Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №448/513/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Суд: Мостиський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №448/513/25

Суддя: Кічак Ю. В.

Єдиний унікальний номер 448/513/25

Провадження № 2-а/448/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стець Р.Я.

та представника відповідача – Сліпенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025р., -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Стець Р.Я. звернувся до суду із позовом до Львівської митниці про скасування постанови заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема за ч.2 ст.471 МК України.

Вказує, що із протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10 лютого 2025 року, який складений державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Мисько Ігорем Івановичем відносно ОСОБА_1 , вбачаться, що 10 лютого 2025 року близько 04 години 03 хвилин в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україною, смугою руху «Червоний коридор», пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Volvo FH4XT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «Fliegl SDS350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія гр.України ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України і перевозив товар «Тканини». До митного контролю ОСОБА_1 пред`явив свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, закордонний паспорт НОМЕР_3 та товарно-супровідні документи на товар, а саме: МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FA/9/2025/STOP/EXP від 03.02.2025р., CMR №146932 від 06.02.2025р., МД 25UA209000726717U6 від 06.02.2025р., рахунок-фактуру 1/EX/02/2025 від 05.02.2025р., CMR №146934 від 06.02.2025р., МД 25UA209007267216U7 від 06.02.2025р., рахунок-фактуру FECZ/00001/02/2025 від 03.02.2025р., CMR №146933 від 06.02.2025р., рахунок-фактуру FEM/00001/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025р., рахунок-фактуру FEM/00002/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00003/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025р., МД 25UA209000726715U8 від 06.02.2025р., рахунок-фактуру 673/MAG/2025 від 06.02.2025р., CMR № 146930 від 06.02.2025р. Під час проведення візуального огляду даного автомобіля виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів, які є обов`язкові для письмового декларування і товарів та предметів, заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. Для здійснення митного оформлення гр. ОСОБА_1 подав митну декларацію, в якій він зазначив про відсутність товару. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3918», під час проведення митного огляду транспортного засобу, в причепі (без ознак приховування) було виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме:- Тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 52 метрів погонних;- Тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних. Вказаний товар не був задекларований. Про наявність зазначеного товару гр. ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, порушивши вимоги ст.257 Митного кодексу України, проте визнав, що він його перевозив. Даний товар переміщувався без приховування. У протоколі про порушення митних правил зазначено, що гр. ОСОБА_1 вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України та які переміщуються громадянами. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України.

Представник позивача зазначає, що 19.03.2025р. заступником начальника Львівської митниці Хомутнянським Віталієм Володимировичем винесено відносно ОСОБА_1 постанову в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025, якою вирішено наступне: «1.Громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 Митного кодексу України. 2. На гр. ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 746 590,30 (сімсот сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 30 коп. 3.Товар, тимчасово вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0182/UA20900/2025 від 10.02.2025 року, повернути гр. ОСОБА_1 . 4. Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати на зберігання товару на складі митниці в сумі 7 903,77 гривень. 5. На підставі ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення копію постанови надіслати (вручити) ОСОБА_1 ». В винесеній постанові є покликання на те, що «Згідно висновку експерта Львівського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2025р. №1420003400-0170 загальна вартість товару тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0182/UA20900/2025 становить 2 488 634,32 гривень». Також в описовій частині такої зазначено, що «у своїх письмових поясненнях від 10.02.2025р. ОСОБА_1 зазначив, що виявлений не задекларований товар він переміщував для себе та забув його задекларувати».

Сторона позивача вважає оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

По-перше, для обґрунтування розміру штрафу Львівською митницею використано неналежний доказ - висновок експертів Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, який був сформований з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства України, зокрема: 1) у такому документі не зазначено, які саме стандарти та технічні умови до даного виду товару експерт використовував, не вказано коду товару УКТЗЕД, не надані відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються в Україну; 2) не вказано, яка інформація використовувалась для визначення вартості товару, а саме не надано належного обґрунтування щодо того, що товар ввозився з території іншої країни, тобто співставлення вартості з врахуванням даного критерію; 3) СЛЕД Держмитслужби є органом уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, але відсутнє нормативне визначення того, що СЛЕД Держмитслужби уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що в подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який зараховується на рахунок Відповідача; 4) у висновку, що брався відповідачем для врахування розміру штрафу, експерт не був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. З описової частини оспорюваної постанови простежується те, що згідно висновку експерта Львівського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2025 р. № 1420003400-0170 загальна вартість товару тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил № 0182/UA209000/2025 становить 2 488 634,32 гривень». В основу визначення розміру штрафних санкцій посадовою особою митниці покладено висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень від 13.03.2025 р. № 1420003400-0170. Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, але відповідачем не доведено, що Спеціалізована лабораторія уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що в подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який між іншим зараховується на рахунок відповідача. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року №522/1029/18, висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що такий висновок підготовлено для подання до суду. Матеріали справи не містять доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже, врахувавши вищенаведене, сторона позивача вважає що висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудовані по суті на припущеннях, що виключає можливість їх застосування як належного та допустимого доказу у цій справі.

По-друге, сторона позивача вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.471 МК України, зокрема суб`єктивна сторона у формі прямого умислу, оскільки у такого не було на меті приховування зазначених товарів, з метою уникнення в подальшому оподаткування таких, адже перевозив їх виключно для особистого використання, при цьому задекларувавши переважно більшу частину перевезеного товару, а недекларування невеликої частини товару було зумовлене необережністю (недбалістю) ОСОБА_1 . Зокрема, як вбачається із описової частини протоколу про порушення митних правил від 10.02.2025р., для здійснення митного оформлення ОСОБА_1 подав митну декларацію, в якій він зазначив про відсутність товару. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3918», під час проведення митного огляду транспортного засобу, в причепі (без ознак приховування) виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме:тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 52 метрів погонних; тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних. Вказаний товар не був задекларований. Про наявність зазначеного товару гр. ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, тобто порушив ст.257 Митного кодексу України, проте визнав, що він його перевозив. Даний товар переміщувався без приховування. Отже, гр. ОСОБА_1 вчинив дії щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів ( крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України та які переміщуються громадянами. В оскаржуваній постанові, датованій 19 березня 2025 року, також вказано, «що виявлений не задекларований товар ОСОБА_1 переміщував для себе та забув його задекларувати». Сторона позивача покликається на те, що обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, є умисел на його вчинення; в протоколі про порушення митних правил від 10.02.2025р. йдеться про дві позиції незадекларованого товару, але при цьому уповноваженою особою Львівської митниці було вилучено товар як задекларований так і незадекларований, загальним обсягом 28 позиції товару ( сторінки 5-6 Протоколу); вищенаведене свідчить про те, що видається незрозумілим факт вилучення уповноваженою особою відповідача товару загальною кількістю в 26 видів, який належним чином відображений в податковому обліку, зважаючи на те, що лише дві позиції відповідають критерію не задекларованого товару; з оспорюваної постанови від 19.03.2025р. взагалі простежується, що товар в сукупній кількості 45 видів (позицій) тканини має статус не задекларованого, незважаючи на те, що протокол інформує лише про дві позиції, які належним чином не обліковані; недостовірність даних щодо не задекларованого товару, наведених в постанові, яка оскаржується підтверджується даними Інвойсу №22235/2024 та Інвойсу №22237/2024, з яких видно, що переважна більшість товарів, вказаних у постанові митного органу, є такими, що належним чином задекларовані; отже, факт декларування позивачем переважної більшості товарів, які він перевозив та недекларування лише 2 позицій такого, які становлять абсолютну меншість у співвідношенні із належним чином задокументованим товаром, свідчить про те, що позивач не мав наміру ухилитись від декларування товарів, а вчинення останнім дій за які він був притягнутий до відповідальності зумовлене виключно необережністю та недбалістю ОСОБА_1 , яка викликана забудькуватістю скаржника; аналіз матеріалів справи вказує на те, що в діях позивача простежується суб`єктивна сторона у формі необережності (протиправної недбалості), а не прямого умислу, адже ОСОБА_1 визнав перевезення товару, яке здійснювалося без ознак приховування, а недекларування такого відбулось через те, що скаржник забув виконати законом визначену процесуальну дію щодо декларування товарів; відтак, за таких конкретних обставин, у позивача не встановлено умислу щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей та товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України), які переміщуються громадянами через митний кордон України, проте є наявною необережність, яка виключає відповідальність скаржника за ч.2 ст.471 МК України.

Сторона позивача покликається на те, що виходячи із загальних засад законності, презумпції невинуватості, оспорювана постанова не базується на належних, достовірних, допустимих та достатніх доказах винуватості позивача у вчиненні проступку, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, які б підтверджували наявність в діях останнього всіх елементів складу адміністративного правопорушення, в т.ч. й суб`єктивної сторони у формі прямого умислу. Отже, протиправність дій позивача поза розумним сумнівом є недоведеною.

З огляду на наведене, представник позивача просить: задовольнити адміністративний позов, пред`явлений в інтересах ОСОБА_1 ; скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.471 МК України.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Представник відповідача Львівської митниці подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що адміністративний позов сторони позивача є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав. 10 лютого 2025 року близько 04 години 03 хвилин в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «Червоний коридор» пункту пропуску «Шегині–Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Volvo FH4XT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом «Fliegl SDS350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України і перевозив товар «Тканини». До митного контролю ОСОБА_1 пред`явив свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, закордонний паспорт НОМЕР_3 та товарно-супровідні документи на товар, а саме МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FA/9/2025/STPOL/EXP від 03.02.2025, CMR №146932 від 06.02.2025, МД 25UA209000726717U6 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 1/EX/02/2025 від 05.02.2025, CMR №146934 від 06.02.2025, МД 25UA209000726716U7 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FECZ/00001/02/2025 від 03.02.2025, CMR № 146933 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00001/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00002/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00003/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, МД 25UA209000726715U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 673/MAG/2025 від 06.02.2025, CMR №146930 від 06.02.2025. Під час проведення візуального огляду даного автомобіля виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів, які є обов`язкові для письмового декларування і товарів та предметів, заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. Для здійснення митного оформлення ОСОБА_1 подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, в якій зазначив про відсутність товару. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем № 03918», під час проведення митного огляду транспортного засобу, в причепі (без ознак приховування) було виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме: - Тканина артикул А-602 – 10 рулонів, 509,6 метрів погонних; - Тканина артикул А-603 – 3 рулони, 152,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-603/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-604 – 1 рулон, 50,9 метрів погонних;- Тканина артикул А-605/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-613 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-622 – 1 рулон, 50,8 метрів погонних; - Тканина артикул А-633 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-636/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-637 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-647 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-647/240 – 1 рулон, 41,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-810 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-827 – 3 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул А-828 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; Тканина артикул А-902 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-913 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-920 – 2 рулони, 84 метри погонні;- Тканина артикул А-942 – 2 рулони, 80 метри погонні; - Тканина артикул B-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул DN104-285 – 1 рулон, 50 метри погонні; - Тканина артикул DN2001-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN2002-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних;- Тканина артикул DN2006-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN2007-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN201-285 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN207-285 – 2 рулони, 92 метри погонні; - Тканина артикул DN211-285 – 10 рулонів, 500 метрів погонних; - Тканина артикул DN212-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN213-285 – 5 рулонів, 250 метрів погонних; - Тканина артикул DN219-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN235 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN237-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних;- Тканина артикул DN239-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN241-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN242-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN6003-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN6004-280 – 1 рулон, 51 метр погонний; - Тканина артикул DN7004-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN721-280 – 1 рулон, 47 метрів погонних; - Тканина артикул DN725-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN931-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 52 метрів погонних; - Тканина артикул DN936-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних. У своїх письмових поясненнях від 10.02.2025 ОСОБА_1 зазначив, що виявлений не задекларований товар він переміщував для себе та забув його задекларувати.

Представник відповідача покликається на те, що частиною 4 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг), але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян. Частиною 8 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України). Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення. Згідно з частиною 8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Про наявність зазначеного товару ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації від 10.02.2025 року не вказав, чим порушив ст. 257 Митного кодексу України, проте визнав, що він перевозив його для себе. Достовірність відомостей, вказаних у декларації гр. ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом. Даний товар переміщувався без приховування. Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування товарів (крім валютних цінностей та/або товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України. Частиною 1 ст. 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого вищевказані не задекларовані товари були тимчасово вилучені протоколом про порушення митних правил та передані на склад Львівської митниці. Згідно висновку експерта Львівського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2025 № 1420003400-0170 загальна вартість товару тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 становить 2 488 634,32 гривень. Відповідно до ст.ст. 519 та 520 МК України із гр. ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Львівської митниці витрати за зберігання тимчасово вилучених товарів на складі митниці. На підставі викладеного, керуючись нормами статей 522 – 527 Митного кодексу України, постановлено: 1. Громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 Митного кодексу України. 2. На гр. ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 746 590,30 (сімсот сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 30 коп. 3. Товар, тимчасово вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025 року, повернути гр. ОСОБА_1 . 4.Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці в сумі 7 903,77 гривень. 5. На підставі ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення копію постанови надіслати (вручити) гр. ОСОБА_1 .

Зазначає, що нормами ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Згідно з ч. ч.1, 2 ст.515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Згідно норм ст.516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза.

Покликається на те, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил закріплено відповідним Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з врахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р.

Вказує, що представник позивача у своєму позові покликається на неналежність як доказу висновків СЛЕД Держмитслужби та на порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Однак, враховуючи, що проведені експертами СЛЕД Держмитслужби експертизи не є судовими (ст. 515 МК України) та у своїй діяльності такі експерти керуються нормами інших нормативних актів вказане посилання позивача є безпідставним. Також сторона позивача, долучаючи до матеріалів справи Invoice №22235/2024 та №22237/2024 від 09.12.2024, посилається на такі як належний та допустимий доказ у справі про порушення митних правил. Не погоджуючись з такою позицією, вони (сторона відповідача) звертають увагу на те, що у таких замовником вказано FOP Fedorova Tamara Dmytrvina, тобто третя особа. Також відсутні будь які документи, що свідчать про участь позивача в операціях, які нібито проводяться між суб`єктами, зазначеними у згаданих документах. Зазначений документ не перекладено українською мовою. Також відсутні фіскальні чеки чи інші належні докази про оплату за товар. Разом з тим, відповідно до наданих позивачем 10.02.2025р. письмових пояснень, тимчасово вилучений у нього товар переміщувався ним «…для себе». Враховуючи наведене, на думку сторони відповідача, наданий представником позивача документ не відповідає критеріям належності та допустимості доказу, оскільки неможливо встановити приналежність перелічених у ньому товарів до тимчасово вилучених у справі, а також причетність позивача до операцій, про які можуть свідчити зазначені документи. Нормами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта. З урахуванням викладеного, сторона відповідача вважає, що висновки від 13.03.2025 №1420003400-0170, - складені уповноваженим органом, відповідають вимогам закону, є належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Враховуючи наведене, сторона відповідача вважає твердження представника позивача про те, що подія, яка зафіксована протоколом про порушення митних правил від 10.02.2025 № 0182/UA209000/2025, може кваліфікуватись за ознаками порушення митних правил передбачених ч.2 ст.471 МК України лише за наявності «прямого умислу» у діях суб`єкта як помилкове. Законодавець передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке може бути вчинене як умисно так і з необережності. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що кваліфікація дій за ознаками порушення митних правил за ч.2 ст.471 МК України потребує саме прямого умислу суб`єкта. Разом з тим, на думку сторони відповідача, посилання представника позивача на практику інших судів є недоречною, враховуючи, що рішення таких не є законодавчими нормами та у відношенні таких на може застосовуватись аналогія права чи закону.

Щодо зауважень представника позивача до протоколу про порушення митних правил, а саме кількості товарів, які не задекларовані позивачем, сторона відповідача просить звернути увагу на наступне. Позивач переміщував через митний кордон України товар за товаро-супровідними документами як перевізник та, як слідує з його пояснень, товар «для себе». До митного контролю позивачем подано товаро-супровідні документи на вантаж, що переміщувався ним як перевізником та митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. У декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами позивач не зазначив жодних товарів. Разом з тим при огляді товарів та транспортного засобу виявлено товари, які не задекларовані в жодних із поданих до митного контролю деклараціях. Зазначене виявлення підтверджується актом проведення огляду товарів, транспортних засобів від 10.02.2025р., який також підписаний позивачем. Після виявлення не задекларованого товару позивач надав власноруч написане пояснення, у якому зазначає, що переміщував виявлені товари «для себе». За даним фактом відносно позивача складено протокол про порушення митних правил від 10.02.2025р. №0182/UA209000/2025 на 8 аркушах, у якому (в тому числі і в описовій частині) перелічені 45 позицій виявленого (не задекларованого) товару.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що Львівською митницею правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів – предметів правопорушення, а тому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Стороною позивача надано відповідь на відзив, у якій така покликається на те, що аргументи та мотиви, зазначені стороною відповідача у надісланому до суду відзиві є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України, такі є надуманими, зважаючи на наступне.

Як вбачається зі матеріалів справи Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України в даній справі було проведено товарознавчу експертизу вилученого товару. Згідно відкритих відомостей з ЄДРПОУ, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11 не відноситься діяльність щодо проведення експертиз. Однак, всупереч вищенаведеному, сторона відповідача посилається на висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України як на Висновок експерта. Відповідно до п.4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.98 №53/5 визначено, що у вступній частині висновку експерта зазначаються відомості про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку статтею 385 Кримінального кодексу України. Вищенаведене свідчить, що вимога про наявність положення щодо повідомлення про кримінальну відповідальність експерта поширюється як на судові експертизи так і на інші експертні дослідження. Також піддається сумніву об`єктивність висновку від 13.03.2025р. Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України, на якому базується постанова, оскільки вартість товарів визначена відомчою експертною установою Держмитслужби України, відтак висновок є складений заінтересованим органом, який перебуває у підпорядкуванні відповідача. З огляду на наведене, висновок СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2025р. №1420003400-0170 є неналежним, недопустимим доказом, адже сформований всупереч порядку визначеному законом, внаслідок чого такий не може підтверджувати миту вартість товару, у зв`язку з чим в подальшому на підставі його даних неможливо визначити вартість штрафу.

Сторона позивача зазначає, що відповідач у власній відповіді на відзив вказує про те, що митне правопорушення, відповідальність за яке визначена ч.2 ст.471 МК України, може бути вчинене як у формі умислу, так і через необережність, а також розцінює як помилкове їх (сторони позивача) твердження про те, що подія яка зафіксована протоколом про порушення митних правил від 10.02.2025 №0182/UA209000/2025 може кваліфікуватись за ознаками порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України, - лише за наявності «прямого умислу» у діях суб?єкта. Вказує, що з обґрунтуванням сторони відповідача з цього приводу не можна погодитись, бо їхнє посилання на ч.1 ст.458 МК України є некоректним, адже дана норма має загальний характер, регламентуючи наявність різних порушень митних правил, які можуть бути вчинені як умисно так і необережно. Дана стаття не вказує, що всі порушення вчиняють як умисно так і необережно, а зазначає, що є такі правопорушення що: 1) можуть вчинятись виключно умисно; 2) можуть вчинятись через необережність; 3) можуть вчинятись як умисно так і через необережність. Необхідно зауважити, що правова норма на яку посилається відповідач має загальний характер, не спеціальний, який стосується конкретного адміністративного правопорушення та інформує не про форму вини, притаманну адміністративному проступку за ч.2 ст. 471 МК України, внаслідок чого твердження відповідача про те, що дане правопорушення може вчинятись як умисно так і необережно, яке базується на ч.1 ст. 458 МК України, свідчить про неправильне тлумачення відповідачем норми права, невідповідність висновків такого змісту правових норм та вказує про необґрунтованість доводів останнього. Беручи до уваги, що представником відповідача не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю, у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Посилається також на те, що з матеріалів справи простежується, що постановою Львівської митниці у справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30% відсотків вартості товарів, а саме 746 590,30 (сімсот сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 30 коп. Відповідно до ч.2 ст.471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети. Однак, як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил, складеного відносно позивача, у ньому не розкрито об?єктивної сторони правопорушення за ст.471 МК України. Із нього неможливо встановити в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується. В самому протоколі про порушення митних правил не зазначено, що ОСОБА_1 приховував переміщуваний товар. Натомість, ним було пред`явлено товар для огляду, тобто вчинено усне декларування товару. Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов?язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Верховний Суд України у п.39 своєї постанови від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №K/9901/21241/18) зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Вважає, що вищенаведене стверджує про те, що доводи відповідача щодо підставності та правомірності оскаржуваної постанови є необґрунтованими, надуманими та такими, що не відповідають не тільки вимогам законодавства, а й обставинам справи. Сторона позивача вважає, що постанова про порушення митних правил була винесена відповідачем безпідставно, з грубим порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого має бути визнана протиправною та підлягає скасуванню.

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Стець Р.Я. на адресу суду скеровано додаткові пояснення у даній справі, у яких такий зазначає, що протокол про порушення митних правил, а в подальшому складена на його даних оскаржувана постанова, - були сформовані на підставі відомостей митної декларації МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025р. На підставі відомостей, закріплених в протоколі, митним органом винесено відносно ОСОБА_1 постанову в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст.471 МК України. З митної декларації МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025 р. чітко видно, що вантажовідправником була юридична особа «BAMAR POL» Sp.z.o.o. ul. Graniczna, 2 Opole 45-587, місцезнаходженням якої являється Республіка Польща, вантажоодержувачем - ПП «АРІСТЕЙ» вул. Глибока, буд.21, кварт. 3 м.Львів 79013 Україна, а декларантом (представником вантажоодержувача) є ФОП ОСОБА_2 . Таким чином, дані відомості вказують про те, що інформація, вказана в митній декларації, була сформована на підставі документів наданих продавцем – іноземною фірмою, а також свідчать про те, що отримувачем товару було ПП «АРІСТЕЙ», від імені його діяв представник ФОП ОСОБА_2 , який займався документальним оформленням товарів, а позивач був лише перевізником, у функції якого входило перевезти товар в узгоджене місце та подати готові документи митному органу. Вищенаведене свідчить про те, що є незрозумілим факт складення оспорюваної постанови щодо позивача, адже такий первинно жодних документів не складав, зміст декларації був оформлений не Потічним А.Я., а представником ПП «АРІСТЕЙ» – ФОП ОСОБА_2 на основі документів вантажовідправника (продавця), яким являлась іноземна юридична особа, внаслідок чого підстави стверджувати, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, усвідомлюючи протиправність власних дій, маючи умисел на недекларування перевезеного товару, є відсутніми, а відтак в діях позивача є неприсутніми обов`язкові елементи складу правопорушення такі як: об`єктивна та суб`єктивна сторона.

ІІІ. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стець Р.Я. підтримав заявлені позовні вимоги, покликаючись на мотиви та доводи, викладені ним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях, що попередньо були подані стороною позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської митниці Державної митної служби України – Сліпенко С.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в їх задоволенні у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України, чим порушив встановлений ст.ст.257-258 МК України порядок декларування переміщуваних через митний кордон товарів (заповнення митної декларації), переміщуючи вказаний товар через митний кордон України. Вказані дії мають ознаки правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 471 МК України. Вважає, що постанова заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст.471 МК України є законною та правомірною.

ІV. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 07.04.2025 року відкрито провадження по даній адміністративній справі. Роз`яснено відповідачу – Львівській митниці право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.04.2025р. задоволено заяву представника Львівської митниці – Сліпенко Сергія Володимировича про проведення судових засідань з його участю в режимі відео конференції.

Ухвалами суду від 23.05.2025р., 08.10.2026р. задоволено заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Стець Ростислава Ярославовича про проведення судового засідання з його участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стець Р.Я. про призначення судово-товарознавчої експертизи; призначено у даній справі судово-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про вартість товарів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025 на момент вилучення, без врахування мита, податку на додану вартість та інших обов`язкових митних платежів, що належать до сплати в Україні; проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України; попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України; витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 ; у розпорядження експертів надано матеріали адміністративної справи ЄУН 448/513/25; зобов`язано Львівську митницю надати доступ експертам для огляду і дослідження товарів, вилучених згідно з протоколом про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025 року; провадження у справі № 448/513/25 зупинено до одержання результатів судової експертизи.

З Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Шупер І.Б. № СЕ-19/114-25/30706-ТВ від 24.12.2025 про надання додаткових матеріалів, зразків та вчинення інших дій, необхідних для складання висновку експерта за результатами судової товарознавчої експертизи. Ухвалою суду від 02.01.2026р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025р. – поновлено для вирішення поданого судовим експертом клопотання.

13.02.2026р. на адресу суду надійшло клопотання сторони позивача про залишення без розгляду попередньо поданого ними клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

V. Обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд приходить до наступного висновку.

Предметом оскарження в даній справі є постанова заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025 року, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України.

Дану постанову №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025 року винесено за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10 лютого 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 Митного кодексу України.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025р., головний державний інспектор митного поста «Мостиська» Львівської митниці Мисько І.І. в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановив, що 10 лютого 2025 року близько 04 години 03 хвилин в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «Червоний коридор» пункту пропуску «Шегині–Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Volvo FH4XT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом «Fliegl SDS350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія гр. України ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України і перевозив товар «Тканини».

Зі змісту протоколу відомо, що до митного контролю ОСОБА_1 пред`явив свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, закордонний паспорт НОМЕР_3 та товарно-супровідні документи на товар, а саме МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FA/9/2025/STPOL/EXP від 03.02.2025, CMR №146932 від 06.02.2025, МД 25UA209000726717U6 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 1/EX/02/2025 від 05.02.2025, CMR № 146934 від 06.02.2025, МД 25UA209000726716U7 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FECZ/00001/02/2025 від 03.02.2025, CMR №146933 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00001/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00002/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00003/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, МД 25UA209000726715U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 673/MAG/2025 від 06.02.2025, CMR № 146930 від 06.02.2025.

Під час проведення візуального огляду даного автомобіля виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів, які є обов`язкові для письмового декларування і товарів та предметів заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України.

Для здійснення митного оформлення гр. України ОСОБА_1 подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, в якій він зазначив про відсутність товару. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3918», під час проведення митного огляду транспортного засобу, в причепі (без ознак приховування) було виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме: - Тканина артикул А-602 – 10 рулонів, 509,6 метрів погонних; - Тканина артикул А-603 – 3 рулони, 152,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-603/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-604 – 1 рулон, 50,9 метрів погонних;- Тканина артикул А-605/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-613 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-622 – 1 рулон, 50,8 метрів погонних; - Тканина артикул А-633 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-636/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-637 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-647 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-647/240 – 1 рулон, 41,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-810 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-827 – 3 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул А-828 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; Тканина артикул А-902 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-913 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-920 – 2 рулони, 84 метри погонні;- Тканина артикул А-942 – 2 рулони, 80 метри погонні; - Тканина артикул B-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул DN104-285 – 1 рулон, 50 метри погонні; - Тканина артикул DN2001-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN2002-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних;- Тканина артикул DN2006-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN2007-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN201-285 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN207-285 – 2 рулони, 92 метри погонні; - Тканина артикул DN211-285 – 10 рулонів, 500 метрів погонних; - Тканина артикул DN212-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN213-285 – 5 рулонів, 250 метрів погонних; - Тканина артикул DN219-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN235 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN237-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних;- Тканина артикул DN239-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN241-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN242-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN6003-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN6004-280 – 1 рулон, 51 метр погонний; - Тканина артикул DN7004-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN721-280 – 1 рулон, 47 метрів погонних; - Тканина артикул DN725-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN931-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 52 метрів погонних; - Тканина артикул DN936-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних.

Вказаний товар не був задекларований. Про наявність зазначеного товару гр. України ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, тобто порушив ст. 257 Митного кодексу України, проте визнав, що він його перевозив. Даний товар переміщувався без приховування. ОСОБА_1 вчинив дії, щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну території України, та які переміщуються громадянами. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України.

Зазначений протокол про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025р. підписаний ОСОБА_1 , у протоколі ОСОБА_1 власноручно зазначив, що протокол ним прочитаний, зауважень немає, пояснення надано на додатковому аркуші.

У письмових поясненнях від 10.02.2025р. ОСОБА_1 вказав, що 06.02.2025р. перебував у відрядженні у РП на автомобілі марки «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 . Отримав заявку на загрузку декількох партій товару, а саме тканини та комплектуючих деталей. Приїхав на склад в м.Перемишлі і там у вантажний відсік автомобіля завантажили товар в адресу різних отримувачів. Там же йому надали чотири експортні декларації. Після цього поїхав в Україну. 10.02.2025 року з даним товаром заїхав в пункт пропуску «Шегині», подав до митного оформлення ряд інвойсів. Перед заїздом на Україну проходив ревізію на польській стороні, подав чотири декларації. Під час митного контролю на вимогу посадової особи забув задекларувати 84 рулонів тканини, які віз для себе. Особисто на завантаженні товару був присутній.

На підставі постанови Державної митної служби України від 18.02.2025 року у справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 призначено експертизу з метою встановлення вартості вилученого товару.

Згідно із висновком №1420003400-0170 від 13.03.2025р., складеного експертами Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, загальна ринкова вартість вилучених товарів, зазначених у постанові про призначення експертизи від 18.02.2025р. в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025, станом на 10.02.2025р. становить 2 488 634, 32 грн.

19.03.2025 року заступник начальника Львівської митниці Хомутянський Віталій Володимирович, розглянувши матеріали справи про порушення митних правил, розпочатої 10.02.2025р., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , установив, що 10 лютого 2025 року близько 04 години 03 хвилин в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «Червоний коридор» пункту пропуску «Шегині–Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Volvo FH4XT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом «Fliegl SDS350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія гр. України ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України і перевозив товар «Тканини».

До митного контролю ОСОБА_1 пред`явив свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, закордонний паспорт НОМЕР_3 та товарно-супровідні документи на товар, а саме МД 25UA209000726899U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FA/9/2025/STPOL/EXP від 03.02.2025, CMR №146932 від 06.02.2025, МД 25UA209000726717U6 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 1/EX/02/2025 від 05.02.2025, CMR № 146934 від 06.02.2025, МД 25UA209000726716U7 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FECZ/00001/02/2025 від 03.02.2025, CMR №146933 від 06.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00001/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00002/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, рахунок-фактуру FEM/00003/ZHE2/02/2025 від 03.02.2025, МД 25UA209000726715U8 від 06.02.2025, рахунок-фактуру 673/MAG/2025 від 06.02.2025, CMR № 146930 від 06.02.2025.

Під час проведення візуального огляду даного автомобіля виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів, які є обов`язкові для письмового декларування і товарів та предметів заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. Для здійснення митного оформлення гр. України ОСОБА_1 подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, в якій він зазначив про відсутність товару.

Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем №3918», під час проведення митного огляду транспортного засобу, в причепі (без ознак приховування) було виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме: - Тканина артикул А-602 – 10 рулонів, 509,6 метрів погонних; - Тканина артикул А-603 – 3 рулони, 152,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-603/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-604 – 1 рулон, 50,9 метрів погонних;- Тканина артикул А-605/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-613 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-622 – 1 рулон, 50,8 метрів погонних; - Тканина артикул А-633 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-636/240 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-637 – 1 рулон, 51 метр погонний;- Тканина артикул А-647 – 2 рулони, 102 метри погонні;- Тканина артикул А-647/240 – 1 рулон, 41,9 метрів погонних; - Тканина артикул А-810 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-827 – 3 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул А-828 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул А-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; Тканина артикул А-902 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-913 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул А-920 – 2 рулони, 84 метри погонні;- Тканина артикул А-942 – 2 рулони, 80 метри погонні; - Тканина артикул B-901 – 1 рулон, 42 метри погонні; - Тканина артикул DN104-285 – 1 рулон, 50 метри погонні; - Тканина артикул DN2001-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN2002-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних;- Тканина артикул DN2006-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN2007-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN201-285 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN207-285 – 2 рулони, 92 метри погонні; - Тканина артикул DN211-285 – 10 рулонів, 500 метрів погонних; - Тканина артикул DN212-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN213-285 – 5 рулонів, 250 метрів погонних; - Тканина артикул DN219-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN235 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN237-285 – 2 рулони, 100 метрів погонних;- Тканина артикул DN239-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN241-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN242-285 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN6003-280 – 2 рулони, 100 метрів погонних; - Тканина артикул DN6004-280 – 1 рулон, 51 метр погонний; - Тканина артикул DN7004-280 – 3 рулони, 150 метрів погонних; - Тканина артикул DN721-280 – 1 рулон, 47 метрів погонних; - Тканина артикул DN725-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN931-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних; - Тканина артикул DN935-280 – 1 рулон, 52 метрів погонних; - Тканина артикул DN936-280 – 1 рулон, 50 метрів погонних.

У своїх письмових поясненнях від 10.02.2025 ОСОБА_1 зазначив, що виявлений не задекларований товар він переміщував для себе та забув його задекларувати.

З покликанням на ч.4 ст.374, ч.8 ст.374 МК України, керуючись нормами статей 522-527 Митного кодексу України, заступник начальника Львівської митниці Хомутянський Віталій Володимирович ухвалив постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України; на гр. ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 746 590,30 (сімсот сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 30 коп.; товар, тимчасово вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025 року, постановив повернути гр. ОСОБА_1 ; стягнув з гр. ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці в сумі 7 903,77 гривень.

Згідно із заявою від 19.03.2025року, ОСОБА_1 просив керівника Львівської митниці припинити провадження у справі про порушення митних правил № №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025р. шляхом компромісу у порядку, передбаченому ст.521 МК України. Однак, в подальшому такою можливість не скористався, компромісу не досягнуто.

VI. Застосовані норми права ти висновки суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно зі ст.488 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У ст.489 Митного кодексу України зазначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Диспозицією ч.2 ст.471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Згідно із ч.1 ст.266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч.4 ст.266 МК України).

Частиною 1 ст.374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Частиною 8 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

Нормами ч.1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до норм ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів та іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.

Частиною 1 ст.511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого товар, був тимчасово вилучений протоколом про порушення митних правил та переданий на склад Львівської митниці.

Відповідно до норм ч.ч.2, 3 ст.357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Частинами 1, 2 ст.515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно норм ст.516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.

Відповідно до ч.14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно - технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо). Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.

Суд установив, що позивачу ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він вчинив дії щодо недекларування товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України.

З указаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач заперечує проти винесеної постанови, зазначаючи, що СЛЕД Держмитслужби не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних товарів у справах про порушення митних правил, яка надалі є підставою для визначення розміру штрафу. Крім того матеріали справи не містять доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також у постанові не зазначено, які саме стандарти та технічні умови до даного виду товару використовувались, код товару Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, не надані відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних товарів, які імпортуються в Україну, яка інформація використовувалась для визначення вартості товару. Крім того, сторона позивача покликається на те, що з оспорюваної постанови від 19.03.2025р. взагалі простежується, що товар в сукупній кількості 45 видів (позицій) тканини має статус не задекларованого, незважаючи на те, що протокол інформує лише про дві позиції, які належним чином не обліковані; недостовірність даних щодо не задекларованого товару, наведених в постанові, яка оскаржується підтверджується даними Інвойсу №22235/2024 та Інвойсу №22237/2024, з яких видно, що переважна більшість товарів, вказаних у постанові митного органу, є такими, що належним чином задекларовані; отже, факт декларування позивачем переважної більшості товарів, які він перевозив та недекларування лише 2 позицій такого, які становлять абсолютну меншість у співвідношенні із належним чином задокументованим товаром, свідчить про те, що позивач не мав наміру ухилитись від декларування товарів, а вчинення останнім дій, за які він був притягнутий до відповідальності зумовлене виключно необережністю та недбалістю ОСОБА_1 , яка викликана забудькуватістю скаржника; аналіз матеріалів справи вказує на те, що в діях позивача простежується суб`єктивна сторона у формі необережності (протиправної недбалості), а не прямого умислу, адже ОСОБА_1 визнав перевезення товару, яке здійснювалося без ознак приховування, а недекларування такого відбулось через те, що скаржник забув виконати законом визначену процесуальну дію щодо декларування товарів; відтак, за таких конкретних обставин, у позивача не встановлено умислу щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей та товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України), які переміщуються громадянами через митний кордон України, проте є наявною необережність, яка виключає відповідальність скаржника за ч.2 ст.471 МК України. Для сторони позивача незрозумілим є і факт складення оспорюваної постанови щодо позивача, адже такий первинно жодних документів не складав, зміст декларації був оформлений не ОСОБА_1 , а представником ПП «АРІСТЕЙ» – ФОП ОСОБА_2 на основі документів вантажовідправника (продавця), яким являлась іноземна юридична особа, внаслідок чого підстави стверджувати, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, усвідомлюючи протиправність власних дій, маючи умисел на недекларування перевезеного товару, є відсутніми, а відтак в діях позивача є неприсутніми обов`язкові елементи складу правопорушення такі як: об`єктивна та суб`єктивна сторона, тощо.

Таким чином, між сторонами виник спір відносно підставності винесення оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил щодо позивача.

Щодо доводів сторони позивача з приводу не уповноваження СЛЕД Держмитслужби на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 3 ст.357 МК України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.515 МК України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Відповідно до ч.2 ст.515 МК України, експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно зі ст. 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019, у редакції наказу №29 від 12.11.2019 року (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

З огляду на вищевказане, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби та відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001.

Як встановлено з матеріалів справи, Львівською митницею 18.02.2025 року винесено постанову про призначення експертизи у справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 з метою встановлення вартості товару, вилученого згідно з переліком, зазначеним у протоколі про порушення митних правил №1082/UA20900/2025 від 10.02.2025 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що висновок про вартість товару, складений Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, зокрема, у даній справі - висновок від 13.03.2025 року №1420003400-0170, - проведений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.

Як вже було встановлено, згідно висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 13.03.2025 року №1420003400-0170, загальна ринкова вартість вилучених товарів, зазначених у постанові про призначення експертизи від 18.02.2025р. в справі про порушення митних правил № 0182/UA209000/2025, станом на 10.02.2025р. становить 2 488 634,32 грн.

Експерти СЛЕД Держмитслужби здійснюють товарознавчу експертизу із визначенням вартості товарів, оформлення експертних висновків відповідно до вимог МК України, підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням особливостей щодо методичного регулювання оцінки майна, визначених Законом №2658, Національним стандартом №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.03.2009 року, методиками та методичними рекомендаціями, затвердженими Міністерством юстиції України тощо.

В основу визначення розміру штрафу відповідачем покладено зазначений вище висновок експерта СЛЕД Державної митної служби України, згідно з яким вартість вилученого у ОСОБА_1 майна було оцінено на суму 2 488 634,32 грн.

Із наведених норм суд установив, що експертиза для визначення вартості не задекларованих товарів проводиться в межах справи про адміністративне правопорушення і є доказом по справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема, про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно із цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.515 МК України, особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно з ч.2 ст.517 МК України, особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, її представники, захисник, мають право клопотати перед митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у зазначеній справі, про взяття проб та зразків для проведення експертизи. У разі відмови у задоволенні такого клопотання митний орган повинен письмово повідомити про це особу, яка подала клопотання, з вмотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Суд зазначає, що призначення іншої експертизи у разі незгоди позивача з висновком СЛЕД Держмитслужби не є обов`язком Державної митної служби, тому позивач мав самостійно ініціювати питання призначення іншої експертизи. Однак, таким правом позивач не скористався.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача та його представника до будь-якої експертної установи з приводу призначення експертизи та укладення з експертною установою договору на проведення незалежної товарознавчої експертизи.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 05.11.2025 року у даній адміністративній справі задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стець Р.Я. про призначення судово-товарознавчої експертизи, призначено у справі судово-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про вартість товарів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025 на момент вилучення, без врахування мита, податку на додану вартість та інших обов`язкових митних платежів, що належать до сплати в Україні. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України.

Разом із тим, 13 лютого 2026 року, після поновлення провадження у справі для вирішення клопотання судового експерта Шупер І.Б. № СЕ-19/114-25/30706-ТВ про надання додаткових матеріалів, зразків та вчинення інших дій, необхідних для складання висновку експерта за результатами судової товарознавчої експертизи, на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стець Р.Я., у якій він просив залишити без розгляду попередньо скероване ними 18.10.2025р. клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи. Заяву про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи сторона позивача мотивувала тим, що ОСОБА_1 не має можливості здійснити оплату вартості експертизи та забезпечити транспортування експертів Львівського НДЕКЦ МВС для огляду і дослідження предметів, вилучених за протоколом про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 10.02.2025р.

Таким чином, призначена судом експертиза не була проведена внаслідок бездіяльності позивача, а не внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача.

Суд наголошує на дотриманні такого принципу адміністративного судочинства як змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Призначення іншої експертизи у разі незгоди позивача з висновком СЛЕД Держмитслужби не є обов`язком Державної митної служби, тому позивач мав самостійно ініціювати питання призначення іншої експертизи.

Натомість, як встановлено з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач не звертався до будь-якої експертної установи з приводу призначення експертизи та укладення з експертною установою договору на проведення незалежної товарознавчої експертизи; подане до суду клопотання про проведення відповідної експертизи позивач просив залишити без розгляду.

Суд враховує, що під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності представник Львівської митниці діяв у межах наданих повноважень та з дотриманням відповідної процедури. Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснено права, була забезпечена можливість надати пояснення з приводу виявленого порушення, чим він скористався.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 був присутній при складенні відносно нього протоколу про порушення митних правил, під час якого не мав жодних зауважень до змісту такого, про що власноручно зазначив у протоколі; ОСОБА_1 добровільно надав письмові пояснення, в яких зізнався, що «Під час митного контролю на вимогу посадової особи забув задекларувати 84 рулонів тканини, які віз для себе». Відтак, з урахуванням змісту всіх сторінок протоколу про порушення митних правил та змісту письмових пояснень позивача про ввезення 84 рулонів тканини для себе, суд не приймає до уваги доводи його представника про недекларування позивачем лише 2 позицій товару, які становлять абсолютну меншість у співвідношенні із належним чином задокументованим товаром, так і доводів про незрозумілість факту складення оспорюваної постанови щодо позивача, адже такий первинно жодних документів не складав, зміст декларації був оформлений не ОСОБА_1 , а представником ПП «АРІСТЕЙ» – ФОП ОСОБА_2 на основі документів вантажовідправника (продавця), яким являлась іноземна юридична особа. Надаючи оцінку доводам сторони позивача в цій частині, суд приймає до уваги і те, що позивач переміщував через митний кордон України товар за товарно-супровідними документами як перевізник та, як слідує з його пояснень, товар «для себе»; до митного контролю позивач подав товарно-супровідні документи на вантаж, що переміщувався ним як перевізником, а також окремо подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності від 10.02.2025р, підписану ним ( ОСОБА_1 ), у якій такий зазначив про відсутність переміщуваних ним товарів.

Щодо покликання сторони позивача на Invoice №22235/2024 та №22237/2024 як на докази у справі про порушення митних правил, суд звертає увагу на те, що у цих документах замовником (покупцем) вказано FOP Fedorova Tamara Dmytrvina, тобто третю особу. Також відсутні будь які документи, що свідчать про участь позивача в операціях, які нібито проводяться між суб`єктами, зазначеними у згаданих документах; вказані документи не перекладено українською мовою. Разом з тим, відповідно до наданих позивачем 10.02.2025р. письмових пояснень, тимчасово вилучений у нього товар-тканини переміщувався ним «для себе», а не для ФОП ОСОБА_3 .

Суд також звертає увагу на те, що позивач мав право скористатися правом на припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу у порядку, передбаченому ст. 521 МК України, проте на умови мирової угоди не пристав, хоча з відповідною заявою до керівника Львівської митниці звертався.

Будь-яких заяв, клопотань до відповідача ОСОБА_1 не скеровував, про призначення повторної незалежної експертизи не клопотав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

При вирішенні питання щодо наявності такого елементу складу правопорушення як суб`єктивна сторона, то суд керується нормами ч.1 ст.458 МК України, якими визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З урахуванням указаного, суд вважає, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 Митного кодексу України.

Будь-яких порушень притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд не встановив. Твердження ж сторони позивача про неправильне визначення вартості товару є голослівним, висновок СЛЕД Державної митної служби України №1420003400-0170, який покладено в основу оскаржуваної постанови, не спростовано, хоча позивач не був позбавлений можливості клопотати про проведення незалежної експертизи як під час розгляду адміністративних матеріалів, так і під час розгляду справи в суді.

Таким чином, аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При обґрунтуванні цього рішення враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, - відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , - не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0182/UA209000/2025 від 19.03.2025р. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса фактичного місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Львівська митниця, місцезнаходження: 79000 м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 43971343.

Суддя Ю.В.Кічак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua