття 71 СК України, встановлює способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

На вимогу ч. 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Позивачка просила стягнути з відповідача грошову компенсацію її частки у майні в розмірі 1 035 678,00 грн. При цьому, відповідач погоджувався на виплату грошової компенсації лише в розмірі 60 000,00 грн, однак відповідна грошова сума на депозитний рахунок суду ним внесена не була.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ст. 372 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

За змістом частин другої-третьої статті 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Предметом спору у даному випадку є поділ майна подружжя, зокрема: житлової квартири АДРЕСА_6 , неприйнятий до експлуатації житловий будинок, загальною площею 209,9кв.м. розташований у с. Скнилів Львівського району Львівської області.

Суд зазначає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами за час шлюбу та зареєстрована на відповідача, за законом встановлено рівність часток подружжя, у зв`язку за позивачкою слід визнати право власності на її половину - 1/2 ідеальну частку вказаної квартири.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію в установленому законом порядку, не є об`єктом нерухомого майна в розумінні цивільного законодавства і не підлягає поділу як об`єкт нерухомості. При цьому поділу між подружжям можуть підлягати лише будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі такого будівництва.

Водночас, оскільки самостійних позовних вимог щодо поділу автомобіля та об`єкта незавершеного будівництва позивачкою заявлено не було, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати їх поділ чи присуджувати за них грошову компенсацію. Натомість позивачка заявила вимогу про стягнення єдиної грошової компенсації у розмірі 1 035 678 грн. шляхом зарахування вартості вказаного майна в рахунок передачі їй у власність усієї квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за заявою особи, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для передачі у власність позивачки всієї квартири АДРЕСА_1 , а самостійних позовних вимог щодо поділу автомобіля чи будівельних матеріалів позивачка не заявляла, суд, виходячи з приписів ст. 13 ЦПК України та принципів диспозитивності цивільного судочинства, позбавлений процесуальної можливості самостійно здійснювати поділ цього майна або вираховувати за нього компенсацію.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог відповідно до ст. 13 ЦПК України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за позивачкою права власності на належну їй 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 . В частині стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 1 035 678 грн. відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при поданні позову позивачкою фактично було сплачено судовий збір у розмірі 13 420,00 грн, а позовні вимоги задоволено частково, визнано право власності на 1/2 частку квартири, а в іншій частині позову про стягнення грошової компенсації відмовлено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволеної частини вимог 50% від фактично сплаченої суми, що становить 6 710,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_14 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_15 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_15 на користь ОСОБА_14 судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення проголошено 26 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Суддя В. В. Свірідова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua